Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №635/1405/24 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року

м. Харків

справа № 635/1405/24

провадження № 22-ц/818/5281/26

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді: Тичкової О.Ю.,

суддів: Маміної О.В., Шабельнікова С.К.,

за участю секретаря судового засідання Риндіч О.Б.,

сторони справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідачі – спеціаліст 1 категорії (землевпорядник) Височанської селищної ради Ширяєв Володимир Володимирович, голова Височанської селищної ради Мороз Олександр Васильович,,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області 15 травня 2026 року в складі судді Березовської І.В.,-

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до спеціаліста 1 категорії (землевпорядника) ОСОБА_2 , голови Височанської селищної ради Мороза О.В. про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірною бездіяльністю та діями посадових осіб органу місцевого самоврядування, яким просив стягнути з голови Височанської селищної ради Мороза О.В. та спеціаліста 1 категорії (землевпорядника) Височанської селищної ради Ширяєва В.В. на його користь 750 000 гривень моральної шкоди з кожного.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 15 квітня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до спеціаліста 1 категорії (землевпорядника) Височанської селищної ради Ширяєва В.В., голови Височанської селищної ради Мороза О.В. про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірною бездіяльністю та діями посадових осіб органу місцевого самоврядування відмовлено.

Підставою для відмови у задоволенні позовних вимог стало те, що позов пред`явлено до неналежних відповідачів спеціаліста 1 категорії (землевпорядника) Височанської селищної ради Ширяєва В.В., голови Височанської селищної ради Мороза О.В., тоді як належним відповідачем у даній справі є Височанська селищна рада як орган місцевого самоврядування.

В грудні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Харківського районного суду Харківської області від 15 квітня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до спеціаліста 1 категорії (землевпорядника) ОСОБА_2 , голови Височанської селищної ради Мороза О.В. про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірною бездіяльністю та діями посадових осіб органу місцевого самоврядування, в якій просив скасувати судове рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги та стягнути з голови Височанської селищної ради Мороза О.В. та спеціаліста 1 категорії (землевпорядника) Височанської селищної ради Ширяєва В.В. на його користь 750 000 гривень моральної шкоди з кожного.

В обґрунтування заяви позивач ОСОБА_1 зазначив, що нововиявленими та істотними для справи обставинами є той факт, що суд невірно визначив належним відповідачем у справі Височанську селищну раду, оскільки вона не є представницьким органом Височанської територіальної громади Харківської області, яка створена розпорядженням Кабінету Міністрів України № 725-р від 12 червня 2020 року і не отримала права розпоряджатися майном цієї громади. При цьому суд не витребував відповідні документи з метою визначення належного відповідача. Оскільки Височанська селищна рада не має права розпоряджачись майном громади, належним відповідачем є голова Височанської селищної ради Мороз О.В. та спеціаліст 1 категорії (землевпорядник) Височанської селищної ради Ширяєв В.В.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області 15 травня 2026 року було відмовлено у задоволені заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Харківського районного суду Харківської області від 15 квітня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до спеціаліста 1 категорії (землевпорядника) ОСОБА_2 , голови Височанської селищної ради Мороза О.В. про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірною бездіяльністю та діями посадових осіб органу місцевого самоврядування.

Ухвала мотивована тим, що обставини, на які посилається позивач як на нововиявлені зводяться до його незгоди з прийнятим рішенням суду і не підпадають під вимоги ст. 432 ЦПК України, яка передбачає вичерпний перелік підстав перегляду рішення або ухвали суду, що набрали законної сили.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що суд першої інстанції безпідставно не визнав нововиявленою обставиною той факт, що Височанська селищна рада, на думку апелянта, не є належним відповідачем у спірних правовідносинах. Заявник вважає, що встановлення обставин щодо правового статусу Височанської селищної ради та її повноважень щодо майна територіальної громади могло призвести до іншого вирішення спору.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає.

Так, перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами врегульований нормами глави 3 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 423ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Стаття 429ЦПК України унормовує розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами; за змістом частини другої цієї статті суд розглядає справу за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Таким чином, нововиявленими обставинами за своєю суттю є фактичні дані, що в установленому законом порядку спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення (частина друга статті 423 ЦПК України).

Таким чином, перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є особливим процесуальним механізмом, метою якого не є повторний розгляд справи по суті, виправлення помилок у застосуванні норм матеріального чи процесуального права або повторна оцінка доказів, які були предметом дослідження суду під час первісного розгляду справи.

Для визнання певної обставини нововиявленою необхідна одночасна наявність визначених законом умов: така обставина повинна існувати на час розгляду справи; не бути встановленою судом; не бути та не могти бути відомою заявникові на час розгляду справи; входити до предмета доказування у справі та бути істотною, тобто такою, що за умови її врахування могла б призвести до ухвалення іншого судового рішення.

При цьому нововиявлена обставина за своїм змістом є саме фактичною обставиною, яка існувала на час розгляду справи, а не новим правовим обґрунтуванням вимог, новою оцінкою вже встановлених судом обставин чи незгодою сторони з висновками суду.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17 зазначила, що нововиявленими є обставини, які входять до предмета доказування у відповідній справі, обґрунтовують вимоги або заперечення сторін, можуть вплинути на висновки суду щодо прав та обов`язків учасників справи, існували на час її розгляду, не були встановлені судом, не були та не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи та стали відомими лише після ухвалення судового рішення.

При цьому колегія суддів наголосила, що не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, уже оцінених судом, а також обставини, які були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Аналогічний підхід викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 752/4995/17, відповідно до якого істотність обставини визначається з урахуванням того, чи могла б вона спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та чи могла б за умови її врахування призвести до іншого змісту судового рішення.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц звернуто увагу на необхідність розмежування нових доказів та доказів, якими підтверджуються нововиявлені обставини. Нові докази самі по собі не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. Крім того, процесуальні недоліки розгляду справи, зокрема неповне встановлення фактичних обставин справи або порушення порядку дослідження доказів, не є нововиявленими обставинами, а можуть бути предметом перевірки в апеляційному чи касаційному порядку.

З огляду на наведені положення закону та правові висновки Верховного Суду колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наведені ОСОБА_1 обставини не є нововиявленими у розумінні пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України.

Як убачається з матеріалів справи, підставою для відмови у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 було встановлення судом того, що позов пред`явлено до неналежних відповідачів голови Височанської селищної ради Мороза О.В. та спеціаліста 1 категорії (землевпорядника) Височанської селищної ради Ширяєва В.В., тоді як належним відповідачем у спірних правовідносинах є Височанська селищна рада як орган місцевого самоврядування.

Зазначений висновок був предметом перевірки суду апеляційної інстанції та залишений без змін постановою Харківського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року.

Отже, питання щодо належності відповідачів, правового статусу Височанської селищної ради та характеру спірних правовідносин було предметом судового розгляду при ухваленні рішення, про перегляд якого заявник просить.

Натомість у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 фактично повторно порушує питання щодо правильності визначення судом належного відповідача та правильності оцінки судом обставин, пов`язаних із правовим статусом Височанської селищної ради.

При цьому заявник не навів конкретної фактичної обставини, яка існувала на час розгляду справи, не була встановлена судом та не могла бути відома йому, але стала відомою після ухвалення рішення і яка сама по собі могла б істотно вплинути на висновки суду.

Посилання заявника на те, що Височанська селищна рада нібито не має права розпоряджатися майном відповідної територіальної громади, не є нововиявленою обставиною, оскільки за своєю суттю становить іншу правову оцінку вже відомих обставин та незгоду із правовим висновком суду щодо належного відповідача.

Більше того, наведені заявником обставини не свідчать про виникнення після ухвалення рішення будь-якого нового юридичного факту. Йдеться про обставини та правовідносини, які існували на момент первісного розгляду справи та вже були предметом дослідження і доказування в межах первісного позову, під час визначення судом належного суб`єктного складу.

Таке твердження фактично стосується повноти встановлення судом обставин справи та правильності дослідження доказів під час первісного розгляду. Водночас відповідно до правових висновків Верховного Суду процесуальні недоліки розгляду справи, зокрема неповне встановлення фактичних обставин чи порушення порядку дослідження доказів, не є нововиявленими обставинами.

За своєю правовою природою процедура перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами не може використовуватися як спосіб виправлення можливих судових помилок, допущених при встановленні обставин справи або застосуванні норм права.

Якщо учасник справи вважає, що суд неправильно встановив обставини, неправильно оцінив докази, визначив неналежного відповідача або неправильно застосував норми матеріального чи процесуального права, відповідні доводи підлягають перевірці в порядку апеляційного або касаційного перегляду, а не шляхом перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

У цьому випадку ОСОБА_1 фактично просить суд повторно оцінити питання про те, хто є належним відповідачем у спірних правовідносинах, та на підставі такої повторної оцінки змінити висновки, викладені у рішенні Харківського районного суду Харківської області від 15 квітня 2025 року.

Отже, зміст заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами свідчить про те, що заявник фактично не посилається на нововиявлену обставину як на юридичний факт, який існував на момент розгляду справи, але не був і не міг бути йому відомий, а намагається домогтися нового розгляду вже вирішеного питання та іншої оцінки обставин, які були предметом дослідження суду при первісному розгляді справи.

Такий підхід суперечить самій природі перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.

Колегія суддів також враховує принцип юридичної визначеності, який є складовою принципу верховенства права та передбачає повагу до остаточності судових рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини принцип юридичної визначеності є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та передбачає дотримання принципу res judicata, тобто остаточності судових рішень. У справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, рішення від 24 липня 2003 року, § 52, ЄСПЛ зазначив, що жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення лише з метою повторного слухання справи та отримання нового рішення. Повноваження вищих судів щодо перегляду судових рішень мають використовуватися для виправлення судових помилок та усунення судових помилок, що становлять істотний характер, а не для проведення нового розгляду справи. При цьому перегляд не повинен перетворюватися на «приховану апеляцію», а сама лише можливість існування іншої точки зору щодо вирішення справи не може бути підставою для її повторного розгляду. Відступ від принципу остаточності судового рішення може бути виправданий лише за наявності обставин істотного та переконливого характеру.

Отже, з огляду на практику ЄСПЛ, процедура перегляду остаточного судового рішення не може використовуватися як додатковий спосіб оскарження рішення, коли сторона фактично прагне повторної оцінки вже досліджених судом обставин, доказів або правової позиції лише через незгоду з результатом розгляду справи. Такий перегляд допустимий лише за наявності виняткових обставин, які свідчать про фундаментальну судову помилку, істотний процесуальний дефект або іншу обставину, що має настільки істотний характер, щоб виправдати відступ від принципу остаточності судового рішення.

Таким чином, повторне відкриття або перегляд справи не може бути спрямований на фактичне проведення нового розгляду спору de novo та постановлення іншого рішення виключно з мотивів незгоди сторони з попередніми висновками суду. Інакше сама юридична визначеність судового рішення та довіра учасників процесу до остаточності судового розгляду були б поставлені під сумнів, що суперечило б гарантіям справедливого суду, передбаченим статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Зазначений підхід узгоджується і з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 27 червня 2019 року у справі № 541/2460/16-ц, відповідно до яких відступ від принципу остаточності судового рішення є виправданим лише за наявності обставин суттєвого та неспростовного характеру.

У цій справі таких обставин заявником не наведено.

Сам по собі факт незгоди ОСОБА_1 з висновком суду щодо належного відповідача, а також його переконання у неправильності оцінки судом повноважень Височанської селищної ради не є достатніми для перегляду рішення за нововиявленими обставинами.

Таким чином, суд першої інстанції, встановивши відсутність передбачених статтею 423 ЦПК України підстав для перегляду рішення за нововиявленими обставинами, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 .

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burgandothers v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції, яка є законною і обґрунтованою, постановленою з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду – залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського районного суду Харківської області 15 травня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О.Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

С.К. Шабельніков