Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №214/9596/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1875/26 Справа № 214/9596/25 Суддя у 1-й інстанції - Попов В. В. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м.Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., за участю захисника Шемета І.О., розглянувши апеляційну скаргу захисника Шемета І.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 травня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови суду 05 вересня 2025 року, о 00 годині 58 хвилин, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «Chery Amulet», н/з НОМЕР_2 , рухаючись по вул. Павла Глазового, 24В, у м. Кривому Розі, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився на нагрудні бодікамери Motorola VB 400 475612, 475182, 475851. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та тим самим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Крім того, з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

Не погодившись із постановою суду, захисник Шемет І.О. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на неповному дослідженні доказів та припущеннях. Вказує, що суд першої інстанції у своїй постанові одночасно встановив, що ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі, однак водночас дійшов висновку про його відмову від такого огляду. Вважає ці висновки є взаємовиключними, оскільки згода особи пройти огляд у закладі охорони здоров`я виключає факт її відмови від проходження такого огляду. Захисник вказує, що матеріали справи не містять відомостей про висловлення ОСОБА_1 категоричної та однозначної відмови від проходження медичного огляду. При цьому небажання ОСОБА_1 залишати автомобіль на місці зупинки та його прохання дочекатися особи, яка могла б забрати транспортний засіб, не може ототожнюватися з відмовою від проходження огляду. Вказує, що суд першої інстанції не зазначив конкретних висловлювань ОСОБА_1 або фрагментів відеозапису, які підтверджували б факт відмови від медичного огляду, не встановив, скільки часу останній очікував прибуття особи, яка мала забрати автомобіль, та чи унеможливлювало таке очікування проведення огляду у передбачений законом строк. У зв`язку з цим вважає, що висновок суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, належними та допустимими доказами не підтверджений.

Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вислухавши думку захисника Шемета І.О., який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, а оскаржувану постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін за таких підстав.

Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченим ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення.

Відповідно до диспозиції ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність за даною статтею настає у разі керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння, а так само у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджуються даними протоколу про адміністративне правопорушення та долученими до матеріалів справи відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції Motorola VB 400 475612, 475182, 475851. Даними з рапорту працівника поліції в яких викладено фактичні обставини вчинення правопорушення. Направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, в якому вказано про відмову ОСОБА_1 від вказаного огляду.

З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що 05 вересня 2025 року о 00 годині 58 хвилин ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Chery Amulet», н/з НОМЕР_2 , по вул. Павла Глазового, 24В у м. Кривому Розі з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці, та від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився.

Перевіряючи викладені у протоколі обставини, апеляційним судом безпосередньо досліджено долучені до матеріалів справи відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, які узгоджуються з відомостями, зазначеними у протоколі, та дають можливість простежити послідовність дій працівників поліції і поведінку ОСОБА_1 під час вирішення питання про проходження ним огляду на стан алкогольного сп`яніння.

З відеозапису встановлено, що працівниками поліції ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу «Drager Alcotest». ОСОБА_1 висловив недовіру до результату такого огляду та погодився пройти огляд у закладі охорони здоров`я. Після цього працівники поліції неодноразово пропонували йому проїхати до медичного закладу для проведення огляду.

Разом з тим, дослідження відеозапису свідчить, що висловлена ОСОБА_1 згода на проходження огляду у закладі охорони здоров`я фактичними діями з його боку не супроводжувалась. Незважаючи на неодноразові пропозиції працівників поліції проїхати до медичного закладу, ОСОБА_1 протягом тривалого часу не виконував таку вимогу та до службового автомобіля для доставки до закладу охорони здоров`я не сідав.

При цьому працівники поліції не обмежились одноразовою пропозицією пройти огляд, а неодноразово повідомляли ОСОБА_1 про необхідність проїхати до закладу охорони здоров`я, надавали йому можливість виконати цю вимогу та попереджали, що подальше невиконання вимоги буде розцінено як відмова від проходження огляду.

Отже, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 усвідомлював зміст вимоги працівників поліції, порядок її виконання та наслідки невиконання, проте, словесно погоджуючись пройти огляд у закладі охорони здоров`я, фактично ухилявся від його проходження та протягом тривалого часу не виконував вимогу про поїздку до медичного закладу.

При цьому для встановлення відмови від проходження огляду вирішальним є не лише буквальне висловлення водієм слів про відмову, а його фактична поведінка після пред`явлення законної вимоги пройти такий огляд.

Таким чином, дослідивши та оцінивши наведені докази в їх сукупності, апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом та маючи ознаки алкогольного сп`яніння, після відмови від проходження огляду за допомогою спеціального технічного засобу погодився пройти його у закладі охорони здоров`я, однак у подальшому, незважаючи на неодноразові вимоги працівників поліції та роз`яснення наслідків їх невиконання, фактично ухилявся від поїздки до медичного закладу та проходження відповідного огляду.

Проаналізувавши докази по справі в їх сукупності, суд апеляційної інстанції вважає, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Стягнення суддею накладене відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, даних про особу, відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 погодився пройти огляд у закладі охорони здоров`я, а тому відсутня його відмова від такого огляду, та про відсутність категоричної і однозначної відмови від його проходження, апеляційний суд вважає їх необґрунтованими.

ОСОБА_1 дійсно словесно погоджувався пройти огляд у закладі охорони здоров`я. Однак сам факт висловлення такої згоди не свідчить про виконання водієм передбаченого п. 2.5 ПДР України обов`язку пройти огляд та не виключає подальшого ухилення від його фактичного проходження.

Поведінка особи у такому випадку повинна оцінюватися в цілому, а не за окремою її фразою. З відеозаписів убачається, що після висловлення згоди ОСОБА_1 неодноразово пропонували проїхати до закладу охорони здоров`я, однак він фактично цього не робив, хоча працівники поліції повідомляли йому про необхідність негайного проходження огляду та наслідки невиконання цієї вимоги.

Отже, твердження сторони захисту про те, що відсутність категоричного словесного вислову ОСОБА_1 про відмову сама по собі виключає склад адміністративного правопорушення, не ґрунтується на встановлених обставинах справи та вимогах законодавства, яким прямо передбачена можливість фіксації дій водія щодо ухилення від огляду.

Тому жодної внутрішньої суперечності між встановленням первинної словесної згоди ОСОБА_1 пройти огляд та висновком про його подальшу фактичну відмову від проходження такого огляду апеляційний суд не вбачає.

Щодо доводів про те, що прохання ОСОБА_1 дочекатися особи, яка мала забрати автомобіль, не може розцінюватися як відмова від проходження огляду, апеляційний суд зазначає наступне.

Дослідженим відеозаписом встановлено, що ОСОБА_1 лише одноразово послався на необхідність дочекатися особи, яка мала забрати його автомобіль. Водночас працівниками поліції йому було надано достатньо часу для вирішення цього питання, однак будь-яких реальних заходів для прибуття такої особи він не вжив. Крім того, у транспортному засобі перебували знайомі ОСОБА_1 , які могли залишитися біля автомобіля до його повернення після проходження огляду або до прибуття іншої особи, яка мала його забрати. Після роз`яснення працівниками поліції, що необхідність вирішення питання щодо автомобіля не є підставою для відкладення проходження огляду та що ОСОБА_1 повинен проїхати до закладу охорони здоров`я, він більше на цю обставину не посилався, натомість почав наводити інші причини, через які, за його словами, не міг одразу пройти огляд. За таких обставин посилання сторони захисту на необхідність дочекатися особи, яка мала забрати автомобіль, не узгоджується з фактичною поведінкою ОСОБА_1 та не спростовує встановленого факту невиконання ним вимоги працівників поліції про проходження огляду.

Працівники поліції неодноразово повідомляли ОСОБА_1 , що його подальше невиконання вимоги буде розцінено як відмова від проходження огляду. Незважаючи на це, ОСОБА_1 , стверджуючи, що не відмовляється від огляду та бажає пройти його саме у закладі охорони здоров`я, фактично вимогу працівників поліції не виконував та до службового автомобіля для доставки до лікарні не сідав.

Відеозаписом також зафіксовано, що працівником поліції ОСОБА_1 було повідомлено про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення та роз`яснено його права.

Лише після складання протоколу, під час намагання працівника поліції ознайомити ОСОБА_1 з його змістом, останній, не погоджуючись із діями працівників поліції, сів до службового автомобіля.

Однак така поведінка мала місце вже після того, як ОСОБА_1 протягом тривалого часу не виконував неодноразово висловлену йому вимогу про проходження огляду, був попереджений про наслідки своєї поведінки, його відмову було зафіксовано працівниками поліції та складено протокол про адміністративне правопорушення.За таких обставин подальша готовність ОСОБА_1 сісти до автомобіля працівників поліції не спростовує факту вже вчиненого адміністративного правопорушення.

Оцінюючи наведені обставини у сукупності, апеляційний суд приходить до висновку, що поведінка ОСОБА_1 свідчила не про об`єктивну неможливість пройти запропонований огляд, а про свідоме невиконання законної вимоги працівників поліції про його проходження, незважаючи на розуміння ним правових наслідків такої поведінки.

Щодо доводів про те, що суд першої інстанції не зазначив конкретних висловлювань ОСОБА_1 або фрагментів відеозапису, які підтверджували б факт відмови від проходження огляду, апеляційний суд зазначає наступне.

Апеляційним судом безпосередньо досліджено відеозаписи, якими зафіксовано не окремий епізод, а розвиток подій у їх послідовності: пропозицію пройти огляд, згоду ОСОБА_1 пройти його у закладі охорони здоров`я, неодноразові подальші вимоги працівників поліції проїхати до такого закладу, різні причини, на які посилався ОСОБА_1 для відкладення поїздки, попередження про те, що його поведінка буде розцінена як відмова, фактичне невиконання ним цієї вимоги та подальше складання протоколу.

За таких обставин відсутність у постанові дослівного цитування певної репліки ОСОБА_1 зі словами «відмовляюсь від проходження огляду» або зазначення конкретної хвилини відеозапису не спростовує встановленого факту ухилення від проходження огляду, оскільки відповідна поведінка ОСОБА_1 підтверджується змістом відеозаписів у їх сукупності.

Таким чином, апеляційним судом під час самостійної перевірки матеріалів справи встановлено обставини, які підтверджують відомості протоколу про адміністративне правопорушення та спростовують доводи апеляційної скарги про відсутність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення.

Зібрані у справі докази є взаємоузгодженими, у своїй сукупності є достатніми для висновку про те, що ОСОБА_1 не виконав вимоги п. 2.5 ПДР України щодо проходження у встановленому порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим його дії утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Після дослідження та оцінки наявних у справі доказів апеляційний суд погоджується з кінцевим висновком суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються сукупністю досліджених апеляційним судом доказів.

Стягнення ОСОБА_1 накладено відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення та даних про особу, а тому підстав для його зміни апеляційний суд не вбачає.

Доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, недоведеність відмови ОСОБА_1 від проходження огляду та відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення свого підтвердження під час апеляційного розгляду не знайшли та спростовуються дослідженими доказами. Сама апеляційна скарга фактично ґрунтується на вибірковій оцінці окремих висловлювань ОСОБА_1 без урахування всієї послідовності його поведінки, зафіксованої на відеозаписах.

Суддя апеляційного суду приходить до висновку, що підстави для скасування або зміни оскаржуваної постанови суду відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Шемета І.О. залишити без задоволення.

Постанову судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 травня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя