Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №635/9108/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року

м. Харків

справа № 635/9108/25

провадження № 22-ц/818/4646/26

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів колегії – Маміної О.В., Гєрцика Р.В.

сторони справи:

позивач – Акціонерне товариство «Комерційний банк «Глобус»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» на рішення Харківського районного суду Харківської області від 27 квітня 2026 року ухвалене у складі судді Бобко Т.В.,-

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2025 року АТ «КБ «Глобус» звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором №б/н від 12.11.2018 року, у розмірі 20203,57 грн. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що 12.11.2018 року ОСОБА_1 подала до АТ «КБ «Глобус» заяву-анкету на приєднання до договору про надання споживчого кредиту АТ «КБ «Глобус» для фізичних осіб, чим акцептувала публічну пропозицію АТ «КБ «Глобус». Договір про надання споживчого кредиту АТ «КБ «Глобус» для фізичних осіб є договором приєднання в розумінні статті 634 ЦК України. У заяві-анкеті відповідачем зазначено власні персональні дані, погоджено умови кредитування та графік платежів, відповідно до яких відповідачу надано кредит на наступних умовах: сума кредиту – 4998,00 гривень, строк кредитування – 24 місяці з 12 листопада 2018 року по 11 листопада 2020 року; пільговий період – 10 місяців з 12 листопада 2018 року по 12 вересня 2019 року; комісія за управління кредитом – 2,90% за місяць; розмір процентної ставки – 0,00010% річних; схема повернення кредиту – ануїтет; реальна процентна ставка – 44,31727% річних; загальна вартість кредиту – 7172,10 гривень. Підписанням заяви-анкети на приєднання до договору відповідач беззастережно підтвердила, що на момент укладення договору вона ознайомилася з повним текстом договору (в тому числі тарифами), повністю зрозуміла його зміст та погоджується зі всіма умовами договору. Відповідач зобов`язалася повернути суму наданого споживчого кредиту та сплатити проценти, комісії та інші платежі, передбачені договором, графіком платежів та тарифами. Відповідно до графіка платежів, відповідач зобов`язалася сплачувати платіж у розмірі 286,89 гривень з моменту отримання кредиту до 1 числа кожного місяця, вказаного у графіку платежів. Станом на 01 липня 2025 року, заборгованість позичальника за договором, становить 20 203,57 гривень (двадцять тисяч двісті три гривні 57 копійок), що складається з: 4 998,00 гривень - прострочена заборгованість по кредиту; 13 005,57 грн - прострочена заборгованість по процентам; 2 200,00 гривень - прострочені штрафи.

Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 27 квітня 2026 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що позивач не надав належних доказів на підтвердження позовних вимог. В матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи, зокрема платіжні інструкції, платіжні доручення, меморіальні ордери чи інші документи, які б підтверджували здійснення операції з перерахування кредитних коштів відповідачу або оплати товару, робіт або послуг. Надані позивачем виписки по рахункам відповідача містять лише відомості щодо перенесення простроченої комісії по кредитному договору та перенесення простроченого кредиту за кредитним договором, що жодним чином не підтверджує факту отримання відповідачем кредитних коштів та користування ними. При цьому відомості щодо перенесення простроченої комісії по кредитному договору та перенесення простроченого кредиту зазначені за період часу, починаючи з 11 грудня 2018 року, а не з моменту укладення договору.

Не погодившись з рішенням суду АТ «КБ «Глобус» подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції неналежним чином дослідив містяться в матеріалах справи що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення. Зазначає, що 12.11.2018 ОСОБА_1 подала до банку заяву-анкету на приєднання до Договору про надання комплексу послуг банківського обслуговування, чим акцептувала публічну пропозицію установи відповідно до статті 634 Цивільного кодексу України. У вказаній заяві-анкеті були чітко зафіксовані й погоджені підписом позичальниці всі істотні умови кредитування, а саме сума кредиту в розмірі 4998,00 грн, строк на 24 місяці з 12.11.2018 по 11.11.2020, пільговий період до 12.09.2019, комісія за управління кредитом у розмірі 2.90% щомісячно, фіксована процентна ставка 0.00010% річних, ануїтетна схема повернення та графік щомісячних платежів. Апелянт не погоджується з висновком суду про відсутність доказів надання кредиту, наголошуючи, що в межах програми «Кредит на товари» рахунок позичальнику не відкривався, а кошти в сумі 4698,00 грн були перераховані безпосередньо продавцю товару ТОВ згідно з меморіальним ордером № 57 від 13.11.2018 на підставі прямого уповноваження банку клієнтом у заяві-анкеті. Додані до позову детальний розрахунок заборгованості та виписки з особових рахунків за період із 12.11.2018 по 01.07.2025 є належними первинними документами, які повністю відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та нормативним актам Національного банку України. Посилається на практику Верховного Суду, зокрема постанови від 30.01.2018 у справі №161/16891/15-ц, від 16.09.2020 у справі №200/5647/18 та від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц, де визначено, що банківська виписка є достатнім підтвердженням проведення розрахункових операцій. Також апелянт звертає увагу на те, що відповідачка отриманий за рахунок кредиту товар не повернула, від договору у встановлений законом 14-денний строк не відмовилася, до банку щодо фінансових ускладнень не зверталася та не надала жодних доказів на спростування суми боргу в розмірі 20203,57 грн, з яких 4998,00 грн становить прострочена заборгованість за кредитом, 13005,57 грн – прострочена заборгованість за процентами, 2200,00 грн - заборгованість за штрафами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до статей 11, 202, 207 Цивільного кодексу України, договори та інші правочини є підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, при цьому правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, підписаних сторонами.

Згідно з частиною першою статті 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи,, що 12.11.2018 року ОСОБА_1 особисто підписала заяву-анкету на приєднання до Договору про надання комплексу послуг банківського обслуговування в АТ «КБ «ГЛОБУС». У тексті цієї заяви-анкети чітко визначено всі ключові параметри кредитного продукту, зокрема суму кредиту у розмірі 4998,00 грн, строк кредитування 24 місяці з 12.11.2018 по 11.11.2020, щомісячну комісію (2.90%), відсоткову ставку (0.00010% річних), а також деталізований графік платежів із визначенням щомісячного внеску в розмірі 286,89 грн.

Зазначені обставини свідчать, що при укладенні правочину сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, а самі умови були безпосередньо відображені в документі, підписаному позичальником. Це відрізняє дані правовідносини від спорів, у яких банківські установи нараховують відсотки чи комісії виключно на підставі внутрішніх тарифів чи типових умов, які не містили підпису клієнта (правовий висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17). Підпис позичальника на анкеті-заяві із зазначеними конкретними параметрами кредиту підтверджує його обізнаність та згоду з вартістю послуг і порядком їх нарахування.

Помилковим є також твердження суду першої інстанції про те, що відсутність у матеріалах справи на момент розгляду доказів прямого перерахування коштів на ім`я ОСОБА_1 свідчить про ненадання кредиту. Кредитування у даному випадку відбувалося в межах цільової програми «Кредит на товари», за умовами якої позичальник у розділі «Відомості про Партнера» заяви-анкети прямо уповноважила банк здійснити безготівковий переказ суми споживчого кредиту на рахунок продавця ТЗОВ «МОБІЖУК» як оплату за товар.

На підтвердження здійснення фінансування позивач надав суду першої інстанції виписки з особових рахунків позичальниці ОСОБА_1 за номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 . Попри те, що зазначені виписки не містили початкового рядка про дебетування та безпосереднє перерахування всієї суми коштів у день укладення договору, їхній зміст фактично починається з 11.12.2018 із фіксації бухгалтерської операції «перенесення простроченого кредиту за кред дог № CFGLOBUSA - 5083386 від 12.11.2018». Сума вказаної операції становить 286,89 грн що точно відповідає розміру щомісячного платежу за погодженим сторонами графіком. Усі подальші щомісячні записи фіксують регулярні внутрішньобанківські операції щодо обліку та перенесення простроченої заборгованості за договором № 5083386 від 12.11.2018.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення таких операцій. Згідно з усталеною правовою практикою Верховного Суду, виписка з особового рахунку клієнта є належним первинним документом, який відображає рух коштів, фіксує стан взаєморозрахунків між сторонами та є доказом реального виконання кредитного договору. Наявність у наданих виписках записів про регулярне щомісячне перенесення сум на рахунки простроченого боргу за конкретним номером договору беззаперечно свідчить про існування договірних відносин та динаміку руху заборгованості, оскільки за відсутності фактичного безготівкового перерахування коштів продавцю товару ТЗОВ «МОБІЖУК» у банку не виникло б правових підстав для відкриття вказаних особових рахунків та подальшого щомісячного обліку прострочених сум.

Відтак, повна відмова суду у прийнятті цих документів як доказів суперечить процесуальним засадам цивільного судочинства щодо всебічної оцінки доказів у їх сукупності та свідчить про порушення статті 89 Цивільного процесуального кодексу України.

Щодо долученої апелянтом на стадії апеляційного провадження копії меморіального ордеру № 57 від 13.11.2018 на суму 4698,00 грн, колегія суддів наголошує, що в силу вимог статті 367 Цивільного процесуального кодексу України прийняття нових доказів обмежене випадками об`єктивної неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від волі сторін. Проте, зважаючи на те, що наявні у матеріалах справи первинні документи (виписки з особових рахунків із фіксацією прострочення та часткового повернення) самі по собі є достатніми для встановлення факту кредитування та розміру неповерненого тіла кредиту, оцінка поважності причин неподання меморіального ордеру не змінює кінцевого висновку про безпідставність рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні основного боргу. Відповідачка, у свою чергу, не скористалася своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву чи апеляційну скаргу та не надала жодних належних доказів на спростування факту отримання товару, укладення правочину чи проведення платежів на погашення заборгованості.

Разом із тим, вирішуючи питання про правомірність стягнення простроченої заборгованості за процентами (комісіями) в розмірі 13005,57 грн, колегія суддів зазначає, що за умовами підписаної заяви-анкети відсоткова ставка за кредитом є фіксованою та становить 0,00010% річних, а вся заявлена до стягнення сума є нарахованою щомісячною комісією за управління кредитом у розмірі 2.90% від суми кредиту.

Вказане підтверджується зокрема наданими позивачем виписками за картковим рахунком відповідача зі змісту яких вбачається сума нарахованих позивачем коштів у розмірі 2174,10 грн та 10 831,47 грн є саме нарахованою комісією.

Оскільки матеріали справи не містять жодних доказів погодження між сторонами чи надання відповідачці окремих платних додаткових або супутніх банківських послуг, пов`язаних із отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, а встановлена комісія за управління кредитом у розмірі 2.90% фактично покриває лише стандартні дії банку з адміністрування кредитної заборгованості, положення заяви-анти від 12.11.2018 в частині встановлення вказаної щомісячної комісії є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 752/18564/20).

Згідно з частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або його частина не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 29.03.2023 у справі № 204/8492/21). З огляду на нікчемність умов договору щодо обов`язку позичальника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом, у банку відсутні правові підстави для нарахування та примусового стягнення вказаних платежів, у зв`язку з чим вимоги АТ «КБ «ГЛОБУС» про стягнення заборгованості за процентами (комісіями) у розмірі 13005,57 грн є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Колегія судів також відмовляє у задоволені позовних вимог в частині стягнення прострочених штрафів у розмірі 2200,00 грн, оскільки матеріали справи свідчать про те, що підписана ОСОБА_1 заява-договір від 12.11.2018 рокуне містить вказаних істотних умов кредитного договору, зокрема в ній відсутні будь-які дані стосовно визначення розміру неустойки (пені).

Отже враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ «КБ «Глобус» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, - колегія дійшла висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Виходячи з викладеного, встановивши фактичне отримання відповідачем суми коштів у розмірі 4698,00 грн на оплату товару, що підтверджується долученим до матеріалів справи меморіальним ордером №57 від 13.11.2018 року, колегія суддів приходить до обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в загальному розмірі 4698,00 грн

Відповідно до п. 2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.1,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позову 3028,00 грн. та апеляційної скарги 4542,00 грн а всього 7570,00 грн.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме (23,25%) з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 1760,02 грн.

Керуючись ст.ст.367, 368, ст.374, ст.376, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» - задовольнити частково.

Заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 27 квітня 2026 року – скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

Позов Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» (ЄДРПОУ 35591059) заборгованості за договором про надання споживчого кредиту для фізичних осіб від 12.11.2018 року в загальному розмірі 4698 (чотири тисячі шістсот дев`яносто вісім) гривень 00 коп.

У задоволенні позову в іншій частині – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» (ЄДРПОУ 35591059) судовий збір у розмірі 1760 (одна тисячі сімсот шістдесят) гривень 02 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий О. Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

Р.В. Гєрцик