Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №338/561/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 338/561/26

Провадження № 22-ц/4808/1845/26

Головуючий у 1 інстанції Битківський Л. М.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючої (суддя-доповідач) Пнівчук О. В.,

суддів: Бойчука І. В., Томин О. О.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на заочне рішення Богородчанського районного суду від 14 липня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

У квітні 2026 року представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обгрунтовував тим, що 30.01.2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про надання кредиту №1505-1396, відповідно до умов якого позивач надав позичальнику грошові кошти в розмірі 18 000,00 грн на строк 300 днів з базовим періодом 14 днів зі зниженою відсотковою ставкою 0,90% в день та стандартною процентною ставкою 1,00% в день, а також комісією за видачу кредиту 20% від суми кредиту. Кредитодавець умови договору виконав та перерахував 18 000,00 грн на платіжну картку позичальника.

Натомість ОСОБА_1 всупереч умов кредитного договору належним чином не виконав своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, відсотків, внаслідок цього утворилась заборгованість, яка станом на 18.03.2026 становить 84 348,00 грн, з яких: 18 000,00 грн заборгованість за кредитом; 53 748,00 грн – заборгованість за нарахованими процентами, 9 000,00 грн заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК, 3 600 грн заборгованість по комісії.

Посилаючись на вказані обставини, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь вказану заборгованість.

Заочним рішенням Богородчанського районного суду від 14 липня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» 39600,00 грн заборгованості за кредитним договором №1505-1396 від 30 січня 2025 року, а також 1249,73 грн судового збору. В задоволенні решти позову відмовлено.

Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Вважає, що суд першої інстанції дійшов необгрунтованого висновку про несправедливість умов користування кредитом та порушення прав споживача, визначених ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України. ОСОБА_1 правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладення кредитного договору протягом чотирнадцяти днів не скористався та продовжував користуватись кредитом на погоджених між сторонами умовах.

Вказує, що позивачем дотримано вимоги, зокрема ст. 1048, 1056-1 ЦК України щодо встановлення розміру процентів за користування суми кредитом, що була надана (проінформована, доведена до відома) відповідачу. Позивач має законне право на нарахування процентів (згідно п. 4.6. та 10.2. кредитного договору) протягом строку договору, що визначені в п. 4.9. кредитного договору. Так, відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Укр Кредит Фінанс» вбачається, що товариством не здійснюється будь-яких нарахувань (штраф, пеня) за порушення умов договору, а відтак і відсутні порушення норм закону, що визначені в п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Також, відповідно до розрахунку вбачається, що позивач не нараховував відповідачу жодних процентів за несвоєчасне повернення отриманого кредиту в силу положень статті 625 ЦК України, пеню, штраф або інших платежів за неналежне виконання умов кредитного договору. Відтак, положення пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якого максимальний розмір пені не може перевищувати 50 відсотків вартості продукції, застосовується саме до вимог щодо нарахування пені, а не процентів за користування кредитом.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про відкриття апеляційного провадження та отримавши поштовим шляхом на адресу свого місця проживання ухвалу суду разом із копією апеляційної скарги, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд виходив з того, що між сторонами у цій справі виникли договірні зобов`язання, які випливають з кредитного договору, ними дотримано письмову форму укладення кредитного договору, цей договір є укладеним відповідно до вимог ст. 639, 1054 ЦК України, оскільки передача грошей відбулася і сторонами кредитного договору було досягнуто згоди відносно всіх його істотних умов. Суд врахував, що заявлена позивачем до стягнення сума процентів становить 53 748,00 грн, тоді як сума фактично отриманого відповідачем кредиту становить 18 000,00 грн. Отже, заявлені проценти у три рази перевищують розмір тіла кредиту, а загальна сума заборгованості, яку просить стягнути позивач, становить 84 348, 00 грн, тобто у п`ять разів перевищує суму фактично отриманих відповідачем кредитних коштів. З огляду на викладене, суд вважав такими, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 18000,00 грн. Такий розмір процентів, на переконання суду, є співмірним із сумою фактично отриманого кредиту, враховує платний характер кредитного договору, період користування кредитними коштами, а також забезпечує справедливий баланс між правом кредитора на отримання плати за користування кредитом і необхідністю недопущення покладення на споживача непропорційно великого фінансового тягаря.

Суд також вважав, що оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії на території України воєнного стану, заборгованість за процентами на підставі ст.625 ЦК України не можуть бути стягнуті, у зв`язку з чим в цій частині відмовив в задоволенні позову.

Відтак, суд позов задовольнив частково та стягнув із відповідача на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за Договором №1505-1396 від 30 січня 2025 року станом на 18 березня 2026 року в розмірі 39 600,00 грн, з яких: 18 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 18 000,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами, 3600,00 грн – заборгованість по комісії.

Колегія суддів частково не погоджується із такими висновками, враховуючи наступне.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що 30 січня 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1505-1396 за допомогою веб-сайту (https://navse.in.ua), який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Пунктом 2.2 зазначеного договору передбачено, що кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику грошових коштів (далі – кредит) на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до пункту 4.1договору розмір кредиту – 18 000,00 грн; дата надання/видачі кредиту 30 січня 2025 року.

Кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Ініціювання безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього договору, здійснюється кредитодавцем безпосередньо після укладення сторонами цього договору та надіслання позичальнику примірника договору та додатків до нього у вигляді електронного документа. Кредит вважається наданим позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного зарахування на електронний платіжний засіб, зазначений позичальником при оформленні кредиту (п. 4.2 Договору).

Згідно з пунктом 4.6 Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною ставкою: Стандартна процентна ставка становить 1.00% (одна ціла, нуль сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування Кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання Позичальником права користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою).

Пунктом 4.7. договору передбачено, що комісія за видачу кредиту становить 20.00 % (двадцять цілих, нуль сотих відсотки(-ів)) від суми виданого Кредиту (якщо в цьому пункті Договору значення розміру комісії за видачу кредиту вказано 0% (нуль відсотків), вказане означає, що комісія за видачу Кредиту є відсутньою). Нарахування комісії за видачу кредиту здійснюється на суму виданого за цим Договором Кредиту у день видачі Кредиту.

Строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 300 (триста) календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику (далі – Строк кредитування). Дата повернення (виплати) кредиту 25.11.2025 року (п. 4.9 договору).

Відповідно до довідки за підписом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» Фуштей І. Б. було перераховано 18 000,00 грн за договором №1505-1396 від 30 січня 2025 року на масковану платіжну картку НОМЕР_1 .

Факт надання позивачем кредитних коштів відповідачу підтверджується квитанцією АТ КБ «Приватбанк» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору №1505-1396 від 30 січня 2025 року на карту отримувача.

Згідно з розрахунку заборгованість відповідача станом на 18.03.2026 складає 84 348,00 грн, з яких: 18 000,00 грн заборгованість за кредитом; 53 748,00 грн –заборгованість за нарахованими процентами, 9 000,00 грн заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК, 3 600 грн заборгованість по комісії.

Відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким,що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (частина третя статті 207 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Так, відповідно до п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору,укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За таких обставин суд вважає, що між сторонами 30 січня 2025 року договір про відкриття кредитної лінії №1505-1396 був укладений та підписаний в електронній формі, і такі дії сторін узгоджуються з вимогами статей 6, 627 ЦК України та статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надало відповідачу грошові кошти у розмірі 18 000,00 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Враховуючи зміст кредитного договору слід дійти висновку, що ОСОБА_1 з моменту підписання цього договору був обізнаний щодо оплатності наданого кредиту, а також щодо свого обов`язку вносити плату за користування кредитом, розміру процентів, порядку їх сплати та відповідальності за прострочення погашення кредиту.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі не спростування презумпції правомірності договору, зокрема в частині умов щодо нарахування відсотків, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Стороною відповідача не надано належних доказів не надходження кредитних коштів на свій рахунок та доказів на спростування обставин, на які посилається позивач у позовній заяві.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Зокрема, 22 листопада 2023 року прийнято Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року. Цим законом доповнено ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, однак вони повинні узгоджуватися із нормами Закону.

Отже, з огляду на те, що кредитний договір № 1505-1396 укладено 30 січня 2025 року, тобто після набрання чинності відповідними змінами до Закону України «Про споживче кредитування», нарахування процентів за користування кредитом має здійснюватися з дотриманням установленого законом обмеження денної процентної ставки у розмірі 1 %. Оскільки погоджена сторонами у пункті 4.6 договору стандартна процентна ставка становить 1,00 % та відповідає зазначеному законодавчому обмеженню, загальна сума процентів за строк користування кредитом, нарахована відповідно до умов договору та вимог закону, становить 53 748,00 грн.

Колегія погоджується з висновком суду про відсутність підстав для стягнення відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України в розмірі 9000,00 грн, оскільки відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.

Отже, заборгованість відповідача за договором №1505-1396 від 30 січня 2025 року становить 75 348,00 грн, яка складається з 18000,00 грн – заборгованість по тілу кредиту, 53748,00 грн – заборгованість за нарахованими процентами та 3 600,00 грн – заборгованість по комісії.

Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції про зменшення нарахованих позивачем процентів до 18 000,00 грн, оскільки саме по собі істотне перевищення розміру нарахованих процентів над сумою основного боргу не свідчить про їх явно обтяжливий характер та не є достатньою підставою для їх зменшення. Суд не навів належного обґрунтування необхідності такого зменшення та не встановив обставин, які б свідчили про порушення внаслідок їх стягнення справедливого балансу інтересів сторін.

Згідно з частинами першою, другою, шостою статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Для визнання договору недійсним за статтею 19 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач мав довести, яку саме неправдиву, неповну або ненадану інформацію використано у підприємницькій практиці та як така практика спонукала чи могла спонукати його укласти правочин, на який він інакше не погодився б.

Судом встановлено, що кредитний договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором. У договорі визначено суму кредиту, строк кредиту, процентні ставки, порядок погашення заборгованості.

Відповідно до пункту 12.11 укладаючи цей Договір, Позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з Правилами на вебсайті Кредитодавця або у Мобільному додатку, повністю розуміє всі їх умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватись умов цього Договору, а тому добровільно та свідомо укладає цей Договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним.

Таким чином, зі змісту кредитного договору вбачається, що при його укладенні сторони погодили розмір процентної ставки, можливість її перегляду, графік погашення кредиту та кінцевий термін повернення кредиту, з якими позичальник погодився, засвідчивши це електронним підписом.

Позивачу була надана необхідна переддоговірна інформація, передбачена Законом України «Про захист прав споживачів». Позичальник не звертався до кредитора із заявами про надання додаткової інформації або роз`яснення положень договору, не скористався правом на відкликання згоди на укладення договору про надання споживчого кредиту згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити вимоги апеляційної скарги, рішення суду в частині стягнення заборгованості змінити, збільшивши розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за кредитним договором від 30 січня 2025 року № 1505-1396 39600,00 грн до 75 348,00 грн, з яких 18 000,00 грн – заборгованість по тілу кредиту, 53 748,00 грн – заборгованість за нарахованими процентами та 3 600,00 грн – заборгованість по комісії.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

З огляду на висновок щодо часткового задоволення апеляційної скарги з відповідача на користь позивача підлягають стягненню також витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2378,00 грн та за подання апеляційної скарги в розмірі 3190,00 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381- 384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задовольнити частково.

Заочне рішення Богородчанського районного суду від 14 липня 2026 рокузмінити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (ЄДРПОУ 38548598) заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1505-1396 від 30 січня 2025 року в розмірі 75 348,00 грн, з яких 18 000,00 грн – заборгованість по тілу кредиту, 53 748,00 грн – заборгованість за нарахованими процентами та 3 600,00 грн – заборгованість по комісії.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судові витрати, понесені в суді першої інстанції, в розмірі 2378,00 грн та за подання апеляційної скарги в розмірі 3190,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуюча О. В. Пнівчук

Судді: І. В. Бойчук

О. О. Томин