Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №212/11154/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2530/26 Справа № 212/11154/25 Суддя у 1-й інстанції - КОЗЛОВ Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Гришин Г. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Дніпровського апеляційного суду Гришин Г.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю:

секретаря судового засідання Нікітюк В.М.,

захисника адвоката Заборського О.В.,

апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 18 серпня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП-дані відсутні, громадянина України; який не притягався до адміністративної відповідальності протягом року; який ніде не працює; зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік; стягнуто судовий збір 665,60 грн. на користь держави,

ВСТАНОВИВ:

Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :

Постановою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 18 серпня 2026 року встановлено, що 13.09.2025 р. о 23:39 годині в м. Кривий Ріг на мікрорайоні 5-й Зарічний, біля будинку 78-а, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford Fusion д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису, а саме бодікамеру. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги:

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить постанову Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 18 серпня 2026 року скасувати та закрити провадження по справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, на підставі п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що оскаржену постанову судді першої інстанції вважає незаконною та необґрунтованою, оскільки висновок про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення зроблено без належного врахування фактичного змісту відеозаписів, всупереч показанням допитаних працівників поліції, із використанням документів, які були фактично змінені або створені вже після повернення матеріалів справи на дооформлення, а істотні порушення процедури огляду та документування суд першої інстанції необґрунтовано звів до другорядних технічних недоліків.

Звертає увагу, що судом неправильно встановлено ключову обставину справи – наявність відмови ОСОБА_1 від проходження огляду. Зазначає, що поліцейські при їх допиті в суді пояснили, що зі своєї суб`єктивної оцінки поведінки ОСОБА_1 зробили висновок про відмову. Наголошує, що на відеозаписі відсутні докази чіткої відмови ОСОБА_1 від проходження огляду.

Вважає, що працівниками поліції було порушено послідовність встановленого законом порядку проведення огляду. Звертає увагу, що дії поліцейських не були спрямовані на максимально чітке встановлення того, від якого саме виду огляду ОСОБА_1 відмовляється. При цьому, суд визнав, що формулювання працівниками поліції було неточним, однак дійшов висновку, що це не впливає на результат справи.

Зазначає, що висновок суду про безперервність відеозаписів суперечить фактичним характеристикам відеоматеріалів. Так, на відео з бодікамери №475832 відсутній проміжок приблизно між 00:05 та 00:21, а на відео з бодікамери №475130 – між 00:08 та 00:23. Через ці переривання відео не містить повного безперервного перебігу оформлення адміністративних матеріалів.

Звертає увагу, що суд визнав недоліки первинних матеріалів, але неправомірно дозволив усунути їх шляхом подальшого «доформування» доказової бази. Зазначає, що первинні матеріали справи містили не одну ізольовану описку, а одночасно декілька істотних розбіжностей.

У рапорті було зазначено протокол серії КПР1 №453176, тоді як щодо ОСОБА_1 складено протокол серії ЕПР1 №453178. УУ фабулі самого протоколу державний номер транспортного засобу зазначено як НОМЕР_2 , тоді як у пункті 6 того самого протоколу зазначено НОМЕР_1 . Крім того, первинно до матеріалів було долучено направлення на медичний огляд за формою, яка на дату події вже не відповідала чинній редакції Інструкції.

Звертає увагу, що після повернення матеріалів з дооформлення до суду було подано окрему «додаткову інформацію», у якій працівник поліції просив один державний номерний знак вважати правильними, а також було долучено інше направлення на огляд. Вказані обставини суд кваліфікував як технічні описки та фактично визнав допустимим їх виправлення шляхом подання окремого документа після повернення матеріалів на дооформення.

Зазначає, що допитаний поліцейський фактично підтвердив доводи сторони захисту щодо порушень складання адміністративного матеріалу. При цьому, суд не дав відповіді яка саме норма права дозволяє після завершення та підписання протоколу змінити ідентифікуючі відомості обвинувачення окремим документом складеним без участі особи.

Показання поліцейської ОСОБА_2 ставлять під обґрунтований сумнів походження нового направлення на медичний огляд. Вважає, що надана судом оцінка показанням такого свідка не відповідає вимогам ст. 252 КУпАП.

Наголошує, що суд помилково визнав порушення форми направлення несуттєвим, хоча у справі йдеться саме про відмову від огляду у встановленому законом порядку.

Окремо звертає увагу, що суд фактично дозволив стороні обвинувачення змінювати та доповнювати доказову базу вже після передачі справи до суду.

Звертає увагу, що в установочній частині постанови на її початку, суд встановив, що ОСОБА_3 нібито «від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння» відмовився. При цьому, суд встановлює, що у ОСОБА_3 нібито були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота та порушення координації рухів.

З огляду на те, що вся справа стосується процедури огляду і саме його виду, така внутрішня суперечність не може вважатися бажаною точністю судового акту.

Захисник Заборський О.В. в своїх клопотаннях, поданих в інтересах ОСОБА_1 , просить визнати відеозапис, доданий до матеріалів справи, неналежним доказом; про визнання пропозиції проведення огляду на стан сп`яніння недійсною та неналежною; визнання протоколу про адміністративне правопорушення неналежним доказом у справі; визнання матеріалів справи неналежними та недопустимими; визнання направлення на огляд та акту огляду неналежним доказом.

Позиції сторін в суді :

В судовому засіданні захисник Заборський О.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримав апеляційну скаргу особи щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в повному обсязі, просив її задовольнити з підстав наведених в ній. Не заперечував проти розгляду апеляційної скарги за відсутності належним чином повідомленого ОСОБА_1 .

Висновки суду:

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги захисника, вислухавши пояснення захисника, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також слід враховувати, що за практикою ЄСПЛ процесуальний порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, в силу тяжкості стягнень, які передбачені законом, в плані забезпечення прав особи та стандартів доказування має прирівнюватися до кримінального процесуального законодавства, в тому числі і до додержання стандарту доведення поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні.

ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Аналіз диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП вказує на те, що до відповідальності може бути притягнуто водія транспортного засобу у якого виявлено ознаки алкогольного або наркотичного сп`яніння, і який відмовився від проходження огляду на стан такого сп`яніння у встановленому законом порядку, тобто як на місці зупинки транспортного засобу, так і в установі охорони здоров`я.

Таким чином, доказуванню підлягають всі обставини, які є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерствавнутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.

Відповідно до п. 2 р. 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»,затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 р. огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до п.п. 7, 8, 12, 13 розділу ІІІ Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини є обов`язковим.

Згідно зі п.п. 3, 4 р. 1 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

З протоколу про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 вбачається, що 13.09.2025 р. о 23:39 годині в м. Кривий Ріг на мікрорайоні 5-й Зарічний, біля будинку 78-а, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford Fusion д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису, а саме бодікамеру. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Проте, суддя 1-ї інстанції без належного обґрунтування своїх висновків в оскаржуваній постанові встановив, що водій ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду саме на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку.

З таким висновком судді 1-ї інстанції не погоджується суд апеляційної інстанції.

Вказані встановленні суддею фактичні обставини справи не узгоджуються з наявними в матеріалах цієї справи доказами. Вказане, в свою чергу, свідчить про необґрунтовано встановлену об`єктивну сторону правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_1 .

Тож, є слушними доводи сторони захисту, що суддя 1-ї інстанції вийшов за межі висунутого обвинувачення ОСОБА_1 через самостійне встановлення об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, з переглянутого відеозапису Clip-0, починаючи з 23:51, Clip-1, починаючи з 23:55, встановлено, що водій ОСОБА_1 добровільно та прямо погодився та заявив, що поліцейські можуть везти його в лікарню, здати кров та просить доставити його до медичного закладу. ОСОБА_1 на остаточне запитання поліцейського, чи їдуть вони на ПНД, відповів що «хоть куди їдемо».

Натомість працівники поліції зі своєї суб`єктивної оцінки поведінки водія ОСОБА_1 зробили хибний висновок про відмову водія від проходження огляду, при відсутності висловленої ним чіткої відмови від проходження огляду.

Суддя 1-ї інстанції цю суперечність належним чином не усунув, зазначив в оскарженій постанові, що після того як поліцейські відкрили двері службового автомобіля, ОСОБА_1 до нього не сів. На думку судді 1-ї інстанції такі дії вважав ухиленням від проходження огляду, залишивши без належної уваги зазначені вище ствердні вислови ОСОБА_1 щодо проходження огляду в закладі охорони здоров`я.

Тож, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами сторони захисту, що матеріалами справи не доведено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку, тобто порушив п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КупАП.

Згідно ч. 2 ст. 251 КУпАп обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Проте, як зазначено, в ході розгляду справи в апеляційному суді не було встановлено безспірних доказів наявності беззаперечної чіткої відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я.

Обов`язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення, нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від необхідності доводити свою непричетність до вчинення порушення.

Отже, оскільки під час розгляду справи в апеляційному суді? встановлено, що докази, які б поза розумним сумнівом доводили винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у справі відсутні, а згідно з ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, постанова судді 1-ї інстанції – скасуванню, як така, що не підтверджується фактичними обставинами справи, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП – закриттю на підставі п. 1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.

Згідно ст. 247 КУПАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.

Скасовуючи оскаржену постанову судді першої інстанції та закриваючи провадження з наведених підстав, апеляційний суд не входить в обговорення інших апеляційних доводів сторони захисту.

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , задовольнити.

Постанову судді Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 18 серпня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, скасувати.

Провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Г.А. Гришин