Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №204/3228/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7765/26 Справа № 204/3228/25 Суддя у 1-й інстанції - Самсонова В.В. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.

суддів Никифоряка Л.П., Халаджи О.В.,

за участю секретаря Гречишникової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Державної казначейства служби України у Дніпропетровській області, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління національної поліції в Дніпропетровській області, про відшкодування моральної шкоди,

- за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Антонов Євген Малекович,

на рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 08 травня 2026 року, -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

26.03.2025 року до Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська (Чечелівського районного суду міста Дніпра) надійшов позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Державної казначейства служби України у Дніпропетровській області, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління національної поліції в Дніпропетровській області, про відшкодування моральної шкоди, в якому позивачі просили суд стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 100000,00 грн на відшкодування моральної шкоди; стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 5250,00 грн на відшкодування витрат на оцінку вартості збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу; стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40000,00 грн.; стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 223972,00 грн на відшкодування матеріальної збитків, заподіяних пошкодженнями транспортного засобу Mercedes-Benz C200CDI реєстраційний номер НОМЕР_1 ; стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 100000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказано на те, що 11.02.2024 року у м. Дніпрі сталася ДТП. На місце події прибув наряд патрульної поліції (працівники Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області у складі ДПП). За результатами первинних дій, без належного збирання всіх доступних доказів та без пропозиції ОСОБА_1 (Позивач 1) надати детальні пояснення і вказати на наявних очевидців або відеозаписі, було складено адміністративний протокол виключно щодо Позивача 1.

11.04.2024 року Кіровський районний суд м. Дніпра у справі № 203/908/24 постановив рішення про визнання Позивача 1 винним в адміністративному правопорушенні.

15.07.2024 року Дніпровський апеляційний суд, допитавши свідка та дослідивши належні докази, скасував постанову суду першої інстанції та закрив провадження щодо Позивача 1 у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, фактично підтвердивши помилковість первинних дій поліції і безпідставність складеного протоколу.

Після набрання законної сили постановою апеляційного суду Позивач 1 і його представник неодноразово зверталися до органів поліції з вимогою належного реагування щодо іншого учасника ДТП. Втім, уповноважені посадові особи патрульної поліції відмовилися ініціювати складання матеріалів відносно іншого учасника ДТП, тобто вжити дії для направлення таких матеріалів до суду, посилаючись на те, що «первинні матеріали вже були складені», чим фактично зробили неможливим отримання страхових виплат. Унаслідок зазначених незаконних дій та бездіяльності Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області у ОСОБА_2 (Позивач 2) (виникли матеріальні збитки: страхові виплати за пошкоджений транспортний засіб не здійснена, оскільки відсутній належний юридичний факт встановлення вини іншого учасника ДТП, а необхідні процесуальні дії зі сторони поліції не вжиті. Позивач 1 зазнав тривалих немайнових втрат (моральної шкоди): публічне та процесуальне приписування правопорушення, необхідність апеляційного оскарження для поновлення правової визначеності та репутації, напруження й значні витрати часу на захист, а також об`єктивне погіршення життєвих зв`язків у період перебування в статусі особи, щодо якої ухвалено постанову про адміністративну відповідальність, яка згодом була скасована.

Вказаний причинний зв`язок між діями та бездіяльністю органів поліції і завданою шкодою підтверджується сукупністю доказів, зокрема: матеріалами адміністративного провадження першої інстанції та постановою апеляційного суду, адвокатськими запитами і відповідями органів поліції, листуванням з страховою компанією, первинними документами щодо вартості відновлення/втрат, поясненнями Позивача 1.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Рішенням Чечелівського районного суду міста Дніпра від 08 травня 2026 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Державної казначейства служби України у Дніпропетровській області, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління національної поліції в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

17.07.2025 рокувід ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Антонов Євген Малекович, надійшла апеляційна скарга в якій ставиться вимога про скасування рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 08 травня 2026 року та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що на думку позивачів, суд першої інстанції штучно звузив предмет спору виключно до аналізу правової природи адміністративного протоколу, фактично повністю проігнорувавши подальшу поведінку органів поліції.

Після встановлення відсутності складу адміністративного правопорушення у діях Позивача 1 органи поліції не забезпечили належного повторного реагування, не вжили заходів щодо встановлення іншої особи, відповідальної за спричинення ДТП, не здійснили повторного належного процесуального оформлення матеріалів та фактично самоусунулися від виконання своїх обов`язків.

Саме така бездіяльність органу державної влади у даному випадку має самостійне юридичне значення та перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку із заподіяною Позивачам шкодою.

Моральна шкода у даному випадку підтверджується не лише поясненнями позивачів та фактичними обставинами справи, а й самою природою незаконного втручання державного органу у їх права, що повністю відповідає правовим висновкам Верховного Суду.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

17.06.2026 року від Департаменту патрульної поліціїнадійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Чечелівського районного суду м. Дніпра від 26.05.2026 року – без змін.

Зазначає, що дії щодо розгляду питання про можливість складення іншого протоколу за тим самим фактом з урахуванням обставин, встановлених судом за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення та закриття провадження по такій справі, за умови відсутності матеріалів за фактом ДТП у зв`язку із надісланням таких матеріалів до суду, в тому числі у разі прийняття судом рішення про відсутність в діях особи, щодо якої було направлено відповідний матеріал, складу інкримінованого адміністративного правопорушення, чинним законодавством не визначені та алгоритм таких дій на сьогоднішній день відсутній.

Позивач не був позбавлений можливості надати суду свої доводи та міркування під час розгляду справи про адміністративне правопорушення для притягнення іншого учасника ДТП до адміністративної відповідальності.

18.06.2026 року від Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Чечелівського районного суду м. Дніпра від 26.05.2026 року – без змін.

Зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що складання протоколу є процесуальною дією суб`єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення та відповідно до статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду як доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності, а протокол не є рішенням суб`єкта владних повноважень.

Під час складання адміністративного протоколу відносно ОСОБА_1 , дії працівників поліції не були визнані протиправними, а також відсутні ознаки очевидної протиправності дій поліцейських, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а тому відсутні підстави для відшкодування шкоди згідно положень ст. 1173-1174 ЦК України.

СУДОВІ ВИКЛИКИ

Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (т.2 а.с.192-193, 206-207).

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи:

11 лютого 2024 року о 16.40 год. у м. Дніпрі на перехресті пр. О.Поля та вул. Ульянова сталося ДТП між транспортними засобами Mercedes-Benz C200CDI, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 та Geely MK Cros, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 .

Згідно з постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2024 року по справі №203/908/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 липня 2024 року по цій справі постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська скасовано. Винесено нову постанову, якою на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.

Як вказують позивачі у позовній заяву, після набрання законної сили постановою апеляційного суду ОСОБА_1 і його представник неодноразово зверталися до органів поліції з вимогою належного реагування щодо іншого учасника ДТП. Втім, уповноважені посадові особи патрульної поліції відмовилися ініціювати складання матеріалів відносно іншого учасника ДТП, тобто вжити дії для направлення таких матеріалів до суду, посилаючись на те, що «первинні матеріали вже були складені», чим фактично зробили не можливі страхові виплати.

У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 вказано, що, застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Отже, для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов`язковою є сукупність трьох умов: дії органу (посадових або службових осіб) повинні мати протиправний характер, шкода та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Вина посадових осіб органів державної влади не є обов`язковою. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 березня 2019 року у справі №712/7385/17 сформулювала висновок, що дії суб`єкта владних повноважень щодо складання протоколу без ухвалення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності не породжують правових наслідків для особи та не порушують її права.

Поліцейський, який складає протокол про адміністративне правопорушення, не є суб`єктом, який здійснює оперативно-розшукову діяльність чи проводить досудове розслідування, тому до таких правовідносин не застосовуються приписи статті 1176 ЦК України та Закону № 266/94-ВР.

У разі закриття справи про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачене статтею 124 КУпАП, через відсутність події і складу адміністративного правопорушення відшкодування шкоди особі, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, здійснюється на загальних підставах, передбачених статтею 1174 ЦК України, а положення статті 1176 ЦК України та Закону № 266/94-ВР не є застосовними.

У спірних правовідносинах шкода відшкодовується на загальних підставах, визначених статтею 1174 ЦК України, а тому обов`язковою умовою для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб відповідача у виді відшкодування шкоди є встановлення протиправності у діях працівників патрульної поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Невідповідність вимогам закону дій працівників патрульної поліції, які склали протокол про наявність у діях позивача ознак складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 124 КУпАП, в цій справі судами не встановлено.

Тобто відсутність складу адміністративного правопорушення у діях позивача встановлена судом за результатами оцінки всіх доказів у справі, зокрема й висновку проведеної судової автотехнічної експертизи, що не доводить очевидної протиправності дій працівника патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення.

Суд першої інстанції зазначив, що рішенням у справі про адміністративне правопорушення не встановлено, що складений за результатами ДТП протокол про адміністративне правопорушення не відповідав вимогам закону, зокрема статті 256 КУпАП, та те, що на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення дії патрульного поліцейського були протиправними.

Отже, не встановлено неправомірності у діях працівника патрульної поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, а тому відсутні підстави для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб відповідача у виді відшкодування шкоди.

Враховуючи те, що у спірних правовідносинах закриття справи у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення відбулося не через невідповідність протоколу вимогам закону або через інші протиправні дії працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку, що оскільки у справі не встановлено підстав, визначених статтею 1174 ЦК України для відшкодування шкоди, у позивачів не виникло право на відшкодування моральної шкоди, у зв`язку із чим відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Крім того, посилання представника позивачів про незбереження відеозаписів камери «Безпечне місто», суд зазначає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення №203/908/24 в апеляційні інстанції було встановлено, що згідно повідомлення директора КП «ІНФО-РАДА-ДНІПРО» ДМР від 23 лютого 2024 року вих.№СЦ-23/02-2, відповідно до якого відеокамери системи ситуаційного відеоспостереження м. Дніпра, які встановленні на перехресті пр. О.Поля та вул. Ульянова, у зв`язку з ушкодженням ліній комунікацій 11 лютого 2024 року не працювали відеозаписи відсутні. Камери підпорядковані КП «ІНФО-РАДА-ДНІПРО» ДМР.

Не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо.

Тобто, позивачі можуть звернутися з позовом до ОСОБА_3 з цивільно-правовим позовом про стягнення суми завданої шкоди.

Встановивши зазначені обставини суд першої інстанції дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

З таким висновком погоджується й колегія суддів апеляційного суду з огляду на таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2025 року, справа № 335/6977/22, провадження № 14-87цс24 зазначено:

112. Суди попередніх інстанцій не врахували, що рішенням у справі про адміністративне правопорушення не встановлено, що складений за результатами ДТП протокол про адміністративне правопорушення не відповідав вимогам закону, зокрема статті 256 КУпАП, та те, що на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення дії патрульного поліцейського були протиправними.

113. Отже, суди попередніх інстанцій не встановили неправомірності у діях працівника патрульної поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, а тому відсутні підстави для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб відповідача у виді відшкодування шкоди.

114. Ураховуючи те, що у спірних правовідносинах закриття справи у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення відбулося не через невідповідність протоколу вимогам закону або через інші протиправні дії працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оскільки у справі не встановлено підстав, визначених статтею 1174 ЦК України для відшкодування шкоди, у позивача не виникло право на відшкодування моральної шкоди, у зв`язку із чим відсутні підстави для задоволення позову.

Як вбачається з постанови Дніпровського апеляційного суду від 15 липня 2024 року в справі про адміністративне правопорушення №203/908/24 (а.с. 41-42, том 1), закриваючи провадження у адміністративній справі, суд виходив з відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. При цьому жодного посилання на невідповідність протоколу вимогам закону або через інші протиправні дії працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення у зазначеній постанові немає.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди із рішенням суду.

При таких обставинах апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Антонов Євген Малекович, залишити без задоволення.

Рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 08 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 22.09.2026 року.

Судді: