Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №646/12875/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 646/12875/25 Головуючий І-ї інстанції – Чорна Б.М.

Провадження № 33/818/939/26

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Гєрцика Р.В.

секретаря судового засідання Степного Г.В.

за участю захисника Пасічника Т.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Основ`янського районного суду м.Харкова від 28 січня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 -

ВСТАНОВИВ

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Згідно постанови судді, 06 грудня 2025 року приблизно о 17 год. 14 хв. за адресою: м. Харків, вул.Гольдбергівська, буд.63, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Renault Trafic, номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.9а ПДР України. Огляд ОСОБА_1 зі згоди водія проводився на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820 та склав 1,0 проміле.

Постановою судді Основ`янського районного суду м.Харкова від 28 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження та постанову судді скасувати як необґрунтовану та незаконну, таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, винести нову постанову, якою провадження у справі щодо нього закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

В обгрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження посилається на те, що копії оскаржуваного рішення він не отримував, про його зміст йому стало відомо лише 16.02.2026 року з ЄДРСР.

Просить врахувати, що він є військовослужбовцем, та у зв`язку з безпосереднім виконанням своїх службових обов`язків, та відсутність стабільної роботи засобів зв`язку, фактично був позбавлений можливості вчасно подати апеляційну скаргу.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували наявність підстав для зупинки ТЗ під його керуванням працівниками поліції, а тому, на його думку, усі їх подальші вимоги він не був зобов`язаний виконувати.

Відеозапис події також не є належним доказом у справі з огляду на його неповноту та вибірковість, як і рапорт інспектора патрульної поліції Антонова Д., оскільки останній є зацікавленою особою.

Вказує, що в матеріалах судового провадження відсутній сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, за допомогою якого був проведений його огляд на стан алкогольного сп`яніння, у зв`язку із чим вважає, що такий прилад не дозволений до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

При цьому, з огляду на те, що він є діючим військовослужбовцем, його огляд мав бути проведений у відповідності до вимог ст.266-1 КУпАП, а не у загальному порядку.

Також, просить врахувати, що наявність права керування ТЗ пов`язана з виконанням ним його службових обов`язків, а його відсутність позбавить його можливості заробляти на життя, захищати суверенітет та територіальну цілісність України, та врешті є підставою для подальшого звільнення.

Мотиви суду

Перевіряючи доводи, викладені ОСОБА_1 у поданому ним клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Основ`янського районного суду м.Харкова від 28 січня 2026 року, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Як убачається з матеріалів судового провадження та не спростовується апелянтом, ОСОБА_1 був присутній у судовому засіданні Основ`янського районного суду м.Харкова 28.01.2026 року під час постановлення оскаржуваного рішення. (протокол судового засідання в режимі конференції №5808359, а.с.52-53)

Разом із тим, матеріали справи не містять даних щодо направлення ОСОБА_1 копії постанови районного суду від 28.01.2026 року.

При цьому, як вказує апелянт, зі змістом судового рішення він ознайомився самостійно у ЄДРСР 16.02.2026 року.

Зважаючи на викладене, та з урахуванням того, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, який через виконання своїх безпосередніх службових обов`язків може мати перебої із засобами зв`язку та інтернетом, апеляційний суд приходить до висновку щодо можливості задоволення клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді суду першої інстанції від 28.01.2026 року.

Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення захисника на підтримання вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом виконані. Висновки про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 2.9. (а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення вимог пункту 2.9. (а) ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, судовим розглядом встановлено, що 06 грудня 2025 року приблизно о 17 год. 14 хв. за адресою: м. Харків, вул.Гольдбергівська, буд.63, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Renault Trafic, номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд ОСОБА_1 зі згоди водія проводився на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820 та склав 1,0 проміле.

Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 533403 від 06.12.2025 року.

