Вирок від 22 вересня 2026 р. у справі №944/870/26 — Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/870/26

Провадження №1-кп/944/1060/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.09.2026м.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яворові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 грудня 2025 року за № 12025141350000835, про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мостове Доманівського району Миколаївської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , не одруженого (розлученого), має на утриманні одну неповнолітню дитину, із середньою спеціальною освітою, не працює, має статус учасника бойових дій, раніше судимого, останній раз вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 лютого 2026 року у справі № 161/8244/25 за ч. 1 ст. 296 Кримінального кодексу України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 263 та частиною 4 статті 296 Кримінального кодексу України,

встановив:

ОСОБА_4 , будучи обізнаним із правилами поводження з бойовими припасами та вибуховими речовинами, володіючи відповідними знаннями набутими під час проходження військової служби в Збройних Силах України в період з 2015 до 2023 року, 21 грудня 2025 року в обідній час, більш точної години досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи в лісовому масиві за географічними координатами: 49.9457295, 23.5788901, поблизу залізничної колії, неподалік залізничної станції «Янтарна» по вул. Привокзальна, 3 в м. Новояворівськ Яворівського району Львівської області, маючи умисел на незаконне поводження з бойовими припасами та вибуховими речовинами, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, без передбаченого законом дозволу, незаконно придбав (привласнив знайдене) бойовий припас у вигляді ручної осколкової гранати Ф-1 у конструктивному поєднанні із підривником УЗРГМ та корпус осколкової оборонної ручної гранати Ф-1, що відноситься до категорії вибухових речовин, які поклав собі у рюкзак-наплічник. Надалі, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на незаконне носіння та зберігання знайденої ручної осколкової гранати Ф-1 у конструктивному поєднанні із підривником УЗРГМ та корпусу ручної осколкової гранати Ф-1, ОСОБА_4 , тримаючи вказані предмети в рюкзаку-наплічнику, переніс їх до громадського місця, а саме приміщення піцерії «CHICAGO PIZZA», розташованого по вул. Івана Франка, 4А в м. Новояворівськ Яворівського району Львівської області. У подальшому, 21 грудня 2025 року, близько 23:40 год, ОСОБА_4 , перебуваючи поблизу приміщення піцерії «CHICAGO PIZZA», розташованого по вул. Івана Франка, 4А в м. Новояворівськ Яворівського району Львівської області, дістав із кишені ручну осколкову гранату Ф-1 у поєднанні із підривником УЗРГМ, яку помістив раніше до кишені штанів, витягнувши її попередньо із рюкзака-наплічника, привів бойовий припас до бойової готовності, зірвавши запал гранати, внаслідок чого пролунав вибух вказаного бойового припасу.

Своїми умисними діями, які виразились у незаконному придбанні, носінні та зберіганні бойових припасів та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України.

Також ОСОБА_4 21 грудня 2025 року, близько 23:40 год, перебуваючи у громадському місці, а саме у приміщенні піцерії «СНІС PIZZA» по вул. Івана Франка, 4А у м. Новояворівськ Яворівського району Львівської області, діючи з хуліганських мотивів, безпричинно, умисно, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, нехтуючи загальноприйнятими правилами поведінки, перебуваючи у приміщенні закладу громадського харчування дістав із кишені штанів ручну осколкову гранату Ф-1 у поєднанні із підривником УЗРГМ, у зв`язку з чим працівниками закладу за допомогою «тривожної кнопки» було повідомлено працівників Управління поліції охорони у Львівській області. У подальшому, після прибуття на місце події працівників Управління поліції охорони у Львівській області та працівників ВРІШ Яворівського РВП ГУНП у Львівській області, ОСОБА_4 вийшов з приміщення піцерії «CHICAGO PIZZA», незважаючи на зауваження працівників поліції, реалізуючи умисел на вчинення хуліганських дій, грубо порушив громадський порядок в частині забезпечення спокійних умов відпочинку людей, з мотивів явної неповаги до суспільства, що проявилась у відкрито вираженому, очевидному для винного і інших осіб зневажливому ставленні до громадського порядку, ігноруванні існуючих у суспільстві елементарних правил поведінки, моральності та добропристойності, усвідомлюючи, що наявна у нього граната є бойовим припасом, дістав із кишені штанів ручну осколкову гранату Ф-1 із підривачем УЗРГМ та зірвавши запал з даної гранати привів її до бойової готовності, тим самим створив реальну загрозу для життя та здоров`я громадян, що перебували неподалік місця події, після чого свідок події ОСОБА_5 з метою убезпечення життя та здоров`я громадян відібрав у ОСОБА_4 бойовий припас та кинув його до водовідводу прилеглої до закладу громадського харчування території, де в подальшому відбувся вибух основного припасу, осколками якого було пошкоджено фасад та вікна будівлі закладу громадського харчування.

Своїми умисними діями, які виразились у вчинив хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, із застосуванням іншого предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 296 Кримінального кодексу України.

Обвинувачений ОСОБА_4 в ході судового розгляду справи свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав повністю, надав пояснення, аналогічні обставинам, викладеним в обвинувальному акті. В судовому засіданні також пояснив, що причиною вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень був важкий період у його житті, який розпочався з часу звільнення з військової служби у 2023 році, він не може знайти свого місця в цивільному житті, не отримав належної психологічної та іншої допомоги для соціалізації, в нього наявний посттравматичний стресовий розлад внаслідок участі в бойових діях, також є проблеми в сімейному житті, а саме у 2025 році він розлучився з дружиною. Він зрозумів, що не готовий до цивільного життя після війни, тому має намір повернутися на військову службу та брати участь у захисті України, для чого вже отримав згоду на проходження служби у Третьому армійському корпусі. Вважає, що на військовій службі він зможе принести користь державі та суспільству і це допоможе йому в подальшому уникати проблем в цивільному житті та вчинення протиправних дій.

Обвинувачений та прокурор в судовому засіданні не заперечували фактичних обставин кримінального провадження і не заперечили проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

При цьому, судом встановлено, що всі учасники судового провадження правильно розуміють зміст фактичних обставин кримінального провадження і немає сумнівів у добровільності їхніх позиції.

У зв`язку з викладеним, на підставі ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України, за згодою учасників судового провадження суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

Також, з врахуванням викладеного, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують його особу.

Крім того, учасникам судового провадження роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень доведена, його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України як незаконне придбання, носіння та зберігання бойових припасів та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу, та за передбачене ч. 4 ст. 296 Кримінального кодексу України як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, із застосуванням іншого предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання, суд враховує дані про особу обвинуваченого, який є судимим, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину, є учасником бойових дій, а також ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Як обставини, які пом`якшують покарання, відповідно до ст. 66 Кримінального кодексу України суд визнає щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю злочинів.

Обставин, які відповідно до ст. 67 Кримінального кодексу України обтяжують покарання, судом не встановлено.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що відповідно до ст. 50 Кримінального кодексу України необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, здійснення виховного впливу та попередження вчинення ОСОБА_4 нових кримінальних правопорушень, є призначення йому покарання: за ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі строком 3 роки; за ч. 4 ст. 296 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі строком 4 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 Кримінального кодексу України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки.

Також суд встановив, що ОСОБА_4 засуджений вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 лютого 2026 року у справі № 161/8244/25 за ч. 1 ст. 296 Кримінального кодексу України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.

Кримінальні правопорушення, які розглядаються в межах даного кримінального провадження (незаконне придбання, носіння та зберігання бойових припасів та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу та хуліганство), вчинені ОСОБА_4 21 грудня 2025 року, тобто до постановлення попереднього вироку Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 лютого 2026 року, тому остаточне покарання йому слід призначити на підставі ч. 4 ст. 70 Кримінального кодексу України.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 70 Кримінального кодексу України за правилами, передбаченими в частинах першій – третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Таким чином, в силу ч. 4 ст. 70 Кримінального кодексу України, суд вважає за необхідне призначити остаточне покарання шляхом часткового складення призначених покарань, приєднавши частково покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 лютого 2026 року, та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком 6 років 8 місяців.

Також, суд встановив, що ОСОБА_4 22 грудня 2025 року був затриманий за підозрою у вчинені злочину в межах даного кримінального провадження і ухвалою слідчого судді Яворівського районного суду Львівської області від 23 грудня 2025 року йому було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, з визначенням застави в розмірі 40 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 121120,00 грн.

05 січня 2026 року ОСОБА_4 був звільнений з-під варти у зв`язку із внесенням заставодавцем ОСОБА_6 за нього застави у визначеному ухвалою слідчого судді розмірі 121120,00.

Отже, з 05 січня 2026 року відносно ОСОБА_4 в даному кримінальному провадженні діє запобіжний захід у вигляді застави.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України в строк відбуття покарання ОСОБА_4 зарахувати термін його попереднього ув`язнення з моменту затримання 22 грудня 2025 року до 05 січня 2026 року, що становить 15 днів, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Також суд встановив, що 23 квітня 2026 року ОСОБА_4 був затриманий співробітниками Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області згідно з вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 лютого 2026 року у справі № 161/8244/25, який набрав законної сили, для подальшого конвоювання до ДУ «Львівська установа виконання покарань (№ 19)», що підтверджується рапортом оперуповноваженого СКП Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_7 від 23 квітня 2026 року.

