Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №199/9799/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4368/26 Справа № 199/9799/25 Суддя у 1-й інстанції - ЯКИМЕНКО Л. Г. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.

суддів Никифоряка Л.П., Халаджи О.В.

за участю секретаря Гречишникової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради, Орган опіки та піклування - Адміністрація Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради,про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

- за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради

на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 18 грудня 2025 року, -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

08.08.2023 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра надійшов позов Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, в якому позивач просив визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням - кімнатою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що кімната АДРЕСА_1 , перебуває у комунальній власності територіальної громади міста в особі Дніпровської міської ради, від імені якої діє позивач, як представницький орган місцевого самоврядування, в силу ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування».

У вказаній кімнаті з 19.04.2007 року зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , однак більш аніж 3 роки не проживають за вказаною адресою, а за даною адресою мешкають квартиранти, що підтверджується актами комісії Комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради від 10.06.2024 року, 13.11.2024 року та 03.04.2025 року.

Відповідно до довідки КП «Жилсервіс-5» ДМР від 03.04.2025 року, на ім`я ОСОБА_1 у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , із 01.09.2016 року відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 , який діє по теперішній час. При цьому, борг за особовим рахунком № НОМЕР_1 складає 55728,04 грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 18 грудня 2025 року у задоволенні позову Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - відмовлено.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

30.01.2026 року від Дніпровської міської ради надійшла апеляційна скарга в якій ставиться вимога про скасування рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 18 грудня 2025 року та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не було встановлено місце перебування відповідача на момент спору, а відтак висновки щодо ймовірної його міграції є припущенням.

Враховуючи те, що згідно з долученими до позову актами від 10.06.2024 року, 13.11.2024 року, 03.04.2025 року, відповідачі з 2021 року по теперішній час не проживають в кімнаті №1, кімната опечатана, однак триває збройна агресія рф проти України, до міста Дніпра, як найближчого обласного центру до прифронтових територій, постійно прибувають громадяни України, які не мають власного житла та потребують поліпшення житлових умов, відтак вважаємо, що втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України не надходило.

СУДОВІ ВИКЛИКИ

Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с.135, 140-144).

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи:

Кімната АДРЕСА_1 , перебуває у комунальній власності територіальної громади міста в особі Дніпровської міської ради.

У вказаній кімнаті з 19.04.2007 року зареєстровані відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою №388 від 03.04.2025 року, виданою директором КП «Жилсервіс-5» ДМР ОСОБА_4 (а.с.13). Позивач зазначає, що відповідачі не проживають за вказаною адресою, на що надав акти комісії Комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради від 10.06.2024 року, 13.11.2024 року та 03.04.2025 року (а.с.10-12).

Відповідно до довідки КП «Жилсервіс-5» ДМР від 03.04.2025 року, на ім`я ОСОБА_1 у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , із 01.09.2016 року відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 , який діє по теперішній час. Борг за особовим рахунком № НОМЕР_1 складає 55728,04 грн(а.с.14).

Суд першої інстанції вважав недоведеним факт відсутності відповідачів у спірній квартирі, адже Акт, наданий позивачем на підтвердження цієї обставини, не є достовірним та достатнім доказом у розумінні процесуального закону.

Також суд першої інстанції враховував, що відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 та території України, в зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено воєнний стан строком на 30 діб, який продовжено до теперішнього часу. Таким чином, позов пред`явлено під час дії воєнного стану, тому відсутність відповідачів за місцем реєстрації має об`єктивні причини і за таких обставин не може вважатись такою, що має місце без поважних причин.

Крім цього, суд першої інстанції звернув увагу на те, що позивач не зазначив та не клопотав перед судом про залучення по справі третьою особою Орган опіки та піклування, з урахуванням того, що один із відповідачів є неповнолітньою особою.

Також позивачем не з`ясовано, чи мають відповідачі статус внутрішньо-переміщених осіб та чи залишали вони територію України з метою збереження життя неповнолітнього ОСОБА_2 , враховуючи той факт, що місто Дніпро є безпосередньо наближеним до зони бойових дій.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки позивачем не надано докази, які б беззаперечно свідчили про непроживання відповідачів у спірній кімнаті більше шести місяців без поважних причини, які б суд міг покласти в основу задоволення вимог позивача.

З таким висновком погоджується й колегія суддів апеляційного суду з огляду на таке.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 58 ЖК УРСР встановлено, що на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Відповідно до ст.64 ЖК УРСР, члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Відповідно до ст.71 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку (стаття 72 ЖК УРСР).

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» № 2 від 12.04.85 року, у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк. Коли відсутній повернувся на жилу площу за згодою членів сім`ї, його не можна вважати таким, що втратив право на жилу площу. Якщо ж він вселився в жиле приміщення всупереч волі членів сім`ї і був відсутнім понад встановлені строки без поважних причин, то суд вправі визнати його таким, що втратив право на жилу площу. Коли в жилому приміщенні не залишалися члени сім`ї особи, яка була відсутня, його повернення в це приміщення до часу розгляду спору в суді є істотною обставиною, але вона не може бути безспірною підставою до відмови в позові, а повинна оцінюватись у сукупності з іншими обставинами. Наявність рішення суду про право громадянина користуватися жилим приміщенням не є перешкодою до розгляду і задоволення позову про визнання його таким, що втратив це право з мотивів, що після набрання рішенням законної сили або після його виконання він був відсутнім понад шість місяців, у тому числі і в тих випадках, коли строк для виконання рішення не скінчився. Наймачеві або членові його сім`ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо).

З матеріалів справи вбачається, що кімната АДРЕСА_1 , перебуває у комунальній власності територіальної громади міста в особі Дніпровської міської ради (а.с. 9).

У вказаній кімнаті зареєстровані відповідачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується довідкою №388 від 03.04.2025 року, виданою директором КП «Жилсервіс-5» ДМР ОСОБА_4 (а.с. 13).

Доводи апеляційної скарги спростовуються тим, що відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Законом України № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року на території України, в зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено воєнний стан строком на 30 діб, який продовжено до теперішнього часу.

Таким чином, позов пред`явлено під час дії воєнного стану, тому відсутність відповідачів за місцем реєстрації має об`єктивні причини і за таких обставин не може вважатись такою, що має місце без поважних причин.

Отже, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у матеріалах цивільної справи доказів того, що відповідачі не проживають за вказаною адресою саме без поважних причин.

Доводи апеляційної скарги про заборгованість по комунальним платежам відповідачки також не впливає на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки не заважає для звернення до суду відповідного підприємства з метою стягнення заборгованості.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди із рішенням суду.

При таких обставинах апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 18 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 22.09.2026 року.

Судді: