Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №346/3298/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 346/3298/26

Провадження № 33/4808/590/26

Категорія ч. 5 ст. 126 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Сольський В. В.

Суддя-доповідач Повзло

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Повзло В.В. за участю адвоката Бежука С.М. та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

розглянувши в режимі відеоконференції апеляційні скарги адвоката Бежука Степана Миколайовича та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 серпня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п?ять) років та без оплатним вилученням транспортного засобу, стягнуто судовий збір,

ВСТАНОВИВ:

Суддя суду першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом не маючи права керування транспортними засобами, повторно протягом року після притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Правопорушення вчинено за наступних обставин: 18 червня 2026 року о 16 год. 42 хв. дорога Н-10 133 км, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом AUDI Q7 д.н.з. НОМЕР_1 при цьому не маючи права керування таким транспортним засобом, а саме не отримував посвідчення водія відповідної категорії, вчинив дане правопорушення повторно протягом одного року, чим порушив п. 2.1. а ПДР України та ст. 15 ЗУ «Про дорожній рух».

В апеляційній скарзі адвокат Бежук С.М. просить постанову судді суду першої інстанції за ч. 5 ст. 126 КУпАП скасувати, закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .

Вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, винесеним з неповнотою з`ясування всіх обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Зазначає, що до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП може бути притягнуто лише водія, тобто особу яка керує транспортним засобом. Але суд першої інстанції не взяв до уваги, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які підтверджують факт керування ОСОБА_1 у час і місці вказаних в протоколі транспортним засобом.

Вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які 6 підтверджували факт зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Суд першої інстанції не оцінив належним чином долучений до матеріалів справи відеозапис на якому відображено, як працівники поліції під`їжджають до автомобіля, який стоїть на узбіччі дороги з відкритою кришкою багажника і біля автомобіля стоїть ОСОБА_1 , який заперечував факт керування транспортним засобом.

Звертає увагу, що ОСОБА_1 не було роз`яснено права, передбачені статтями 55, 56, 59 Конституції України. Також ОСОБА_1 не було належним чином роз`яснено і забезпечено право на реальну допомогу адвоката, що є істотними процесуальними порушеннями його конституційного права на правовий захист.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник Бнжук С.М. з`явилися в судове засідання апеляційного суду. Їм роз`яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 271 КУпАП, відповідно. Клопотань не заявлено. Просили задовольнити апеляційну скаргу, постанову судді суду першої інстанції за ч. 5 ст. 126 КУпАП скасувати та закрити провадження по справі.

Перевіривши матеріали справи, мотиви і доводи апеляційної скарги, вважаю, що її необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

При цьому, вважаю за необхідне наголосити на тому, що згідно практики Європейського суду з прав людини(далі - ЄСПЛ), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду («Пономарьов проти України»).

Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, крім іншого є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст. 252 КУпАП оцінка доказів відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

За приписами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розгляд справи відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи.

Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії.

Вважаю, що суддя суду першої інстанції дотримався цих вимог закону та належним чином з`ясував обставини, що свідчать про наявність або відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що висновок судді суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується дослідженими доказами, що узгоджуються між собою, та яким суддя дав належний аналіз і оцінив їх у сукупності, в тому числі на предмет того, чи вони отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, є належними та допустимими.

Твердження апелянта, що ОСОБА_1 не було роз`яснено права, передбачені статтями 55, 56, 59 Конституції України і не забезпечено право на реальну допомогу адвоката, що є істотними процесуальними порушеннями його конституційного права на правовий захист не є слушним, оскільки право на захист виникає не в момент зупинення водія, а з моменту складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення та роз`яснення прав, оскільки в справі про притягнення до адміністративної відповідальності рішення приймає суд, а не працівники поліції. Працівниками поліції було роз`яснено права передбачені ст. 268 КУпАП, зокрема право особи користуватися юридичною допомогою адвоката, про що свідчить підпис ОСОБА_1 у відповідній графі протоколу. Дане право було реалізоване ОСОБА_1 , про що свідчить залучення адвоката, який представляє його інтереси в суді. Тому вважаю, що у даному випадку не порушено право ОСОБА_1 на захист.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 18 червня 2026 року серії ЕПР1 №696492 (а.с. 1) 18 червня 2026 року о 16 год. 42 хв. дорога Н-10 133 км, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом AUDI Q7 д.н.з. НОМЕР_1 при цьому не маючи права керування таким транспортним засобом, а саме не отримував посвідчення водія відповідної категорії, вчинив дане правопорушення повторно протягом одного року, чим порушив п. 2.1. а ПДР України, тим самим вчинив правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою – інспектором 2в2р УПП бат УПП в Івано-Франківській області лейтенантом поліції Фрищином О.А., з дотриманням вимог ст. 254 КУпАП, з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП, підписаний ним.

ОСОБА_1 власноручним підписом у відповідних графах протоколу підтвердив, що йому роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, від дачі пояснень відмовився

Звертаю увагу, що власноручний підпис підтверджує волевиявлення особи, дійсність документу, свідчить про відповідальність за його зміст.

