Вирок від 23 вересня 2026 р. у справі №462/7211/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Єдиний унікальний номер судової справи 462/7211/26

Номер провадження 1-кп/462/546/26

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026141390000447 від 30.06.2026 року відносно:

ОСОБА_4 (далі – ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Маріуполь Донецької обл., зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, востаннє: 07.07.2022 року вироком Баглійського районного суду м. Кам`янська, Дніпрпопетровської обл. за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 146 Кримінального кодексу України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років, покарання відбув, судимість не погашена,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушеннь проти власності, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі – КК України),

встановив:

І. Рух справи в суді

14.08.2026 року (вх. № 22199) з Франківської окружної прокуратури надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026141390000447 від 30.06.2026 року відносно ОСОБА_4 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України до якого долучено реєстр матеріалів досудового розслідування, розписку про отримання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, оптичний диск.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2026 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю – ОСОБА_1 .

Фактично матеріали справи передано судді по реєстру (журналу) 17.08.2026 року.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 17.08.2026 року справу призначено до підготовчого судового розгляду.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 19.08.2026 року постановлено клопотання прокурора Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області – ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12026141390000447 від 30.06.2026 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України – задовольнити. Продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном на шістдесят днів, тобто до 17.10.2026 року включно. Заставу визначено у розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 19.08.2026 року кримінальне провадження призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

ІІ. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

2.1. Щодо обставин кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , 30.06.2026 о 15 год. 20 хв., перебуваючи у приміщенні Головного залізничного вокзалу м. Львова, за адресою м. Львів пл. Двірцева 1, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення за рахунок злочинної діяльності, чітко усвідомлюючи, що діє в умовах введення на території України воєнного стану повторно, умисно, з корисливих мотивів із плеча потерпілого ОСОБА_7 , зірвав та відкрито викрав наплічну сумку чорного кольору «BLACK SQUAD» із вмістом речей у середині, а саме мобільний телефон марки «Самсунг» S25 Ultra, вартістю 30 000 грн., у чохлі чорно-коричневого кольору, гаманець зеленого кольору із вмістом посвідчення ветерана війни виданий на ім`я ОСОБА_7 , закордонний паспорт виданий на ім`я ОСОБА_7 , купюру номіналом 100 євро із серійним номером WA0436815001 що за курсом НБУ станом на 30.06.2026 року становить 5116 грн.

Однак ОСОБА_4 вчинивши всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця не зміг розпорядитись викраденим майном оскільки був зупинений на місці вчинення злочину працівниками управління поліції охорони.

2.2. Правова кваліфікація кримінального правопорушення

Так, ОСОБА_4 обвинувачується у закінченому замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчиненому повторно в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України.

ІІІ. Позиція сторін кримінального провадження та учасників судового провадження

3.1. Щодо позиції обвинуваченого

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України, визнав повністю та не заперечив фактичних обставин, викладених у обвинувальному акті.

Надав показання, які за змістом відповідають обставинам, викладеним у розділі ІІ цього вироку. У вчиненому щиро розкаявся, надав запевнення щодо недопущення подібної протиправної поведінки надалі та просив суд суворо його не карати.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 правильно розуміє зміст вказаних обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності такої його позиції.

3.2. Щодо позиції сторони обвинувачення

Прокурор у судовому засіданні наполягала на вказаній кваліфікації дій обвинуваченого, просила суд визнати його винним у закінченому замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабежі), вчиненому повторно в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України та призначити покарання у межах санкції вказаної частини статті із застосуванням положень ч. 3 ст. 68 КК України.

3.3. Щодо позиції сторони захисту

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 – адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначив, що обвинувачений визнає свою вину.

3.4. Щодо позиції потерпілої сторони

Потерпілий ОСОБА_7 , який належним чином був повідомлений про час, день та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився.

Однак, суд приймає до уваги, що 18.08.2026 року (вх. № 22759) від потерпілого надійшла заява у якій просить суд проводити підготовче судове засідання та подальший судовий розгляд кримінального провадження без його участі. У заяві потерпілий також зазначив, що матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого не має, цивільний позов у кримінальному провадженні заявляти не буде, а при вирішенні питання про призначення покарання обвинуваченому покладається на розсуд суду.

IV. Позиція суду

Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України.

Діючи відповідно до положень ст. 349 КПК України, суд визначив обсяг і порядок дослідження доказів та здійснив їх безпосередню перевірку у судовому засіданні.

У ході розгляду судом послідовно та всебічно досліджено докази, зібрані органом досудового розслідування, а також докази, подані сторонами. Кожен із них оцінено з точки зору належності, допустимості та достовірності, а в сукупності – з урахуванням їх взаємного зв`язку, логічної узгодженості та спроможності підтвердити або спростувати обставини, що підлягають доказуванню.

Саме такий підхід дав змогу суду відокремити фактичні дані від припущень, критично оцінити позиції сторін та сформувати внутрішнє переконання на підставі перевірених і процесуально допустимих доказів.

V. Досліджені у судовому засіданні докази

Окрім визнання обвинуваченого своєї вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у обвинувальному акті, повністю підтверджується зібраними на досудовому слідстві та безпосередньо дослідженими у судовому засіданні доказами, яким судом надано ретельну оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності.

5.1. Щодо письмових доказів у справі

Винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, за встановленими судом обставинами, підтверджується сукупністю зібраних по справі та досліджених у судовому засіданні доказів, які містяться у матеріалах кримінального провадження, а саме:

- змістом оголошеного протоколу допиту потерпілого ОСОБА_7 від 30.06.2026 року із змісту якого вбачається, що викладені в ньому показання ОСОБА_7 щодо часу, місця та обставин затримання особи, яка завдала йому шкоди та викрала майно (грошові кошти в сумі 100 євро, мобільний телефон марки «Samsung S25 Ultra» та документи) загальною вартістю близько 40 000 гривень, повністю узгоджуються з показаннями обвинуваченого, даними ним безпосередньо під час судового розгляду, та не суперечать визнаним ним обставинам справи.

VІ. Мотиви суду, оцінка та висновки

Дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України, як закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчиненому повторно в умовах воєнного стану.

За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно вимог ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин під час судового розгляду покладається на прокурора.

Так, показання обвинуваченого у судовому засіданні послідовні та логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції. Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вказаного відсутні, жодних клопотань з цього приводу не заявлялося.

Таким чином, вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України, доведена у повному обсязі і підтверджується доказами, які є у матеріалах кримінального провадження, обвинуваченим не оспорюються.

VІI. Призначення покарання

7.1. Загальні положення

Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, враховує, що таке є важливим етапом кримінальної відповідальності та здійснюється виключно щодо особи, яка визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, що відповідає принципу Nullum crimen, nulla poena sine lege («Немає злочину, немає покарання без закону»). Покарання має особистий і індивідуалізований характер, оскільки його застосування передбачає врахування обставин справи та особистості винного, що узгоджується з принципом Poena personalis est («Покарання є особистим»). Воно є завершальним етапом кримінального процесу, і його призначення здійснюється судом відповідно до ч. 1 ст. 368 КПК України, в якій визначено порядок прийняття рішення щодо покарання, з урахуванням правової оцінки діяння та особи обвинуваченого. Призначене покарання повинно відповідати вимогам законності, обґрунтованості, справедливості і бути необхідним, що відповідає принципу Fiat iustitia, ruat caelum («Нехай здійсниться правосуддя, хоч би впало небо»). Справедливість, як основний принцип призначення покарання, є базовою засадою правопорядку та критерієм довіри суспільства до правосуддя, що відображається у принципі Iustitia fundamentum regnorum («Справедливість – основа держав»). Покарання, як засіб досягнення справедливості, має не лише каральний, а й превентивний характер, оскільки воно сприяє запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень, що відповідає принципу Poena non est ultio, sed cautio («Покарання – це не помста, а застереження»), і спрямоване на попередження злочинних діянь як самого засудженого, так і інших осіб.

Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст. 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань кримінального кодексу України, як правового забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням.

Згідно роз`яснень п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року із змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання», досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення кримінального правопорушення як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, а також із особливостей конкретного кримінального правопорушення й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали) тощо.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Також, суд враховує, зокрема: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; наслідки та обставини вчиненого кримінального правопорушення; особу винного, його вік, сімейний, матеріальний стан, а також стан здоров`я; роль у скоєнні кримінального правопорушення та поведінку до і після вчинення такого; наявність обставини, які пом`якшують покарання та обставин, які обтяжують покарання.

7.2. Щодо обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання

Так, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

7.3. Щодо обставин призначення основного покарання

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому, суд керується загальними засадами кримінального провадження: змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п. 15 ч. 1 ст. 7, ст. 22 КПК України) та диспозитивність (п. 19 ч. 1 ст. 7, ст. 26 КПК України).

Відповідно до ст. 65 КК України, враховуючи дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий (а.с. 62-80, Т. 2 матеріалів кримінального провадження), не перебуває на обліку у наркологічному диспансері та не перебуває на обліку у психоневрологічному диспансері (а.с. 82, Т. 2 матеріалів кримінального провадження), а також ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме, класифікацію за ст. 12 КК України (яке відноситься до категорії тяжкого злочину), особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, поведінку під час та після вчинення протиправних дій, також те, що останній визнав свою вину, висловив щире каяття у скоєному.

За таких обставин, з метою перевиховання та виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції статті у виді позбавлення волі.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 68 КК України - за вчинення замаху на кримінальне правопорушення строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Разом з тим, суд враховує те, що призначення покарання за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 у виді позбавлення волі на строк, менший ніж дві третини максимального строку найбільш суворого виду покарання за цей злочин (менше 6 років 8 місяців позбавлення волі), можливе лише у разі застосування ст. 69 КК України та за наявності підстав, визначених цією статтею. Вимоги ст. 69 КК України передбачають можливість зменшення строку та виду основного покарання, визначеного санкцією статті Особливої частини КК України, у тому числі до найнижчої межі, встановленої для певного виду покарання в Загальній частині КК України. Тоді як ч. 3 ст. 68 КК України вказує на недопустимість перевищення двох третин максимального строку найбільш суворого виду покарання у разі наявності визначених нею підстав та не містить норми про можливість зменшення строку покарання нижче двох третин.

VІII. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

8.1. Щодо арешту майна

Враховуючи, що у даному кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова № 462/5470/26 від 06.07.2026 року (а.с. 23-24 матеріалів кримінального провадження), було накладено арешт на речові докази, а згідно ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна, тому накладений арешт слід скасувати.

8.2. Щодо запобіжного заходу

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосований до ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова № 462/5770/26 від 02.07.2026 року (а.с. 112-114 матеріалів кримінального провадження) та продовжений, востаннє ухвалою Залізничного районного суду м. Львова № 462/7211/26 від 19.08.2026 року (а.с. 25-27) – залишити до вступу вироку у законну силу.

8.3. Щодо зарахування строку попереднього ув`язнення

Згідно положень ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув`язнення, може пом`якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.

Суд приймає до уваги, що ОСОБА_4 затримано 30.06.2026 року, у порядку ст. 208 КПК України, 30.06.2025 року йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України (а.с. 103-105 матеріалів кримінального провадження).

Отже ОСОБА_4 , слід зарахувати у строк покарання строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, а саме: з дня затримання – 30.06.2026 року до дня набрання вироком законної сили.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Процесуальні витрати в даному кримінальному провадженні відсутні.

Спеціальна конфіскація не застосовується.

Підстави для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру відсутні.

Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. 368-371, 373-376, 392, 395 КПК України, суд -

ухвалив:

1. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням положень ч. 3 ст. 68 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 8 (вісім) місяців.

2. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 , у строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі – з 30.06.2026 року до дня набрання вироком законної сили.

3. Обраний обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою – залишити до вступу вироку у законну силу.

4. Строк відбування покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили.

5. Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова № 462/5770/26 від 06.07.2025 року (а.с. 23-24 матеріалів кримінального провадження), а саме на:

- «чорну сумку марки «Black Squad» із наявним механічним пошкодження у вигляді відірваного кріплення ремінця сумки у лівій частині, яка була вилучена 30.06.2026 року в ході огляду місця події».

6. Речові докази у кримінальному провадженні:

- сумку чорного кольору «Black Squad» із наявним механічним пошкодження у вигляді відірваного кріплення ремінця сумки у лівій частині – повернути законному власнику;

- телефон марки «Samsung S25» IMEI 1: НОМЕР_1 та IMEI 2: НОМЕР_2 , гаманець зеленого кольору із наявними в ньому документами та одну купюру номіналом у 100 євро – повернути законному власнику.

7. Порядок оскарження вироку, набрання законної сили та отримання копії вироку

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

З текстом судового рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Вирок суду виготовлений та підписаний суддею у нарадчій кімнаті 24.09.2026 року.

Суддя/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: ОСОБА_1