Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №191/3745/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9944/26 Справа № 191/3745/26 Суддя у 1-й інстанції - Порошина О. О. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Халаджи О. В.

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,

секретар Кругман А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2026 року про відмову у відкритті провадження у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Дочірнього підприємства з обмеженою відповідальністю «ЮГТАРА» «Дніпровська аграрна фірма ім. Солодухіна», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Головний сервісний центр МВС про визнання недійсним договору купівлі-продажу та відновлення становища, яке існувало до порушення (суддя першої інстанції Порошина О.О.),

В С Т А Н О В И В:

16 липня 2026 року до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява АТ КБ «ПриватБанк» до Дочірнє підприємство з обмеженою відповідальністю «ЮГТАРА» «Дніпровська аграрна фірма ім. Солодухіна», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Головний сервісний центр МВС про визнання недійсним договору купівлі-продажу та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2026 року відмовлено у відкритті провадження за вказаною позовною заявою.

Не погоджуючись з даною ухвалою суду, представник АТ КБ «ПриватБанк» - Данильченко О.О., подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Мотивує скаргу тим, що юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог. Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Позовні вимоги обґрунтовані вчиненням ТОВ «ЮГТАРА» «ДНІПРЯНСЬКА АГРАРНА ФІРМА ім. Солодухіна» договору купівлі-продажу транспортного засобу, спрямованого на уникнення виконання грошового зобов`язання за кредитними договорами № HEVKLON117091 від 02.06.2021, № HEVKLON108408 від 28.12.2020 та № HEVKLON100763 від 15.09.2020, та убезпечення вказаного рухомого майна від можливого звернення стягнення на нього. При цьому, як зазначається у позові, відповідний договір купівлі-продажу транспортного засобу укладався між ТОВ «ЮГТАРА» «ДНІПРЯНСЬКА АГРАРНА ФІРМА ім. Солодухіна» та фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). При цьому у позові відсутні докази, що вказана фізична особи на момент укладення відповідного договору була зареєстрована як фізична особа-підприємець, придбавала вказане майно для здійснення господарської діяльності чи фактично використовувала його з такою метою.

ОСОБА_3 , просила ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2026 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Від представника Дочірнього підприємства з обмеженою відповідальністю «ЮГТАРА» «Дніпровська аграрна фірма ім. Солодухіна» - Давиденка С.В., надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначив, що спірні правовідносини фактично стосуються виконання основного зобов`язання за кредитним договором у господарській справі, сторонами якого були юридичні особи. Більше того, сам Позивач у своєму позові підтверджує, що підставою його звернення до суду з вимогою про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним є наявність невиконаних зобов`язань за кредитними договорами.

Також зазначає, що спірні правовідносини стосуються виконання основного зобов`язання за кредитними договорами, укладеними між юридичними особами (АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ДП ТОВ «Югтара» «Дніпрянська аграрна фірма ім. Солодухіна») у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, а вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу є похідною від цього основного зобов`язання, - справа підлягає розгляду за правилами господарського, а не цивільного судочинства.

ОСОБА_4 , просив оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.

Від інших учасників справи відзив на апеляційну скаргу не надходив

Учасники справи про час, дату та місце розгляду справи були повідомленні належним чином.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п.4 ч.1ст.379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для подальшого розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відмовляючи у відкритті провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України, місцевий суд виходив з того, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів не може у повному обсязі погодиться з висновком місцевого суду.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими. Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення справи без ухвалення рішення, яка застосовується, як правило, у зв`язку з порушенням заінтересованими особами умов реалізації права на звернення до суду і не перешкоджає повторному зверненню до суду з таким же позовом. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених у законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена, та при повторній неявці сторін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Так, у відповідності до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Частиною 1 статті 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до положень частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.

Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

З матеріалів справи вбачається, що спір виник з правовідносин, при виконанні трьох кредитних договорів укладених між Дочірнім підприємством з обмеженою відповідальністю «ЮГТАРА» «Дніпровська аграрна фірма ім. Солодухіна» та АТ КБ «ПриватБанк» три кредитні договори №HEVKLON117091 від 02.06.2021 р., № HEVKLON108408 від 28.12.2020 р. та №HEVKLON100763 від 15.09.2020 р. та відчуження транспортних засобів належних Дочірньому підприємству з обмеженою відповідальністю «ЮГТАРА» «Дніпровська аграрна фірма ім. Солодухіна», з приводу чого позивачем заявлено вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

При поставленні оскаржуваної узвали місцевий суд встановив, що спірні правовідносини виникли при виконанні кредитних договорів, укладених між банком та підприємством, тобто між юридичними особами та для здійсненням господарської діяльності, а також відчуження майна підприємства.

Апеляційний суд наголошує на тому, що вирішення спору на підставі матеріалів, які зібрані поза межами підготовчого провадження, не відповідає завданням, які визначені процесуальним законом для кожної стадії цивільного процесу.

Стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя та завданням судочинства. На важливість дотримання строку на подання доказів звертав свою увагу Верховний Суд й раніше у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 03.04.2019 № 913/317/18, від 03.10.2019 у справі № 902/271/18.

Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі N?523/9076/16-ц, провадження N?14-61цс18, викладено висновок про те, що встановлення обґрунтованості позову є обов?язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Суд першої інстанції не врахував дані обставини і вищезазначені вимоги процесуального закону та дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов поспішних висновків визначаюсь із юрисдикцією даного спору на стадії відкритті провадження, без призначення позову до розгляду, в даному випадку, на думку апеляційного суду, дане питання слід було б вирішувати під час підготовчого судового засідання, з урахуванням відзиву на позовну заяву та пояснень сторін у справі, заслухавши їх думку та встановивши певні обставини справи саме у судовому засіданні, а не обмежувати права позивача на стадії прийняття позовної заяви до розгляду.

Так у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі – Конвенція), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.

Водночас у справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain», «Beles and others v. the Czech Republic», «RTBF v. Belgium»).

Також згідно рішення Європейського суду з прав людини не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини Жоффр де ля Прадель проти Франції).

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, відповідно до вимог пункту 6 частини 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з підстав, передбачених частиною 1 статті 379 ЦПК України і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Як роз`яснено у пункті 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, передбачену в частині першій статті 293 ЦПК, або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу, передбачену у пункті 2 частини першої статті 324 ЦПК, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 88 ЦПК.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, то питання відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягає вирішенню по завершенню розгляду скарги по суті.

Керуючись статтями 374, 376,379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2026 року про відмову у відкритті провадження скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О.В. Халаджи

А.В. Гапонов

Л.П. Никифоряк

Повний текст судового рішення складено 22 вересня 2026 року.

Головуючий суддя О.В. Халаджи