Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №397/597/26 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 вересня 2026 року м. Кропивницький

справа № 397/597/26

провадження № 22-ц/4809/1691/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Мурашка С. І., Письменного О. А.,

секретар судового засідання Діманова Н. І.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Олександрівська селищна рада Кропивницького району Кіровоградської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 23 червня 2026 року у складі головуючого судді Гайдар Н. І.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області, в якому просив визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком два місяці з дня набрання рішенням законної сили.

В обґрунтування позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кам`янка Черкаської області помер ОСОБА_2 . Згідно із заповітом від 18 березня 2020 року, посвідченим приватним нотаріусом Олександрівського районного нотаріального округу Ковтуном О. М., зареєстрованим у реєстрі за № 234, ОСОБА_2 заповів позивачу земельну ділянку №3520583500:02:000:0317, яка розташована на території Красносілківської сільської ради Кропивницького району, Кіровоградської області.

Позивач звернувся до нотаріуса з метою оформлення спадкових прав та отримання свідоцтва про право на спадщину, проте йому було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій у зв`язку з пропуском шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позивач стверджує, що у встановлений законом шестимісячний строк він не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у зв`язку з тим, що не знав і не міг знати про смерть ОСОБА_2 , оскільки постійно проживає у м. Києві, тривалий час не підтримував зв`язку зі спадкодавцем, не був повідомлений родичами чи іншими особами про факт його смерті, не брав участі в організації поховання. Про смерть ОСОБА_2 дізнався лише 02 квітня 2026 року від мешканців села Красносілка. Після отримання цієї інформації невідкладно звернувся до нотаріуса з метою оформлення спадкових прав.

Таким чином, зазначає, що пропуск строку на прийняття спадщини зумовлений об`єктивними та незалежними від нього обставинами, а саме відсутністю інформації про відкриття спадщини, що підтверджує поважність причин його пропуску.

З урахуванням викладеного вище позивач звернувся до суду із цим позовом.

Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 23 червня 2026 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, місцевий суд вказав про те, що не спілкування позивача зі спадкодавцем, проживання окремо, а також необізнаність спадкоємця про факт смерті не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. Суд зазначив, що пасивна поведінка спадкоємця, який усвідомлює чи повинен усвідомлювати наявність у нього права на спадкування та відсутність об`єктивних доказів неможливості вчасного звернення до нотаріуса, виключає визнання причин пропуску строку поважними.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

ОСОБА_1 подав до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 23 червня 2026 року та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Позивач зазначає, що суд першої інстанції не встановив жодної обставини, яка б свідчила про наявність у позивача реальної можливості своєчасно дізнатися про смерть спадкодавця. Натомість усі встановлені у справі факти підтверджують протилежне – позивач був об`єктивно позбавлений такої можливості.

Крім того, вважає, що висновок суду про відсутність поважних причин пропуску строку не ґрунтується на встановлених обставинах справи, суперечить ст. 1272 ЦК України та правовим висновкам Верховного Суду.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Олександрівська селищна рада Кропивницького району Кіровоградської області відзиву на апеляційну скаргу не подала, що згідно вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Участь учасників справи в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції.

31 серпня 2026 року через систему Електронний суд від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі (а.с. 71).

Представник Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (а.с.70).

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_3 , який брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції – скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволенні позову ОСОБА_1 .

Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кам`янка, Черкаського району, Черкаської області помер ОСОБА_2 у віці 78 років ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане 11.03.2026 (повторно) Кам`янським відділом ДРАЦС у Черкаському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, актовий запис про смерть №22.

Згідно із заповітом від 18 березня 2020 року, посвідченим приватним нотаріусом Олександрівського районного нотаріального округу Ковтуном О. М., зареєстрованим у реєстрі за № 234, ОСОБА_2 заповів ОСОБА_1 земельну ділянку №3520583500:02:000:0317, яка розташована на території Красносілківської сільської ради Кропивницького району, Кіровоградської області.

У березні 2026 року позивач звернувся до нотаріуса з метою оформлення спадкових прав та отримання свідоцтва про право на спадщину, проте позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій у зв`язку з пропуском шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини ( постанова про відмову нотаріуса від 13.04.2026 № 123/02 31) та рекомендовано звернутися до суду.

На виконання вимог ухвали суду першої інстанції від 27 квітня 2026 року Олександрівська державна нотаріальна контора Кіровоградської області листом від 04 травня 2026 року №130/01-16 повідомила про те, що за даними Алфавітної книги обліку спадкових справ та Спадкового реєстру після смерті ОСОБА_2 спадкова справа не заводилась, заяви про прийняття спадщини на про відмову від прийняття спадщини не надходили.

З наданих інформаційних довідок встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померлим ОСОБА_2 посвідчений заповіт (номер у спадковому реєстрі 65694094, номер в реєстрі нотаріальних дій 234).

Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ст.1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ч.2 ст. 1236 ЦК України, заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).

До поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Зазначені правила не залежать від того, чи здійснюється спадкування за заповітом або за законом.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, зокрема закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Тобто велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Такі висновки сформульовано в постановах Верховного Суду від 17 квітня 2024 року в справі № 214/4369/21 (провадження № 61-9949св23), від 26 жовтня 2022 року в справі № 523/6368/16-ц (провадження № 61-9012св21).

