Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №178/446/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5067/26 Справа № 178/446/25 Суддя у 1-й інстанції - Берелет В. В. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Халаджи О. В.

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,

секретар Кругман А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід» про захист прав споживачів (суддя першої інстанції Берелет В.В., повний текст рішення складено 09 лютого 2026 року),

В С Т А Н О В И В:

У лютому ОСОБА_1 звернулась до Криничанського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід» про захист прав споживачів, в якому просила стягнути з відповідача на її користь 6000 гривень матеріальної шкоди, 100000 гривень моральних збитків через протиправні дії КП ДОР «Аульський водовід» щодо вимагання надуманих грошей з неї, 500000 гривень за продовження використання її персональних даних приватним суб`єктом господарювання – КП ДОР «Аульський водовід», яке не бажає реагувати на її повідомлення-вимогу, направлену до нього щодо заборони та незаконного використання її персональних даних після юридичної заборони у 2021 році; визнати порушеними права позивачки як споживача на волевиявлення, свободу договору, рівність сторін, ненадання інформації, здійснюючи нечесну та агресивну практику, право не укладати договір; зобов`язати відповідача внести зміни до типового договору постачання холодної води побутовим споживачам, в яких буде врегульовано питання оплати енергоресурсу з бюджетного рахунку організації з назвою Криничанська селищна рада / ЄДРПОУ 043338380; визнати відсутніми у КП ДОР «Аульський водовід» комерційного характеру повноваження встановлювати тариф на послугу централізованого постачання холодної води та централізованого водовідведення для населення за відсутності відповідного Закону, яким надано такі повноваження НКРЕКП та КП ДОР «Аульський водовід».

Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Із вказаним рішенням суду не погодилась позивачка, та подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також без належного дослідження обставин справи.

Скарга мотивована тим, щояк комунальне підприємство ДОР «АУЛЬСЬКИЙ ВОДОВІД» не має права здійснювати комерційну діяльність і вчиняти дії по відношенню до громадян України, публічних власників національних багатств та природних ресурсів, згідно ст.13,14,140,142,143 Конституції. КП ДОР «ОБЛВОДОКАНАЛ», код ЕДРПОУ 03341291 та КП ДОР «АУЛЬСЬКИЙ ВОДОВІД», код ЕДРПОУ 3462149 – це різні суб`єкти права, згідно ст.104 п.1 ЦКУ, Постанова КМУ від 22 червня 2005 року №499 п.6.

У позивача є повне право не вступати у цивільно-правові відносини і фінансові зобов`язання із Відповідачем, признати примусово підписаний договір під загрозою диверсії по відношенню до користування централізованим водопостачанням недійсним і розірвати його без диверсійних дій залишитись без централізованої питної води, так як Відповідач перевищив свої повноваження ведення комерційної діяльності на комунальному майні, узурпував свою діяльність на території чужої громади без юридичного дозволу.

В матеріалах справи відсутні докази, якими мережами і на підставі чого володіє Позивач. Не надано письмовий двосторонній договір на житлово- комунальні послуги . Не надано докази наявності у Позивача питної води , законності її відбору ; не встановлено ціну на послугу з централізованого водопостачання; не надано акти розмежування балансової належності, кількість і вартість отриманих Позивачем ресурсів , та переданого «споживачу».

Позивач вважає, що його права у форматі споживача порушеними, договір не укладався і не може бути укладеним, тому що не відповідає вимогам житлово-комунального та цивільного законодавства. Позивач вважає договір неукладеним та недійсним.

ОСОБА_1 , просила рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Від відповідача відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Учасники справи про час, дату та місце розгляду справи були повідомленні належним чином.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступного.

Згідно ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що Рішенням Дніпропетровської обласної ради від 05 грудня 2006 року № 99-5/V «Про затвердження статуту комунального підприємства «Облводоканал», надання попередньої згоди на погодження передачі до комунальної власності територіальним громадам Дніпропетровської області майна спільної власності територіальних громад, та створення комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід», було створено КП ДОР «Аульський водовід».

КП ДОР «Аульський водовід» є підприємством комунальної форми власності, основним видом діяльності якого є послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. Відповідач надає послуги з централізованого водопостачання та водовідведення згідно з Законами України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», «Про житлово-комунальні послуги» та Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених ПКМУ від 05.07.2019 р. № 690.

Відповідно до ліцензії № 50 від 12 квітня 2013 року на здійснення господарської діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (переоформлено рішенням від 21.09.2015 р. № 2329), Постанови НКРЕКП № 2406 від 01 грудня 2021 року «Про внесення змін до постанови Національної комісії що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 13 січня 2021 року № 4» та Додатку до постанови НКРЕКП (у редакції постанови НКРЕКП від 01 грудня 2021 року № 2406) місця провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення КП ДОР «Аульський водовід» - Дніпропетровська область: 1) Криничанський р-н: смт Аули (централізоване водопостачання та централізоване водовідведення); смт Кринички (централізоване водопостачання та централізоване водовідведення); 2) Кам`янський р-н: м. Кам`янське (централізоване водовідведення, централізоване водопостачання з 01 січня 2022 року.)

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності.

Апеляційний суд погоджується з вказаним висновком місцевого суду.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд.

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За умовами статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до вимог частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до абз. 5, п. 14 Правил «Про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 р. № 690 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2022 р. № 85), фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуг. Позивач періодично вносив оплату за надані послуги, що підтверджує факт приєднання споживача до умов індивідуального договору.

Згідно з частинами першою та другою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, виконавець, в свою чергу, зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Згідно з пунктом 3 частини другої статі 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг із визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Типовий договір про надання послуг із утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529.

Типовий договір про надання послуг із централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

При укладенні договорів на надання житлово-комунальних послуг сторони не можуть відступати від змісту типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, але мають право конкретизувати його. Зміст договору про надання житлово-комунальних послуг не може суттєво відрізнятись від змісту Типового договору.

