Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №214/10458/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8884/26 Справа № 214/10458/25 Суддя у 1-й інстанції - Фролова Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Бондар Я.М.

суддів – Акуленка В.В., Остапенко В.О.

сторони:

позивач Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль»

відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст.7, ч. 1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 травня 2026 року, яке ухвалено суддею Фроловою Н.М. в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 29 травня 2026 року,

ВСТАНОВИВ

27 жовтня 2025 року Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» (далі АТ «Криворізька теплоцентраль») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Позовна заява обґрунтована тим, що за адресою: АДРЕСА_1 встановлено автономне опалення.

Проте, власник нерухомого майна, обладнаного індивідуальними джерелами опалення зобов`язаний здійснювати оплату на постачання теплової енергії, яка складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Житловий будинок АДРЕСА_2 технічно під`єднаний до інженерних мереж позивача та забезпечується постачанням теплової енергії, що підтверджується актами подачі та припинення теплоносія до указаного житлового будинку. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачами зобов`язань по оплаті за указані послуги, виникла заборгованість, у зв`язку з чим позивач вимушений звернутися до суду та просить стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості за період з 01.11.2021 року по 31.08.2025.2025 року за спожиту послугу з теплопостачання теплової енергії у розмірі 8419,74 грн., інфляційні втрати у сумі 1112,21 грн., 3 % річних у сумі 304,27 грн., пеню у розмірі 364,24 грн., а всього 10 200,45 грн., а також витрати з оплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.

18.12.2025 року до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій представник позивача просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованість на користь позивача за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.11.2021 року по 31.08.2025 року інфляційні втрати у розмірі 542,94 грн, 3% річних у розмірі 153,82 грн, пеня у розмірі 181,19 грн, а всього 877,95 грн., а також судові витрати в розмірі 3028,00 грн, посилаючись на те, що 17.12.2025 року за №12348/31 від начальника відділу по роботі зі споживачами, надійшла довідка про надання інформації, в якій зазначено, що станом на 16.12.2025 року заборгованість за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.11.2021 по 31.08.2025 сплачена в сумі 8 419,74 грн.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Приписами пункту 44 Типового договору встановлено, що сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього договору відповідно до цього договору або закону. Згідно із п. 45 Типового договору, у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу. Отже, стягувана позивачем з відповідачів сума інфляційних втрат на суму боргу, трьох процентів річних та пені є відповідальністю останніх за допущене ним порушення грошового зобов`язання. На підставі наведеного, АТ «Криворізька теплоцентраль» просить суд врахувати оплату у сумі 8 419,74 грн. при прийнятті рішення, однак зауважує, що оплату у сумі 5 419,74 грн. відповідачі здійснили вже після звернення АТ «Криворізька теплоцентраль» до суду. З урахуванням оплат, які були здійснені відповідачами до пред`явлення позову до суду, позивачем відкореговані суми штрафних санкцій.

Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 травня 2026 року позовні вимоги до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволені частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» інфляційні втрати у сумі 450,74 грн., 3 % річних у сумі 130,10 грн., пеню у розмірі 152,34 грн., а всього 733,18 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» судовий збір у розмірі 1264,35 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль судовий збір у розмірі1264,35 грн.

В задоволенні решти позовних вимог до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.

В задоволенні позовних вимог до відповідача ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просять скасувати рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 травня 2026 року в частині стягнення з апелянтів 733,18 грн. інфляційних втрат, 3% річних та пені та в частині стягнення судового збору в сумі 2 528,70 грн. та ухвалити нове рішення, яким відмовити АТ «Криворізька теплоцентраль» у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені, змінити розподіл судових витрат, поклавши їх на АТ «Криворізька теплоцентраль», або істотно зменшити їх розмір з урахуванням фактичного результату справи.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції помилково поклав на апелянтів обов`язок зі сплати судового збору в сумі 2 528,70 грн. при фактичному задоволенні позовних вимог лише на суму 733,18 грн. та за умови добровільної сплати основної суми заборгованості до ухвалення рішення суду. Станом на час ухвалення рішення судом першої інстанції основне зобов`язання було повністю виконано, а спір щодо основної суми боргу фактично відсутній.

Посилається, що судом неправильно застосована ст. 141 ЦПК України, оскільки під час розгляду справи позивач подав заяву про зменшення позовних вимог та фактично відмовився від вимог про стягнення основної суми боргу, залишивши до стягнення лише 877,95 грн. штрафних санкцій. Суд задовольнив позов лише на суму 733,18 грн. Таким чином, апелянти вважають, що з урахуванням первісної ціни позову 10 200,45 грн. фактичний розмір задоволених позовних вимог становить близько 7,2% від заявленого позову. Проте, суд визначив відсоток задоволених вимог 83,1% виходячи виключно зі зменшеного розміру позовних вимог (877,95) грн. не врахувавши, що предметом судового розгляду спочатку був позов на суму 10 200,45 грн.

