Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №615/173/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року

м. Харків

справа №615/173/26

провадження № 22-ц/818/4376/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю.,

при секретарі – Шнайдер Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові, в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Валківської міської ради Харківської області, Орган опіки та піклування Валківської міської ради Харківської області, про позбавлення батьківських прав,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Валківського районного суду Харківської області від 16 квітня 2026 року, постановлене під головуванням судді Левченка А.М.,-

в с т а н о в и в :

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся через представника ОСОБА_3 до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Валківської міської ради Харківської області про позбавлення батьківських прав, в якій просив позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку зі злісним ухиленням від виконання свого обов`язку матері щодо виховання та розвитку дитини .

Заочним рішенням Валківського районного суду Харківської області від 16 квітня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Валківської міської ради Харківської області, Орган опіки та піклування Валківської міської ради Харківської області, про позбавлення батьківських прав, відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати, задовольнити позовні вимоги та позбавити ОСОБА_5 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 .

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом встановлено, що відповідачка фактично покинула дитину ще у 2017 році, а належним вихованням та утриманням сина не займається щонайменше з 2019 року.При цьому, у 2019 році родина була взята на облік як така, що опинилася у складних життєвих обставинах, а відповідачка, як мати трьох дітей, залучалася до профілактичних бесід відповідними службами. Під час обстеження умов проживання, було встановлено відсутність належних умов для дітей: у будинку були відсутні продукти харчування, іграшки, панував безлад, а належний догляд за дітьми фактично здійснювала бабуся. Незважаючи на втручання соціальних служб та проведення профілактичної роботи, відповідачка на шлях виправлення не стала, залишила неповнолітнього сина на батька та бабусю, повністю самоусунулася від його виховання, не відвідує школу, не бере участі у лікуванні та медичному супроводі дитини, не підтримує з сином жодного контакту та не надає матеріальної допомоги. Вважає твердження суду про відсутність злісного ухилення від виконання батьківських обов`язків таким, що суперечить фактичним обставинам справи. Вважає, що неприйняття рішення про позбавлення відповідачки батьківських прав, за таких виняткових обставин, може призвести до подальшого порушення психоемоційного стану дитини, яка тривалий час перебуває у ситуації постійного стресу. Крім того, відсутність відповідного правового статусу звужує права дитини на отримання передбачених державою соціальних гарантій та захисту як дитини, позбавленої батьківського піклування, що суперечить принципу забезпечення найкращих інтересів дитини, гарантованому Конвенцією ООН про права дитини та законодавством України.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши висновок прокурора, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів навмисного ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків та її винної поведінки, а судом не встановлено фактів злісного нехтування ОСОБА_2 своїми батьківськими обов`язками щодо малолітнього сина ОСОБА_4 . При цьому, суд вважав, що долучений до матеріалів справи висновок органу опіки та піклування Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітнього сина ОСОБА_4 № 04-33/894 від 05.03.2026 року, є недостатньо обґрунтованим та не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми обов`язками.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Баранівською сільською радою Валківського району Харківської області від 03.04.2013, відповідний актовий запис № 06, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Заочним рішенням Валківського районного суду Харківської області від 22.08.2022 року у справі №615/671/22 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Згідно судового наказу №615/542/22, виданого Валківським районним судом Харківської області від 28.06.2022 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 22.06.2022 до моменту досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно копії розрахунку заборгованості зі сплати аліментів складеного старшим державним виконавцем Валківського відділу державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області СМУМЮ Омельченком В.В. від 01.11.2024 за виконавчим провадженням з примусового виконання судового наказу № 615/542/22, виданого Валківським районним судом Харківської області від 28.06.2022 року, розмір заборгованості у ОСОБА_2 по аліментам, станом на 31.10.2024 року, складає 71854,70 грн.

Відповідно до листа-відповіді Валківського відділу державної виконавчої служби у богодухівському районі Харківської області №6398 від 05.03.2026 на адвокатський запит, станом на 01.03.2026 року, ОСОБА_2 вимоги виконавчого листа не виконує, тому відповідно до вимог ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» у відношенні боржника були винесені постанови: про арешт коштів боржника; про арешт майна боржника (з внесенням відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майно щодо суб`єкта також до Державного реєстру обтяжень рухомого майна); про встановлення тимчасового обмеження боржника в праві полювання; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими та аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України. Станом на 01.03.2026 року заборгованість зі сплати аліментів становить 120 604,00 грн. Проводиться подальша перевірка майнового стану боржника.

Згідно акту обстеження сумісного місця проживання №03.19/53-128 від 25.12.2025, свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердили факт того, що ОСОБА_1 разом зі своїм сином - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на протязі останніх 7 років фактично проживають, без реєстрації місця проживання, за адресою: АДРЕСА_1 . Мати дитини ОСОБА_2 з сином не спілкується, участі у вихованні не приймає, матеріально не забезпечує, має заборгованість по аліментах. ОСОБА_8 повністю знаходиться на утриманні батька.

Відповідно до довідки №01-33/147, виданої директором Шарівського ліцею Кравченко А. від 29.12.2025 року, ОСОБА_2 , яка є матір`ю хлопчика за свідоцтвом про народження, вихованням дитини не займається, зв`язки з директором, класним керівником та вчителями не підтримує. ОСОБА_1 опікується навчанням та вихованням сина, його здоров`ям, відвідує батьківські збори, вирішує всі фінансові питання. Батько самостійно виховує сина вже 4 роки, оскільки мати мешкає в іншому місті і не підтримує зв`язки з дитиною.

Згідно характеристики на ім`я ОСОБА_4 від 05.02.2026 №01-33/11, останній навчається у ОСОБА_9 ліцеї з 1 класу. Виховується в неповній родині (батьком). Побутові умови задовільні, батько приділяє увагу вихованню сина, підтримує зв`язок із класним керівником та опікується успішністю дитини. Мати жодного разу не цікавилася навчанням ОСОБА_8 , у заходах, які проводилися для батьків, участі не брала. ОСОБА_8 має середній рівень навчальних досягнень. У громадському житті класу бере участь як пасивний виконавець доручень. Позашкільна активність виражена слабо.

Відповідно до психологічної характеристики ОСОБА_4 від 05.02.2026 №01-33/10, на момент дослідження особистісно-емоційної сфери у дитини виявлено підвищений рівень тривожності, хоча емоційний фон спілкування спокійний. Психологічні малюнкові тести («Малюнок сім`ї», «Два будиночки») дають змогу зробити висновок про ніжні і теплі почуття та стійку прив`язаність ОСОБА_8 до тата і бабусі, які його виховують.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 № 04-33/894 від 05.03.2026 року, за результатами вивчених матеріалів та наданої інформації, керуючись ст.ст. 19, 155, 164 Сімейного кодексу України, постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини» (із змінами), орган опіки та піклування Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З висновку вбачається, що під час бесіди з малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стало відомо, що хлопець не пам`ятає точної дати, з якої батьки не проживають разом. У сина з батьком довірливі стосунки, він його підтримує, в усьому допомагає, цікавиться його навчанням. Разом проводять багато часу. Мати участі в житті сина не приймає. Не приїжджає, не телефонує. Малолітній ОСОБА_8 найбільше прихильний до батька. З вихованням дитини батьку допомагає бабуся гр. ОСОБА_10 . ОСОБА_11 повідомила, що мати онука не цікавиться його життям. На зв`язок не виходить. Контактів з рідними матері не мають. Знають лише те, що мати родом з окупованого міста Краматорськ. Місцезнаходження гр. ОСОБА_2 їм невідоме. Хлопчик знає про те, що батько звернувся з позовом до суду про позбавлення батьківських прав матері відносно нього. Підтримує його в цьому рішенні. Бесіда проведена в присутності бабусі гр. ОСОБА_10 .

Крім того, у висновку вказано, що з інформації відділення поліції №1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області відомо, що гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно бази ІКС ІПНП 27.05.2022 притягувалася до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 175-1 КУпАП «Куріння тютюнових виробів у заборонених місцях»; повідомлення на спецлінію «102» про вчинення правопорушень відносно гр. ОСОБА_2 не надходили; факти вчинення домашнього насильства або насильства за ознакою статі відсутні.

26.02.2026 на засіданні комісії з питань захисту прав дитини міської ради розглядалося питання доцільності позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 відносно її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 під час онлайн-зв`язку повідомив, що перешкод у спілкуванні матері з дитиною не чинив.

Звертаючись до суду з позовом, позивач наголошував на тому, що відповідач багато років, крім несплати аліментів на утримання сина, злісно не виконує своїх материнських зобов`язань щодо сина, не спілкується з сином, не приймає участі у його вихованні, не цікавиться його уподобаннями щодо фізичного розвитку, участі в гуртках, виступах різноманітних конкурсах та результату цих конкурсів, не цікавиться станом здоров`я сина, лікуванням та проходженням медобстеження, результатами лікування, не відвідує навчальний заклад, в якому навчається син, не знайома з педагогами, не цікавиться шкільним життям сина, успіхами у навчанні.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства" сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Частиною 2 ст. 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч.1 ст.164 СК України. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконання ним батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК України).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 виданого Баранівською сільською радою Валківського району Харківської області від 03.04.2013, відповідний актовий запис № 06.(а.с.3)

Відповідно до відомостей з реєстру територіальної громади про місце проживання особи, за даними Валківської територіальної громади, станом на 05.02.2026 р., ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка м. Краматорська, Донецької області, зареєстрована: АДРЕСА_2 , з 27.11.201 року по теперішній час. (а.с.20).

З матеріалів справи вбачається, що неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 протягом останніх 7 років фактично проживає зі своїм батьком – ОСОБА_1 , без реєстрації місця проживання, за адресою: АДРЕСА_1 . Батьку у вихованні допомагає бабуся хлопчика - ОСОБА_10 . Мати участі в житті сина не приймає, зв`язків не підтримує.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 № 04-33/894 від 05.03.2026 року, за результатами вивчених матеріалів та наданої інформації, керуючись ст.ст. 19, 155, 164 Сімейного кодексу України, постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини» (із змінами), орган опіки та піклування Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Разом з тим, вказаний висновок від 05.03.2026 року щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду (частини п`ята, шоста статті 19 СК України) та в ньому не наведено достатніх мотивів для ухвалення такої крайньої міри, як позбавлення батьківських прав.

Слід врахувати, що під час розгляду справи судом не було враховано думку матері, відповідачки по справі, відносно пред`явлених до неї позовних вимог, в судовому засіданні вона участі не приймала, відзиву на позовну заяву не надала. Тому, в даному випадку, не можна стверджувати однозначно саме про злісне невиконання матір`ю своїх батьківських обов`язків відносно її сината свідомого нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов`язками. Матеріали справи не містять негативної характеристики відповідачки, які б з урахуванням вимог ч.1 ст.164 СК України, дозволили з впевненістю свідчити про її свідоме нехтування своїми обов`язкамита умисного невиконання відповідачкою своїх батьківських обов`язків без поважних причин.

Сам факт непроживання матері разом з дитиною не є достатньою підставою для висновку про доцільність позбавлення особи батьківських прав з огляду на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом для впливу на особу, яка не виконує батьківських обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року встановлено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Відповідно п. 38 постанови Верховного суду України від 18 квітня 2025 року у справі № 644/7516/23 : « інтереси дитини вимагають збереження зав`язків дитини з її сім`єю, за винятком випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною, і це може завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини (див., наприклад, пункт 143 рішення Європейського Суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) від 14 березня 2017 року у справі «KB та інші проти Хорватії», заява № 36216/13). Розрив таких зв`язків означає відрізання дитини від її коріння, що можна зробити лише в дуже виняткових випадках, необхідно зробити все для збереження особистих стосунків і, якщо і коли це доречно, для «відбудови» сім`ї. У цьому контексті ЄСПЛ підкреслив, зокрема, зобов`язання держави вживати заходів для збереження зв`язку між батьками та дитиною, наскільки це можливо (див., наприклад, пункт 48 рішення ЄСПЛ від 13 жовтня 2015 року у справі «СH проти Італії, заява № 52557/14).

Вирішення питання про позбавлення відповідачки батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у її право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним».

За змістом пункту 45 вищезазначеної постанови при визначенні, чи був захід по втручанню у право відповідачки, «необхідним в демократичному суспільстві» для виправдання застосованого заходу, на предмет їх відповідності та обґрунтованості відповідно до пункту 2 статті 8 Конвенції дуже важливо надавати аналіз того, що має найкраще задовольняти «інтереси дитини» (пункт 53 згадуваного вище рішення у справі «Хант проти України»).

Верховний Суд наголошує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагає ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися (п.46 Постанови)

ЄСПЛ в своїй прецедентній практиці вказує, що оцінюючи, чи був оскаржуваний захід «необхідним у демократичному суспільстві», Суд має розглянути, чи, у світлі справи в цілому, причини, наведені для виправдання оскаржуваного заходу, були «відповідними та достатніми» для цілей статті 8 Конвенції. З цією метою Суд повинен з`ясувати, чи національні суди провели поглиблений аналіз усієї сімейної ситуації та цілого ряду факторів, зокрема факторів фактичного, емоційного, психологічного, матеріального та медичного характеру, і здійснили збалансовану та обґрунтовану оцінку відповідних інтересів кожної особи, постійно піклуючись про те, яке рішення було б найкращим для дитини. Суд також повинен буде визначити, чи процес ухвалення рішення, розглядаючи його в цілому, був справедливим і забезпечив заявниці необхідний захист її інтересів, гарантований статтею 8 Конвенції (пункт 47 рішення ЄСПЛ від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11).

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків (абз. 2 п. 18 Постанови).

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача (див. постанову Верховного Суду від 29 травня 2020 року у справі № 739/2159/18).

Відповідно до висновку, сформованого у постанові Верховного Суду від 15.04.2021 у справі №243/13191/19-ц, висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, який повинен містити відомості щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування батьком / матір`ю своїми обов`язками і були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що найкраще відповідатиме інтересам дітей.

Умовою ухилення від обов`язків по вихованню дитини, як передбаченої пунктом 2 частини першої статті 164 СК України підстави позбавлення батьківських прав, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи надані позивачем докази, колегія суддів вважає, що позивач не довів навмисного ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків та її винної поведінки.

Висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Проте, відмова у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав не позбавляє позивача права на звернення до суду із таким позовом, якщо відповідач в подальшому не змінить свого ставлення до виховання дитини.

Висновок суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи та наявним у справі доказам.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Заочне рішення Валківського районного суду Харківської області від 16 квітня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Ю.М. Мальований

О.Ю. Тичкова