Відповідно до статті 26 Закону істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є: 1) найменування сторін; 2) предмет договору; 3) вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг; 4) порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги; 5) порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; 6) права та обов`язки сторін; 7) порядок контролю та звіту сторін; 8) порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг; 9) визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу; 10) порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту); 11) умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку; 12) порядок здійснення ремонту; 13) відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору; 14) порядок вирішення спорів; 15) перелік форс-мажорних обставин; 16) строк дії договору; 17) умови зміни, пролонгації, припинення дії договору; 18) дата і місце укладення договору.

Крім істотних договір може містити інші умови за згодою сторін. Договір не може містити умов, що вводять додаткові види оплати послуг, не передбачені типовими договорами на надання житлово-комунальних послуг, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Договір про надання послуг із централізованого опалення, послуг із централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами укладених договорів.

Відповідно до п. п. 1 та 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом та оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», держава гарантує захист прав споживачів у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення, зокрема, шляхом забезпечення кожної людини питною водою нормативної якості в межах науково обґрунтованих нормативів питного водопостачання залежно від району та умов проживання.

Згідно зі ст. 19 цього ж закону, послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" на підставі договору, в тому числі з власниками будинків, що перебувають у приватній власності. Договір про надання послуг з питного водопостачання та/або водовідведення укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті. Порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання та/або водовідведення встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», споживачі питної води, послуг з питного водопостачання та водовідведення мають право на забезпечення питною водою, якість якої відповідає державним санітарним нормам і правилам, кількість і режим подачі якої визначаються на договірних засадах в обсязі, не меншому від нормативів питного водопостачання; підключення в установленому порядку до централізованого водопостачання та водовідведення. А, згідно з п. 8 ч.1 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець комунальної послуги має право: 1) припинити/зупинити надання комунальних послуг в разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі у порядку і строки, встановлені законом та договором, крім випадків, якщо якість та/або кількість таких послуг не відповідають умовам договору.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначено Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008 року (далі - Правила), чинних на період виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п.3.1, 3.2 Правил розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на підставі показників засобів обліку. Водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними.

Згідно з п.5.10 Правил засоби обліку в місцях їх приєднання до трубопроводів мають бути опломбовані представником виробника і захищені від несанкціонованого втручання в їх роботу, яке може порушити достовірний облік кількості отриманої води.

Пунктом 5.13 Правил визначено, що споживач забезпечує захист приміщень, де розташовані вузли обліку, від ґрунтових, талих і дощових вод та інших шкідливих впливів, утримує зазначені приміщення в належному стані; не допускає доступу сторонніх осіб і забезпечує доступ представників виробника за службовими посвідченнями до засобів обліку, водопровідних пристроїв та обладнання.

Пунктом 5.18 Правил передбачено, що споживач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту та виробником в місцях з`єднань засобів обліку, запірної арматури, манометра та іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця його розташування. Знімати засоби обліку, здійснювати будь-які заміни їх частин або зміни положення на водомірному вузлі, де їх встановлено, знімати пломби, накладені органами Держспоживстандарту або виробником, має право лише виробник або споживач за дозволом виробника. У разі самовільних дій споживач сплачує витрату води згідно з пунктами 3.3, 3.4 цих Правил.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша та друга статті 5 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що узв`язку із вступом в дію 01.03.2022 р. Постанови № 85 від 02.02.2022 року Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 05 липня 2019 р. № 690», на виконання закону України від 03.12.2020 р. № 1060 «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг» та керуючись нормами ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України КП ДОР «Аульський водовід» опублікувало на своєму офіційному веб-сайті (https://www.aulivoda.org.ua/) текст повідомлення про публічну пропозицію (оферту) КП ДОР «Аульський водовід» про укладення індивідуального договору про надання послуг з централізованого водопостачання та/ або централізованого водовідведення і текст індивідуального договору про надання послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення.

З 01.04.2022 року, вказаний договір вважається укладеним. Повідомленням було визначено, що фізична особа, що користується послугами централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов публічного договору. У разі відмови від отримання вказаних послуг, споживач зобов`язаний був направити письмову відмову до КП ДОР «Аульський водовід» для оформлення припинення надання послуг. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем послуги.

Публічні договори приєднання про надання послуги з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення з власниками індивідуальних (садибних) житлових будинків вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті підприємства (виконавця послуги) такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги.

Відповідно до Публічного індивідуального договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (без обслуговування внутрішньо-будинкових систем) розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інше не визначено договором.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що 01.04.2022 р. між КП ДОР «Аульський водовід» та Позивачем було укладено договір про надання послуг з централізованого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі чого Відповідач надавав, а Позивач отримав послуги централізованого водопостачання. Станом на час розгляду справи, будинок АДРЕСА_1 підключений до централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. Мешкаючи у будинку, Позивач користується житлово-комунальними послугами, а тому апеляційний суд вважає, що вимоги позову ОСОБА_1 , є безпідставними, оскільки укладення типового договору споживачів з постачальниками житлово-комунальних послуг було врегульовано постановою КМУ.

Будь-яких протиправних дій зі сторони відповідача щодо ненадання послуг позивачці згідно укладеного договору матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Вимога про стягнення моральної шкоди є похідної від попередніх, а з урахуванням того, що позовна заяви не підлягає задоволенню, також не підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 моральна шкода.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року).

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження в суді першої інстанції та яким надана відповідна правова оцінка.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Колегія суддів перевірила доводи апеляційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин у справі, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О.В. Халаджи

А.В. Гапонов

Л.П. Никифоряк

Повний текст судового рішення складено 23 вересня 2026 року.

Головуючий-суддя О.В. Халаджи