Посилаються, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що апелянти фактично добровільно виконали основне зобов`язання без застосування заходів примусового виконання та без ухвалення судового рішення про стягнення боргу. У даній справі основана сума боргу погашена ще 30.10.2025 року, тобто до відкриття провадження у справі і саме ця обставина призвела до зменшення позовних вимог позивачем.

Також зазначає, що у мотивувальній частині рішення суд, зазначивши, що частково погоджується з розрахунком позивача, не навів власного розрахунку, що не дозволяє встановити, яким саме способом визначені суми 450,74 грн. інфляційних втрат, 130,10 грн. 3% річних та 152,34 грн. пені, що не дає можливість перевірити правильність визначених сум. Вважають висновки суду про наявність підстав для стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені передчасними, недостатньо вмотивованими та такими, що не підтверджені належними доказами.

Відзив на апеляційну скаргу не поданий.

Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою, в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно із частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, предметом апеляційного оскарження є рішення у справі, ціна позову у якій не перевищує 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, за наявними матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, АТ «Криворізька теплоцентраль» відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, надає населенню м. Кривого Рогу теплову енергію для потреб опалення, у тому числі за місцем проживання відповідача.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_3 за вищевказаною адресою знята з реєстрації з 21.08.2018 року у зв`язку із вибуттям до нового місця проживання.

Згідно з наданим до суду розрахунком, сума боргу за спожиту послугу з постачання теплової енергії, яка рахується за мешканцями квартири АДРЕСА_3 за період з 01.11.2021 по 31.08.2025 за спожиту послугу з теплопостачання теплової енергії становить 8419,74 грн.

24.09.2025 була сплачена заборгованість за постачання теплової енергії в розмірі 1500,00 грн., 22.10.2025 сплачена заборгованість за постачання теплової енергії в розмірі 1500,00 грн. та після звернення до суду 30.10.2025 сплачена заборгованість за постачання теплової енергії в розмірі 5419,74, що стало підставою для зменшення позовних вимог частині стягнення заборгованості за постачання теплової енергії.

18.12.2025 року до суду подана заява про зменшення позовних вимог, в якій представник позивача просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованість на користь позивача за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.11.2021 року по 31.08.2025 року інфляційні втрати у розмірі 542,94 грн, 3% річних у розмірі 153,82 грн, пеня у розмірі 181,19 грн, а всього 877,95 грн., а також судові витрати в розмірі 3028,00 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, прийнявши до уваги заяву про зменшення позовних вимог, з урахуванням порушення строків виконання відповідачами зобов`язання, виходив з наявності правових підстав для стягнення з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пені за несвоєчасне здійснення платежів за житлово комунальні послуги з 30.12.2023 року в сумі 152,18 грн., інфляційних втрат в сумі 450,74 грн. та 3% річних в сумі 130,10 грн.

Разом з тим, оскільки позивачем не доведено та не надано доказів, що відповідач ОСОБА_3 являється споживачем послуг з теплопостачання, на яку може бути покладено обов`язок сплати заборгованості за надані послуги за період з 01.11.2021 року по 31.08.2025 року, інфляційних втрат, 3 % річних, пені, оскільки відсутні будь-які докази на підтвердження того, що вона є власником квартири та/або зареєстрована за вказаною адресою, суд дійшов висновку про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог до відповідача ОСОБА_3 .

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд стягнув з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь позивача судові витрати, пропорційно задоволеної частині позовних вимог (83,51%).

Рішення суду оскаржується відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині стягнення з відповідачів інфляційних втрат, 3% річних та пені в сумі 733,18 грн. та покладення на них обов`язку зі сплати судового збору в сумі 2 528,70 грн., тобто по 1264,35 з кожного.

В іншій частині рішення суду першої інстанції учасниками справи не оскаржується, тому відповідно до положень ч 1 ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не перевіряється.

Колегія суддів погоджується з висновками суду в оскаржуваній відповідачами частині, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Звертаючись до суду з позовом 27 жовтня 2025 року позивач АТ «Кривоорізька теплоцентраль» посилався на те, що за відповідачами як за мешканцями квартири АДРЕСА_3 за період з 01.11.2021 по 31.08.2025 рахується заборгованість за спожиту послугу з теплопостачання теплової енергії у розмірі 8419,74 грн.

Після надходження до суду позовної заяви відповідачами повідомлено, що 24.09.2025 року була сплачена заборгованість за постачання теплової енергії в розмірі 1500,00 грн., 22.10.2025 року сплачена заборгованість за постачання теплової енергії в розмірі 1500,00 грн. та після звернення до суду 30.10.2025 року сплачена заборгованість за постачання теплової енергії в розмірі 5419,74, що стало підставою для зменшення позовних вимог частині стягнення заборгованості за постачання теплової енергії.

