Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №635/2088/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 635/2088/26 Головуючий суддя І інстанції Карасава І.О.

Апеляційне провадження № 33/818/1531/26 Суддя доповідач Шабельніков С.К.

Категорія: ст. 124, ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року м.Харків

Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,

за участю секретаря - Вакули Н.С.,

захисника - Хлопова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою захисника Хлопова А.В. на постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 07 травня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього, на підставі ч.2 ст. 36 КУпАП, накладено остаточне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у розмірі 665 грн. 60 коп.

Постановою встановлено, що згідно протоколу серії ЕПР1 №602180 від 27.02.2026, 12.02.2026 о 21 годині 43 хвилин сел.Васищеве, дорога Харків-Зміїв 15+500 водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Lexus RX350, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, не впорався з керуванням внаслідок чого автомобіль з`їхав в кювет та отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п.12.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за статтею 124 КУпАП.

Крім цього, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №602189 від 27.02.2026, вбачається 12.02.2026 о 21 годині 43 хвилин дорога Харків-Зміїв 15+500 водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем RX 350, реєстраційний номер НОМЕР_1 не впорався з керуванням, внаслідок чого, здійснив ДТП та згідно довідки 13.02.2026 00:17 год. та згідно результату аналізу №299 від 13.02.2026 №95443-202/6 водій ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, а саме мав вміст етилового спирту в крові 1,630 г/л, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху – відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.

При цьому, суд першої інстанції погодився з аргументами сторони захисту, що дійсно на відеозапису відсутня фіксація відмови водія, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

В оскаржуваній постанові суд першої інстанції зазначив, що відповідно до протоколу серії ЕПР1 №602189 від 27.02.2026 працівниками поліції було одночасно кваліфіковано діяння водія ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП, як керування транспортним засобам в стані алкогольного сп`яніння та відмова водія від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Суд критично оцінив посилання у протоколі про адміністративне правопорушення на відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки така обставина не підтверджується належними та допустимими доказами, які були досліджені судом.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння свого підтвердження не знайшов, а тому підлягає виключенню з обсягу інкримінованого правопорушення. Водночас, суд зазначив, що наявні у справі докази у своїй сукупності підтверджують керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що утворює склад адміністративного правопорушення, який зазначений у протоколі та передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

В своїй апеляційній скарзі захисник Хлопов А.В. просить скасувати постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 07.05.2026 у цій справі, а провадження у справі закрити, у зв`язку з відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що матеріали не містять доказів того, що працівники поліції пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, а також відмови останнього від проходження цього огляду. При цьому, як зазначає апелянт, суд першої інстанції безпідставно самостійно змінив фактичні обставини, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, чим перебрав на себе функції іншого державного органу. Зазначає, що наявні у справі відеозаписи не містять відомостей про роз`яснення ОСОБА_1 його процесуальних прав за ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України, а протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст.256 КУпАП, у зв`язку з чим він є неналежним та недопустимим доказом.

Захисник Хлопов А.В. також зазначає, що огляд на стан алкогольного сп`яніння проведено з порушення вимог ст.266 КУпАП, у неналежній установі – КНП «Міська клінічна лікарня швидкої невідкладної медичної допомоги ім. О.І. Мещанінова», протокол було складено з порушенням строку, передбаченого ст.254 КУпАП, оскільки його складено лише 27.02.2026, тоді як подія у цій справі мала місце 12.02.2026.

Крім того, апелянт посилається на те, що матеріали справи не містять відомостей про інших потерпілих у цій справі, пошкоджень інших транспортних засобів не виявлено, жодна особа не зверталась до відповідних органів у зв`язку з завданням матеріальних збитків чи шкоди здоров`ю, згідно відомостей довідки за підписом заступника начальника - начальника СВ ВП №3 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області Харіної О., підстав для прийняття рішень про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) на теперішній час отримано недостатньо, а тому в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 не врахував безпечної швидкості руху, а також невідома причина, з якої автомобіль з`їхав у кювет.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, але апеляційним судом засобами поштового зв`язку направлялась судова повістка на адресу місця мешкання ОСОБА_1 , яка міститься у матеріалах справи, у тому числі зазначена захисником в своїй апеляційній скарзі, але вона повернулася до суду у зв`язку з відсутністю адресату за вказаною адресою.

Апеляційним судом також направлялася судова повістка в електронному вигляді на номер мобільного телефону, який зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення та захисником в апеляційній скарзі, що підтверджується відомостями довідки про отримання 09.07.2026 о 10 год. 01 хв. судової повістки у мобільному додатку «Viber», що повністю відповідає Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасників судового процесу, затвердженого наказом ДСА України від 23.01.2023 №28.

Натомість, в судове засідання в суд апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився і клопотань про відкладення апеляційного розгляду суду не подавали.

Крім того, захисник Хлопов А.В. також повідомив суду апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 відомо про місце, дату та час апеляційного розгляду, але він не зміг зявитися до апеляційного суду. При цьому, захисник Хлопов А.В. вважав за можливе провадити апеляційний розгляд за відсутності ОСОБА_1 , з яким узгоджена процесуальна позиція сторони захисту.

Суд апеляційної інстанції також керується практикою ЄСПЛ, а саме рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 в справі "Пономарьов проти України", в якому наголошується, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому, належить врахувати, що практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо неї, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Аналогічної думки в цій справі притримується і суд апеляційної інстанції, зважаючи також і на те, що в Україні на час розгляду справи діє режим воєнного стану. При цьому учасники справи згідно та у спосіб, передбачений ст. 294 КУпАП, мають право на відкладення розгляду їх справи за умови завчасного сповіщення про це суду за умови надання доказів поважності відкладення судового засідання.

Належить врахувати, що до канцелярії Харківського апеляційного суду не надходило будь-яких заяв чи клопотань від ОСОБА_1 , в тому числі, про відкладення розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Таким чином, неявка особи, що притягається до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відповідно до ст.268 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи.

Разом з цим, належить врахувати, що саме захисник Хлопов А.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , є ініціатором апеляційного перегляду постанови судді Харківського районного суду Харківської області від 07.05.2026 у цій справі, та він особисто приймає участь в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

У справі «N.B. проти України» Суд зазначив, що «розумність тривалості розгляду справи має визначатися в світлі обставин справи, а також з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, важливість предмета розгляду для заявника» («N.B. проти України», 3 квітня 2008 року, §40).

У рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та своєчасного (без невиправданих зволікань) розгляду і вирішення справи.

Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у своїх правових висновках у справі №800/547/17, направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення особи «належним». Обов`язок судів «повідомити» полягає у тому, щоб інформувати учасника справи про судове засідання, а не забезпечити його участь в цьому засіданні.

Також , згідно з усталеною практикою Суду, учасники справи в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження; процесуальна бездіяльність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону.

При цьому належить врахувати, що судова дискреція щодо оцінки обставин, які не дають можливості особі прийняти участь у судовому засіданні, на предмет їх поважності чи неповажності для цілей відкладення судового розгляду не має абсолютних меж. Суд апеляційної інстанції має врахувати конкретну ситуацію та обгрунтування особи, яка просить про відкладення, а також перевірити, чи дотримуються права цієї особи під час розгляду апеляційної скарги за її відсутності у разі відмови у задоволені заявленого клопотання. Тобто реалізація відповідної дискреції суду щодо кваліфікації наведених учасником судового процесу у клопотанні про відкладення судового розгляду обставин має здійснюватись індивідуально з урахуванням принципу верховенства права. Це зумовлено тим, що сама концепція верховенства права передбачає суд як найдієвіший інструмент її застосування, адже тільки суд може вийти за межі формального права та визначити доцільне та належне регулювання в кожній конкретній ситуації.

При цьому, для цілей дотримання принципу верховенства права суд повинен обирати такий варіант вирішення клопотання про відкладення судового засідання, який є максимально доцільним та справедливим у відповідній ситуації, а обраний ним процесуальний наслідок розгляду відповідного клопотання, як результат реалізації наданих суду дискреційних повноважень, завжди вимагає мотивації зробленого вибору.

Згідно відомостей матеріалів справи, ОСОБА_1 скористався професійною правовою допомогою професійного захисника - адвоката Хлопова А.В., який приймав участь у судовому розгляді як у суді першої інстанцій, так і під час апеляційного розгляду.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу, що перегляд постанови суду першої інстанції здійснюється саме за апеляційною скаргою захисника Хлопова А.В., який особисто приймає участь під час апеляційного розгляду.

За таких обставини, апеляційний суд, враховуючи, що ОСОБА_1 був повідомлений про місце, дату і час апеляційного розгляду, але в судове засідання не з`явилися та клопотань про відкладення судового розгляду не подавав, а також думку захисника, апеляційний суд дійшов висновку про можливість проведення апеляційного перегляду оскаржуваної постанови без участі ОСОБА_1 , але за участі його захисника – адвоката Хлопова А.В., який є апелянтом, з урахуванням наявних відомостей у матеріалах справи та доводів апеляційної скарги.

Вислухавши доводи захисника Хлопова А.В., який просив задовольнити його апеляційну скаргу, дослідивши доводи апеляційної скарги та відомості, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.

Як вбачається з відомостей матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог чинного законодавства.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об`єктивних відомостей, які спростовують висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП.

Зокрема, вина ОСОБА_1 підтверджується наявними у справі доказами, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку, а саме відомостями протоколів про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №602180 від 27.02.2026 за ст.124 КУпАП та серії ЕПР1 №602189 від 27.02.2026 за ч.1 ст.130 КУпАП, з яких у їх нерозривному взаємозв`язку вбачається, що 12.02.2026 о 21 год. 43 хв. у сел.Васищеве, дорога Харків-Зміїв 15+500, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Lexus RX350, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив ч.1 ст.130 КУпАП, а також не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, не впорався з керуванням внаслідок чого автомобіль з`їхав в кювет та отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п.12.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за статтею 124 КУпАП (а.с.1, 2).

З відомостей схеми місця ДТП вбачається кінцеве розташування згорілого автомобіля Lexus RX350, реєстраційний номер НОМЕР_1 , після дорожньо-транспортної пригоди. В цій схемі також зазначені відомості про сліди шин на поверхні бруду та снігу, осип скла, пластику, сажі, дерев лісосмуги вздовж дороги та лісового масиву, умовну позначку виїзду перехрестя (а.с.8).

Відомостями протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 12.02.2026 та фототаблиці до нього, які складені старшим слідчим СВ ВП №3 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області капітаном поліції Шмадченком Д.А., з яких вбачається місце ДТП, погодні умови, час проведення слідчої дії, стан покриття, пошкодження транспортного засобу Lexus RX350, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та інші обставини, у тому числі, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення ЕПР1 №602180 від 27.02.2026 за ст.124 КУпАП та у схемі місця ДТП (а.с.9-21).

У своїх письмових поясненнях від 12.02.2026 ОСОБА_1 зазначив, що 12.02.2026 у вечірній час рухався на автомобілі у бік міста Харкова, на в`їзді у сел.Васищеве побачив, що на проїжджій частині стоїть автомобіль та його об`їздив зустрічний автомобіль внаслідок чого виїхав на його полосу. ОСОБА_1 для уникнення зіткнення вирішив з`їхати в кювет, внаслідок чого його автомобіль отримав механічні пошкодження, а він тілесні ушкодження (а.с.24).

При цьому, з відомостей копії письмових пояснень ОСОБА_1 від 13.02.2026 вбачається, що останній зазначив, що він керував автомобілем Lexus RX350, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та став учасником ДТП 12.02.2026 на перехресті доріг Харків-Зміїв-Темнівка. У ДТП потрапив з власної необережності та тільки він постраждав внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Внаслідок ДТП тільки він отримав тілесні ушкодження, у зв`язку з чим просить не порушувати кримінальну справу стосовно цього факту. Претензій не має (а.с.27).

Відповідно до відомостей електронного рапорту з Інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (Журнал єдиного обліку), 12.02.2026 о 21 год. 43 хв. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що: 12.02.2026 о 21 год. 43 хв. за адресою: Харківський р-н, с-ще Васищеве, вул. Траса, БР507 ДТП на трасі меж с.Темнівка та с.Васищеве, авто в кювете, горить, начебто Лексус чорного кольору, щось вибухає в авто, потерпілий один, кудись побіг в ліс, зі слів свідків. Заявник: ОСОБА_2 13.02.2026 о 00 год. 26 хв. за адресою: Харківський р-н, с.Темнівка, вул. Траса, Бригада №904, лікар ОСОБА_3 , потерпілий ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працює, діагноз: зчмт, сгм, забійна рана правої скроневої ділянки, забій чола з правового боку, забій грудної клітини, закритий перелом лівої ключиці, забій поперекового відділу хребта, стан середній. Дата скоєння: 12.02.2026 22 год. 00 хв.. Пояснення: ДТП, 12.02.2026 о 22 год. 00 хв. не впорався з керуванням та злетів у кювет на авто Лексус чорний НОМЕР_1 , був екіпаж Смадченко 0147860 житон, який екіпаж лікар не записав, мешкає чоловік АДРЕСА_2 . Доставлений: 4 лікарня. Заявник: Гаращенко (а.с.4-6).

У своєму рапорті від 13.02.2026 старший слідчий СВ відділу поліції №3 Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області Шмадченко Д. зазначив, що 12.02.2026 ним здійснюваввя виїзд у складі СОГ за фактом ДТП на перехресті доріг Васищевн-Темнівка-Харків. Ним здійснювався огляд місця ДТП у період з23-ї години вечора до 00 год. 50 хв. наступної доби. В період з 19-ї години по 23 год. 00 хв. вечора на території Харківської області лунала повітряна тривога, оскільки огляд місця ДТП здійснювався у період часу, коли лунала повітряна тривога та завершилась після початку дії комендантської години, особи понятих в ході огляду залучити не виявилось можливим. В ході огляду місця ДТП нічого не вилучено (а.с.7).

Згідно відомостей довідки від 27.02.2026, виданої КНП «Міська клінічна лікарня швидкої невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І.Мещанінова» Харківської міської ради, вбачається, що ОСОБА_1 знаходився у вказаному медичному закладі з 13.02.2026 по 16.02.2026, діагноз: забійна рана голови, обличчя. Забій грудної клітки. Закритий перелом середньої третини лівої ключиці з мінімальним зміщенням. Закритий перелом поперековий відростків L2-L-4. Супутній: Гіпертонічна хвороба – ІІ ст, ризик – високий. ОСОБА_1 мав вміст етилового спирту в крові – 1,630 г/л. Результат аналізу №299 від 13.02.2026 (а.с.29).

З відомостей довідки за підписом заступника начальника - начальника СВ ВП №3 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області Харіної О. вбачається, що за відсутності фактичних даних та достатніх обставин, які б свідчили про наявність ознак кримінального правопорушення, неможливо на теперішній час прийняти законне рішення щодо внесення відомостей до ЄРДР. У зв`язку з цим матеріали ІКС ІПНП №2849, 2856 від 13.02.2026 направлені на адресу начальникові ВП №3 Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області для подальшого їх розгляду згідно Закону України «Про звернення громадян» та Положення про порядок роботи із зверненням громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого Наказом МВС України від 15.11.2017 №930 чи в порядку, визначеному Розділом ІV КУпАП, у випадку не підтвердження факту скоєння кримінального правопорушення. Підстав для прийняття рішення про внесення відомостей до ЄРДР не теперішній час отримано недостатньо (а.с.3).

Відповідно до відомостей наявних у справі світлин, ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_2 (а.с.22).

Відомостями відеозаписів (а.с.31) встановлено, що 12.02.2026 працівники поліції прибули на місце ДТП, де вже перебували працівники екстреної медичної допомоги, дорожньої служби та співробітники ДСНС України, які були опитані. Також на відеозаписах зафіксовано згорілий транспортний засіб Lexus RX350. При цьому, на місці події ДТП не було спочатку водія згорілого автомобіля, якого, зі слів працівника дорожньої служби, дістали з салону автомобіля, а потім він зник у невідомому напрямку (відеофайли «VID260212-221523F-000000-000000-0003», «VID260212-221823F-000000-000000-0004»). На інших відеозаписах зафіксовано, що в салоні службового автомобіля працівники поліції опитують ОСОБА_1 щодо обставин події ДТП. При цьому, ОСОБА_1 повідомив працівнику поліції, що він їхав на транспортному засобі Lexus RX350, який належить його матері, побачив попереду перешкоду на дорозі, у зв`язку з чим вирішив з`їхати праворуч у кювет. Залишив місце ДТП, тому що був у шоковому стані. Також ОСОБА_1 повідомив працівнику поліції, що він отримав тілесні ушкодження та у нього болить ліва рука, яку не може підняти (відеофайли «VID260212-223739F-000000-000000-0005», «VID260212-224240F-000000-000000-0006»).

З наявних відеозаписів також вбачається, що працівник поліції оглянув місце ДТП, де перебував згорілий автомобіль Lexus RX350, а також на місце події прибула екстрена медична допомога, працівники якої надали першу медичну допомогу ОСОБА_1 (відеофайли «VID260212-230206F-000000-000000-0055», «VID260212-232806F-000000-000000-0056»).

При цьому, апеляційний суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. ОСОБА_1 та його захисник Хлопов А.В. не скористалися процесуальною можливістю та не зверталися із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі (ст. 267 КУпАП). Разом з тим, стороною захисту не надано відомостей про звернення до суду в порядку, передбаченому ст.ст. 5, 20, 286 КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб. Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.

Більш того, матеріали справи не містять відомостей про те, що стороною захисту подавалася заява у порядку, передбаченим ст.214 КПК України, до правоохоронних органів щодо фальсифікації цих матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов`язків при складанні адміністративного матеріалу стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП.

Отже, суд встановив, що ОСОБА_1 та його захисник не скористалися своїм правом та не надали до суду доказів на підтвердження версії щодо незаконності дій працівників поліції або їх упередженості під час проведення ними дій та складання матеріалів про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в протоколах та схемі місця ДТП відповідають дійсності, а тому можуть слугувати доказами у цій справі, у зв`язку з чим апеляційні доводи в цій частині є необґрунтованими, суб`єктивними та безпідставними.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах та на відеозаписі, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом апеляційних доводів в цій частині.

Натомість, апеляційний суд вбачає, що наявні у справі докази з точки зору достатності та взаємозв`язку є достатніми для прийняття остаточного судового рішення у цій справі.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції вважає належним зазначити, що приписи статей 130 та 266 КУпАП в їх невід`ємному взаємозв`язку встановлюють відповідальність за керування особою транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а недійсним є безпосередньо огляд, проведений з порушенням проведення його порядку.

При цьому, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом за вищевказаних обставин, став учасником ДТП, в результаті якої отримав тілесні ушкодження: забійна рана голови, обличчя, забій грудної клітки, закритий перелом середньої третини лівої ключиці з мінімальним зміщенням, закритий перелом поперековий відростків L2-L-4, супутній: гіпертонічна хвороба – ІІ ст, ризик – високий, у зв`язку з чим був госпіталізований до медичного закладу.

Відповідно до п. 8 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі – Інструкція), у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП), унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп`яніння учасників цієї пригоди є обов`язковим у закладі охорони здоров`я.

Згідно п. 13 розділу 3 Інструкції, якщо водій – учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, обов`язково проводиться дослідження сечі (іншого біологічного середовища в разі неможливості взяття сечі) та крові на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров`я, куди він доставлений.

Окрім цього, пунктами 9, 12 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 (далі – Порядок) встановлено, що проведення огляду водіїв транспортних засобів - учасників дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є постраждалі, - обов`язкове. У разі коли в результаті дорожньо-транспортної пригоди водія доставлено у лікувальний заклад, в обов`язковому порядку проводиться дослідження з метою виявлення в його організмі алкоголю, наркотичних чи інших речовин, що знижують увагу та швидкість реакції.

Нормами КУпАП не передбачено процедуру огляду на стан сп`яніння у разі настання ДТП із загиблими або травмованими.

Оскільки вищевказані норми Порядку та Інструкції є спеціальними, не конкурують з нормами КУпАП, суд при розгляді справи керується саме ними.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що на місце ДТП прибула слідчо-оперативна група (СОГ) та слідчі провадили усі процесуальні дії під час оформлення матеріалів за наслідком дорожньо-транспортної пригоди за участі ОСОБА_1 , тобто у спеціальному порядку, що передбачений чинним КПК України.

Згідно відомостей довідки за підписом заступника начальника - начальника СВ ВП №3 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області Харіної О., що у цій справі підстав для прийняття рішення про внесення відомостей до ЄРДР не теперішній час отримано недостатньо (а.с.3).

Окрім цього, належить звернути увагу учасників судового розгляду на особливість правового статусу доказів у провадженні по справах про адміністративні правопорушення. Статус доказів, перелік джерел, правила їх допустимості визначаються виключно національним законом. Конвенційне право та його тлумачення ЄСПЛ залишає правила допустимості доказів на розсуд держав, з поправкою на вимогу загальної справедливості судового провадження, а також природи правопорушення.

Норми ст. 251 КУпАП встановлюють характер джерел та змісту доказової інформації по справі, це «будь-які фактичні дані» та не містить критеріїв недопустимості доказів.

Разом з тим, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.

Слід зазначити, що тільки у справах про адміністративні правопорушення докази можуть мати відносний характер і полягають у тому, що зміст таких доказів відтворює (приблизно чи вірогідно) фактичну обстановку, що має значення для правильного розгляду справи. Водночас, докази, що мають відносний характер можуть незначно корелювати з фактичними даними, які мають тісний зв`язок із фактами предмета доведення, що, в свою чергу, здатні підтвердити існування чи відсутність доказових фактів

Таким чином, відсутність на відеозаписі процедури огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, проходження огляду останнім на стан алкогольного сп`яніння у КНП «Міська клінічна лікарня швидкої невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І.Мещанінова», не свідчить про необхідність визнання такого огляду недійсним, а також визнання протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №602189 від 27.02.2026 та довідки від 27.02.2026, виданої КНП «Міська клінічна лікарня швидкої невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І.Мещанінова», недопустимими доказами у справі, про що просить захисник, на переконання апеляційного суду – є суб`єктивними та безпідставними.

Крім того, апеляційний суд надає критичну оцінку апеляційним доводам захисника про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП з тієї підстави, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №602189 від 27.02.2026 зазначено, що ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, з огляду на наступне.

Зокрема, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №602189 від 27.02.2026 дійсно зазначено, що ОСОБА_1 порушив п.2.5 ПДР – відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алк., нарк. чи ін. спяніння або щодо вживання лікарських засобі (а.с.2).

Разом з цим, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №602189 від 27.02.2026 також зазначено, що 12.02.2026 о 21 год. 43 хв. за адресою: дорога Харків-Зміїв 15+500 водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Lexus RX350 RX 350, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не впорався з керуванням, внаслідок чого, здійснив ДТП та згідно довідки 13.02.2026 00:17 год. та згідно результату аналізу №299 від 13.02.2026 №95443-202/6 водій ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, а саме мав вміст етилового спирту в крові 1,630 г/л, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП (а.с.2).

Тобто, у протоколі серії ЕПР1 №602189 від 27.02.2026 працівниками поліції було одночасно кваліфіковано дії водія ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП, як керування транспортним засобам в стані алкогольного сп`яніння та відмова водія від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння

Разом з цим, під час судового розгляду в суді першої інстанції було встановлено, що відомості долучених до справи відеозаписів не містять фіксації відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Водночас, наявні у справі докази містять відомості про те, що після події ДТП ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, внаслідок чого його було госпіталізовано до КНП «Міська клінічна лікарня швидкої невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І.Мещанінова» Харківської міської ради, де він пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння, результат огляд виявився позитивний та складав 1,630 г/л.

Зазначені обставини також підтверджуються відомостями довідки від 27.02.2026, виданої КНП «Міська клінічна лікарня швидкої невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І.Мещанінова» Харківської міської ради, з якої вбачається, що ОСОБА_1 мав вміст етилового спирту в крові – 1,630 г/л (а.с.29).

Належить також врахувати, що суд першої інстанції визнав ОСОБА_1 винним саме у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

При цьому, відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП вбачається, що відповідальність за вчинення цього адміністративного правопорушення передбачена як за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, так і за відмову пройти огляд на стан сп`яніння.

Поряд з цим, з фактичних обставин події, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №602189 від 27.02.2026 та відомостей довідки від 27.02.2026, виданої КНП «Міська клінічна лікарня швидкої невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І.Мещанінова» Харківської міської ради об`єктивно вбачається, що 12.02.2026 о 21 год. 43 хв. за адресою: дорога Харків-Зміїв 15+500 водій ОСОБА_1 керував у стані алкогольного сп`яніння, мав вміст етилового спирту в крові – 1,630 г/л., чим порушив вимоги п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

Тобто, зміст протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №602189 від 27.02.2026 відповідає вимогам ст.256 КУпАП, у тому числі щодо місця, часу вчинення і суті адміністративного правопорушення, посилання на нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння під час судового розгляду свого підтвердження не знайшов, а тому підлягає виключенню з обсягу дій щодо вчинення правопорушення.

Водночас, наявні у справі докази у своїй сукупності підтверджують керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що утворює склад адміністративного правопорушення, який зазначений у протоколі та передбачений ч. 1 ст.130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Поряд з цим, апеляційний суд також враховує те, що захисник в своїй апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду не надав обґрунтованих доводів, як зазначення працівником поліції у протоколі п.2.5 Правил дорожнього руху, замість правильного п. 2.9 «а», спростовують висновки суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги захисника Хлопова А.В. щодо порушення працівниками поліції строків складання протоколу про адміністративне правопорушення у цій справі - є суб`єктивними, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. При цьому, згідно приписів ч. 2 ст.251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, які оцінюють їх за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, що передбачено ст. 252 цього Кодексу.

При цьому суд апеляційної інстанції, враховує і правові висновки Великої Палата Верховного Суду у постанові від 22.01.2025 року у справі № 335/6977/22 про те, що протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб`єкту владних повноважень. На поліцейського під час складення протоколу про адміністративне правопорушення покладено відмінну функцію ніж та, яку має виконати суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Фактично на уповноважену особу підрозділу поліції покладена обмежена функція, а саме збирання та фіксація усіх доказів стосовно обставин події, що відбулася, зокрема і щодо встановлення особи, яка відповідно до вимог КУпАП підлягає адміністративній відповідальності.

Таким чином, відповідно до правового аналізу вищезазначених норм права, а також правових висновків Великої Палати Верховного Суду, суд апеляційної інстанції вважає, що обов`язок особи, яка має право скласти протокол про адміністративне правопорушення виникає з моменту з`ясування всіх обставин справи, зокрема після встановлення особи, яка підлягає адміністративному стягненню з можливістю надати такій особі пояснення по суті справи.

З відомостей справи вбачається, що первинні матеріали у цій справі, у тому числі протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 12.02.2026, були складені слідчим СВ відділу поліції №3 Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області Шмадченком Д.А., а внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_1 було госпіталізовано до закладу охорони здоров`я, де він пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Згідно відомостей довідки за підписом заступника начальника - начальника СВ ВП №3 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області Харіної О. вбачається, що за відсутності фактичних даних та достатніх обставин, які б свідчили про наявність ознак кримінального правопорушення, неможливо на теперішній час прийняти законне рішення щодо внесення відомостей до ЄРДР. У зв`язку з цим матеріали ІКС ІПНП №2849, 2856 від 13.02.2026 направлені на адресу начальникові ВП №3 Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області для подальшого їх розгляду згідно Закону України «Про звернення громадян» та Положення про порядок роботи із зверненням громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого Наказом МВС України від 15.11.2017 №930 чи в порядку, визначеному Розділом ІV КУпАП, у випадку не підтвердження факту скоєння кримінального правопорушення. Підстав для прийняття рішення про внесення відомостей до ЄРДР не теперішній час отримано недостатньо (а.с.3).

При цьому, з відомостей довідки, виданої КНП «Міська клінічна лікарня швидкої невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І.Мещанінова» Харківської міської ради вбачається, що на запит від 25.02.2026 №95443-2026 ця довідка видана НПУ ГУНП в Харківській області ХРУП №1 ВП №3 Федорову А. 27.02.2026 (а.с.29).

Окрім цього, суд апеляційної інстанції враховує, що протоколи про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №602180 від 27.02.2026 за ст.124 КУпАП та серії ЕПР1 №602189 від 27.02.2026 за ч.1 ст.130 КУпАП складено поліцейським ВП №3 (м.Мерефа) Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області Геворкян А.А. та інспектором ВП №3 (м.Мерефа) Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області Терещенком О.І. в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а ОСОБА_1 у п. 14 цих протоколів, надаючи пояснення по суті правопорушення, щодо події не заперечував фактичні обставини у цій справі (а.с.1, 2).

Отже, з відомостей справи об`єктивно вбачається, що довідка з КНП «Міська клінічна лікарня швидкої невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І.Мещанінова» Харківської міської ради не була отримана в день проведення огляду особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та видана НПУ ГУНП в Харківській області ХРУП №1 ВП №3 27.02.2026, після чого, отримавши усі доказів у справі, в присутності ОСОБА_1 , у тому числі з метою забезпечення права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, було складено протоколи про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №602180 від 27.02.2026 за ст.124 КУпАП та серії ЕПР1 №602189 від 27.02.2026 за ч.1 ст.130 КУпАП.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги в частині порушень вимог ст.254 КУпАП, на переконання апеляційного суду, належить вважати необґрунтованими, суб`єктивними та розцінювати їх, як обраний спосіб захисту ОСОБА_1 .

Апеляційні доводи захисника про те, що працівники поліції не ознайомили ОСОБА_1 з його правами, передбаченими ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України, також є суб`єктивним та необґрунтованим, оскільки такі твердження апелянта повністю спростовуються відомостями протоколів про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №602180 від 27.02.2026 за ст.124 КУпАП та серії ЕПР1 №602189 від 27.02.2026 за ч.1 ст.130 КУпАП, з яких вбачається, що ОСОБА_1 особисто поставив підпис у відповідній графі протоколів про його ознайомлення з вищезазначеними процесуальним правами (а.с.1, 2).

Оцінюючи відомості доказів у справі як окремо, так і в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складів адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП, у зв`язку із порушенням ним вимог п. 2.9."а", п. 12.1 Правил дорожнього руху, а тому підстав для закриття провадження у справі, передбачених п.1 ст.247 КУпАП, апеляційним судом не встановлено.

Слід також врахувати, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до вимог п. 1.3 Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пункт 2.9 "а" Правил дорожнього руху забороняє водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до п. 12.1 Правил дорожнього руху, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколів та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.9."а", п. 12.1 Правил дорожнього руху та притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП, а тому доводи апеляційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості судової постанови є безпідставними.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що визнаючи ОСОБА_1 винним за ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, які походять з різних джерел та узгоджуються між собою, надавши їм належну правову оцінку.

З огляду на викладене, на переконання апеляційного суду, судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо наявності в діях ОСОБА_1 складів адміністративних правопорушень за ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними, у зв`язку з чим постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника Хлопова А.В. залишити без задоволення.

Постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 07 травня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП - залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.К. Шабельніков