Отже, ОСОБА_4 затриманий з метою приведення до виконання зазначеного вироку Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 лютого 2026 року, а саме відбування реальної міри покарання у виді позбавлення. Цим вироком строк відбування покарання вирішено обчислювати з моменту його приведення до виконання.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 13 серпня 2026 року ОСОБА_4 , засудженого за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 лютого 2026 року у справі № 161/8244/25, було тимчасово залишено у ДУ «Львівська установа виконання покарань (№ 19)» на час судового розгляду даного кримінального провадження.

Зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку, що у строк відбуття покарання ОСОБА_4 слід зарахувати також період з перебування в установі попереднього ув`язнення з дня його фактичного затримання, а саме з 23 квітня 2026 року, до дня набрання вироком у справі, що розглядається, законної сили включно, з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 1 день позбавлення волі.

Водночас, суд вважає, що запобіжний захід ОСОБА_4 у виді застави залишити в силі до набрання вироком законної сили.

Крім того, відповідно до ст. 20 Кримінального кодексу України особа, визнана судом обмежено осудною, тобто та, яка під час вчинення кримінального правопорушення через наявний у неї психічний розлад не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними, підлягає кримінальній відповідальності; визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.

Примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів-психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має інший психічний розлад, які зумовлюють її неосудність або обмежену осудність і викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів.

При цьому, зазначені заходи, перелік яких визначений ст. 94 Кримінального кодексу України, можуть застосовуватися до осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння у стані неосудності (обмеженої осудності) або вчинили кримінальні правопорушення в стані осудності чи обмеженої осудності, але до постановлення вироку або під час відбування покарання захворіли на психічну хворобу, що позбавляє їх можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) чи керувати ними.

Надання в примусовому порядку амбулаторної психіатричної допомоги застосовується щодо осіб, які мають психічні розлади, наявність яких сама і є критерієм обмеженої осудності (ч. 1 ст. 20, ч. 2 ст. 94 Кримінального кодексу України). Своєрідність зазначеної психіатричної допомоги полягає в тому, що вона надається обмежено осудним у примусовому порядку одночасно з відбуванням покарання, призначеного за вироком суду. Така допомога може надаватися таким особам незалежно від виду призначеного їм покарання, якщо воно пов`язане з позбавленням волі, та здійснення зазначеного примусового заходу медичного характеру покладається на медичну службу кримінально-виконавчих установ, а якщо не пов`язане – на психіатричні заклади охорони здоров`я за місцем проживання засуджених.

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 80 від 22 січня 2026 року ОСОБА_4 на час вчинення інкримінованих йому протиправних дій тяжким психічним розладом хронічного чи тимчасового характеру не страждав, однак виявляв посттравматичний стресовий розлад із стійкими різко вираженими хворобливими проявами у вигляді емоційно-вольових порушень, тривожно-депресивною симптоматикою та з суїцидальною налаштованістю, внаслідок чого не повною мірою міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На даний час ОСОБА_4 тяжким психічним розладом не страждає, виявляє посттравматичний стресовий розлад із стійкими різко вираженими хворобливими проявами, може усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. Потребує застосування щодо нього примусових заходів медичного характеру у вигляді амбулаторної психіатричної допомоги в примусового порядку за місцем перебування.

Отже, наявні в ОСОБА_4 на час вчинення кримінальних правопорушень психічні розлади, були не настільки виражені, обмежували, але не позбавляли його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними, отже, підпадають під дію ст. 20 Кримінального кодексу України щодо обмеженої осудності.

На підставі вищевказаного висновку судово-психіатричної експертизи, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_4 є обмежено осудним та потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за місцем перебування.

Вказане кореспондується з вимогами ч. 2 ст. 504 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з якою досудове розслідування щодо осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення у стані обмеженої осудності, здійснюється слідчим згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом. Суд, ухвалюючи вирок, може врахувати стан обмеженої осудності як підставу для застосування примусових заходів медичного характеру.

Крім того, постановами слідчого СВ Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області від 22 грудня 2025 року визнано речовими доказами: металеве кільце з чекою, металевий важіль з маркуванням «39-84 УЗРГМ-2 349-2», «386-174-84», які поміщено у паперову коробку; корпус гранати зеленого кольору, який поміщено у спецпакет №AB2021766; важіль гранати; металеві уламки гранати, які поміщено у спецпакет № AB2021767; ніж у чохлі коричневого кольору, який поміщено у спецпакет № WAR1539527; документи на ім`я ОСОБА_4 ; мобільний телефон марки «Infinix» , блакитного кольору, який поміщено у спецпакет № CRI1103041; турнікет медичний у чохлі, запальничка зеленого кольору, футляр для навушників, які поміщено у спецпакет №RIC2186725; кепка світлого кольору, яка поміщена у спецпакет № CRI1103040; змиви долонь рук ОСОБА_4 , які поміщено в паперові конверти білого кольору; компакт-диск, на якому збережені відеофайли із нагрудних відеореєстраторів під час реагування працівників ВРПП Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області на повідомлення на лінію «102» події, яка відбувалась 21.12.2025 щодо вчинення хуліганських дій ОСОБА_4 ; флеш-носій, на якому збережені відеофайли із нагрудних відеореєстраторів під час реагування працівників ВРПП Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області на повідомлення події, яка відбувалась 21.12.2025 щодо вчинення хуліганських дій ОСОБА_4 .

Ухвалою слідчого судді Яворівського районного суду Львівської області від 26 грудня 2025 року накладено арешт на: металеве кільце з чекою, металевий важіль з маркуванням «39-84 УЗРГМ-2 349-2», «386-174-84», які поміщено у паперову коробку; корпус гранати зеленого кольору, який поміщено у спецпакет №AB2021766; важіль гранати; металеві уламки гранати, які поміщено у спецпакет № AB2021767; ніж у чохлі коричневого кольору, який поміщено у спецпакет №WAR1539527; документи на ім`я ОСОБА_4 ; мобільний телефон марки «Infinix», блакитного кольору, який поміщено у спецпакет № CRI1103041; турнікет медичний у чохлі, запальничка зеленого кольору, футляр для навушників, які поміщено у спецпакет № RIC2186725; кепка світлого кольору, яка поміщена у спецпакет № CRI1103040; змиви долонь рук ОСОБА_4 , які поміщено в паперові конверти білого кольору.

Ухвалою слідчого судді Яворівського районного суду Львівської області від 09 січня 2026 року було задоволено клопотання ОСОБА_4 та скасовано арешти на: документи на ім`я ОСОБА_4 ; мобільний телефон марки «Infinix», блакитного кольору, який поміщено у спецпакет № CRI1103041; турнікет медичний у чохлі, запальничка зеленого кольору, футляр для навушників, які поміщено у спецпакет №RIC2186725; кепка світлого кольору, яка поміщена у спецпакет №CRI1103040.

Дані речі були передані ОСОБА_4 на відповідальне зберігання.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 Кримінального процесуального кодексу України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Згідно з нормами ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. При цьому , гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено – переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку; документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання ; майно, що було предметом кримінального правопорушення, пов`язаного з незаконним обігом, та/або вилучене з обігу, передається відповідним установам або знищується.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що слід скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Яворівського районного суду Львівської області від 26 грудня 2025 року на: металеве кільце з чекою, металевий важіль з маркуванням «39-84 УЗРГМ-2 349-2», «386-174-84», які поміщено у паперову коробку; корпус гранати зеленого кольору, який поміщено у спецпакет №AB2021766; важіль гранати; металеві уламки гранати, які поміщено у спецпакет №AB2021767; ніж у чохлі коричневого кольору, який поміщено у спецпакет №WAR1539527; змиви долонь рук ОСОБА_4 , які поміщено в паперові конверти білого кольору

Речові докази: документи на ім`я ОСОБА_4 ; мобільний телефон марки «Infinix», блакитного кольору, який поміщено у спецпакет № CRI1103041; турнікет медичний у чохлі, запальничка зеленого кольору, футляр для навушників, які поміщено у спецпакет № RIC2186725; кепка світлого кольору, яка поміщена у спецпакет № CRI1103040 – залишити законному володільцю ОСОБА_4 ; металеве кільце з чекою, металевий важіль з маркуванням «39-84 УЗРГМ-2 349-2», «386-174-84», які поміщено у паперову коробку; корпус гранати зеленого кольору, який поміщено у спецпакет №AB2021766; важіль гранати; металеві уламки гранати, які поміщено у спецпакет № AB2021767; ніж у чохлі коричневого кольору, який поміщено у спецпакет № WAR1539527 – знищити; компакт-диск, на якому збережені відеофайли із нагрудних відеореєстраторів під час реагування працівників ВРПП Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області на повідомлення на лінію «102» події, яка відбувалась 21.12.2025 щодо вчинення хуліганських дій ОСОБА_4 ; флеш-носій, на якому збережені відеофайли із нагрудних відеореєстраторів під час реагування працівників ВРПП Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області на повідомлення події, яка відбувалась 21.12.2025 щодо вчинення хуліганських дій ОСОБА_4 – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Також у кримінальному провадженні здійснено процесуальні витрати на залучення експертів в загальному розмірі 8914,00 грн, що підтверджується відповідними довідками Львівського НДЕКЦ МВС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Кримінального процесуального кодексу України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Отже, із ОСОБА_4 слід стягнути процесуальні витрати на залучення експерта в розмірі 8914,00 грн.

Також положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу. Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Відповідно до ч. 11 ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

«Порядком внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року № 15, передбачений порядок їх повернення, зокрема, кошти, внесені як застава, підлягають поверненню повністю або частково у випадках, передбачених Кримінально-процесуальним кодексом України.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що заставу в розмірі 121120,00 грн, внесену ОСОБА_6 за ОСОБА_4 , слід повернути заставодавцю після набрання вироком законної сили.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 174, 182, 349, 366-371, 373, 374, 381, 382 Кримінального процесуального кодексу України,

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 263 та частиною 4 статті 296 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання:

за частиною 1 статті 263 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки;

частиною 4 статті 296 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки.

На підставі частини 1 статті 70 Кримінального кодексу України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки.

На підставі частини 4 статті 70 Кримінального кодексу України, шляхом часткового складання покарання, призначеного за цим вироком, та покарання, призначеного за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 лютого 2026 року у справі № 161/8244/25, яким ОСОБА_4 призначено покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком 6 (шість) років 8 (вісім) місяців.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з приведення цього вироку до виконання, зарахувавши в строк відбуття покарання ОСОБА_4 термін його попереднього ув`язнення з 22 грудня 2025 року до 05 січня 2026 року включно, що становить 15 днів, з розрахунку 1 (один) день попереднього ув`язнення за 1 (один) день позбавлення волі та період з перебування в установі попереднього ув`язнення з 23 квітня 2026 року, до дня набрання цим вироком законної сили включно, з розрахунку 1 (один) день попереднього ув`язнення за 1 (один) день позбавлення волі

На підставі частини 2 статті 20, пункту 1 частини 1 статті 94 Кримінального кодексу України застосувати до ОСОБА_4 примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за місцем перебування.

Запобіжний захід ОСОБА_4 у виді застави залишити в силі до набрання вироком законної сили.

Після набрання вироком законної сили повернути ОСОБА_6 заставу у розмірі 121120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень 00 копійок, внесену нею за ОСОБА_4 .

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Яворівського районного суду Львівської області від 26 грудня 2025 року на: металеве кільце з чекою, металевий важіль з маркуванням «39-84 УЗРГМ-2 349-2», «386-174-84», які поміщено у паперову коробку; корпус гранати зеленого кольору, який поміщено у спецпакет №AB2021766; важіль гранати; металеві уламки гранати, які поміщено у спецпакет №AB2021767; ніж у чохлі коричневого кольору, який поміщено у спецпакет №WAR1539527; змиви долонь рук ОСОБА_4 , які поміщено в паперові конверти білого кольору.

Речові докази:

документи на ім`я ОСОБА_4 ; мобільний телефон марки «Infinix», блакитного кольору, який поміщено у спецпакет № CRI1103041; турнікет медичний у чохлі, запальничка зеленого кольору, футляр для навушників, які поміщено у спецпакет № RIC2186725; кепка світлого кольору, яка поміщена у спецпакет № CRI1103040 – залишити законному володільцю ОСОБА_4 ;

металеве кільце з чекою, металевий важіль з маркуванням «39-84 УЗРГМ-2 349-2», «386-174-84», які поміщено у паперову коробку; корпус гранати зеленого кольору, який поміщено у спецпакет №AB2021766; важіль гранати; металеві уламки гранати, які поміщено у спецпакет № AB2021767; ніж у чохлі коричневого кольору, який поміщено у спецпакет № WAR1539527 – знищити;

компакт-диск, на якому збережені відеофайли із нагрудних відеореєстраторів під час реагування працівників ВРПП Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області на повідомлення на лінію «102» події, яка відбувалась 21.12.2025 щодо вчинення хуліганських дій ОСОБА_4 ; флеш-носій, на якому збережені відеофайли із нагрудних відеореєстраторів під час реагування працівників ВРПП Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області на повідомлення події, яка відбувалась 21.12.2025 щодо вчинення хуліганських дій ОСОБА_4 – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 8914 (вісім тисяч дев`ятсот чотирнадцять) гривень 00 копійок.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 349 Кримінального процесуального кодексу України, до Львівського апеляційного суду через Яворівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1