Відповідно частини першої статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.

Пунктом 45 Типового договору, передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.

Згідно ст. 549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов`язання.

Відповідно ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з тим, встановлений на території України карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), діяв з 12.03.2020 до 30.06.2023, на період дії якого Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (530-ІХ від 17.03.2020), згідно якого, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», яка набрала чинності з 24.02.2022, визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.

Кабінет Міністрів України постановою № 1405 від 29 грудня 2023 р., яка набрала чинності 30.12.2023, вніс зміни в пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 р. № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», виклавши його в новій редакції та таким чином скасувавши (з дати набрання чинності постановою № 1405) заборону (а не саму постанову № 206) у тому числі на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням. Такий мораторій зберігається лише на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.

Таким чином, постанова №206 від 05.03.2022 року є чинною, але в редакції з урахуванням змін, внесених в тому числі постановою № 1405 від 29.12.2023, які набрали чинності 30.12.2023.

Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволенню та стягненню з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 пені за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги з 30.12.2023 року.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з юридичної природи правовідносин, що виникли між сторонами, на них поширюється дія ч.2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицію Верховного Суду, викладеною в постанові від 10 жовтня 2019 року по справі № 205/1460/15-ц, провадження № 61-13198св19.

Суд першої інстанції вірно зауважив, що вимоги позивача до відповідачів про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних узгоджуються з положеннями частини другої статті 625 ЦК України та частково погодився з наданим позивачем розрахунком інфляційних втрат і 3% річних за період до 23.02.2022 та з 30.12.2023 з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», яка набрала чинності з 24.02.2022 та постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023 р., яка набрала чинності 30.12.2023.

За таких обставин, оцінюючи всі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, вимоги позивача щодо стягнення з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню у розмірі визначеному судом першої інстанції, який надавши юридичну оцінку наявним розрахункам заборгованості за житлово-комунальні послуги, проведеним позивачем, перевіривши обґрунтованість та правильність нарахованої суми боргу правильно встановив, що з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає стягненню заборгованість з інфляційних втрат в сумі 450,74 грн., 3% річних в сумі 130,10 грн., пеня в сумі 152,34 грн., загалом 733,18 грн., які нараховані з 30.12.2023 року

При цьому колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги відповідачів щодо неправильного визначення судом першої інстанції розміру стягнення, оскільки заборгованість погашалася поступово і постійно змінювалася база нарахування, що потребувало проведення детального розрахунку із врахуванням всіх здійснених платежів.

Під час звернення до суду з позовом 27 жовтня 2025 року позивачем АТ «Криворізька теплоцентраль» наведений розрахунок заборгованості відповідачів, яка виникла за період з 01 листопада 2021 року по 31 серпня 2025 року, відповідно станом на 31 серпня 2025 року позивачем розраховано інфляційні втрати, 3% річних та пеню. Відповідні платежі на погашення заборгованості здійснені відповідачами 24 вересня 2025 року, 22 жовтня 2025 року та 31 жовтня 2025 року відповідно, тобто поза межами строку, за який позивачем нараховано вищезазначені суми.

З огляду на вказане, посилання апелянтів на те, що рішення суду першої інстанції в цій частині недостатньо вмотивовано, не заслуговує на увагу. При цьому, зазначаючи, що суми, які стягнуті з відповідачів не є вірними, відповідачі не спростовують їх власним розрахунком, проведеним на підтвердження їх доводів.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині розподілу витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та стягнення з відповідачів на користь позивача по 1 264,35 грн. з кожного.

Колегія суддів також не приймає доводи відповідачів в цій частині, оскільки відповідно п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог подана позивачем в порядку визначеному процесуальним законодавством.

За подання позовної заяви 27 жовтня 2025 року з вимогами майнового характеру з ціною позову 10 200,45 грн. позивачем сплачено судовий збір в сумі 3028,00 грн., що відповідає положенням Закону України «Про судовий збір».

18 грудня 2025 року позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог до 877,95 грн. При цьому підстави для зменшення розміру судового збору, який належить до сплати за подання позовної заяви із вказаною ціною позову (877,95 грн) відсутні.

Таким чином, позивач скориставшись своїм процесуальним правом, визначив нову ціну позову – 877,95 грн. за подання позовної заяви за якою було сплачено судовий збір в сумі 3 028,00 грн.

Позовні вимоги задоволені судом першої інстанції в сумі 733,18 грн., що становить 83,51% від заявленої суми (877,95 грн.). Тому визначений до стягнення з відповідачів судовий збір відповідає вимогам закону і доводи відповідачів про наявність підстав для зменшення судового збору з урахуванням критеріїв пропорційності, справедливості та розумності ґрунтуються на власному тлумаченні норм права та є помилковими.

За таких обставин, колегія суддів виснує, що аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 23 вересня 2026 року.

Головуючий:

Судді: