Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №645/9361/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року

м. Харків

справа № 645/9361/25

провадження № 22-ц/818/4732/26

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів - Маміної О.В., Шабельнікова С.К.

сторони справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»

відповідач - ОСОБА_1

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Немишлянського районного суду Харківської області від 13 квітня 2026 року у складі судді Шарка О.П.,-

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2025 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача на його користь заборгованості за кредитним договором №469920-КС-002 від 27.07.2023 року в загальному розмірі 11739,25 грн, з яких заборгованість за отриманим та неповернутим тілом кредитом становить 3658,59 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами становить 8080,66 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27 липня 2023 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 469920-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес Позика» 27.07.2023 року направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір № 469920-КС-002 про надання кредиту.27.07.2023 року ОСОБА_1 , прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 469920-КС-002 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. 27.07.2023 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 469920-КС-002 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 5000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1,14462815 процентів за кожен день користування Кредитом. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 5000,00 грн. До теперішнього часу Боржник свої зобов`язання за Кредитним договором № 469920-КС-002 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у Розрахунку заборгованості за Договором № 469920-КС-002 Позичальника ОСОБА_1 , чим порушила свої зобов`язання, встановлені договором, зв`язку чим у Боржника станом на 01.12. 2025 року становить 11 739,25 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 3 658,59 грн; суми прострочених платежів по процентах - 8 080,66 грн.

Рішенням Немишлянського районного суду Харківської області від 13 квітня 2026 року позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за Договором №469920-КС-002 про надання кредиту від 27.07.2023 року в загальному розмірі 11739,25 грн та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Рішення обґрунтовано тим, що позивач належними та допустимими доказами довів факт укладення кредитного договору між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 та отримання останньою кредитних коштів в розмірі 5000,00 грн. Відповідачем розрахунок заборгованості належним чином не спростований, належних та допустимих доказів, які б спростовували посилання позивача щодо наявності заборгованості та її розміру, суду не надано. На час розгляду справи судом відповідачем не надано жодних даних, які б свідчили про погашення заборгованості у добровільному порядку. Приймаючи до уваги вищевикладене, що відповідач не належним чином виконує свої зобов`язання, суд позовні вимоги задовольняє і стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №469920-КС-002 від 27.07.2023 року у загальному розмірі 11739,25 грн.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення змінити в частині суми заборгованості, просила стягнути заборгованість за кредитним договором № 469920-КС-002 від 27.07.2023 року в загальному розмірі 5220,93 грн, з яких 3658,59 грн тіло кредиту та 1562,34 грн відсотки.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є помилковим. Посилаючись на ЗУ «Про споживче кредитування» заперечує щодо правомірності нарахування комісії за видачу кредиту, зазначає що такі дії банку суперечать принципу добросовісності та є наслідком істотного дисбалансу прав і обов`язків що за своєю природою є дискримінаційними. Апелянт наголошує що неодноразово здійснював погашення заборгованості проте вказані кошти розподілялись на погашення заборгованості за комісією та враховуючи викладене просить вказані грошові кошти зарахувати в рахунок погашення заборгованості за відсотками. Крім того апелянт заперечує щодо правильності нарахування заборгованості за відсотками. Зазначає що нарахований позивачем розмір відсотків суперечить погодженому розміру загальних витрат за кредитом о був узгоджений сторонами у кредитному договору та передбачений графіком платежів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи що 27 липня 2023 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №469920-КС-002 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідно до п.2 Договору, відповідач отримав кредит у розмірі 5000,00 грн. строком на 24 тижнів, а саме до 11.01.2024 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,14462815% в день знижена процентна ставка (фіксована ставка) яка застосовується протягом строку кредитування за умови дотримання споживачем встановленого п.3.2.3 графіку платежів, та стандартна процентна ставка 2,0% в день (фіксована ставка), комісія за надання кредиту становить 750,00 грн, орієнтована загальна вартість кредиту становить 12960,00 грн, орієнтовна реальна річна процентна ставка 9006,64% відсотків. Ціль кредиту - для власних потреб. Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Згідно із п.3 Договору, протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів. Пунктом 3 Договору встановлено графік платежів, якого повинен дотримуватись позичальник.

Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-2207, номер телефону : НОМЕР_1 введеного 27.07.2023 о 10:09:34 (а.с.20-33)

Анкета клієнта, що міститься в матеріалах справи, містить паспортні та анкетні дані відповідача, суму кредиту - 5000,00 грн , дату отримання кредиту - 27.07.2023, електронну адресу та номер телефону позичальника. (а.с.35)

Також позивачем долучено до матеріалів справи паспорт споживчого кредиту в якому викладені усі істотні умови кредитування які відповідають умовам зазначеним в кредитному договору №469920-КС-002 від 27.07.2023 року та який підписано відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора UA-1958 номер телефону : НОМЕР_1 введеного 27.07.202310:08:39. (а.с.18-19)

Позивачем також долучено візуальну форму послідовності дій клієнта ОСОБА_1 щодо укладення електронного договору про надання кредиту №469920-КС-002 від 27.07.2023 в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на сайті https://my.tpozyka.com. (а.с.33-34)

Відповідно до змісту довідки складеною ТОВ «Профітгід» вбачається що ТОВ «Бізнес позика» 27.07.2023року о 10:10 здійснило переказ грошових коштів (номер транзакції 39044-18055-27324) на номер платіжної картки № НОМЕР_2 у сумі 5000,00 грн, призначення переказу: перерах. Коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_3 зг. до кредитного дог. №469920-КС-002 від 27.07.2023 без ПДВ. (а.с.35).

Відповідно до розрахунку заборгованості наданого Банком, станом на 01.12.2025 року за ОСОБА_1 обліковується заборгованість в розмірі 11739,35 грн., з яких: 3658,59 грн. суми прострочених платежів по тілу кредиту; 8080,66 грн. суми прострочених платежів по процентах. (а.с.11-17)

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, тобто належним виконанням зобов`язань з боку відповідача є повернення кредиту та сплата процентів за користування ним у строки, у розмірі та валюті, як це було визначено кредитним договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі за № 343/557/15-ц зроблено висновок: «Так, за змістом частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній станом на 08 травня 2007 року) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Частиною третьою вищезазначеної статті (в редакції на час укладення кредитного договору) передбачено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Згідно із ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16 послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.»

Колегія суддів звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку щодо неправомірності нарахування позивачем заборгованості за комісією за видачу кредитних коштів в загальному розмірі 750,00 грн, відтак кошти що списані позивачем в рахунок погашення заборгованості та комісією підлягають зарахуванню до заборгованості за відсотками.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Разом з тим, щодо доводів апелянта про неправомірність нарахування процентів в більшому розмірі що передбачені графіком платежів, зазначає наступне.

Так відповідно до встановлено п. 3.2.3 договору графіку платежів проценти за користування кредитом становлять 7210,00 грн та орієнтована вартість кредиту становить 12960,00 грн Але така вартість визначена із урахуванням сплати грошових коштів позичальником у відповідності до встановленого графіку платежів.

Пунктом 2.4 кредитного договору передбачено що сторони погодили що підчас дії кредитного договору проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою 2,00% в день.

Водночас знижена процентна ставка становить 1,14462815% в день та застосовується відповідно до пункту 3.2.2. кредитного договору протягом усього строку кредитування за умови дотримання позичальником графіку платежів.

Оскільки як вбачається із розрахунку заборгованості ТОВ «Бізнес Позика» відповідач не дотримувався належним чином порядку погашення заборгованості, то починаючи з 15.09.2023 року позивачем нараховувались відсотки за процентною ставкою 2,00% вдень, що й призвело до подорожчання кредиту і збільшення розміру нарахованих процентів за період користування кредитом - оскільки проценти нараховуються щоденно на фактичний залишок непогашеного тіла кредиту, при цьому процентна ставка за весь час дії кредитного договору була не зміною, а проценти за користування кредиту нараховувались до останнього дня строку дії цього договору а саме до 11.01.2024 року що підтверджується розрахунком заборгованості.

Отже, розмір нарахованих процентів за кредитним договором №469920-КС-002 від 27.07.2023 року повністю узгоджується із розрахунками заборгованості долученим позивачем до матеріалів справи та умовами кредитного договору.

Враховуючи викладене колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо необґрунтованості суми нарахованих процентів.

Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем не надано. Тому колегія суддів вважає, що вказаний розрахунок заборгованості є належним доказом, котрий узгоджується з умовами кредитного договору.

Даних, що відповідач у добровільному порядку нараховану заборгованість за кредитним договором погасив, матеріали справи не містять.

Таким чином, колегія суддів вважає доведеним розмір заборгованості відповідача за кредитним договором №469920-КС-002 від 27.07.2023 року в загальному розмірі 10989,25 грн яка складається з тіла кредиту - 3 658,59 грн; та процентах - 7330,66 грн.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення в частині стягнення заборгованості на вище викладене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про повне задоволення позовних вимог, відтак рішення в частині визначеного судом розміру заборгованості підлягає зміні.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що сума сплаченого позивачем судового збору за подання позову становить 2422,40 грн.,сума судового збору сплачена відповідачем за подання апеляційної скарги становить 3633,60 грн.

Оскільки вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме (93,61%) а апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а саме (11,50%) отже з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 2267,60 грн за подачу до суду позовної заяви та з ТОВ «Бізнес Позика» належить стягнути 417,86 грн за подачу апеляційної скарги та з урахуванням взаємозаліку (2267,60-417,86=1849,74) з ОСОБА_1 належить стягнути 1849,74 грн витрат пов`язаних зі сплатою судового збору.

Керуючись ст.ст.367,368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375,381,382-384,389 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Немишлянського районного суду Харківської області від 13 квітня 2026 року в частині визначеного судом розміру заборгованості - змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за кредитним договором №469920-КС-002 від 27.07.2023 року в загальному розмірі 10989 (десять тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять) гривень 25 коп.

Здійснити перерозподіл судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (ЄДРПОУ 41084239) судовий збір у розмірі 1849 (одна тисяча вісімсот сорок дев`ять) гривень 74 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

С.К. Шабельніков