Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №194/190/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7287/26 Справа № 194/190/26 Суддя у 1-й інстанції - Соколова Ю. І. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.

суддів Никифоряка Л.П., Халаджи О.В.

за участю секретаря Гречишникової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди,

- за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»,

на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2026 року, -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

02.02.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Тернівського міського суду Дніпропетровської області з позовом до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я, в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у зв`язку з отриманими на виробництві професійними захворюваннями в розмірі 260000,00 грн.

Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що висновком МСЕК від 15.01.2024 року позивачу первинно-повторно встановлено сукупно 65 % втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК «Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 130 000,00 грн (сто тридцять тисяч гривень 00 копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК «Павлоградвугілля» на користь держави судовий збір у розмірі 1300,00 грн (одна тисяча триста гривень 00 копійок) на р/р UA908999980313111256000026001 в Казначействі України (ЕАП), код ЄДРПОУ 37993783, отримувач ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, призначення платежу: судовий збір.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

05.05.2026 року ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2026 року змінити, зменшивши розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача до 65 000 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що відповідачем вимоги нормативно-правових актів з охорони праці не порушувалися.

Таким чином, оскільки у встановленому законом порядку посадові особи відповідача не визнавалися винними у порушенні законодавства про охорону праці, вина як елемент складу правопорушення - відсутня.

Враховуючи відсутність встановлених фактів порушення відповідачем законодавства про охорону праці є недоведеним причинний зв?язок між виникненням хронічних захворювань та діями відповідача.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

СУДОВІ ВИКЛИКИ

Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с.194-195).

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ОСОБА_1 з 21.06.2001 по 12.10.2022 перебував в трудових відносинах з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», що підтверджено записами в трудовій книжці (а.с.12-16).

12.10.2022 року позивач звільнений за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, відповідно до ст.38 КЗпП України, про що зроблено запис в трудовій книжці (а.с.16).

Згідно Акту розслідування нещасного випадку що стався 15.08.2021 року, за формою Н-1/П від 25.08.2021 року, вбачається, що було проведено розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 , який працював у ВСП «ШУ Тернівське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на посаді гірник очисного забою. За результатами розслідування було встановлено, що згідно підпункту 2 пункту 52 «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань аварій на виробництві», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2010 №337, нещасний випадок з ОСОБА_1 пов?язаний з виробництво, підлягає обліку на ВСП «ШУ Тернівське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» та було складено Акт за формою Н-1/П. Особою, яка допустила порушення вимог законодавства з охорони та гігієни праці визнано ОСОБА_1 (а.с.17-25).

Згідно до інформаційної довідки про умови праці працівника при підозрі в нього хронічного професійного захворювання (отруєння), складеної Південно – Східним міжрегіональним управлінням державної служби з питань праці від 22.05.2023 № БС/3.1/12200-23, умови та характер праці ОСОБА_1 відноситься за професією гірник очисного забою дільниці з видобутку вугілля ВСП «ШУ Тернівське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» до 3 класу 4 ступеню «Шкідливі; за професією гірник підземний дільниці з видобутку вугілля ВСП «ШУ Тернівське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» до 3 класу 4 ступеню «Шкідливі»; за професією гірник підземний дільниці шахтного транспорту, гірник підземний з правом керування маневровими лебідками дільниці шахтного транспорту ВСП «ШУ Тернівське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» до 3 класу 4 ступеню «Шкідливі» (а.с.26-34).

За медичним висновком лікарсько – експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння) від 12.10.2023 року №1158 були встановлені професійні захворювання у ОСОБА_1 : Радикулопатія попереково-крижова L5, S1 та шийна С6, С7, C8 з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і м?язово-тонічним синдромами, вираженим периферичним нейросудинним синдромом верхніх кінцівок, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових і колінних суглобів (ПФ другого ступеня). Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група В. ЛН першого-другого ступеня. Хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість третього ступеня (з помірним зниженням слуху) - за класифікацією ОСОБА_2 і Н.І. Пономарьової. Встановлення (невстановлення) професійного характеру захворювання: Захворювання професійні, 12.10.2023 (а.с.92-95).

