Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №953/13626/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 953/13626/25 Головуючий І-ї інстанції – Шаренко С.Л.

Провадження № 33/818/1237/26

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Гєрцика Р.В.

секретаря судового засідання Степного Г.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу захисника Мазницького В.В. на постанову судді Київського районного суду м.Харкова від 11 березня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 ,-

УСТАНОВИВ:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Згідно постанови судді, 13.12.2025 року о 04 год. 45 хв. в м. Харкові, по пров. Шевченківському, 30А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mercedes-benz 312D, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер Алкотест 6820 та у КНП ХОР ОКНЛ у лікаря-нарколога ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України.

Постановою судді Київського районного суду м.Харкова від 11 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзізахисник Мазницький М.М. просить постанову судді, як незаконну та необґрунтовану, скасувати та винести нову, якою провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що відеозаписом події не зафіксовано ані факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, ані його зупинку співробітниками поліції. При цьому, сам відеозапис є небезперевним, що робить його неналежним та недопустимим доказом у справі. Також, копія відезапису, що міститься на оптичному диску, долученому до матеріалів справи, не містить цифрового підпису ані його австора, ані особи, уповноваженої на виготовлення таких копій.

Звертає свою увагу, що поліцейськими не було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у найближчому медичному закладі, що є порушенням п.8 та п.9 Інструкції №1452/735, в той час як направлення на такий огляд було складено інспектором самостійно та для огляду його підзахисному не надавалось.

Також, перелік прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, був викладений ОСОБА_1 співробітником поліції у досить довільній формі, та фактично включав у себе лише роз`яснення права скористатися правовою допомогою.

До початку судового розгляду захисник ОСОБА_2 подав до апеляційного суду додаткові пояснення у справі, які фактично дублюють доводи, викладені ним в апеляційній скарзі, та в яких він повторно звертає увагу на відсутність доказів факту керування його підзахисним транспортним засобом, а також порушення процедури огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Мотиви суду

ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Мазницький М.М., будучи належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду (довідки про доставку судових повісток-повідомлень у додаток «Вайбер», а.с.112, 113), до апеляційного суду не з`явились. Захисник Мазницький М.М. подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 провести у його відсутність, та апеляційну скаргу задовольнити у повному обсязі. (а.с.114)

За таких обставин, суд вважає можливим провести апеляційний розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 та його захисника в межах доводів і вимог поданої апеляційної скарги та за наявними у справі відомостями, що також узгоджується з КУпАП.

Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КпАП України.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У рішенні Європейського суду у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року відображено послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття «обвинувачення» національними судами.

Положеннями ст.9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Склад правопорушення - сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою для притягнення суб`єкта правопорушення до адміністративної відповідальності.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, п.2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти у встановленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За невиконання вимог пункту 2.5 ПДР України, передбачена відповідальність ст.130 КУпАП.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Складом правопорушення є наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.

При цьому, суд (суддя) повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ "Коробов проти України" №39598/0з від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування.

У п. 4.1 рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 КСУ дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

В розумінні ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу.

А відтак, у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа, та потерпілий додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.

Поширення стандартів кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення, безсумнівно, зумовлює необхідність дотримання особливих вимог до процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які у разі визнання особи винною повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали змогу спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому покарання.

У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з`ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Однією з головних умов огляду водія транспортного засобу на стан сп`яніння є не лише наявність достатності підстав вважати, що особа перебуває у стані сп`яніння чи в неї маються ознаки такого стану, а й та обставина, що він саме у такому стані керував транспортним засобом, тобто перебував у статусі водія.

Тому для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення вимог п. 2.5 ПДР України, передбаченої ч. 1 ст. 130 КпАП України, матеріали справи мають містити належні та допустимі докази доведеності сукупності наступних обставин:

- керування особою транспортним засобом у конкретних час і місці;

- вимоги поліцейського до такої особи пройти відповідно до встановленого порядку медичний огляд на стан наявності чи відсутності стану алкогольного сп`яніння;

- наявність категоричної відмови особи пройти відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Відповідно до протоколу серії ЕПР1 №539456 від 13.12.2025 року, 13.12.2025 року о 04 год. 45 хв. в м. Харкові, по пров. Шевченківському, 30А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mercedes-benz 312D, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер Алкотест 6820 та у КНП ХОР ОКНЛ у лікаря-нарколога ОСОБА_1 відмовився.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керував автомобілем за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, слід зазначити наступне.

Наявний у матеріалах судового провадждення файл 539456 з відеореєстратора службового авто поліції, на якому зафіксовано рух транспортного засобу, дійсно є неінформативним, оскільки не містить ані дати, ані часу, та з вказаного відеозапису неможливо встановити ні марку, ні д.н.з автомобіля, який на ньому зафіксовано.

Разом із тим, як убачається з відеозапису з бодікамер поліції, який розпочинається о 04 год. 47 хв. 13.12.2025 року, ОСОБА_1 перебуває біля автомобіля Mercedes-benz 312D, д.н.з. НОМЕР_1 , (з причепом) та з увімкненим двигуном, поряд знаходиться жінка (ймовірно, ОСОБА_3 ) та співробітники поліції. При цьому, інспектор зазначє, що щойно ними був зупинений автомобіль Mercedes-benz 312D, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , із чим останній погоджується, та на вимогу поліції надає документи для ознайомлення.

Також, як убачається із змісту пояснень, наданих ОСОБА_1 та свідком ОСОБА_3 у судовому засіданні районного суду, останні не заперечували, що вранці 13.12.2025 року вони виїхали у справах та зупинилися для того, щоб перевірити, чи працюють стопи на причепі.

Крім того, протокол про адміністративне правопорушення підписаний ОСОБА_1 власноруч та без будь-яких зауважень чи пояснень, зокрема, з приводу некерування ним авто. (а.с.1)

Зважаючи на викладене, та з урахуванням даних відеозапису, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, є беззаперечним.

При цьому, доводи апелянта про те, що відеозапис є неналежним та недопустимим доказом у справі через його небезперевність, не є слушними, так як на ньому зафіксовано цілком всю подію фіксації події, що мала місце 13.12.2025 року за участю ОСОБА_1 , сама якість зйомки є достатньою та такою, що виключає жодні сумніви щодо оцінки тих подій, які на запису зафіксовано.

Суд звертає увагу, що зафіксовані технічні розриви відео мають фрагментарний характер та не припадають на ключові процесуальні дії.

Разом із тим, законодавство України не містить вимоги про те, що сам відеозапис адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП (у даному випадку) повинен мати електронний цифровий підпис (ЕЦП/КЕП) особи, яка його здійснювала.

Оригінальний файл відеозапису з нагрудної камери (бодікамери) поліцейського або реєстратора службового авто є електронним доказом. Проте, відсутність цифрового підпису безпосередньо на відеофайлі не робить його автоматично недопустимим.

Також, заперечуючи проти протоколу, захисник посилається в апеляційній скарзі на відсутність підстав для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .

Так, свобода пересування є конституційним правом кожної людини, котра законно перебуває на території України (ст. 33 Конституції України), тому зупинка автомобіля повинна відбуватись на підставах та в порядку, передбачених Законом України «Про Національну поліцію» та ПДР України. Вичерпний перелік підстав зупинення транспортного засобу вказаний в ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Однак, апелянтом не враховано тієї обставини, що згідно матеріалів справи автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений о 04 год. 45 хв. , тобто під час дії комендантської години у м.Харкові.

Згідно Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом №2102-ІХ від 24.02.2022 року, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, які в подальшому було продовжено, в Україні введено воєнний стан.

