Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №644/7307/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 644/7307/25 Головуючий І-ї інстанції – Черняк В.Г.

Провадження № 33/818/442/26

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Гєрцика Р.В.

секретаря судового засідання Степного Г.В.

за участю захисника Богачук І.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Богачук І.Ю. на постанову судді Індустріального районного суду м. Харкова від 05 листопада 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 –

УСТАНОВИВ:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Згідно постанови судді, водій ОСОБА_1 06.08.2025 року об 11 год. 43 хв. по вул. Миру, б.20 в с. Петрівка, Шевченківського району, Харківської області керував транспортним засобом ВАЗ 21061, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук, зміна забарвлення шкірного покрову обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора та у медичному закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.

Постановою судді Індустріального районного суду м. Харкова від 05 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі захисник Богачук І.Ю. просить постанову судді скасувати як необґрунтовану та незаконну, таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, винести нову постанову, якою провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП .

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що ОСОБА_1 не були роз`яснені правові наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння після того, як останній зазначив, що поспішає до місця несення служби.

Відеозапис події є фрагментарним та містить фіксацію з бодікамери тільки одного з членів екіпажу поліції. При цьому, убачається, що один з інспекторів спілкується із ОСОБА_1 напротязі майже 10 хвилин без аудіо- та відеофіксації. Вважає, що такі дії співробітників поліції мали протиправний та провокативний характер.

Вважає, що огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 як військовослужбовця мав бути проведений співробітниками ВСП, а не поліцією.

Мотиви суду

Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши пояснення захиснкиа Богачук І.Ю. на підтримання вимог апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом виконані. Висновки про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, п.2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За невиконання вимог пункту 2.5 ПДР України, передбачена відповідальність ст.130 КУпАП.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, судовим розглядом встановлено, що водій ОСОБА_1 06.08.2025 року об 11 год. 43 хв. по вул. Миру, б.20 в с. Петрівка, Шевченківського району, Харківської області керував транспортним засобом ВАЗ 21061, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук, зміна забарвлення шкірного покрову обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора та у медичному закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 відмовився.

Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №912728 від 06.08.2025 року.

Крім того, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , окрім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, яким судом надано належної оцінки, а саме:

- оглянутими відомостями відеозапису із нагрудної камери інспектора патрульної поліції, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 06.08.2025 року року, згідно якого у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук, зміна забарвлення шкірного покрову обличчя); огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Драгер Алкотест 6820 не проводився у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 ;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оформлене 06.08.2025 року об 11 год. 45 хв., за змістом якого у результаті огляду, проведеного поліцейськими, у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук, зміна забарвлення шкірного покрову обличчя; огляд на стан алкогольного сп`яніння у КНП «Шевченківська ЦРЛ» не проводився у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 ;

- копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №635968 від 06.08.2025 року за ч.5 ст.121 КУпАП, згідно якої водій ОСОБА_1 06.08.2025 року об 11 год. 43 хв. по вул. Миру, б.20 в с. Петрівка, Шевченківського району, Харківської області керував транспортним засобом ВАЗ 21061, державний номерний знак НОМЕР_1 ;

- розпискою ОСОБА_2 від 06.08.2025 року, згідно якої він приймає у керування транспортний засіб ВАЗ 21061, державний номерний знак НОМЕР_1 , та зобов`язується доставити його до місця стоянки.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Апеляційний суд приймає до уваги, що захисник в апеляційній скарзі не спростовує сам факт керування ОСОБА_1 автомобілем та його зупинку співробітниками поліції при обставинах, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення.

Зазначаючи в апеляційній скарзі про те, що огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 як військовослужбовця мав бути проведений співробітниками ВСП, а не поліцією, захисник, вочевидь, має на увазі, що такий його огляд мав бути проведений у відповідності до вимог ст.266-1 КУпАП, а не у загальному порядку.

Так, відповідно до ч.2 ст.266-1 КУпАП, огляд військовослужбовців Збройних Сил Українина стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння,щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Також, відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Чк убачаєтться з відеозапису події, яка мала місце 06.08.2025 року, автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений співробітниками поліції по АДРЕСА_1 за порушення ним вимог ПДР – на авто був відсутній номерний знак, водій був не пристебнутий паском безпеки та у нього при собі не виявилось документів на автомобіль, у зв`язку із чим щодо нього було винесено постанову за ч.1 ст.125 КУпАП за порушення п.2.3в та п.2.1а ПДР України. У процесі спілкування інспектор поліції поцікавився у ОСОБА_1 чи є він військовим з огляду на його зовнійшній вигляд (був одягнутий у військову форму), на що останній відповів, що він волонтер (як зазначено і у проколі), допомагає хлопцям (військовим).

Таким чином, з урахуванням даних відеозапису, на момент зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 та подальшої пропозиції щодо проходження огляду на стан алкогольног сп`яніння у встановленому законом порядку у працівників поліції існувала обгрунтована презумпція для застосування саме загальної процедури огляду, передбаченої ст.266 КУпАП.

Разом із тим, наявну в матеріалах справи копію довідки №1836 від 31.10.2025 року, виданої командиром ВЧ НОМЕР_2 полковником ОСОБА_3 , згідно якої молодший сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у ВЧ НОМЕР_2 з 01.08.2025 року (а.с.27) апеляційний суд приймає до уваги. Однак, зазначений документ не дає суду можливості достеменно встановити, що за обставин, виклдаених у протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 виконував будь-які обов`язки військової служби, в той час як останній самостійно зазначив, що не є діючим військовослужбовцем, а просто допомагає військовим, що відображено і у складеному щодо нього протоколі.

Водночас, довідку №116 від 04.03.2024 року, згідно якої солдат ОСОБА_1 приймав безпосередню участь ку заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою огресією рф проти України, перебуваючи у м.Часів Яр Донецької області, в період з 21.10.2023 року по 24.10.2023 року, з 27.10.2023 року по 03.11.2023 року, 05.11.2023 року, з 07.11.2023 року по 09.11.2023 року (а.с.26) апеляційний суд до уваги не бере, так як вказаний документ охоплює період з жовтня по листопад 2023 року та стосується подій, які відбувались на території Донецької області, в той час як подія, зафіксована у протоколі, мала місце 06.08.2025 року у Харківській області.

Будь-яких інших документів, які б беззаперечно підтверджували, що на час вчинення цього адміністративного правопорушення ОСОБА_1 виконував обов`язки військової служби, стороною захисту не надано, а матеріали справи їх не містять, а тому апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає такі доводи захисника необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на суб`єктивному сприйнятті законодавства.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не були роз`яснені правові наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, також не є слушними з огляду на наступне.

Відповідно до відеозапису убачається, що під час спілкування ОСОБА_1 із співробітниками поліції, останні виявили у водія ознаки сп`яніння (тремтіння пальців рук), про що йому повідомили. Останній зазначив, що вони завжди трусяться, тим паче, вчора він вживав алкоголь (пиво), у зв`язку із чим йому було запропоновано пройти відповідний огляд на стан алкогольного сп`яніння – як на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер, так і у медичному закладі, на що ОСОБА_1 відмовився, вказавши, що сенсу проходити йому огляд немає, оскільки вчора він пив та з правопорушенням згоден. Після того, інспектор поліції задав йому повторне уточнююче запитання щодо проходження огляду, та отримавши остаточну відмову, повідомив ОСОБА_1 про те, що відносно нього буде складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП та постанову за ч.1 ст.125 КУпАП, а також роз`яснив йому його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст.268 КУпАП.

Таким чином, поведінка ОСОБА_1 на відеозаписі вказує, що він не вимагав роз`яснення йому певних прав або особливостей процедури, повністю усвідомлював вимогу поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, як і наслідки відмови від його проходження.

Разом із тим, апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 підписав складений щодо нього протокол вланоруч та без будь-яких зауважень, отримав його копію, крім того, надав у відповідній його графі власні письмові пояснення, зазначивши «вчора випив 0,5 л пива, з порушенням згоден, в Драгер дути не буду, в медичний заклад не поїду». (а.с.1)

Посилання захисника на те, що відеозапис події є фрагментарним, також не є спроможними, оскільки на ньому зафіксовано цілком всю подію фіксації правопорушення, сама якість зйомки є достатньою та такою, що виключає жодні сумніви щодо оцінки тих подій, які на запису зафіксовано.

При цьому, всупереч аргументів апелянта, запис події з моменту зупинки транспортного засобу до моменту фіксації відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння є безперевним, тобто, охоплює ключові процесуальні дії (пропозиції огляду, роз`яснення прав, фіксацію згоди/відмови), а тому повнота доказової картини не порушена. До того ж, в даному випадку відеозапис не є єдиним доказом по справі, а оцінюється в сукупності з іншими доказами, які узгоджуються між собою.

Також, відеофвксація відбувалась відкрито, про що ОСОБА_1 було повідомлено з посиланням на ст.40 ЗУ «Про національну поліцію», та проти чого останній не заперечував.

Відеозапис з боді-камери Tecsar №13051280/3 долучений до матеріалів судового провадження. (а.с.5, 6)

Даних, що відеофіксація здійснювалась за допомогою недозволеного технічного засобу, судом також не встановлено.

Таким чином, відомості, зафіксовані на вказаному відеозаписі повністю спростовують доводи апелянта та свідчать, що поліцейські діяли з дотриманням вимог ст.266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», якою визначено порядок проведення огляду водіїв на стан сп`яніння.

Поряд з цим, належить взяти до уваги те, що відповідно до ст.267 КУпАП, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.

Однак, як було встановлено, дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення, в порядку передбаченому чинним законодавством, стороною захисту не оскаржувалися. Отже, твердження апелянта щодо неправомірності та провокативності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб`єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.

За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що доказів які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді, а тому підстав для скасування постанови судді та закриття справи на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУПАП, як на тому наполягає апелянт, апеляційний суд не вбачає.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримав посвідчення водія серії НОМЕР_3 , тобто, ним було складено іспит на знання вимог ПДР України. За таких обставин, апеляційний суд вбачає, що відмова від проходження огляду на стан сп`яніння на вимогу працівника поліції є свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст.10 КУпАП.

Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров`я його учасників.

Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид та розмір адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень, та відповідає вимогам ст.23, 33 КУпАП.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху України, наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання захисника на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргузахисника Богачук І.Ю. залишити без задоволення.

Постанову судді Індустріального районного суду м. Харкова від 05 листопада 2025 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Р.В. Гєрцик