Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №610/385/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 610/385/25 Головуючий І-ї інстанції – Тімонова В.М.

Провадження № 33/818/914/26

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Гєрцика Р.В.

секретаря судового засідання Степного Г.В.

за участю захисника Кубрак Ю.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Кубрак Ю.В. на постанову судді Балаклійського районного суду Харківської області від 28 січня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 -

ВСТАНОВИВ

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Згідно постанови судді, 10 лютого 2025 року о 23 год. 25 хв. в м. Балаклія Ізюмського району Харківської області по вул. Новоселівка, 130, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2101, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.9а ПДР України. Огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки у встановленому законом порядку із застосуванням газоаналізатора Alcotest Drager 6820, який склав 1,26 ‰.

Постановою судді Балаклійського районного суду Харківської області від 28 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнутосудовий збір в розмірі 665 грн 60 коп.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзізахисник Кубрак Ю.В. просить постанову судді скасувати як необґрунтовану та незаконну, таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, винести нову постанову, якою провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що відеозапис події є небезперервним, оскільки складається з 8 окремих файлів, та на цих відеозаписах відсутня будь-яка ідентифікаційна інформація, що, на її думку, робить його неналежним доказом у справі.

Зазначає, що поліцейські не повідомили ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, які були у нього виявлені, та фактично їх не встановлювали.

Вказує, що ОСОБА_1 як особі, яка підлягає огляду на стан алкогольного сп`яніння, не було надано для ознайомлення жодного документу (сертифікату відповідності, свідоцтва про повірку), що позбавило його можливості перевірити законність та технічну справність приладу, яким проводився огляд.

Звертає увагу, що перед проведенням огляду прилад «Драгер Алкотест» поводив себе нетипово: видавав сторонні звукові сигнали, тривалий час не завантажувався, а після продування не відобразив результат огляду, про що поліцейський самостійно зазначив, що прилад «замерз». Зазначене викликає обгрунтовані сумніви щодо справності приладу, за допомогою якого був проведений огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 .

Водночас, останнє калібрування приладу відбулось 19.03.2024 року, тобто, на момент проведення огляду її підзахисного, був прострочений майже на 11 місяців.

Крім того, ОСОБА_1 не було запропоновано пройти огляд у медичному закладі, чим також порушено встановлену законом процедуру.

Разом із тим, вважає, що огляд ОСОБА_1 як військовослужбовця мав бути проведений у відповідності до вимог ст.266-1 КУпАП.

Також, акцентує свою увагу на часових розбіжностях, наявних у матеріалах справи, а саме: згідно відеозапису, огляд ОСОБА_2 відбувся о 23 год. 34 хв., водночас, у чеку газоаналізатора час огляду – 23 год. 28 хв., а направлення на огляд у медичній установі оформлене о 23 год. 29 хв.

Також, ОСОБА_1 не було відсторонено від права керування ТЗ.

До початку судового розгляду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до моменту звільнення його з військової служби, розгляд якого просив проводити у його відсутність, та клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП.

Мотиви суду

Подане ОСОБА_1 клопотання про зупинення провадження у справі до його звільнення з військової служби задоволенню не підлягає за таких підстав.

Так, якщо певні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону).

01.05.2022 року законодавцем були внесені зміни у чинний КПК щодо зупинення кримінального провадження. У КУпАП такі зміни цим законом не були внесенні. Це свідчить про те, що законодавець мав на меті врегулювати виключно питання щодо зупинення виключно кримінального провадження в умовах воєнного стану.

Це обумовлено тим, що статус обвинуваченого відрізняється від статусу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Так, відповідно до КПК участь обвинуваченого у розгляді кримінального провадження є обов`язковою. На відміну від провадження у справі про адміністративне правопорушення, де визначено, що участь особи є обов`язковою тільки при розгляді справ про адміністративні правопорушення, що передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 КУпАП. Стаття 130 КУпАП до цього переліку не входить. Враховуючи це, застосування норм КПК до правовідносин у даній справі за аналогією закону не видається можливим.

Слід також зауважити, що строки притягнення до кримінальної відповідальності є більш тривалими ніж строки накладення адміністративного стягнення та порядок їх обчислення є різним. Так, у КУпАП не передбачено можливості зупинення строків накладення адміністративного стягнення, а сплив такого строку навіть за наявності вини особи у вчиненні кримінального правопорушення є безумовною підставою для закриття провадження у справі. Отже, чинним КУпАП передбачено лише можливість зупинення строків розгляду справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, якщо особа, щодо якої складено протокол про таке правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з`явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо), стаття 277 КУпАП.

Відповідно до ст.6 ЄКПЛ кожна особа має право на розгляд її справи упродовж розумного строку судом встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти неї обвинувачення. Тому, розгляд даної справи без невиправданої затримки буде відповідати інтересам особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Крім цього, слід зазначити, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку зі спливом строку накладення адміністративного стягнення не є реабілітуючою підставою і закриття провадження з цих підстав не відповідатиме інтересам самого ОСОБА_1

12.11.2025 року ВП ВС сформувала правовий висновок про обов`язок суду зупиняти провадження чи продовжити розгляд у справах за участю військовослужбовців (справа №754/947/22).

Водночас, вище наведений висновок ВП ВС стосується виключно цивільного, господарського та адміністративного судочинства (через застосування відповідних статей ЦПК, ГПК та КАС), та не поширюється на справи про адміністративні правопорушення. Це обумовлено, зокрема, різною юрисдикцією (обов`язковість зупинення провадження стосується класичних судових позовів (цивільних, господарських, адміністративних), в той час як провадження у справах про адмінправопорушення має свою специфіку та регламентуються виключно Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУпАП), а також принципом невідворотності відповідальності (у справах про адміністративні правопорушення розгляд має відбуватися з дотриманням строків, передбачених статтею 38 КУпАП).

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що у задоволенні клопотання ОСОБА_1 слід відмовити, а розгляд справи - продовжити, оскільки захиснику надано всі права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що є достатнім для здійснення ефективного захисту та його подальшої участі у дослідженні доказів, які долучені до матеріалів справи.

Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши пояснення захисника на підтримання вимог апеляційної скарги, законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом виконані. Висновки про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 2.9. (а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення вимог пункту 2.9. (а) ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, судовим розглядом встановлено, що 10 лютого 2025 року о 23 год. 25 хв. в м. Балаклія Ізюмського району Харківської області по вул. Новоселівка, 130, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2101, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки у встановленому законом порядку із застосуванням газоаналізатора Alcotest Drager 6820, який склав 1,26 ‰.

Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №804992 від 10.02.2025 року.

Крім того, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , крім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме:

- оглянутими відомостями відеозапису із нагрудної камери інспектора патрульної поліції, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ;

- рапортом інспектора СРПП ВП №1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції Азацького О.В. від 11.02.2025 року щодо події з зазначенням обставин, місця та часу зупинки транспортного засобу, а також підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 ;

- результатом огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820, тест № 337 від 11.02.2025 року, згідно з яким ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, результат огляду – 1,26 проміле;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 11.02.2025 року, згідно якого огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820 був проведений у зв`язку із виявленими ознаками сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, поведінка, що не відповідає обстановці, та склав 1,26 проміле, з яким ОСОБА_1 погодився;

- направленням на огляд водія ТЗ з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оформлене 11.02.2025 року о 23 год. 29 хв., згідно якого у результаті огляду, проведеного поліцейським, у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки огляд у КНП БМР в Харківській області БКБлІЛ не проводився у зв`язку із згодою ОСОБА_1 із результатами проведеного огляду на місці за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820;

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Апеляційний суд приймає до уваги, що апелянтом не оскаржуються сам факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також підстави його зупинки співробітниками поліції за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Доводи апелянта про те, що поліцейські не повідомили ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, які були у нього виявлені, та фактично їх не встановлювали, апеляційний суд визнає безпідставними та такими, які спростовуються матеріалами справи, зокрема, результатами проведеного на місці зупинки огляду, результат якого виявився позитивним та склав 1,26 проміле.

Разом із тим, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений вичерпний перелік ознак алкогольного сп`яніння, що узгоджується із тими ознаками, що були виявлені працівниками поліції під час спілкування з ОСОБА_1 ,а тому апеляційний суд дійшов висновку, що дії працівників поліції під час складання протоколу відповідали вимогам цієї інструкції та іншим нормативним актам.

Статтею 266 КУпАП визначений порядок проведення огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до п.2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Пунктом 3 Розділу І Інструкції, ознаками алкогольного сп`яніння є:

- запах алкоголю з порожнини рота;

- порушення координації рухів;

- порушення мови;

- виражене тремтіння пальців рук;

- різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;

- поведінка, що не відповідає обстановці.

Інспектором поліції у акті огляду, а також у направленні на огляд у медичній установі було зазначено, що у ОСОБА_1 були наявні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, поведінка, що не відповідає обстановці. (а.с. 8, 9)

Посилання в протоколі на ознаки сп`яніння, які стали підставою для пропозиції пройти такий огляд, відповідають роз`ясненням, що містяться в пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року, а саме: якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Отже, працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, який останній погодився пройти на місці зупинки транспортного засобу, та який виявився позитивним (1,26 проміле).

Ознаки сп`яніння, які виявляються поліцейським при первинному контакті з особою на місці зупинки, визначаються в результаті візуального огляду особи, її поведінки, запахів тощо, і саме ці ознаки є підставою для пропозиції особі пройти огляд на стан сп`яніння.

Виявлення ознак, як виходить зі змісту діючого законодавства, не потребує проведення будь-яких спеціальних дій з боку поліцейського та складання поліцейським будь-яких документів, входить до його виключних дискреційних повноважень.

В даному випадку працівники поліції, оцінивши поведінку та стан ОСОБА_1 , дійшли висновку, що він має ознаки саме алкогольного сп`яніння про що йому і було повідомлено, а тому в порядку вимог ПДР України запропонували пройти огляд на визначення стану наркотичного сп`яніння.

Разом із тим, слід зауважити, що на місці події ОСОБА_1 не заперечував факт вживання ним алкогольних напоїв.

Перевіряючи доводи захисника про те, що огляд ОСОБА_1 як військовослужбовця мав бути проведений у відповідності до вимог ст.266-1 КУпАП, а не у загальному порядку, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст.266-1 КУпАП, огляд військовослужбовців Збройних Сил Українина стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння,щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Також, відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Як убачається з матеріалів справи, зокрема, наявного відеозапису, ОСОБА_1 був зупинений співробітниками поліції в АДРЕСА_1 . Останній дійсно зазначив, що є діючим військовослужбовцем, що відображено і у матеріалах справи, водночас, жодних документів на підтвердження свого спеціального статусу не надав, вказавши, що військовий квиток у нього забрали для перевірки. При цьому, ОСОБА_1 на час зупинки його співробітниками поліції не зазначав, що виконує будь-які військові обов`язки чи завдання, пов`язані зі службою, не вимагав викликати на місце події співробітників ВСП чи зв`язатися з керівництвом.

Вище вказані обставини підтвердив і інспектор СРПП ВП №1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції Азацький О.В., допитаний безпосередньо у судовому засіданні суду першої інстанції.

Копію військового квитка серії НОМЕР_2 (а.с.63-65) апеляційний суд приймає до уваги, однак, зазначений документ не дає апеляційному суду можливості достеменно встановити що на момент події, що мала місце 10.02.2025 року, ОСОБА_1 виконував будь-які обов`язки військової служби.

Разом із тим, копію довідки №2016, виданої командиром ВЧ НОМЕР_3 полковником ОСОБА_3 31.12.2024 року, відповідно до якої старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призивом під час мобілізації на особливий період у ВЧ НОМЕР_3 , апеляційний суд до уваги не бере, оскільки вказаний документ за часом не охоплює події, що мали місце 10.02.2025 року, так як датований 31.12.2024 року.

З огляду на викладене, можна зробити цілком обґрунтований висновок, що ОСОБА_1 перебував поза межами території будь-якої військової частини та не виконував в той час жодних військових обов`язків, а тому на той момент у працівників поліції існувала обгрунтована презумпція для застосування саме загальної процедури огляду, передбаченої ст.266 КУпАП.

Разом із тим, апеляційний суд звертає свою увагу на положення статті 15 КУпАП, згідно якої військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

При цьому, виклик на місце події співробітників ВСП (Військової служби правопорядку), як на тому акцентує свою увагу адвокат, не блокує і не зупиняє роботу інспекторів патрульної поліції., оскільки повноваження складати протокол за ст.130 КУпАП (у даному випадку) належать виключно уповноваженим посадовим особам Національної поліції. Факт присутності або відсутності ВСП на місці події не є підставою для закриття справи чи уникнення особи від відповідальності.

Таким чином, доводи захисника про порушення порядку направлення та проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем, повинен був проводитись у відповідності до ст.266-1 КУпАП посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорушення у Збройних Силах України, а не працівниками поліції, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає такі доводи необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на суб`єктивному сприйнятті законодавства.

Щодо посилань адвоката в апеляційній скарзі на ймовірну несправність технічного приладу, за допомогою якого був проведений огляд ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу, слід зазначити наступне.

Як убачається із пояснень інспектора поліції ОСОБА_4 , наданих ним у районному суді, протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складався в лютому місяці і тому прилад Драгер міг сигналювати, що йому потрібен час для ввімкнення і міг видавати сторонні звуки. Приладу потрібна хвилина-дві для того, щоб увімкнутися і розпочати роботу, при цьому, на результати огляду це не впливає. Коли вмикається термо-принтер, то відбувається відповідний звук. На ньому є відповідне віконечко. Необхідно з`єднати драгер і принтер, а потім він видає характерний звук і роздруковує чек. Огляд ОСОБА_1 був проведений, результат виявився позитивним, що і показав прилад.

Також, на запит суду першої інстанції Відділом поліції №1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області було надано гарантійну книжку газоаналізатора Драгер Алкотест 6820 (а.с. 70), відомості про операції «Сервісне технічне обслуговування», «Градуювання, «Повірка» (а.с.70, зворот), свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки приладу Драгер Алкотест 6820 (а.с.90), декларацію про відповідність (а.с.91, 93), сертифікат відповідності (а.с.92).

Як вбачається із гарантійної книжки до газоаналізатора Drager Alcotest 6820, серійний номер ARLH 0181, яка є обов`язковим документом згідно Сертифікату перевірки типу з розміщенням знаку відповідності та додаткового метрологічного маркування відповідно до Технічного регламенту і для виконання операцій «Сервісне технічне обслуговування», «Градуювання» та «Повірка», за допомогою якого проводився огляд водія ОСОБА_1 на стан сп`яніння, то в ній зазначено про виконання операцій «Сервісне ТО», «Градуювання», «Повірка» принаймні один раз на 12 (дванадцять) місяців. Водночас, на звороті відображені відомості про операції «Сервісне технічне обслуговування», «Градуювання», «Повірка» приладу: 19 вересня 2024 року, 17 вересня 2025 року.

Державне підприємство Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації ДП «Київоблстандартметрологія» 19 вересня 2024 року видав Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки на Газоаналізатор для контролю вмісту алкоголю у видихуваному повітрі «Alcotest 6820», зав. № ARLH 0181, яке чинне до 19 вересня 2025 року. За результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ 8950:2019 Метрологія. Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та видихуваному повітрі.

Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» не встановлено вимог до законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що вже перебувають в експлуатації, пов`язаних з наявністю чинних сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу, які видавалися Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до 01.01.2016 року.

Разом із тим, всупереч аргументів захисника, слід зауважити, що міжповірочний інтервал (підчас якого проводиться калібровка) для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року № 1747 і становить 1 (один) рік.

Таким чином, відомості проведеного огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, що здійснений 10.02.2025 року о 23 год. 28 хв., год за допомогою приладу Drager Alcotest 6820, зав. № ARLH 0181, є належним доказом, відповідно до якого було встановлено, що вміст алкоголю у видихуваному повітрі становить 1,26 проміле.

Посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 не було запропоновано пройти огляд у медичному закладі також є безпідставними з огляду на положення п.7 Розділу І Інструкції №1452/735, відповідно до якого, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров`я).

Як убачається з матеріалів судового провадження, зокрема, відеозапису, ОСОБА_1 погодився з результатами огляду, проведеному на місці події поліцією, а тому в останніх не виникло обов`язку пропонувати йому такий огляд у медичній установі.

Також, апеляційний суд враховує, що і протокол, і акт огляду, і його результати підписані ОСОБА_1 власноруч та без будь-яких зауважень. (а.с.1, 8, 9)

Також, на противагу доводів захисника щодо ненадання ОСОБА_1 сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку, слід зауважити, що відповідно до ч. 5 розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Водночас, як убачається з наявного відеозапису, ОСОБА_1 такої вимоги щодо надання поліцейськими вище вказаних документів не висував, а тому доводи захисника у цій частині також є неспроможними.

Твердження апелянта стосовно того, що до матеріалів справи долучено компакт- диск, на якому міститься відеозапису із нагрудної камери працівника поліції, який складається з численної кількості окремих файлів, що на думку апелянта свідчить про те, що працівники поліції під час проведення відеозйомки процедури складання адміністративного матеріалу порушили принцип безперервності її застосування, а тому такий відеозапис не може бути належним та допустимим доказом, не є слушними, так як на ньому зафіксовано цілком всю подію фіксації правопорушення, сама якість зйомки є достатньою та такою, що виключає жодні сумніви щодо оцінки тих подій, які на запису зафіксовано. Розпаковка відеозапису на окремі файли на відеоносії, долученому до протоколу про адміністративне правопорушення, обумовлена його суто технічними властивостями. До того ж, в даному випадку відеозапис не є єдиним доказом по справі, який оцінюється в сукупності з іншими доказами, в тому числі, результатами огляду, що містяться у відповідному акті.

При цьому, зміст самого правопорушення не вимагає встановлення з наданого відеозапису технічних даних, на які впливав би факт сертифікації відеокамери та її специфічні характеристики.

Також суд зауважує, що фіксування відбувалось відкрито за допомого технічних засобів службової б/к Ticsar BOS-43 GWCP № 111 303 1965/30, про що ОСОБА_1 було одразу повідомлено, та проти чого останній не заперечував. Відеозапис долучений до матеріалів судового провадження.

Відомостей про те, що відеофіксація здійснювалась з недозволеного технічного засобу чи з порушенням вимог закону в матеріалах справи немає.

Також, апеляційний суд приймає до уваги доводи апелянта щодо невідповідності зазначеного часу в роздруківці тестування на алкоголь (тест №337, зазначений час освідування 23 год. 28 хв.) часу, зазначеному на відеозаписі (23 год. 34 хв.), та погоджується з висновком районного суду про те, що зазначена неточність жодним чином не спростовує факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом.

Разом із тим, як убачається із пояснень інспектора поліції, таку розбіжність у часі він пояснює можливістю невірно виставленого часу на б/к, який йшов швидше, аніж на Драгері.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не було відсторонено від права керування транспортним засобом не є спроможними та спростовуються зібраними матеріалами, зокрема, даними відеозапису, згідно якого водію було повідомлено про заборону надалі кермувати авто, а також рапортом інспектора СРПП ВП №1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції Азацького О.В. від 11.02.2025 року. (а.с.7)

Поряд з цим, належить взяти до уваги те, що відповідно до ст.267 КУпАП, дії службової особи що складала протокол та фіксувала правопорушення, можe бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.

Однак, як було встановлено, матеріали справи таких даних не мітять, не надано таких відомостей стороною захисту і до апеляційного суду. Отже, твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб`єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.

Зважаючи на викладене, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Подане захисником Кубрак Ю.В. клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП задоволенню не підлягає за тих підстав, що суд першої інстанції наклав стягнення в межах строків, передбачених статтею 38 КУпАП, а тому, під час апеляційного перегляду сплив додаткового часу не є підставою для закриття справи за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, адже стягнення вже було накладено своєчасно.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Законодавство України передбачає сувору заборону водіям керувати транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння.

Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Так, керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров`я його учасників.

Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень, відповідає вимогам ст.23, ст.33 КУпАП.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.9а Правил дорожнього руху України, наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргузахисника Кубрак Ю.В. залишити без задоволення.

Постанову судді Балаклійського районного суду Харківської області від 28 січня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Р.В. Гєрцик