Так, рішення начальника ХОВА від 22.12.2022 року у м.Харкові та Харківській області встановлено комендантську годину з 23.00 год до 05.00 год. (13.12.2025 року (у день події) - з 00.00 год до 05.00 год., згідно рішенням Ради оборони Харківської області від 15 серпня 2025 року).

Визначення терміну комендантська година міститься у пункті 5 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», а саме – це заборона перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень.

На території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів. Без перепусток під час комендантської години на вулицях та в інших громадських місцях дозволено перебування та рух транспортних засобів Збройних Сил, Держспецтрансслужби, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Національної поліції, СБУ, ДФС, ДМС, ДСНС а також транспортним засобам спеціалізованого призначення, які виконують невідкладне службове завдання, за умови ввімкнення спеціальних світлових сигнальних пристроїв.

Патрулям на території, де запроваджено комендантську годину та встановлено спеціальний режим світломаскування, в установленому законодавством порядку надано право, в тому числі перевіряти в осіб посвідчення, документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, або паспортні документи іноземця, особи без громадянства, документи, що підтверджують законність перебування на території України, та перепустки, а в разі їх відсутності - затримувати відповідних осіб та доставляти в органи або підрозділи Національної поліції для встановлення особи; за потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, які ними перевозяться;

За наведених обставин, доводи апелянта про незаконність дій працівників поліції щодо зупинки ОСОБА_1 апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки перевірка документів водія здійснювалась у період дії комендантської години, а не в умовах загального контролю дорожнього руху.

Крім того, всупереч доводам апелянта, підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння.

Разом із тим, заперечуючи проти протоколу, захисник Мазницький М.М. заначив, що поліцейськими не було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у найближчому медичному закладі, що є порушенням п.8 та п.9 Інструкції №1452/735.

На переконання апеляційного суду, такі доводи апелянта є слушними з огляду на відеозапис події, відповідно до якого після того, як у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, останньому було запропоновано пройти відповідний огляд на місці зупинки ТЗ за допомогою газоаналізатора «Драгер». Після його відмови, поліцейський зазначив, що такі дії ОСОБА_1 є порушенням вимог п.2.5 ПДРУ, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП, а тому, відносно нього буде складено адміністративний матеріал, який потім буде направлено до суду.

Статтею 266 КУпАП передбачено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.

Цією ж статтею визначено, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Відповідно до п.6 Розділу І Інструкції №1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (далі — спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров`я). (п.7 Розділу ІІ Інструкції №1452/735)

Таким чином, вказані доводи апелянта знайшли своє підтвердження дослідженим відеозаписом зазначених подій, з якого можна зробити єдиний та однозначний висновок, що співробітниками поліції не було запропоновано водію ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольног сп`яніння у встановленому законом порядку, що є порушенням процедури огляду відповідно до ст.266 КУпАп та Інструкції №1452/735.

Таким чином, має місце недотримання поліцейським вимог КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За таких обставин, протокол про адміністративне правопорушення складено працівником поліції з порушенням норм чинного законодавства, а версія сторони захисту про порушення поліцейськими процедури огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння нічим не спростована, а тому вважається релевантною.

Цим обставинам суд першої інстанції належної оцінки не надав та дійшов необґрунтованого та передчасного висновку про доведеність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за встановленою законом процедурою, є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Наявність обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Суд вправі обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення ЄСПЛ, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series А заява № 25).

За таких обставин, враховуючи, що до складеного щодо ОСОБА_1 протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП не надано достатніх доказів вчинення адміністративного правопорушення, зазначені порушення слід визнати істотними, які унеможливлюють встановлення у його діях складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги захисника у частиині порушення процедури огляду його підзахисного є слушними та підлягають задоволенню, а постанова суду першої інстанції – скасуванню із закриттям провадження в справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за протоколом про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Мазницького В.В. задовольнити.

Постанову судді Київського районного суду м.Харкова від 11 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 скасувати.

Провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП закрити у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Р.В. Гєрцик