Відповідно до копії повідомлення про хронічне професійне захворювання (отруєння) від 13.10.2023 вих.№08/21-2395, Форма П-3, ВСП «ШУ Тернівське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» повідомлено про встановлення ОСОБА_1 діагнозу: 1.Радикулопатія попереково-крижова L5, S1 та шийна С6, С7, С8 з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і м?язово-тонічним синдромами, вираженим периферичним нейросудинним синдромом верхніх кінцівок, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових і колінних суглобів (ПФ другого ступеня). 2.Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група В. ЛН першого-другого ступеня. 3.Хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість третього ступеня (з помірним зниженням слуху) - за класифікацією В.О. Остапкович і Н.І. Пономарьової. Захворювання професійні (12.10.2023). Супутній діагноз: Найменування факторів виробничого середовища та трудового процесу, що спричинили хронічне професійне захворювання (отруєння): фізичне навантаження, пил фіброгенної дії, шум. Дата встановлення остаточного діагнозу: 12.10. 2023 (а.с.35).

Згідно з актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 21.11.2023 року за формою- П-4, хронічне професійне захворювання у позивача виникло за обставин тривалої дії шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу. Підземні умови праці в гірничих виробках не дозволяють досягнути гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин в повітрі робочої зони, гранично-допустимих рівнів шуму, допустимих параметрів показників важкості праці. Технологія виконання підземних робіт здійснюється відповідно нормативних актів з охорони праці для вугільних підприємств України. Засоби колективного та індивідуального захисту від впливу шкідливих виробничих факторів на підприємстві впроваджено та забезпечено працівника згідно з галузевими нормами. Із засобів індивідуального захисту органів дихання був забезпечений респіратором РПА-ТД-2 який за принципом дії залежно від способу забезпечення захисту відноситься до фільтрувальних засобів. У складі респіратора РПА-ТД-2 використовувались захисні змінні протиаерозольні фільтри ФРПА P2 R, які відносяться до класу захисту P2 відповідно до вимог ДСТУ EN 143:2002 «Засоби індивідуального захисту органів дихання. Протиаерозольні фільтри. Вимоги, випробування, маркування». Причина виникнення хронічного професійного захворювання: важкість праці: маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну 35 кг періодичне перебування у вимушеній робочій позі 65,3% часу зміни, періодичне перебування у незручній робочій позі 19,2% часу зміни, нахили корпусу 40 рази за зміну, зовнішнє фізичне динамічне навантаження при загальному навантаженні (за участю м?язів рук, тулуба, ніг становило 33750 кг/м, переміщення у просторі (переходи, обумовлені технологічним процесом: протягом зміни) по горизонталі становило 4,78 км. Хімічні фактори: пил вуглецю: інші копалини вуглецю і вуглепородні пили з вмістом SiO від 10% до 70% в повітрі робочої зони 86,2 мг/м3, при ГДК - 2 мг/ м3 відповідно до вимог «Гігієнічних регламентів хімічних речовин у повітрі робочої зони», затверджених наказом Міністерства охорони здоров?я України від 14.07.2020 №1596. Фізичні фактори: еквівалентний рівень шуму - 88 дБА, еквівалентний корегований рівень віброшвидкості локальної вібрації 117 дБ (а.с.36-40).

Як вбачається з акту, позивачу були встановлені професійні захворювання за діагнозом: 1. Радикулопатія попереково-крижова L5, S1 та шийна С6, C7, C8 з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і м?язово-тонічним синдромами, вираженим периферичним нейросудинним синдромом верхніх кінцівок, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових і колінних суглобів (ПФ другого ступеня), код M54.1; M17-M19. 2. Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група В. ЛН першого-другого ступеня, код J44; J43.8. 3. Хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість третього ступеня (з помірним зниженням слуху) - за класифікацією В.О. Остапкович і Н.І. Пономарьової, код H90.3.

У зв`язку з незгодою з викладеними в акті обставинами членами комісії з розслідування професійного захворювання у працівника ВСП «ШУ Тернівське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» ОСОБА_1 , а саме представником ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» Рибальченко Д.В., заступником директора з охорони праці ВСП «ШУ Тернівське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» Коломоєць М.О. було підписано вказаний акт з окремою думкою. Відповідно до змісту окремої думки вважають, що у ОСОБА_1 не могло розвинутись захворювання ХОЗЛ, внаслідок дії виробничих факторів, а відтак воно не може вважатися хронічними професійними захворюванням (а.с.41-43).

З окремої думки головного спеціаліста відділу профілактики та розслідування нещасних випадків управління контрольно – перевірочної роботи ГУ ПФУ в Дніпропетровській області Тополянської Л.К., вважає, що інформація в акті щодо інформація, яка відображена в пункті 17 акту форми П-4, щодо виконання підземних робіт відповідно нормативних актів з охорони праці, забезпечення працівників засобами колективного та індивідуального захисту, використання та характеристика респіраторів РПА-ТД-2 є зайвою та не відносяться до обставин, при яких виникло хронічне професійне захворювання. Перевищення показників шкідливих виробничих факторів, які привели до виникнення хронічного професійного захворювання і на підставі, яких було встановлено зв?язок захворювання з умовами праці та заходи, які розроблені комісією щодо запобігання виникненню хронічного професійного захворювання свідчать про недосконалість технології, механізмів, робочого інструменту (а.с.44).

Відповідно до виписки з акту МСЕК серії 12 ААА № 061823 ОСОБА_1 було первинно встановлено 10% втрати професійної працездатності з 22.02.2022, по причині трудового каліцтва 15.08.2021, з датою переогляду 01.03.2023, та рекомендовано медикаментозне лікування.

Висновком МСЕК від 15.02.2023 року позивачу повторно встановлено 10% втрати професійної працездатності по причині трудового каліцтва 15.08.2021, з датою переогляду 01.03.2025, та рекомендовано медикаментозне лікування.

Висновком МСЕК від 15.01.2024 року позивачу первинно - повторно сукупно встановлено 65% втрати професійної працездатності, з яких: 35% внаслідок радикулопатії з ДФА, 10% внаслідок ХОЗЛ, 10% внаслідок туговухості, 10% внаслідок виробничої травми згідно акту Н-1 від 25.08.2021 та визнано (первинно) інвалідом третьої групи з 28.12.2023, з переглядом до 15.12.2024 року, що підтверджується довідками МСЕК серії 12 ААА №131872 та серії 12 ААГ №548771 від 15.01.2024 року. Рекомендовано медикаментозне та санаторно-курортне лікування, нагляд і лікування у невролога, травматолога, пульманолога, ЛОР, стаціонарне лікування (а.с.45-46).

Висновком МСЕК від 18.12.2024 року позивачу повторно сукупно встановлено 65% втрати професійної працездатності, з яких: 35% внаслідок радикулопатії з ДФА, 10% внаслідок ХОЗЛ, 10% внаслідок туговухості, 10% внаслідок виробничої травми згідно акту Н-1 від 25.08.2021, та повторно встановлено третю групу інвалідності з 01.01.2025, з переглядом до 15.12.2027 року, що підтверджується довідками МСЕК серії 12 ААА №144939 та серії 12 ААД №084398 від 18.12.2024 року. Рекомендовано медикаментозне та санаторно-курортне лікування, нагляд і лікування у невролога, травматолога, пульманолога, ЛОР, стаціонарне лікування (а.с.17).

На підтвердження звернення за медичною допомогою внаслідок отриманого трудового каліцтва та професійного захворювання позивачем надано виписні епікризи з історії хвороби, медичні довідки, які свідчать про перебування позивача на лікуванні внаслідок отриманого трудового каліцтва та професійного захворювання (а.с.48-91, 96-131).

Отже, право на відшкодування моральної шкоди у позивача виникло з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, тобто з 22.02.2022 року.

Оскільки позивачу первинно висновком МСЕК встановлено стійку втрату професійної працездатності у зв`язку з трудовим каліцтвом 22.02.2022 року та в подальшому первинно – повторно з професійним захворюванням з 28.12.2023 року, тобто встановлено наявність пошкодження здоров`я на виробництві, що надало йому право на відшкодування моральної шкоди роботодавцем, то така шкода відшкодовується саме з ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля».

Сукупністю проаналізованих та досліджених в судовому засіданні доказів суд дійшов висновку, що втрата професійної працездатності позивача настала внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, та професійних захворювань, отже роботодавець не забезпечив створення нешкідливих та не небезпечних умов праці.

Втрата працездатності на 65% призвели до порушення звичайного ритму життя позивача, у позивача змінилися умови життя, він періодично проходить лікування, незважаючи на постійні курси лікування покращення в стані його здоров`я відсутнє.

До теперішнього часу він відчуває негативні наслідки професійного захворювання, а саме: фізичні страждання, порушення душевної рівноваги, неможливість виконувати важку працю, звичайний уклад його життя порушено.

При вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань внаслідок професійного захворювання, ступень вини відповідача, стан здоров`я позивача, важкість змушених змін у його життєвих і виробничих зв`язках, неможливість їх поновлення, те, що позивач постійно відчуває хворобливі відчуття, має потребу в постійному лікуванні.

Крім того, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, а ніж достатнім для розумного задоволення потреб позивача і не повинен призводити до його збагачення за рахунок відповідача.

З огляду на наведене, враховуючи надані позивачем докази, процент втрати професійної працездатності, з урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивач, надмірна, виходячи з принципу розумності та справедливості, суд вважає за необхідним визначити розмір моральної шкоди завдану внаслідок отримання позивачем виробничої травми при нещасному випадку на виробництві та хронічного професійного захворювання у розмірі 130 000,00 грн.

З таким висновком погоджується й колегія суддів апеляційного суду.

Відповідно до ч.1-3 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно з ч.1, 2 ст.153 Кодексу законів про працю України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частинами 1 та 3 ст.13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до ст.173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною 1 ст.237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

У пунктах 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

У Рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» зазначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Тож, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, вважаючи доведеним спричинення позивачу моральної шкоди, провину відповідача в її спричиненні та причино-наслідковий зв`язок між діяннями відповідача та настанням у позивача негативних наслідків – втрати професійної працездатності.

Що стосується доводів апеляційної скарги відповідача про недоведення причинного зв`язку між діями відповідача та настанням у позивача негативних наслідків – виникненням хронічних захворювань, вони спростовуються Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 20 листопада 2023 року, у п.17 якого зазначено, що професійне захворювання виникло внаслідок тривалої дії шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу на організм робочого.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 15 червня 2020 року у справі № 212/3137/17-ц зазначив, що невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.

У постанові Великої палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №210/5258/16-ц зазначено, що суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

Прийнявши до уваги розмір втрати професійної працездатності ОСОБА_1 та встановлення йому третьої групи інвалідності, глибину, характер та тривалість душевних страждань та нервових переживань, а також конкретні обставини по справі, характер професійних захворювань та їх наслідки для здоров`я позивача, суд першої інстанції обґрунтовано визначив розмір компенсації моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, на рівні 130 000 грн.

Враховуючи наведене, а також те, що професійне захворювання ОСОБА_1 під час його перебування у трудових відносинах з відповідачем, на якого законодавством покладено обов`язок забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці, що потягнуло за собою втрату позивачем професійної працездатності та завдало йому моральних страждань, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

При таких обставинах, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» не підлягає задоволенню.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНИХ СКАРГ

Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд повно і всебічно перевіривши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову у відповідності з нормами матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» залишити без задоволення.

Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2026 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення виготовлено 22.09.2026 року.

Судді: