Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №334/8551/26 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 23.09.2026

Справа № 334/8551/26

Провадження № 2/334/5392/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Шерештан О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка з відповідачем 21.09.2013 уклали шлюб, який зареєстровано Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції.

27.08.2026 позивачка звернулась до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою про розірвання шлюбу.

Від шлюбу сторони мають дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає з позивачкою. Відповідач з 2022 року не бере участі у вихованні та утриманні їх спільної дитини.

Позивачка просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 01.08.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що він не погоджується з вимогою позивачки про стягнення аліментів починаючи з 01 серпня 2026 року, оскільки позивачка не подала суду докази того, що вона вживала заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не могла їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. Крім того відповідач жодним чином не ухилявся від обов`язку утримувати свого неповнолітнього сина, розділяв із дружиною обов`язок щодо утримання дитини, передаючі позивачці гроші готівкою, купляючи продукти харчування, інші предмети побутового вжитку.

Також зазначив, що в позовній заяві позивачка посилається на факти, що не відповідають дійсності. Так, позивачкою зазначено, що дитина проживає з нею, а відповідач з 2022 року не бере участі у вихованні на утриманні спільної дитини. Однак, позивачка, в межах судової справи №334/8550/26 про розірвання шлюбу, яка знаходиться в провадженні Дніпровського районного суду м. Запоріжжя, підтвердила, що станом на час подання позову сторони проживали разом з дитиною, що спростовує її твердження, викладені у позовній заяві.

Відповідач вважає, що подання даного позову є наслідком зіпсованих подружніх стосунків, непорозумінь, що виникли у подружжя, а не ухилення ОСОБА_2 від утримання сина та його самоусунення від виховання дитини.

Відповідач не заперечує проти часткового задоволення позовних вимоги, а саме стягнення з нього аліментів на утримання сина в розмірі усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно з дати пред`явлення позову, а саме 27.08.2026 і до повноліття дитини.

В судове засідання позивачка не з`явилась, звернулась із заявою про розгляд справи без її участі.

Відповідач, представник відповідача у судове засідання не з`явилися. До суду представник відповідача звернувся із заявою, в якій просив справу розглядати без їх участі.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Судом встановлено що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , однак фактично проживають за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідками про фактичне місце проживання, виданими районною адміністрацією Запорізької міської ради по Дніпровському району.

Згідно зі ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст.181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Відповідно до ч.2 ст.191 СК України, аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

За змістом цієї норми права стягнення аліментів за час, що передує пред`явленню позову, є можливим у порядку виключення лише за наявності наступних умов: до моменту звернення з позовом до суду аліменти не стягувались; особа, яка вимагає аліментів, приймала заходи щодо одержання аліментів, але вони не були одержані у результаті ухилення особи, зобов`язаної сплачувати аліменти (відповідача), від їх сплати.

Ухилення від сплати аліментів є винною протиправною поведінкою, тобто це свідоме невиконання своїх обов`язків в умовах, коли позивач звертався до відповідача особисто або через суд з вимогою про сплату грошової суми, необхідної для утримання дитини.

За загальним правилом, визначеним СК України, та судовою практикою, вважається недоцільним обтяжувати відповідача виплатами за минулий період, якщо позивач не вжив заходів щодо одержання аліментів з особистих мотивів.

Присудження аліментів за минулий час є правом, а не обов`язком суду, і суд, виходячи із конкретних обставин справи та наявності відповідних належних доказів винних дій відповідача, може присудити аліменти за минулий час, або відмовити у задоволенні таких позовних вимог.

Разом із тим, матеріали справи не містять жодних доказів того, що позивачка вживала заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не могла їх одержати у зв`язку з ухиленням відповідача від їх сплати. Доказів умисного ухилення відповідача від вказаного обов`язку, матеріали справи не містять. За відсутності таких доказів, вказана вимога є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

З урахуванням викладеного, з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів дитини, враховуючи покладення законом на батьків обов`язку утримувати дітей до досягнення ними повноліття, з урахуванням віку та потреб неповнолітньої дитини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки про стягнення аліментів на утримання дитини підлягають частковому задоволенню, а саме, з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути аліменти на утримання дитини, в розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 27.08.2026, тобто з дня звернення з позовом до суду, і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача стягнення судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 206, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 , аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи стягнення з 27.08.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 , в дохід держави судовий збір у розмірі 1331,20грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп.).

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 .

Суддя: Турбіна Т. Ф.