Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №727/9974/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 727/9974/25

Провадження № 22-ц/4808/1571/26

Головуючий у 1 інстанції Пулик М. В.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів: Бойчука І.В., Баркова В.М.,

секретаря Петріва Д.Б.,

з участю представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Донця Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих активів (грошових коштів),за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Поляк Марія Володимирівна, на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Пуликом М.В. 01 червня 2026 року в с-щі Рожнятів Івано-Франківської області, повний текст якого складено 04 червня 2026 року,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог:

У серпні 2025 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 з 2017 року є засновницею та директоркою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІ БЮРО».

У процесі здійснення господарської діяльності товариства позивачка, виконуючи обов`язки його директорки, здійснювала розрахунки з контрагентами, проводила платежі та перекази грошових коштів, пов`язані з господарською діяльністю товариства. З огляду на особливості організації розрахунків у зазначений період окремі платежі здійснювалися позивачкою з використанням належного їй особистого банківського рахунку.

Наприкінці 2023 року під час проведення внутрішньої бухгалтерської перевірки та фінансової звірки виявлено низку операцій, які потребували додаткової перевірки та встановлення підстав їх проведення.

Зокрема, встановлено, що протягом 2022-2023 років з особистого банківського рахунку ОСОБА_2 на банківський рахунок ОСОБА_1 систематично здійснювалися перекази грошових коштів. Всього за період з 06 квітня 2022 року по 23 лютого 2023 року відповідачці перераховано 174 914 грн 71 коп., а саме: 06 квітня 2022 року - 48 025 грн; 30 вересня 2022 року - 4 522 грн 61 коп.; 27 жовтня 2022 року - 16 050 грн; 04 листопада 2022 року - 24 050 грн; 07 грудня 2022 року - 10 050 грн; 23 грудня 2022 року - 6 331 грн 66 коп.; 29 грудня 2022 року - 6 331 грн 66 коп.; 05 січня 2023 року - 8 040 грн 20 коп.; 17 січня 2023 року - 4 271 грн 36 коп.; 31 січня -18 750 грн.

Після встановлення факту зазначених переказів з метою з`ясування їх правової та фактичної підстави проведено перевірку бухгалтерської документації ТОВ «ПРОФІ БЮРО», його фінансової звітності, первинних бухгалтерських документів, а також особистих документів і записів позивачки.

У результаті проведеної перевірки не встановлено жодних документально підтверджених підстав для здійснення на користь відповідачки зазначених платежів. Зокрема, відсутні договори, рахунки, акти приймання-передачі виконаних робіт чи наданих послуг, розписки, платіжні документи або інші докази, які б підтверджували виникнення у позивачки обов`язку передати відповідачці грошові кошти у зазначеному розмірі.

Також встановлено, що ОСОБА_1 не перебувала з ОСОБА_2 у договірних, цивільно-правових чи інших правовідносинах, у межах яких у відповідачки могло б виникнути право на отримання спірних коштів. Відповідачка не виконувала для позивачки робіт, не надавала їй послуг та не здійснювала інших дій, за які позивачка мала б перед нею майнове зобов`язання.

Таким чином, за результатами перевірки не встановлено жодної юридично значущої обставини, яка могла б слугувати підставою для набуття відповідачкою спірних грошових коштів. При цьому факт їх перерахування на банківський рахунок відповідачки підтверджується відповідними банківськими операціями.

Отже, грошові кошти у загальному розмірі 174914, 71 грн набуті ОСОБА_1 за рахунок ОСОБА_2 за відсутності договору, іншого правочину, рішення суду або іншої передбаченої законом правової підстави для їх отримання.

Тому ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь 174 914,71 грн безпідставно набутих коштів.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду:

Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 01 червня 2026 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих активів (грошових коштів). Суд також стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 гривень.

Короткий зміст та узагальнючі доводи апеляційної скарги:

Позивачка ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Поляк М.В., подала апеляційну скаргу на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 01 червня 2026 року в частині стягнення з неї на користь відповідачки ОСОБА_1 15000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Вважає, що суд першої інстанції, зменшивши заявлений відповідачкою розмір витрат на правничу допомогу з 25000 грн до 15000 грн, не навів достатнього обґрунтування того, чому саме сума 15000 грн є співмірною, необхідною та розумною до стягнення.

Представник особи, яка подала апеляційну скаргу, посилається на положення статей 137, 141, 263, 265 та 376 ЦПК України, відповідно до яких суд при вирішенні питання про компенсацію витрат на правничу допомогу повинен оцінити їх реальність, необхідність та співмірність зі складністю справи, обсягом виконаної адвокатом роботи, витраченим часом та значенням справи для сторони.

Вважає, що відповідачкою не підтверджено належним чином фактичний обсяг правничої допомоги. Наданий договір та додаткова угода передбачали фіксований гонорар у розмірі 25000 грн, проте містили переважно загальний перелік можливих юридичних послуг і не містили детального опису фактично виконаних робіт, часу, витраченого адвокатом на їх виконання, та вартості кожної конкретної послуги.

Крім того, зазначає, що значна частина поданих представником відповідачки процесуальних документів стосувалася організаційних питань - участі у відеоконференції, проведення судового засідання без участі сторони тощо, і не була спрямована безпосередньо на захист інтересів відповідачки по суті спору. Деякі документи фактично дублювали вже подані раніше доводи. Зокрема, заява від 01 червня 2026 року, не містила нової правової аргументації та значною мірою повторювала положення відзиву.

Також представник Шиян А.Ю. звертає увагу суду на незначну складність справи. Спір стосувався повернення безпідставно отриманих грошових коштів, не вимагав проведення складних досліджень, значного аналізу доказової бази чи вирішення нових правових питань. Тому заявлена сума витрат, а також сума 15 000 грн, присуджена судом, не відповідають фактичному обсягу наданої правничої допомоги.

Суд першої інстанції фактично обмежився загальним посиланням на характер спору та кількість підготовлених процесуальних документів, не встановивши, які саме послуги фактично надані адвокатом, скільки часу витрачено на їх виконання та яким чином сформована їхня вартість. У зв`язку з цим представник позивачки вважає, що суд не здійснив належної оцінки критеріїв співмірності, передбачених частиною четвертою статті 137 ЦПК України, а його висновок про можливість стягнення витрат у розмір 15 000 грн є недостатньо мотивованим.

Просить скасувати рішення Рожнятівського районного суду від 01 червня 2026 року в частині стягнення 15000 грн витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у стягненні таких витрат з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

Позиція інших учасників справи:

Адвокат Донець Ю.Б., який діє в інтересах відповідачки ОСОБА_1 , подав відзив на апеляційну скаргу у якому заперечив проти доводів апеляційної скарги. Зазначив, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, належним чином оцінив подані докази та обґрунтовано стягнув із позивачки 15000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідачка не погоджується з доводами позивачки про те, що в додатковій угоді до договору про надання правничої допомоги не наведено детального опису конкретних послуг і виконаних адвокатом робіт. Її представник вказав, що договором передбачений фіксований розмір гонорару, а тому відсутність детального зазначення кількості часу, витраченого адвокатом на кожну окрему дію не може бути підставою для відмови у відшкодуванні витрат. На підтвердження цієї позиції представник відповідачки посилається на практику Верховного Суду, зокрема постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Представник відповідачки наголошує, що Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що детальний опис робіт необхідний не як формальна вимога, а для можливості визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу. У випадку встановлення фіксованого гонорару сторона може доводити його неспівмірність, посилаючись на складність справи, ціну позову, обсяг матеріалів, кількість процесуальних документів, судових засідань та інші обставини. Водночас надмірний формалізм при оцінці деталізації роботи адвоката є неприпустимим. Також заперечує проти доводів позивачки про те, що окремі заяви та клопотання, підготовлені адвокатом, не були необхідними для розгляду справи. На думку представника відповідачки, суд першої інстанції належним чином оцінив докази, подані на підтвердження витрат, та самостійно визначив їх розмір. При цьому суд навіть зменшив заявлену відповідачкою суму витрат до 15000 грн, хоча позивачка під час розгляду справи не подавала клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Представник відповідачки також спростовує твердження позивачки про те, що суд першої інстанції не встановив які саме роботи були виконані адвокатом, скільки часу витрачено на їх виконання та яким чином визначено їх вартість. Вважає, що суд дослідив надані докази, оцінив реальність і необхідність витрат, їх розумність та співмірність із конкретними обставинами справи, у результаті чого визначив до стягнення 15 000 грн.

З урахуванням наведеного, представник відповідачки просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 01.06.2026 року без змін.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду:

Представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Донець Ю.Б. у судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав, просив відмовити у її задоволенні.

Особа, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_2 та її представник у судове засідання не з`явилися. Суд виконав свій обов`язок щодо повідомлення учасників справи про день, місце та час розгляду справи.

Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційним судом виконаний обов`язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому колегія суддів розглянула справу у відсутності осіб, які не з`явилися у судове засідання.

Рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 01 червня 2026 року оскаржується лише в частині стягнення із позивачки ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн. В іншій частині, а саме в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, тобто по суті спору рішення суду не оскаржується та, відповідно, не є предметом апеляційного перегляду.

Згідно із частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вислухавши доповідь судді, пояснення представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Донця Ю.Б., дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст. 367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Застосовані норми права та мотиви з яких виходить суд:

Відповідно до положень частини 1, пунктів 1, 4 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У статті 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У частині восьмій статті 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/129 наведено правовий висновок про те, що «однією з основних засад (принципів) судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається у такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат».

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Матеріалами справи підтверджується, що правничу допомогу у суді першої інстанції відповідачці ОСОБА_1 надавав адвокат Донець Ю.Б. на підставі договору про надання професійної правничої допомоги від 03.11.2025 року (а.с.61-63).

На підтвердження понесених відповідачкою витрат на правничу допомогу у матеріалах справи містяться такі докази: копія договору про надання правничої допомоги від 03 листопада 2025 року та додаткова угода від 03 листопада 2025 року до договору про надання правничої допомоги.

Згідно з п. 3.1 розділу 3 договору про надання правничої допомоги від 03 листопада 2025 року розмір винагороди адвоката визначається окремою додатковою угодою, що підписується сторонами. Клієнт зобов`язується сплатити адвокату узгоджений розмір винагороди (гонорару) на підставі виставленого рахунку та підписаного акту приймання-передачі (п.3.2 цього договору).

Відповідно до п.2 Додаткової угоди до Договору про надання правничої допомоги від 03 листопада 2025 року сторони досягли взаємної згоди, що фіксований розмір гонорару за надання правової допомоги адвоката становить 25000 грн (зворотня сторона а.с. 62).

Правова допомога включає в себе: надання клієнту усних консультацій щодо справи; осмислення та розробка правової позиції з відповідним обґрунтуванням для підготовки відзиву на позовну заяву та заперечення, якщо буде подано відповідь на відзив на позовну заяву; збирання, систематизація та оформлення необхідних доказів з метою їх подальшого подання до суду разом з відзивом на позовну заяву та запереченням, якщо буде подано відповідь на відзив на позовну заяву; підготовка відзиву на позовну заяву та заперечення; представництво адвокатом інтересів клієнта у суді/участь у відеконференціях; підготовка інших необхідних документів, в т.ч. процесуальних, для захисту інтересів клієнта (п.4 Додаткової угоди).

Згідно п.5 цієї угоди оплата фіксованого розміру гонорару зазначеного у цій додатковій угоді здійснюється клієнтом на підставі акта приймання-передачі у готівковій формі протягом 5-ти днів.

У справі «East/West Alliance Limited проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення заяви відповідачки про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, адвокат Донець Ю.Б. здійснював представництво інтересів відповідачки у суді першої інстанції, зокрема підготував та подав відзив на позовну заяву, заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді, дві заяви про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції, дві заяви про розгляд справи без участі представника відповідачки, а також взяв участь у двох судових засіданнях.

Таким чином, надання відповідачці професійної правничої допомоги у цій справі підтверджується матеріалами справи, а понесені нею витрати пов`язані безпосередньо з розглядом справи.

Посилання апелянтки на те, що відповідачкою не надано детального погодинного розрахунку вартості кожної виконаної адвокатом дії, не свідчить про відсутність підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного, зокрема, у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, у разі встановлення договором про надання правничої допомоги фіксованого розміру гонорару відсутність детального опису робіт не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу. У такому випадку суд оцінює співмірність заявленої суми з урахуванням складності справи, обсягу наданих послуг, характеру спору, кількості процесуальних документів та судових засідань, а також інших обставин, що мають значення для визначення розумного розміру витрат.

З матеріалів справи встановлено, що сторонами договору про надання правничої допомоги погоджено фіксований розмір гонорару адвоката - 25 000 грн. Отже, розмір гонорару не визначався шляхом погодинного обчислення вартості кожної окремої процесуальної дії, а був узгоджений сторонами наперед як фіксована сума за комплекс правничої допомоги у справі.

Договірне визначення розміру адвокатського гонорару не є визначальним для суду. Реалізуючи принцип розумності судових витрат, суд має перевірити їх на предмет критеріїв реальності, необхідності та співмірності щодо предмета й складності спору.

Апеляційний суд враховує, що предметом спору є вимоги про стягнення 174 914,71 грн безпідставно набутих грошових коштів, справа розглядалася у суді першої інстанції протягом тривалого часу, представником відповідачки підготовлено відзив на позовну заяву та низку процесуальних заяв, здійснювалося представництво інтересів відповідачки у судових засіданнях, у тому числі в режимі відеоконференції.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з визначеним судом розміром компенсації витрат та до власної оцінки обсягу роботи адвоката. Проте такі доводи не спростовують того, що правнича допомога фактично надавалася, пов`язана з розглядом справи, а витрати на її отримання підтверджені належними доказами.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що окремі заяви адвоката мали організаційний характер або певною мірою повторювали раніше викладені доводи, також не дають підстав для висновку про відсутність у відповідачки права на компенсацію витрат. Зазначені процесуальні дії вчинені представником у межах надання правничої допомоги та стосувалися забезпечення належного представництва інтересів відповідачки у справі.

При цьому відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України саме на сторону, яка просить зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги, покладається обов`язок доведення їх неспівмірності. Апелянткою не наведено переконливих доказів того, що визначений судом першої інстанції розмір витрат 15 000 грн є неспівмірним із фактично наданою правничою допомогою. А суд першої інстанції фактично вже здійснив оцінку співмірності заявлених витрат та зменшив їх розмір із 25 000 грн до 15 000 грн. Такий розмір витрат відповідає встановленим обставинам справи та характеру наданої відповідачці правничої допомоги.

Отже, доводи апеляційної скарги не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні питання про розподіл судових витрат та не спростовують обґрунтованості висновку суду про стягнення з позивачки на користь відповідачки 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо розподілу витрат відповідачки на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи судом апеляційної інстанції, апеляційний суд зазначає таке.

Надання правничої допомоги адвокатом Донцем Ю.Б. підтверджується додатковою угодою №1 від 10.07.2026 року до договору про надання професійної правничої допомоги від 03.11.2025 року відповідно до якої сторони досягли взаємної згоди, що фіксований розмір гонорару за надання адвокатом правової допомоги становить 5000 грн (а.с. 195).

Адвокат Донець Ю.Б. здійснюючи представництво інтересів відповідачки у суді апеляційної інстанції підготував та подав відзив на апеляційну скаргу, заяви про доручення до матеріалів справи додаткової угоди від 10.07.2026 року до договору про надання правничої допомоги та про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, а також взяв участь в одному судовому засіданні.

Представник відповідачки дотримався порядку, визначеного законом, щодо подання доказів витрат сторони на правничу допомогу. Від позивачки не надходило клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу у суді апеляційної інстанції.

Проте, виходячи з принципів розумності, співмірності витрат із предметом спору, складності справи та її значення для сторін, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом заявнику у суді апеляційної інстанції послуг, колегія суддів дійшла висновку, що співмірним буде стягнення з позивачки ОСОБА_2 на користь відповідачки ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 1 000,00 грн. за послуги, які полягали у підготовці та поданні відзиву на апеляційну скаргу та участі у одному судовому засіданні адвоката Донця Ю.Б.

Подання заяви про долучення до матеріалів справи додаткової угоди від 10.07.2026 року до договору про надання правничої допомоги не свідчить про надання адвокатом окремого виду правничої допомоги, необхідного для вирішення спору по суті. Такі процесуальні дії мають технічний та організаційний характер і не становлять самостійного виду правничої роботи.

Подання заяви про участь в режимі відеоконференції також судом не враховується, оскільки така заява подається з метою зручності роботи адвоката і вона не пов`язана із предметом спору.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги:

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами і перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 01 червня 2026 року в оскаржуваній частині ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають встановленим у справі обставинам, а доводи апеляційної скарги не спростовують законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення. Відтак підстави для його скасування чи зміни в оскаржуваній частині відсутні.

Водночас, у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції відповідачкою ОСОБА_1 понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн. З огляду на складність справи, обсяг та характер наданих адвокатом послуг, а також фактично виконану роботу, заявлений до відшкодування розмір витрат є завищеним, тому до стягнення з позивачки ОСОБА_2 на користь відповідачки ОСОБА_1 підлягають витрати у розмірі 1 000 грн.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану її представником адвокатом Поляк Марією Володимирівною, залишити без задоволення, а рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 01 червня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу - без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції в розмірі 1000 грн (однієї тисячі гривень.)

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач І.О. Максюта

Судді: І.В. Бойчук

В.М. Барков

Повний текст постанови складено 22 вересня 2026 року.