Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №205/10042/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7867/26 Справа № 205/10042/25 Суддя у 1-й інстанції - Дорошенко Г. В. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.

суддів Никифоряка Л.П., Халаджи О.В.

за участю секретаря Гречишникової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні,

- за апеляційною скаргою Міністерства оборони України,

на рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 28 квітня 2026 року, -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

30.06.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Новокодацького районного суду міста Дніпра із вказаною заявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в якій просила суд встановити факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період з 2017 року по дату загибелі ОСОБА_2 – ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також що ОСОБА_1 перебувала на утриманні ОСОБА_2 .

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Рішенням Новокодацького районного суду міста Дніпра від 28 квітня 2026 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні задоволено.

Встановлено факт спільного проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановлено факт перебування ОСОБА_1 на утриманні чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

26.05.2026 рокувід Міністерства оборони Українинадійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 28 квітня 2026 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що вказане рішення було ухвалено з порушенням норм права, оскільки між сторонами існує спір про право, а докази спільного побуту є недостатніми для виплати державної грошової допомоги.

Крім того, наголошує, що заявниця не довела свою приналежність до кола осіб, які мають законодавче право на соціальні виплати у разі загибелі захисника.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України не надходило.

СУДОВІ ВИКЛИКИ

Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (том 2, а.с. 33-35).

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що він є рідним сином ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 є його вітчимом. Вони усі разом, однією сім`єю мешкали у квартирі ОСОБА_2 постійно. Також пояснив, що він отримав медаль за службу вітчима, яку вручили посмертно. ОСОБА_2 був присутній на похоронах бабусі – матері ОСОБА_1 , брав участь в їх організації, а до її смерті підтримував з нею дуже теплі родинні стосунки.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що вона є близькою подругою родини ОСОБА_1 з 2001 року. ОСОБА_2 – це чоловік ОСОБА_1 , з яким вони разом проживали як одна сім`я в квартирі ОСОБА_2 . Вони проживали недалеко один від одного, тож її родина постійно спілкувалась з родиною ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , часто ходили один до одного в гості. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 робили разом ремонт, купували речі в кватиру, готували їжу разом, робили спільні закупи. Син ОСОБА_7 називав ОСОБА_6 батьком, у них були дуже теплі сімейні стосунки між собою. Забезпечував родину в основному ОСОБА_2 , ОСОБА_1 лише іноді підробляла в інтернеті. Щодо інших жінок у житті ОСОБА_2 їй нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що є сусідкою заявниці ОСОБА_1 по під`їзду з четвертого поверху за місцем реєстрації у м.Мирноград, а також давно знайома із ОСОБА_2 , приблизно дев`ять років тому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зійшлись і почали проживати як чоловік та жінка у квартирі ОСОБА_2 , мали теплі стосунки. Чоловік ОСОБА_2 працював, син ОСОБА_1 називав його батьком, а заявниця не працювала, оскільки доглядала за своєю лежачою матір`ю. Після евакуації до м.Дніпра ОСОБА_2 одразу працевлаштувався, щоб забезпечувати родину. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у відносинах до смерті ОСОБА_2 .

У судовому засіданні достовірно встановлено та підтверджено матеріалами справи, що заявниця ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 . (а.с. 27, 146)

Згідно довідки №2 від 29.08.2024, засвідченої керівником ОСББ «Світлий_30» м. Мирноград та мешканцями будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_10 , 18.03.1985 зареєстрований та фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2 з 03.11.2005. Разом із ним за вказаною адресою з січня 2017 року проживали однією сім`єю ОСОБА_1 та її син ОСОБА_3 (а.с. 21)

За цією ж адресою ОСОБА_2 та син заявниці ОСОБА_3 стояли на обліку у Мирноградській Центральній міській лікарні, що підтверджується копіями медичних карт вказаних осіб. (а.с. 147)

ОСОБА_1 має статус внутрішньо переміщеної особи (ВПО), взята на облік ВПО Управлінням соціального захисту населення Дніпровської міської ради, що підтверджується довідкою №1204-5003426902 від 02.09.2024. Як видно зі змісту вказаної довідки, фактичне місце проживання/перебування ОСОБА_1 зазначено за адресою: АДРЕСА_3 . (а.с. 20)

Квартиру за вказаною адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 орендувала на підставі договору оренди квартири від 29.08.2024 разом ОСОБА_2 (23-24)

Згідно довідки №06/1087-і від 10.06.2025 ОСОБА_1 перебуває на обліку в управління соціального захисту населення Мирноградської міської ради та їй призначено компенсацію фізичним особам, що надають соціальні послуги за різні періоди з 16.07.2014 по 01.02.2025. (а.с. 22)

З виписки по надходженням по картці/рахунку ОСОБА_1 у АТ КБ «ПриватБанк» за період з 01.01.2025 по 05.06.2025, видно, що заявниця отримувала соціальну допомогу як ВПО, інших періодичних зарахувань, які б свідчили про постійний дохід, у даній виписці не відображено. Крім того, ОСОБА_1 отримувала періодичні зарахування грошових сум на власну картку від ОСОБА_2 (а.с. 11-19, 55-56)

Відповідно до відповіді з державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми доходів №2120557 від 11.12.2025 доходи ОСОБА_1 за період з 1 кварталу 2017 року по 2 квартал 2025 року складались з державної та соціальної матеріальної допомоги, соціальних та благодійних виплат. (а.с. 164-170)

Згідно з відомостями з реєстру застрахованих осіб, а також відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДПС України, наданих Головним управлінням пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області на виконання ухвали суду від 11.12.2025 про витребування доказів, за період з січня 2017 року по травень 2025 року ОСОБА_1 отримувала лише соціальні виплати, а ОСОБА_2 був працевлаштований на різних підприємствах та отримував доходи у виді заробітної плати, в тому числі з грудня 2024 року по травень 2025 року від військових частин НОМЕР_3 та НОМЕР_1 (а.с. 183-187, 201-209)

У матеріалах справи також наявні фото копії скрінів листування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у месенджері, записка від ОСОБА_2 , адресована заявниці та її синові, а також спільні фото ОСОБА_1 з ОСОБА_2 (а.с. 32, 33-37, 57-63, 150)

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у населеному пункті Олешня, Курської області, Російської Федерації, причина смерті – інші уточнені травми із залученням декількох ділянок тіла, ушкодження внаслідок військових дій від інших видів вибухівки та уламків, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть № 901 від 20 травня 2025 року та копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 (а.с. 38)

Сповіщенням сім`ї № 620 від 20.05.2025 ІНФОРМАЦІЯ_1 сповістив ОСОБА_1 про загибель чоловіка – солдата ОСОБА_2 , під час виконання військового обов`язку, в бою за Україну, її свободу та незалежність ІНФОРМАЦІЯ_2 поблизу н.п. Олешня, Суджанського району, Курської області. (а.с. 39)

Батьки ОСОБА_2 – ОСОБА_11 та ОСОБА_12 померли ІНФОРМАЦІЯ_5 та 06.07.2008, відповідно, що підтверджується копіями свідоцтв про смерть серії НОМЕР_5 та НОМЕР_6 . (а.с. 30-31)

Згідно з листом відділу ДРАЦС по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 06.11.2025 за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян актових записів про шлюб, розірвання шлюбу, народження дітей гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 – не виявлено. (а.с. 115)

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 був військовослужбовцем та загинув у травні 2025 року під час несення військової служби у лавах ЗСУ. За життя ОСОБА_2 проживав разом із ОСОБА_1 та її сином однією сім`єю з 2017 року, спочатку у місті Мирноград Донецької області, а після повномасштабного вторгнення – у місті Дніпрі. ОСОБА_1 , хоча і була працездатною, однак у період сумісного проживання з ОСОБА_2 (з 2017 року) не працювала та не отримувала заробітну плату, а отримувала лише соціальну допомогу від держави. При цьому, ОСОБА_2 у цей період був офіційно працевлаштований, отримував заробітну плату з якої утримував свою цивільну дружину.

Зі змісту заяви вбачається, що встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки необхідно ОСОБА_1 для отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця, отримання спадщини, отримання інших пільг, реалізації прав та законних інтересів як члена родини загиблого військовослужбовця.

Надаючи оцінку сукупності доказів, які містяться у матеріалах справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 2017 року по 08 жовтня 2022 року перебували у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу, під час яких вони проживали разом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет та проводили спільні витрати. При цьому в будь-якому іншому шлюбі вказані особи не перебували.

Доказів, які б спростовували обставини спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд першої інстанції вважав доведеним факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з 2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У даному випадку судом встановлено, що допомога, яка надавалася позивачу померлим чоловіком була для неї хоч і не єдиним, проте постійним та основним джерелом засобів до існування, що підтверджується наявними у справі доказами та показами допитаних в судовому засіданні свідків, які підтвердили, що ОСОБА_2 утримував їхню родину та безпосередньо ОСОБА_1 .

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав і для встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні померлого чоловіка.

З таким висновком погоджується й колегія суддів апеляційного суду з огляду на таке.

Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168) визначено, що сім`ям загиблих осіб (загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини) виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000,00 грн, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

Частиною першою статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

Разом із тим, відповідно до частини четвертої статті 16-1 Закону, до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; інші утриманці загиблої (померлої) особи, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до частини першої статті 16-3 вказаного Закону одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.

Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із "подружжя"; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 2017 року по 08 жовтня 2022 року перебували у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу, під час яких вони проживали разом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет та проводили спільні витрати.

При цьому в будь-якому іншому шлюбі вказані особи не перебували.

Доказів, які б спростовували обставини спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю матеріали справи не містять.

А тому факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з 2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 є доведеним.

Крім цього, допомога, яка надавалася позивачу померлим чоловіком була для неї хоч і не єдиним, проте постійним та основним джерелом засобів до існування, що підтверджується наявними у справі доказами та показами допитаних в судовому засіданні свідків, які підтвердили, що ОСОБА_2 утримував їхню родину та безпосередньо ОСОБА_1 .

Довід апеляційної скарги, що рішення було ухвалено з порушенням норм права, оскільки між сторонами існує спір про право не знайшов свого підтвердження, оскільки спору про право між сторонами не існує, тобто справа підлягає розгляду в окремому провадженні.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди із рішенням суду.

При таких обставинах апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 28 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 22.09.2026 року.

Судді: