Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №308/13213/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/13213/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2026 м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Наумова Н.В., розглянувши адміністративні матеріали відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП суду невідомий, за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 007724Е від 30.08.2026 року вбачається, що 30.08.2026 року об 00 год. 40 хв. на залізничній станції у місті Чоп, на напрямку 357 прикордонного знаку в межах контрольованого прикордонного району інспектором відділення моніторингу обстановки на відстані 700 метрів від державного кордону було виявлено та затримано гр. ОСОБА_1 , який здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону України, з України в Угорщину, поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон у пішому порядку. Своїми діями порушив вимоги статті 9, 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року, чим вчинив правопорушення відповідальність за яке передбачена за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Гр. ОСОБА_1 та його представник у судове засідання не з`явились, хоча про час та місце судового розгляду були належним чином повідомлені.

18.09.2026 року від представника гр. ОСОБА_1 – адвоката Жалковського В.Ю., на електронну адресу суду надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції, згідно якої просив провести судове засідання в режимі ВКЗ з використанням власних технічних засобів та клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У п. 41 рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/02) наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції.

З урахуванням того, що судом вжиті заходи для належного сповіщення ОСОБА_1 про час, дату і місце розгляду справи шляхом направлення повістки про виклик до суду, останній був обізнаний про складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення, до суду не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, його участь у розгляді даної категорії справ, з урахуванням положень ст. 268 КУпАП, не є обов`язковою, а тому суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності гр. ОСОБА_1 .

Щодо клопотання представника про проведення судового засідання в режимі ВКЗ з використанням власних технічних засобів, суд зазначає наступне.

Статтею 11 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» передбачено, що учасникам судового процесу на підставі рішення суду забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, встановленому законом.

Згідно ст. 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу.

Нормами КУпАП не передбачено проведення дистанційного розгляду справи про адміністративне правопорушення, а тому виходячи з положень ч. 1 ст. 2 цього Кодексу, для забезпечення об`єктивного та оперативного розгляду справи, вважаю за можливе застосувати аналогію закону з процесуальними нормами КПК України, а саме зі ст. 336 КПК України, якими врегульовано вказане питання.

За приписами ч. 7 ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», учасникам судового процесу на підставі судового рішення забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, встановленому законом.

Положеннями ст. 336 КПК України встановлений чіткий порядок та зазначені основні умови проведення судових засідань в режимі відеоконференції.

Згідно з вимогами ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» учасникам судового процесу на підставі судового рішення забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, встановленому законом. Обов`язок забезпечити проведення відеоконференції покладається на суд, який отримав судове рішення про проведення відеоконференції, незалежно від спеціалізації та інстанції суду, який прийняв таке рішення.

Аналіз наведеної норми свідчить, що прийняття рішення щодо проведення судового засідання в режимі відеоконференції є правом суду. Вказана норма не передбачає обов`язку проведення судового засідання в режимі відеоконференції в разі наявності про це заяви сторони.

Постановлення рішення про участь учасника справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду застосовується із врахуванням обставин, що зазначаються у клопотанні про таку участь. Даний спосіб участі в судовому засіданні має винятковий характер, у зв`язку з чим повинні насамперед існувати причини, які ускладнюють або роблять неможливим участь сторони в судовому засіданні.

Таким чином, згідно поданого клопотання про участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, на переконання суду, поважних причин (за станом здоров`я або з інших поважних причин) неможливості прибути в судове засідання адвоката Жалковського В.Ю. не наведено.

З урахуванням наведених міркувань суд не вбачає підстав для задоволення клопотання адвоката Жалковського В.Ю. про його участь в режимі відеоконференції та приходить до висновку про те, що у його задоволенні слід відмовити.

Враховуючи вказане, а також принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд проводить розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та її адвоката, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

18.09.2026 року до суду від представника гр. ОСОБА_1 – адвоката Жалковського В.Ю. надійшли письмові заперечення. На переконання сторони захисту, працівниками прикордонної служби не наведено жодних доказів щодо мотиву, мети, а також будь-яких дій чи спроби, намірів незаконно перетину державного кордону України, маючи на меті відвідати сім`ю у місті Чоп на свято «Дня знань», підтримати доньку, супроводжуючи у перший клас. Просив суд закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Зі змісту вказаної статті та ч. 4 ст. 55 Конституції України випливає, що воля держави, спрямована на припинення протиправних дій, виражена досить чітко, тому що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе тільки на підставах, установлених у законі. Якщо такі підстави відсутні або якщо вина особи у вчиненні діяння з цих підстав не доведена, особу не може бути піддано будь-якому заходу адміністративного стягнення.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визначається, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин (ст. 248 КУпАП).

Згідно положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зміст даної статті визначає предмет доказування органів адміністративної юрисдикції, які на етапі слухання справи мають проаналізувати зібрані матеріали і обставини справи. Щоб винести мотивоване і законне рішення, органу адміністративної юрисдикції необхідно встановити, чи був учинений адміністративний проступок. Це означає, що необхідно з`ясувати, чи мають місце в діянні особи, яка притягується до відповідальності, всі ознаки, що характеризують склад адміністративного проступку.

Під складом адміністративного проступку розуміють сукупність установлених законом суб`єктивних і об`єктивних ознак, що характеризують діяння як адміністративний проступок. Структура складу містить у собі чотири елементи (підсистеми): 1)суб`єкт правопорушення; 2) об`єкт правопорушення; 3) суб`єктивну сторону; 4) об`єктивну сторону правопорушення. Відсутність хоча б однієї ознаки, що характеризує суб`єкт, об`єкт, суб`єктивну сторону або об`єктивну сторону адміністративного проступку, свідчить про те, що це правопорушення не відбувалося.

Так, диспозиція частини 1 статті 204-1КУпАП встановлює відповідальність за перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Об`єктом даного адміністративного правопорушення є встановлений порядок управління, а також безпека особи, суспільства і держави. Об`єктивна сторона цього правопорушення виражається у перетинанні державного кордону України поза пунктами пропуску, а також у пунктах пропуску через державний кордон України без установлених документів або дозволу відповідних органів державної влади. Під незаконним перетинанням державного кордону громадянами України, іноземними громадянами й особами без громадянства слід розуміти залишення особою території однієї держави і переміщення на територію іншої держави шляхом самовільного (без відповідного документа або відповідного дозволу) перетинання державного кордону України.

Із суб`єктивної сторони незаконне перетинання державного кордону припускає прямий умисел, тобто виражається в умисній формі вини. Особа усвідомлює, що незаконно перетинає кордон і бажає зробити такі протиправні дії.

З письмових пояснень слідує, що ОСОБА_1 , мав на меті відвідати свою сім`ю, а саме дружину ОСОБА_2 , з якою перебуває у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується Актовим записом про шлюб № 249 – Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 , видане 23 травня 2015 року Зарічним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції, а також малолітню доньку від спільного шлюбу – ОСОБА_3 , що підтверджується Актовим записом про народження № 1223 – Свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , видане 01 липня 2020 року Сумським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми).

Відповідно до Довідки про фактичне місце проживання осіб на території Чопської міської територіальної громади Ужгородського району Закарпатської області за певною адресою за вих. № 206 від 11 березня 2026 року (Додаток 5), виданої ОСОБА_2 , місцем її фактичного проживання є адреса: АДРЕСА_2 , де дружина ОСОБА_1 проживає разом із донькою ОСОБА_4 . Цією ж Довідкою підтверджується, що зареєстрованим місцем проживання є адреса: АДРЕСА_3 .

Так, у зв`язку із наявністю вільних від викладацької діяльності днів, ОСОБА_1 вирішив відвідати свою сім`ю. Останній є працевлаштованою особою, відповідно до Наказу (розпорядження) про прийняття на роботу № 125-ОС від 29 липня 2026 року, виданого Комунальним закладом Сумської обласної ради «Сумський фаховий медичний коледж», з 30 липня 2026 року прийнятий на посаду викладача закладу фахової передвищої освіти, табельний номер 3094.

Крім того, відповідно 2 розкладу занять (Додаток 7), останній залучений до педагогічної діяльності в групах 3-Мг та 3-Мд лише з 03 вересня 2026 року для викладання предмету «Медсестринство у внутрішній медицині».

Відповідно до військово-облікового документу, зареєстрованого в системі «Оберіг» за № 230720201352063100058, ОСОБА_1 має дійсну відстрочку від призову військової служби під час мобілізації на підставі пункту 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як науково педагогічні працівники закладів передвищої освіти за основним місцем роботи.

Також, для відвідування своєї сім`ї ОСОБА_1 за допомогою застосунку «Приват24» Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» придбав два проїзних (посадкових): 000B4A01-BAF7-42F2-0001, сполученням Київ-Пасажирський – Чоп, поїзд 749 ОБ ФIРМ PE, дата та час відправлення 29 серпня 2026 року о 13 год. 01 хв., дата та час прибуття 29 серпня 2026 року о 23 год. 37 хв.; 000B4A01-3AF7-4325-0001, сполученням Чом – Київ-Пасажирський, поїзд 028 ЛА ФIРМ HE, дата та час відправлення 01 вересня 2026 року о 22 год. 30 хв., дата та час прибуття 02 вересня 2026 року о 09 год. 26 хв., що мало місце 13 серпня 2026 року о 20 год. 13 хв. та о 20 год. 18 хв. відповідно.

До міста Києва з міста Суми останній здійснив проїзд маршрутним транспортним засобом, та вже поїздом прибув у місто Чоп 29 серпня 2026 року близько 23 год. 40 хв., де був затриманий працівниками прикордонної служби.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 007724 Е від 30.08.2026 року відносно ОСОБА_1 не вбачається та не вказано жодної дії, вчиненого останнім, що підпадає під ознаки об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, та у протоколі не вказано, як саме посадовою особою було встановлено умисел останнього на незаконний перетин державного кордону.

З огляду на досліджені докази неможливо встановити прямий умисел в діях особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , щодо спроби незаконного перетину державного кордону України поза пунктами пропуску.

У пункті 4 Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 роз`яснено, що конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (ст.с.1, 3, ч.2 ст. 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту. Відповідно до п.4.1 вказаного Рішення вказано, що процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Суд також звертає увагу на принципи Європейської Конвенції «Про громадянство» від 06.11.1997 року (ратифікованою Україною Законом від 20.09.2006 року), згідно якої Україна зобов`язалася гарантувати права громадян із множинним громадянством, зокрема, ст.17, відповідно до якої, визначаючи права та обов`язки, пов`язані із множинним громадянством: громадяни держави - учаcниці, які мають інше громадянство, мають на території держави учасниці, в якій вони проживають, ті самі права та обов`язки, як і інші громадяни держави-учасниці.

Оцінивши в сукупності всі зібрані та дослідженні в судовому засіданні докази, приходжу до висновку, що в діях гр. ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП відсутність складу адміністративного правопорушення є обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення і провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 245, 247 ч. 1 п. 1, 280, 283,-285, 287,-291 КУпАП, суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Провадження в справі про адміністративне порушення відносно громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП суду не відомий, за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Постанова про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області Н.В. Наумова