18 березня 2020 року ОСОБА_2 склав заповіт, відповідно до якого належну йому земельну ділянку за кадастровим номером 3520583500:02:000:0317, загальною площею 6,6270 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Красносілківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, заповів ОСОБА_1 . Вказаний заповіт посвідчено приватним нотаріусом Олександрівського районного нотаріального округу Ковтуном В. та зареєстровано в реєстрі за №234 (а.с.76).

Відповідно до інформаційної довідки зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №85063995 від 29 квітня 2026 року у спадковому реєстрі значиться чинний заповіт, посвідчений 18 березня 2020 року, номер у спадковому реєстрі65694094, бланк НОК 401519, номер в реєстрі нотаріальних дій 234 , посвідчений приватним нотаріусом Ковтун В.О. (а.с.24).

Отже, судом встановлено, що спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , а строк для прийняття спадщини після смерті останньої закінчився 17 липня 2025 року.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, позивач посилався на те, що строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 пропущено з поважних причин, оскільки позивач не знав про смерть спадкодавця, не є спадкоємцем жодної з черг спадкування за законом.

Про смерть ОСОБА_2 йому стало відомо після спливу шестимічного строку, встановленого для подання заяви про прийняття спадщини 02 квітня 2026 року від мешканців села Красносілка.

Поряд з цим, судом установлено, що спадкодавець ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_1 проживали в різних населених пунктах.

Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Відповідно до статті 1233 ЦК України юридична природа заповіту ґрунтується на його законодавчому визначенні як особистого розпорядження фізичної особи на випадок смерті.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 1254 ЦК України, заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Згідно зі ст. 1255 ЦК України, нотаріус, інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт, свідки, а також фізична особа, яка підписує заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складення заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту.

Судом встановлено, що з часу складення заповіту, а саме з 18 березня 2020 року до дня смерті, ОСОБА_2 не скасував складений ним особисто заповіт на ім`я ОСОБА_1 , нових заповітів не складав, будь-яких змін до заповіту не вносив, а тому вказане свідчить про те, що складаючи заповіт, спадкодавець ОСОБА_2 висловив свою волю на набуття спадкоємцем ОСОБА_4 права на визначене в заповіті майно, а саме на земельну ділянку площею 6,6270 га, що розташована на території Красносілківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області.

Більш того, станом на час розгляду справи в суді заповіт не визнавався недійсним, є чинним, а тому, будучи належно вираженим, підлягає правовій охороні і після смерті заповідача, оскільки свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також неодмінність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.

Заповіт, як остання воля особи, стосується її розпоряджень на випадок смерті і тому покликаний вирішувати значущі для особи питання щодо призначення спадкоємців, позбавлення спадкоємців за законом права спадкування, визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом, встановлювати інші розпорядження, які відповідають заповіту та вимогам законодавства про спадкування.

Правомочності заповідача у сукупності із засобами їх правової охорони та захисту є здійсненням свободи заповіту, яка є принципом спадкового права.

Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі N 6-496цс17, під час вирішення питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належно вираженим, підлягає правовій охороні і після смерті заповідача.

Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також неодмінність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.

Тобто, складаючи заповіт, спадкодавець виражає свою волю на набуття спадкоємцем права на визначене в ньому майно.

Водночас прийняття спадщини є правом, а не обов`язком спадкоємця, який, відмовляючись від прийняття спадщини, не порушує свободи заповіту, а діє у власних інтересах.

Відмова від прийняття спадщини може бути виражена як у формі подання заяви про відмову від прийняття спадщини, так і шляхом невчинення спадкоємцем дій, потрібних для прийняття спадщини.

Натомість, за загальним правилом, прийняття спадщини потребує активних дій спадкоємця.

Враховуючи зазначене, дотриманням свободи заповіту в частині реалізації волі спадкодавця є забезпечення спадкоємцю можливості прийняти спадщину в порядку, встановленому чинним законодавством.

Про свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права та поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини у випадку доведеності факту необізнаності спадкоємця про існування заповіту вказано також у постановах Верховного Суду від 26 липня2021року у справі №405/7058/19, від25 березня2020року у справі №642/2539/18-ц, від 26 червня2019року у справі №565/1145/17, від 28 жовтня2019року у справі №761/42165/17, від 06 червня2018року у справі №315/765/14-ц, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23, провадження №14150цс24, дійшла переконання про наявність підстав для відступу від загального правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 06 вересня 2017 року у справі №6-496цс 17 та виснувала наступну правову позицію: «Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. Проте це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини. Тож необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини тільки для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі їх обізнаності про відсутність спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом».

З огляду на викладене суд вважає, що у позивача були об`єктивні перешкоди для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки позивач не знав про смерть ОСОБА_2 , не є спадкоємцем жодної з черг спадкування за законом, не має права на спадщину за законом, зі спадкодавцем проживали в різних населених пунктах, а тому з урахуванням встановлених обставин з поважних причин вчасно не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З огляду на викладене, враховуючи свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права, апеляційний суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини та обґрунтованість позовних вимог, які підлягають задоволенню, а тому наявні достатні підстави для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Кам`янка Черкаського району Черкаської області, тривалістю два місяці, який буде достатнім для подання позивачем заяви про прийняття спадщини.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, а рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 23 червня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 23 червня 2026 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 22.09.2026.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді С. І. Мурашко

О. А. Письменний