Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №178/964/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5473/26 Справа № 178/964/25 Суддя у 1-й інстанції - Берелет В. В. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.

суддів Никифоряка Л.П., Халаджи О.В.

за участю секретаря Гречишникової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , другою Кам`янської державної нотаріальної контори, третя особа – державний нотаріус Солонянської державної нотаріальної контори Паруснікова Ілона Олегівна, про встановлення факту прийняття спадщини та скасування свідоцтва на спадщину,

- за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Станіславська Анастасія Вікторівна,

на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2026 року, -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

29.04.2025 року до Криничанського районного суду Дніпропетровської області позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , другою Кам`янської державної нотаріальної контори, третя особа – державний нотаріус Солонянської державної нотаріальної контори Паруснікова Ілона Олегівна, про встановлення факту прийняття спадщини та скасування свідоцтва на спадщину, у якому позивачка просила:

- встановити факт прийняття нею спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 її батька ОСОБА_3 ,

- визнати недійсним та скасувати свідоцтвом про спадщину за законом, видане у жовтня 2002 року ОСОБА_2 , а також стягнути з останньої судові витрати.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2026 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , другої Кам`янської державної нотаріальної контори, третя особа: державний нотаріус Солонянської державної нотаріальної контори Паруснікова Ілона Олегівна, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсним та скасування свідоцтва на спадщину, а також стягнення судових витрат відмовлено.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

11.03.2026 рокувід ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Станіславська Анастасія Вікторівнанадійшла апеляційна скарга в якій ставиться вимога про скасування рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2026 року та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що позивачка з 1990 року була зареєстрована та фактично проживала разом з померлим батьком за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд першої інстанції не повно дослідив надані докази, а тому прийшов до невірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивачка була зареєстрована та фактично проживала разом зі спадкодавцем як на день його смерті так і шість місяців, після смерті, а тому відповідно до положень статей 1268 та 1270 ЦК України є такою, що фактично прийняла спадщину.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Від ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Пипа Альона Олегівна надійшов відзиву на апеляційну скаргу, в зазначено, що Свідоцтво про право на спадщину за законом відповідачки вже оскаржував в суді син позивачки, який є також онуком відповідачки у цивільній справі № 178/57/20, де було відмовлено у визнанні цього Свідоцтва недійсним.

Позивачка також зверталась до суду з позовом до відповідачки про визнання Свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним (цивільна справа № 178/3249/23). Рішенням Криничанського районного суду від 29 травня 2024 року, яка залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після його смерті з заявою про прийняття спадщини у 6-ти місячний термін до нотаріальної контори звернулась лише його дружина – відповідачка по справі. Відповідно лише вона й отримала Свідоцтво про право на спадщину за законом.

На час відкриття спадщини діяв ЦК УССР 1963 року, нормами якого було передбачено, що прийняття спадщини можливо лише через надання відповідної заячви нотаріусу.

СУДОВІ ВИКЛИКИ

Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с.250-256).

Від третьої особи завідуючої Солонянської державної нотаріальної контори, яка виконує обов`язки завідуючої Криничанської державної нотаріальної контори Паруснікової І.О. надійшла заява про розгляд справи у її відсутність.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи:

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який доводився батьком позивачці, що підтверджується свідоцтвом народження серії НОМЕР_1 , виданим повторно 01 серпня 2023 року Криничанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Станом на 11 жовтня 2002 року, тобто дату видачі свідоцтва про право на спадщину, діяли норми ЦК УРСР 1963 року.

Згідно зі статтею 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 ЦК Української РСР).

Відповідно до частини першої статті 554 ЦК Української РСР у разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 і 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.

Згідно зі статтею 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

У свою чергу, факт вступу в управління або володіння спадковим майном за своїм змістом та обставинами, які підлягають доведенню, відрізняється від факту проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 р. № 18/5, яка діяла на той час, було визначено, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути:

- довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця;

- довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу;

- копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини;

Крім цього, доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.

Таким чином необхідним було або надати заяву нотаріусу протягом шести місяців від дня відкриття спадщини, або підтвердити факт фактичного вступу у володіння майном.

Однак, позивачкою не надано до суду таких доказів, також не надано Акту про фактичне місце проживання, особистих документів спадкодавця чи майно спадкодавця. З урахуванням чого суд вважає, що твердження ОСОБА_1 щодо прийняття нею спадщини, шляхом фактичного вступу у її володіння є недоведеним.

ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги після померлого та подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, після чого належним чином її прийняла.

Також встановлено, що спадкодавець мав інших дітей, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , які не зверталися до нотаріуса за оформленням своїх спадкових прав.

Встановивши зазначені обставини суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

З таким висновком погоджується й колегія суддів апеляційного суду з огляду на таке.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який доводився батьком позивачці, що підтверджується свідоцтвом народження серії НОМЕР_1 , виданим повторно 01 серпня 2023 року Криничанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Станом на 11 жовтня 2002 року, тобто дату видачі свідоцтва про право на спадщину, діяли норми ЦК УРСР 1963 року.

Згідно зі статтею 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Позивачка не вступала в управління або володіння спадковим майном та не подавала державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Той факт, що позивачка проживала зі спадкодавцем не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки позивачка хоче застосувати норми матеріального права (ЦК України 2003 року) на правовідносини, коли діяв ЦК УРСР 1963 року.

Норми п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року, згідно з якими цей ЦК України застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, слід розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529 - 531 ЦК УРСР.

Отже, при вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 1 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК України 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.

А ЦК УРСР 1963 року не передбачав можливості прийняття спадщини спадкоємцем, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини (ч.3 ст.1268 УК України, 2003 року).

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди із рішенням суду.

При таких обставинах апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Станіславська Анастасія Вікторівна залишити без задоволення.

Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 22.09.2026 року.

Судді: