Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №336/2724/26 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 24.09.2026

Справа № 336/2724/26

Провадження № 2/334/4968/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

24 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі

судді Бредіхіна Ю.Ю.,

за участю секретаря Іванової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення суми,

установив:

І. Зміст позовних вимог та заперечень сторін.

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 34 580 гривень, з яких: заборгованість по кредиту – 9 500 грн., заборгованість по відсотках за користування позикою – 25 080 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 грн. та на правову допомогу в сумі 10 000 грн.

В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що 14.02.2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Кошельок» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 3302310741-615486, за умовами якого ТОВ «Кошельок» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 9 500 грн., строком на 30 днів, процентна ставка 2,2 % на добу за продовжений строк користування кредитом.

Позика надана шляхом перерахування грошових коштів на платіжну картку відповідача.

Відповідач відзиву на позов не надав.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 08.07.2026 року матеріали позовної заяви передані до Дніпровського районного суду міста Запоріжжя для розгляду за підсудністю.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 31.07.2026 року відкрито спрощене провадження у справі.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судові засідання не з`явилась. Про час, дату і місце їх проведення повідомлялась у встановленому порядку.

Враховуючи наявність підстав, визначених частиною першою статті 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

ІІІ. Фактичні обставини встановлені судом

14.02.2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Кошельок» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 3302310741-615486, за умовами якого ТОВ «Кошельок» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 9 500 грн., строком на 30 днів зі сплатою базової процентної ставки за користування кредитом 2,2 % на день.

Кредитний договір підписаний відповідачем у відповідності до вимог Закону України «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором «2012», після чого відповідач отримала кредит в сумі 9 500 грн. на свою платіжну карту № НОМЕР_1 .

Кредит наданий шляхом перерахування грошових коштів на платіжну картку відповідача, що підтверджується повідомленням ТОВ «Тас Лінк» про успішне зарахування коштів на карту клієнта (а.с.29).

Відповідачем не сплачено вартість кредиту у повному обсязі, що підтверджується детальним розрахунком заборгованості за договором.

ІV. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи

Положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Положеннями ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис є одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Частиною п`ятою статті 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та не розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Судом встановлено, що кредитний договір укладено в електронній формі позичальника із застосуванням електронного підпису із одноразовим ідентифікатором відповідача.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що згідно із умовами договору кредит надано загалом на строк у 30 днів (а.с.18).

Частиною першою статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Положеннями статті 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Для договорів кредиту однією з істотних умов є умови щодо строку надання кредиту.

Угода про зміну істотних умов договору має укладатись у такий самій формі, як і основний договір.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що положення кредитного договору в частині необмеженого продовження строку кредитування без додаткового укладення відповідних угод суперечать положенням Цивільного кодексу України, а відтак є недійсними в силу приписів ч. 1 ст. 215 ЦК України і не можуть бути застосовані судом при розрахунку суми заборгованості.

Судом встановлено, що відповідачу надано кредит у розмірі 9 500 грн., які не сплачені відповідачем у повному обсязі, а також відповідачу за строк дії кредитного договору нараховано 25 080 грн. процентів за користування грошовими коштами з урахування його пролонгації в односторонньому порядку на 90 днів (з 15.03.2022 року по 13.06.2022 року).

Разом з тим, відповідно до п. 2.1 договору, кредит наданий відповідачу строком на 30 днів та сплив 15.03.2022 року. Здійснивши перевірку нарахованих відсотків, суд дійшов висновку, що за вказаний строк відповідачу мало б бути нараховано 6 270 грн., відтак загальна сума яка підлягає сплаті за договором позики №3302310741-615486 від 14.02.2022 року становила 15 770 грн., що передбачено п. 3.4 договору позики, розділом 4 паспорту споживчого кредиту та таблицею обчислення загальної вартості кредиту (Додаток №1 до договору позики), тому подальше нарахування кредитором відсотків є безпідставним.

Відповідно до ч. 1ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст.612 ЦК України).

Враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань зі сплати суми кредиту, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача у розмірі 15 770 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 9 500 грн. та відсотків за користування кредитом в сумі 6 270 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, втраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Оцінивши надані суду докази понесення позивачем витрат, суд вважає, що вони частково обґрунтовані в частині витрат у розмірі 4 000 грн. за складання позовної заяви, водночас витрати у сумі 6 000 грн. за оформлення документів, проведення їх аналізу тощо не мають відношення до розгляду цієї справи.

Будь-яких заперечень зі сторони відповідача щодо неспівмірності витрат на правову допомогу до суду не надходило, проте, враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, витрати на правову допомогу також підлягають пропорційному задоволенню в розмірі 1 824,18 грн.

Керуючись ст. 141, 206, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

позов товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення суми задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (юридична адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, буд. 8-А, код ЄДРПОУ 40842831) заборгованість за договором позики №3302310741-615486 від 14.02.2022 року в сумі 15 770 (п`ятнадцять тисяч сімсот сімдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (юридична адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, буд. 8-А, код ЄДРПОУ 40842831) судовий збір у сумі 1 214 (одна тисяча двісті чотирнадцять) гривень 17 копійок та витрати на правову допомогу в сумі 1 824 (одна тисяча вісімсот двадцять чотири) гривні 18 копійок.

В задоволені решти вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.Ю. Бредіхін