Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №398/7135/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 вересня 2026 року м. Кропивницький

справа № 398/7135/25

провадження № 22-ц/4809/1366/26

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Чельник О. І.,

за участі секретаря – Бойко В. В.,

учасники справи:

позивач – Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 квітня 2026 року у складі судді Москалик В. В. і

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст вимог позовної заяви

В листопаді 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі – ГУ ПФУ в Кіровоградській області) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути на свою користь матеріальну шкоду у вигляді переплати пенсії у зв`язку із втратою годувальника в сумі 6 260 грн та судові витрати на сплату судового збору в сумі 2 422,40 грн.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 отримувала пенсію у зв`язку з втратою годувальника, однак під час перевірки її електронної пенсійної справи було виявлено подвійну виплату пенсії за різними законами за період з 01 жовтня 2022 року по 31 травня 2023 року, внаслідок чого утворилася переплата в сумі 18 060 грн.

Після приведення пенсійної справи у відповідність та на підставі заяви відповідача з 01 липня 2023 року розпочато утримання надміру виплачених коштів із її пенсії, внаслідок чого було утримано 10 920 грн, а загалом від ОСОБА_1 надійшло 11 880 грн.

За розрахунками ГУ ПФУ в Кіровоградській області, залишок переплати становить 6 260 грн, який відповідач добровільно не відшкодувала.

З метою досудового врегулювання спору позивач неодноразово направляв ОСОБА_1 вимоги про повернення надміру отриманих коштів, однак листи повернулися за закінченням терміну зберігання, а заборгованість залишилася непогашеною.

Позивач вважав на те, що пенсіонер зобов`язаний повідомляти орган пенсійного забезпечення про обставини, які можуть спричинити зміну розміру пенсії або припинення її виплати, а надміру виплачені внаслідок невиконання такого обов`язку кошти підлягають відшкодуванню, а тому звернувся до суду з відповідним позовом.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 квітня 2026 року в задоволенні позову ГУ ПФУ в Кіровоградській області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач не довів належними та достатніми доказами факт переплати пенсії в сумі 18 060,00 грн, а також не надав доказів недобросовісності відповідачки, подання нею завідомо неправдивих відомостей чи інших зловживань, які спричинили переплату.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Кіровоградській області просить скасувати рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 квітня 2026 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права.

Відповідач отримувала одночасно дві пенсії у зв`язку з втратою годувальника, не повідомивши позивача про отримання іншої виплати, унаслідок чого за період з 01 жовтня 2022 року по 31 травня 2023 року виникла переплата у розмірі 18 060 грн.

ОСОБА_1 було повідомлено про переплату, з її пенсії частково утримано кошти, а після припинення таких утримань залишилася неповернутою відповідна сума, яку вона добровільно не відшкодувала.

Висновки суду першої інстанції щодо недоведеності позовних вимог є помилковими у стягненні залишку переплати є безпідставною.

Відзив на апеляційну скаргу

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції

В судовому засіданні апеляційного суду, призначеному на 01 вересня 2026 року представник позивача ОСОБА_2 підтримала доводи апеляційної скарги.

Учасники справи в судове засідання апеляційного суду, призначене на 17 вересня 2026 року,не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, підстави для відкладення розгляду справи відсутні, суд вирішив розглядати справу за їх відсутності, що відповідає положенням статті 372 ЦПК України.

За змістом ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи, що учасники справи в судове засідання, призначене на 11 годину 30 хвилин 17 вересня 2026 року, не з`явились, датою ухвалення рішення є дата складення повного тексту.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом положень п. 1 ст. 36 ЗУ «Про загальнообов`язкове держане пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 36 ЗУ «Про загальнообов`язкове держане пенсійне страхування» непрацездатними членами сім`ї вважаються діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 ЗУ «Про загальнообов`язкове держане пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.

Згідно з частиною першою статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відповідно до статті 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсіонери зобов`язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

У пункті 3 Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року № 6-4, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 травня 2003 року за № 374/7695, передбачено, що повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, проводиться відповідно до статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміни у складі сім`ї тощо.

Згідно з частиною першою статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Тлумачення наведених норм закону дає підстави для висновку, що зайво сплачені суми пенсії можуть бути стягнуті відповідачем за умови зловживань з боку пенсіонера або подання ним недостовірних даних. Законодавцем передбачені лише два виключення із цього правила: якщо виплата відповідних грошових сум сталася внаслідок рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; у разі недобросовісності зі сторони набувача.

Правильність розрахунків, за якими проведено виплати, а також добросовісність набувача презюмуються, тому тягар доказування рахункової помилки та недобросовісності набувача покладено на платника відповідних грошових сум.

Тлумачення наведених норм закону дає підстави для висновку, що зайво сплачені суми пенсії можуть бути стягнуті за умови зловживань з боку пенсіонера або подання ним недостовірних даних. Законодавцем передбачені лише два виключення із цього правила: якщо виплата відповідних грошових сум сталася внаслідок рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; у разі недобросовісності зі сторони набувача.

Правильність розрахунків, за якими проведено виплати, а також добросовісність набувача презюмуються, тому тягар доказування рахункової помилки та недобросовісності набувача покладено на платника відповідних грошових сум.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 495/2252/17 (провадження № 61-14057 св 19).

Звертаючись до суду з позовом, ГУ ПФУ у Кіровоградській області посилалось на те, що відповідач одночасно отримувала дві пенсії у зв`язку з втратою годувальника, не повідомивши про це орган пенсійного фонду, унаслідок чого за період з 01 жовтня 2022 року по 31 травня 2023 року утворилась переплата пенсії у розмірі 18 060 грн, з якої залишилась неповернутою сума 6 960,00 грн та вважав, що відповідно до статті 60 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зазначена сума підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 .

У поданій до суду першої інстанції заяві відповідач ОСОБА_3 частково визнала позовні вимоги та просила врахувати при ухваленні рішення, що вона частково повернула кошти та надала копії платіжних інструкцій (а.с.36-41).

Позивач також надав до апеляційного суду копії платіжних інструкцій, які підтверджують добровільне часткове повернення коштів відповідачу.

При цьому, позивач зазначив, що станом на 15.09.2026 залишок суми надмірно виплаченої пенсії становить 4500 грн.

Наданими позивачем та відповідачкою копіями платіжних інструкцій підтверджується, що відповідачка добровільно повернула на рахунок Головного управління Пенсійного фонду Укракїни в Кіровоградській області 2640 грн, а саме: 24 липня 2025 року – 300 грн, 22 травня 2025 року - 500 грн, 20 грудня 2025 року – 300 грн, 20 листопада 2025 року – 400 грн, 13 грудня 2024 року - 260 грн, 05 березня 2025 року – 700 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції не взяв до уваги письмову заяву відповідачки про часткове визнання позовних вимог, а відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначабться в заявах по суті справи, поясненях учасників справи, їхніх представників.

Оскільки відповідачка діяла недобросовісно, в порушення статті 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не повідомила Пенсійний фонд про отримання подвійної пенсії, зайво отримані кошти підлягають стягненню з неї у судовому порядку.

З огляду на викладене та враховуючи, що відповідачка добровільно повертала кошти, в тому числі і після відкриття провадження у справі, і за даними Пенсійного фонду залишок суми надмірно виплаченої їй пенсії становить 4500 грн, ця сума підлягає стягненню з неї на користь позивача.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 квітня 2026 року підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

В порядку розподілу судових витрат із ОСОБА_1 на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги, що становить 71,88 % (4500*100/6260) підлягає стягненню 4354,26 грн (6056*71,88 %) судового збору, сплаченого позивачем при поданні позовної заяви та апеляційної скарги.

При визначенні розміру судових витрат судом враховано, що позивач не відмовився від частини позовних вимог незважаючи на визнання, що сума боргу зменшилася до 4500 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області задовольнити частково.

Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802) матеріальну шкоду у вигляді переплати пенсії у зв`язку із втратою годувальника в розмірі 4 500 (чотири тисячі п`ятсот) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802) 4 353 (чотири тисячі триста п`ятдесят три) грн 05 коп судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді С. М. Єгорова

О. І. Чельник