На відеозаписах, які містяться на компакт-диску в матеріалах справи (а.с. 5), безсторонньо зафіксовано деякі обставини події, зокрема: зафіксовано рух працівників поліції на службовому автомобілі по дорозі і їм на зустріч рухався транспортний засіб AUDI Q7 д.н.з. НОМЕР_1 , ідентифікувавши його працівники поліції здійснили розворот свого транспортного засобу та здійснили рух за автомобілем AUDI Q7 (clip-2). Далі зафіксовано рух працівників поліції по дорозі в напрямку якому поїхав транспортний засіб AUDI Q7 д.н.з. НОМЕР_1 . Через деякий час працівники поліції під`їхали до транспортного засобу AUDI Q7 д.н.з. НОМЕР_1 , який припаркований на узбіччі дороги з відкритим багажником, біля якого стояв ОСОБА_1 . Транспортний засіб AUDI Q7 д.н.з. НОМЕР_1 припаркований на відкритій місцевості, без будинків чи наявності будь-якої іншої інфраструктури (clip-1). Далі працівники поліції просили у ОСОБА_1 пред`явити посвідчення водія, однак останній цього не зробив та вказав, що транспортним засобом не керував, однак інших осіб ні в авто ні поряд не було. Також в ході розмови встановлено, що ОСОБА_1 позбавлений права керування транспортним засобом. На запитання поліцейського, чому він знову сів за кермо не маючи водійських прав, ОСОБА_1 відповів: «…а хто мене буде возити…» (03:39), що свідчить про те, що саме він керував транспортним засобом. Також в ході розмови ОСОБА_1 повідомив, що повторно ще не здав екзамен на посвідчення водія, оскільки у попередніх спробах здачі робив помилки. Далі зафіксована процедуру оформлення протоколу про адміністративне правопорушення (clip-0).

Досліджені судом відеозаписи досить інформативні, позбавлені упередження і суб`єктивного ставлення, є послідовними, мають безсторонній характер, містять у хронологічній послідовності відомості про обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.

За змістом п. 1 ч. 1. ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, для виявлення або фіксування правопорушення.

Законом не передбачено вимог щодо показань технічних приладів, що мають функції відеозапису, як доказів у справі про адміністративне правопорушення.

Твердження апелянта про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які підтверджують факт керування та зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 не є слушним, оскільки відеозаписом зафіксовано рух транспортного засобу AUDI Q7 д.н.з. НОМЕР_1 , через деякий час працівники поліції під`їхали до вказаного автомобіля, який припаркований на узбіччі дороги з відкритим багажником, біля якого стояв ОСОБА_1 , вказаний автомобіль припаркований на відкритій місцевості, без будинків чи наявності будь-якої іншої інфраструктури, сам ОСОБА_1 не пояснював хто керував транспортним засобом, а згодом в ході розмови підтвердив факт керування.

Крім того причини та обставини зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , не підлягають встановленню, оскільки предметом доказування в межах даної справи є саме фактичні дані щодо керування особою транспортним засобом не маючи права керування таким транспортним засобом.

Згідно з п. 2.1 а Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за - повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, тобто за повторне керування транспортним засобом особою, яка немає права керувати таким транспортним засобом.

Як вбачається з матеріалів справи відносно ОСОБА_1 20 травня 2026 року було винесене постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА №7229939 відповідно до якої ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Вказаний факт підтверджує повторне протягом року вчинення ОСОБА_1 правопорушення 18 червня 2026 року.

Відомості про те, що ця постанова про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 126 КУпАП ним оскаржувалася та скасована, в матеріалах справи відсутні.

Таким чином досліджена сукупність доказів свідчить про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом повторно протягом року не маючи права керування транспортними засобами, тобто порушив вимоги п. 2.1 а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Вказане вище спростовує твердження апелянта про відсутність вини у діях ОСОБА_1 .

За результатами апеляційного розгляду, оцінивши встановлені обставини, проаналізувавши ухвалене судове рішення, врахувавши норми права, що підлягали застосуванню, доходжу висновку, що сукупність доказів, наявних у матеріалах розглянутих справ, свідчать про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції і закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, як про це наголошено в апеляційній скарзі.

Будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції апелянтом не надано.

Стороною захисту також було заявлено клопотання про закриття провадження по справі у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП. В задоволенні даного клопотання вважаю за необхідне відмовити, оскільки судом першої інстанції рішення прийняте в межах строків передбачений ст. 38 КУпАП. Підстав для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення, під час апеляційного розгляду не встановлено, відповідно підстави для закриття провадження по п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у даному випадку відсутні.

Виходячи з наведеного, вважаю висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень за ч. 5 ст. 126 КУпАП законними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на належних і допустимих у розумінні ст. 251 КУпАП доказах.

З огляду на наведене, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову судді залишити без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги адвоката Бежука Степана Миколайовича та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 серпня 2026 року, щодо ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Повзло