Крім того, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , крім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме:

- оглянутими відомостями відеозапису із нагрудної камери інспектора патрульної поліції, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ;

- результатом огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Drаger Alcotest 6820», тест №2534 від 06.12.2025 року, згідно з яким ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, результат огляду– 1,0 проміле;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого огляд був проведений у зв`язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, виражене тремтіння пальців рук; результат огляду – позитивний, 1,0 проміле;

- направленням на огляд водія ТЗ з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оформлене 06.12.2025 року о 17 год. 30 хв., відповідно до якого у результаті огляду, проведеного поліцейськими, у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, виражене тремтіння пальців рук; огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння у КНП ХОР «ОКНЛ» не проводився у зв`язку зі згодою водія з результатом огляду, проведеного на місці зупинки, який склав 1,0 проміле;

- рапортом інспектора взводу 1 роти 3 батальйону 3 УПП в Харківській області ДПП старшого капітана поліції Антонова Д. від 06.12.2025 року щодо події з зазначенням обставин, місця та часу зупинки транспортного засобу, а також підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 .

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Апеляційний суд приймає до уваги, що апелянтом не оскаржується сам факт керування ним транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Посилання апелянта на безпідставність його зупинки співробітниками поліції не є спроможними з огляду на наступне.

Так, свобода пересування є конституційним правом кожної людини, котра законно перебуває на території України (ст. 33 Конституції України), тому зупинка автомобіля повинна відбуватись на підставах та в порядку, передбачених Законом України «Про Національну поліцію» та ПДР України. Вичерпний перелік підстав зупинення транспортного засобу вказаний в ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Відповідно до рапорту інспектора взводу 1 роти 3 батальйону 3 УПП в Харківській області ДПП старшого капітана поліції Антонова Д. від 06.12.2025 року убачається, що автомобіль Renault Trafic, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 був зупинений на підставі п.3, п.5 ч.1 ст.35 ЗУ «Про національну поліцію». (а.с. 7)

Згідно п.3 ч.1 ст.35 ЗУ «Про національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.

Пунктом 5 ч.1 ст.35 ЗУ «Про національну поліцію» передбачено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути.

Як убачається з відеозапису події, що мала місце 06.12.2025 року, після зупинки співробітниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , в останнього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, про що йому і було повідомлено. При цьому, останній, не заперечував факт вживання ним алкоголю.

Водночас, як вже зазначалось вище, апелянтом не спростовуються обставини керування ним транспортним засобом.

Таким чином, інспектори патрульної поліції, здійснюючи зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , діяли у межах їх повноважень, що також узгоджується з вимогами, встановленими ЗУ «Про національну поліцію» та КУпАП.

Крім того, всупереч доводам апелянта, підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Перевіряючи доводи ОСОБА_1 про те, що його огляд як військовослужбовця мав бути проведений у відповідності до вимог ст.266-1 КУпАП, а не у загальному порядку, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст.266-1 КУпАП, огляд військовослужбовців Збройних Сил Українина стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння,щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Також, відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Як убачається з матеріалів справи, зокрема, наявного відеозапису, ОСОБА_1 був зупинений співробітниками поліції по АДРЕСА_1 . Під час спілкування з поліцейськими останній не вказував, що він є військовослужбовцем та, тим більше, що виконує будь-яке службове завдання, а також не надавав жодного документу для огляду, який би підтверджував його особливий статус, його особу було встановлено за посвідченням водія. Водночас, ОСОБА_1 зазначив, що прямує з роботи додому, який знаходиться неподалік.

Матеріали судового провадження містять копію військового квитка серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 (а.с.33-38), яку апеляційний суд приймає до уваги. Водночас, зазначений документ на дає суду можливості достеменно встановити ті обставини, якими ОСОБА_1 обгрунтовує необхідність проведення його огляду у відповідності до ст.266-1 КУпАП, а саме те, що на момент вчинення ним правопорушення він виконував свої безпосередні службові обов`язки.

Разом із тим, копію довідки №1571/2170, виданої командиром ВЧ НОМЕР_3 полковником ОСОБА_2 20.01.2026 року, та згідно якої солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією у ВЧ НОМЕР_3 , апеляційний суд до уваги не бере, оскільки вказаний документ не дає змоги встановити часовий проміжок, впродовж якого ОСОБА_1 перебуває на такій службі.

З огляду на викладене, можна зробити цілком обґрунтований висновок, що ОСОБА_1 перебував поза межами території будь-якої військової частини та не виконував в той час жодних військових обов`язків, а тому на той момент у працівників поліції існувала обгрунтована презумпція для застосування саме загальної процедури огляду, передбаченої ст.266 КУпАП.

Разом із тим, апеляційний суд звертає свою увагу на положення статті 15 КУпАП, згідно якої військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

При цьому, виклик на місце події співробітників ВСП (Військової служби правопорядку), як на тому акцентує свою увагу адвокат, не блокує і не зупиняє роботу інспекторів патрульної поліції, оскільки повноваження складати протокол за ст.130 КУпАП (у даному випадку) належать виключно уповноваженим посадовим особам Національної поліції. Факт присутності або відсутності ВСП на місці події не є підставою для закриття справи чи уникнення особи від відповідальності.

Таким чином, доводи апелянта про порушення порядку направлення та проведення його огляду на стан алкогольного сп`яніння, який, на його думку, повинен був проводитись у відповідності до ст.266-1 КУпАП посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорушення у Збройних Силах України, а не працівниками поліції, апеляційний суд знаходить необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на суб`єктивному сприйнятті законодавства.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що у матеріалах справи відсутні сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки «Драгер Алкотест 6820» є недоречними, так як ОСОБА_1 не вимагав пред`явлення вказаних документів відповідно до ч. 5 розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

Разом із тим, відповідно до результатом огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Drаger Alcotest 6820», тест №2534 від 06.12.2025 року, убачається, що дата останнього калібрування приладу – 06.11.2025 року. (а.с.5)

Водночас, апеляційний суд враховує, що і прокол, і акт огляду і його результати підписані ОСОБА_1 власноруч та без будь-яких зауважень. (а.с. 1, 5, 6)

Твердження апелянта стосовно того, що до матеріалів справи долучено відеозапис, який є неповним та не відображає цілком всю подію, що на його думку свідчить про те, що працівники поліції під час проведення відеозйомки процедури складання адміністративного матеріалу порушили принцип безперервності її застосування, а тому такий відеозапис не може бути належним та допустимим доказом, не є слушними, так як на ньому зафіксовано цілком всю подію фіксації правопорушення, сама якість зйомки є достатньою та такою, що виключає жодні сумніви щодо оцінки тих подій, які на запису зафіксовано.

Відеофіксація відбувалась відкрито за допомогою технічного засобу відеозапису 70mai та б/к 471080, та проти чого ОСОБА_1 не заперечував. Відеозапис долученого до матеріалів судового провадження.

При цьому, посилання апелянта на рапорт інспектора патрульної поліції як на неналежний доказ у справі також є безпідставними, оскільки рапорт складений уповноваженою на те особою та є належним та допустимим доказом у справі у розумінні положень ст.251 КУпАП.

До того ж, в даному випадку відеозапис та рапорт не є єдиними доказами по справі, а оцінюються в сукупності з іншими доказами, в тому числі, результатами огляду, що містяться у відповідному акті.

Водночас, статтею 267 КУпАП передбачено, що огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.

У разі незгоди ОСОБА_1 з процедурою проведеного працівниками поліції огляду на стан алкогольного сп`яніння він мав право оскаржити заходи забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення, однак, як встановлено судом, він таким правом не скористався.

Таким чином, твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб`єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.

Таким чином, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Разом із тим, вимоги апеляційної скарги щодо пом`якшення застосованого до нього стягнення задоволенню також не підлягають з огляду на санкціючастини 1 ст. 130 КУпАП, якою передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння (у даному випадку), яке тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Отже, штраф і позбавлення права керування транспортними засобами є обов`язковим видом стягнення при порушенні ч.1 ст.130 КУпАП, санкція даної статті не передбачає накладення штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.

Тобто, санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП передбачено безальтернативне адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Питання призначення адміністративного стягнення чітко врегульоване главою 4 КУпАП.

При цьому нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачено можливості накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, визначеної в санкції певної норми, або не накладення одного з видів стягнень, передбаченого санкцією відповідної норми як обов`язкового.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Законодавство України передбачає сувору заборону водіям керувати транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння.

Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Так, керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров`я його учасників.

Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень, відповідає вимогам ст.23, ст.33 КУпАП.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.9а Правил дорожнього руху України, наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.294КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_1 задовольнити, поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Основ`янського районного суду м.Харкова від 28 січня 2026 року щодо ОСОБА_1 .

Апеляційну скаргуОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Основ`янського районного суду м.Харкова від 28 січня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Р.В. Гєрцик