Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №636/9316/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 636/9316/25 Головуючий І-ї інстанції – Оболєнська С.А.

Провадження № 33/818/1026/26

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Гєрцика Р.В.

секретаря судового засідання Степного Г.В.

за участю захисника Сіренка М.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Сіренка М.Ю. на постанову судді Чугуївського міського суду Харківської області від 16 лютого 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 -

УСТАНОВИВ:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Згідно постанови судді, 04.10.2025 року о 09 год. 29 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Nissan Navara», д.н.з. НОМЕР_1 , за адресою: Харківська область, м. Чугуїв по вул. Харківській, біля буд.1, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного засобу Drаger Alcotest 6820 та в медичному закладі ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.

Постановою судді Чугуївського міського суду Харківської області від 16 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі захисник Сіренко М.Ю. просить постанову судді скасувати як необґрунтовану та незаконну, таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, винести нову постанову, якою провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що справу було розглянуто у його відсутність, та у відсутність його підзахисного. При цьому, судом було проігноровано його клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, а саме – відеозаписом.

Вказує, що співробітники поліції своїми діями фактично спровокували ОСОБА_1 на вчинення інкримінованого йому правопорушення, зазначивши, зокрема, про право відмовитись від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, що, на його думку, є неприпустимим.

За таких обставин, вважає, що у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 свідомо відмовився від проходження такого огляду у встановленому законом порядку.

Мотиви суду

Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши доводи захисника Сіренка М.Ю., перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Приймаючи рішення про розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 та його захисника, суд першої інстанції виходив із того, що останні, будучи належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного документу, до суду не з`явились, причини своєї неявки не повідомили.

Апеляційний суд не може погодитися з такими висновками районного суду за таких підстав.

Як встановлено під час апеляційного перегляду, після надходження справи у провадження судді Чугуївського міського суду Харківської області від 16 лютого 2026 року, її було призначено до розгляду на 18.12.2025 року та на 16.02.2026 року.

Судом першої інстанції вживалися заходи щодо сповіщення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, призначеної на 18.12.2025 року о 11 год. 45 хв., шляхом направлення йому судової повістки за поштовою адресою, зазначеною у протоколі. Однак, вказане поштове відправлення повернулось до суду неврученим. (а.с.19)

Даних щодо повідомлення ОСОБА_1 про судове засідання, призначене на 16.02.2026 року о 13 год. 00 хв., матеріали справи взагалі не містять. Водночас, на вказану дату судом було направлено повістку захиснику ОСОБА_1 – адвокату Сіренку М.Ю., яка була доставлена до його електронного кабінету 19.12.2026 року. (а.с.18)

Відповідно до вимог ст.268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст.277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що сам факт надіслання особам, які притягаються до адміністративної відповідальності, повісток про розгляд справ про адміністративні правопорушення не є безспірним доказом вручення повісток таким особам. (Постанова від 02 вересня 2021 року у справі № 800/23/17 (800/182/16).

Також, Верховний суд вказує, що особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо. (справа №482/9/17, адміністративне провадження №К/9901/38702/18 (ЄДРСРУ №87268086), справа №308/12552/16-а, адміністративне провадження №К/9901/32526/18 (ЄДРСРУ №87268082).

При цьому, суд зобов`язаний окремо та належним чином повідомити як саму особу, яка притягається до відповідальності, так і її захисника. Повідомлення лише адвоката (захисника) не звільняє суд від обов`язку викликати правопорушника і вважається грубим порушенням права на захист та права на участь у судовому засіданні.

Особа, яка притягається до відповідальності, та її захисник є самостійними учасниками провадження. Наявність адвоката не позбавляє громадянина його особистих процесуальних прав (давати пояснення, заявляти клопотання тощо).

Таким чином, доводи захисника Сіренка М.Ю. про розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 заслуговують на увагу, оскільки останній взагалі не був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, у зв`язку із чим був позбавлений можливості вчасно реалізувати в суді свої права, передбачені ст.268 КУпАП, якими наділена особа, що притягається до адміністративної відповідальності, тобто, фактично був позбавлений права на захист, а в решті й на справедливий суд, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

Водночас, посилання адвоката на те, що судом першої інстанції було залишено поза увагою його клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, на переконання апеляційного суду, не є слушними.

Як убачається з матеріалів судового провадження, 17.12.2025 року захисником було подано до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи у електронному виді. (а.с.12)

Разом із тим, як самостійно вказує адвокат, він не зміг ознайомитись саме з відеозаписом події, в той час, як факт ознайомлення з іншими процесуальними документами захисник не заперечує.

Таким чином, можна зробити висновок, що районний суд, у відповідності до поданої 17.12.2025 року заяви, вніс дані захисника до додаткових відомостей про учасників справи та надав йому доступ до справи у електронному виді.

Водночас, слід зауважити, що технічна можливість додати відеозапис з боді-камери поліції до автоматизованої системи документообігу суду та підсистеми «Електронний суд» має певні обмеження за розміром файлів, оскільки максимальний розмір одного файлу, який можна напряму прикріпити до електронного документа, становить до 500 Мб (залежить від поточної версії та налаштувань системи). Якщо відео з боді-камери тривале і перевищує ліміт, файл не завантажиться через інтерфейс. (Інструкція користувача підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженої наказом ДП «Інформаційні судові системи» №230/ОД від 29.12.2023 року)

Поряд із цим, з наданих матеріалів не убачається, що адвокат звертався із зазначеним питанням до районного суду, а його було залишено поза увагою чи відмовлено у наданні відеозапису для ознайомлення.

Також, слід врахувати, що заяву про ознайомлення адвокат Сіренко М.Ю. подав 17.12.2025 року, а справу було розглянуто 16.02.2026 року. З огляду на викладене, можна зробити висновок, що сторона захисту мала вдосталь часу для ознайомлення з матеріалами судового провадження у повному обсязі, яким на власний розсуд не побажала скористатися.

За таких обставин, апеляційний суд убачає підстави для часткового задоволення вимог апеляційної скарги та скасування постанови судді Чугуївського міського суду Харківської області від 16 лютого 2026 року внаслідок істотного порушення процесуальних прав ОСОБА_1 відповідно до ст.268 КУпАП.

Разом з цим, розглядаючи справу стосовно ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд дійшов висновку, що в його діях наявний склад інкримінованого йому правопорушення.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, п.2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За невиконання вимог пункту 2.5 ПДР України, передбачена відповідальність за ст.130 КУпАП.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Як встановлено апеляційним судом, 04.10.2025 року о 09 год. 29 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Nissan Navara», д.н.з. НОМЕР_1 , за адресою: Харківська область, м. Чугуїв по вул. Харківській, біля буд.1, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного засобу Drаger Alcotest 6820 та в медичному закладі ОСОБА_1 відмовився.

Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №472995 від 04.10.2025 року.

До того ж, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , крім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме:

- оглянутими відомостями відеозапису із нагрудної камери інспектора патрульної поліції, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого огляд ОСОБА_1 за допомогою газоаналізатора «Драгер Алкотест 6820» у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, почервоніння обличчя) проведений на місці зупинки транспортного засобу не був за відмовою останнього;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оформлене 04.10.2025 року о 09 год. 29 хв., згідно якого у результаті огляду, проведеного поліцейським, у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме:запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, почервоніння обличчя; огляд останнього у КНП «Чугуївська ЦРЛ» не проводився за відмовою ОСОБА_1 ;

- рапортом інспектора ВРПП Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції Милого Д. від 04.10.2025 року щодо події з зазначенням обставин, місця та часу зупинки транспортного засобу, а також підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 .

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Апеляційний суд приймає до уваги, що апелянт в апеляційній скарзі не спростовує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та підстави його зупинки співробітниками поліції за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції захисник Сіренко М.Ю. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та закцентував свою увагу на тому, що дії поліції у даному випадку мали провокативний характер, чим, фактично, змусили ОСОБА_1 зазначити, що він не є військовослужбовцем та відмовитись від огляду на стан алкогольного сп`яніння. Також, просив допитати свідка, який був присутній на місці події, при цьому, вказував, що ані ПІБ, ані місце перебування (знаходження) цієї особи йому не відоме.

Перевіряючи доводи захисника про те, що причиною відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння стала провокація зі сторони поліції, слід зазначити наступне.

Як убачається з відеозапису події, що мала місце 04.10.2025 року, ОСОБА_1 був зупинений співробітниками поліції на стаціонарному блок-посту «Дім» для перевірки документів (аналогічні обставини зупинки ТЗ під керуванням ОСОБА_1 викладені і у рапорті інспектора ВРПП Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції Милого Д. від 04.10.2025 року, а.с. 2).

В процесі спілкування із співробітниками поліції у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку із чим останньому було запропоновано пройти відповідний огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер Алкотест, на що ОСОБА_1 відмовився. Тоді інспектор запропонував водію пройти такий огляд у медичній установі, на що ОСОБА_1 зазначив, що згоден пройти огляд на місці. Коли через кілька хвилин до нього підійшов другий поліцейський, щоб уточнити щодо його згоди на проходження відповідного огляду, ОСОБА_1 відмовився від обох раніше запропонованих варіантів. При цьому, співробітник поліції зазначив, що його відмова від проходження огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння є порушенням п.2.5 ПДРУ, за що передбачено відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

Таким чином, доводи захисника у цій частині не знайшли свого обгрунтованого підтвердження зібраними матеріалами, в той час як відмова водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння зафіксована на нагрудну камеру поліцейських, відповідно до вимог статті 266 КУпАП, «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі».

При цьому, відеофіксація відбувалась відкрито за допомогою технічного засобу відеозапису б/к CamPro 9375, проти чого ОСОБА_1 не заперечував. Відеозапис долучений до матеріалів судового провадження.

Також, апеляційний суд враховує, що протокол про адміністративне правопорушення підписаний ОСОБА_1 власноруч та без будь-яких зауважень. (а.с.1)

Апеляційний суд звертає увагу на те, що згідно диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, для настання адміністративної відповідальності, не має значення причина відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння (у даному випадку), за виключенням обставин, які встановлені ст.17 КУпАП.

Вимоги захисника щодо виклику та допиту свідка у судовому засіданні задоволенню також не підлягають, оскільки, як убачається з матеріалів справи, свідки події не залучались (протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №472995 від 04.10.2025 року, а.с.1), велась відеофіксація, крім того, як самостійно зазначив адвокат, дані такої особи йому невідомі. Разом із тим, на переконання апеляційного суду, зібраних матеріалів достатньо для постановлення законного, обгрунтованого рішення у справі та встановленні у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому правопорушення.

Поряд з цим, належить взяти до уваги те, що відповідно до ст.267 КУпАП, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.

Однак, як було встановлено, дії службової особи що складала протокол та фіксувала правопорушення, в порядку передбаченому чинним законодавством, апелянтом не оскаржувалися, не надано ним таких відомостей і до апеляційного суду.

Зважаючи на викладене, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладені обставини, на момент зупинки та висловлення пропозиції ОСОБА_1 з боку працівників поліції щодо проходження відповідного огляду у встановленому законом порядку у водія не було достатніх підстав відмовлятись від такої законної вимоги або ставити її під сумнів.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримав посвідчення водія серії НОМЕР_2 , тобто, ним було складено іспит на знання вимог ПДР України. За таких обставин, апеляційний суд вбачає, що відмова від проходження огляду на стан сп`яніння на вимогу працівника поліції є свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст.10 КУпАП

Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Апеляційний суд враховує характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров`я його учасників та приходить до висновку про необхідність застосування до нього виду адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік,

Зазначений вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень, та відповідає вимогам ст.23, 33 КУпАП.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатні відомості щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху, наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та його винуватості.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки суд першої інстанції допустив неправильне застосування норми процесуального права, з ухваленням нової постанови про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргузахисника Сіренка М.Ю. задовольнити частково.

Постанову судді Чугуївського міського суду Харківської області від 16 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 скасувати на винести нову постанову.

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 гривень (сімнадцять тисяч гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. (Отримувач коштів: УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/21081100, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UA118999980313090106000026007, Код класифікації доходів бюджету: 21081100, Призначення платежу *;101;_________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Штраф (як засіб процесуального примусу) накладений на ___________ (ПІБ чи назва установи, організації з якої стягується штраф), за рішенням №_/_/__).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп. (шістдесят копійок) (Отримувач коштів; ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача: Казначейство України, Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106. Призначення платежу 101 __________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, стягнутий з ___________ (ПІБ чи назва установи, організації з якої стягується судовий збір) на користь держави, за рішенням №_/_/__(номер рішення про стягнення судового збору) )

Роз`яснити ОСОБА_1 , що штраф повинен бути сплачений не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати штрафу у визначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Р.В. Гєрцик