Суд: Путильський районний суд Чернівецької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Незаконне перетинання або спроба незаконного перетинання державного кордону України
Дата: 22 вересня 2026 р.
Справа: №721/916/26
Суддя: Стефанко У. Д.
23.09.2026
Справа № 721/916/26
Провадження3/721/692/2026
П О С Т А Н О В А
Іменем України
Суддя Путильського районного суду Чернівецької області Стефанко У.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні с-ще Путила матеріали справи про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 204-1 КУпАП, які надійшли з відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1
У С Т А Н О В И В :
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 20.07.2026 серії ЗхРУ №348814, 20.07.2026 року о 17 год 20 хв прикордонним нарядом "Прикордонний патруль" був затриманий ОСОБА_1 в групі осіб спільно з ОСОБА_2 на напрямку 672 прикордонного знаку на відстані 30000 м до лінії державного кордону України на території Селятинської ОТГ Вижницького району Чернівецької області на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за спробу незаконного перетинання державного кордону з України в Румунію поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги cт. cт. 9, 12 ЗУ України «Про державний кордон України».
Дії ОСОБА_1 особою, уповноваженою на складання адміністративного протоколу, кваліфіковано за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився від нього до суду надійши письмові пояснення, з яких убачається, що ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАп не визнає. Вказує що наміру перетинати державний кордон України поза пунктами пропуску не було, у нього наявна відстрочка під час мобілізації. 20.07.2026 року перебував у Чернівецькій області з метою передання речей колезі. Працівниками прикордонної служби був зупинений за 30000 мерів до лінії державного кордону, письмові пояснення надав під тиском і вони не відповідають дісності. Просив провадження у справі закрити у зв?язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що справа підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, при цьому суд виходить з наступного:
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Частиною 1 ст. 204-1 КУпАП передбачено відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України, будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України.
Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону України.
Об`єктивна сторона правопорушення, полягає у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади. Відповідно до вимог Закону України «Про державний кордон України», перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.
Відповідно до вимог Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України. Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Порушенням державного кордону України є також перетинання його будь-якими технічними або іншими засобами без відповідного на те дозволу чи з порушенням встановленого порядку.
Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу.
Суб`єктом правопорушення може бути громадянин України, іноземець або особа без громадянства.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №348814, 20.07.2026 року о 17 год 20 хв прикордонним нарядом "Прикордонний патруль" був затриманий ОСОБА_1 на напрямку 672 прикордонного знаку на відстані 30000 м до лінії державного кордону України на території Селятинської ОТГ Вижницького району Чернівецької області на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за спробу незаконного перетинання державного кордону з України в Румунію поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги cт. cт. 9, 12 ЗУ України «Про державний кордон України» (а.с.1).
Крім того в матеріалах справи відсутні пояснення ОСОБА_2 , який згідно протоколу про адміністративне правопорушення вчинив правопорушення спільно із ОСОБА_1 , якому інкриміновано вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП - спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України, вчинене групою осіб.
З фототаблиці № 1 (а.с.11) не вбачається, додатком чого така являється та яких конкретно обставин, подій та осіб вона стосується, а отже вказаний доказ не являється належним та допустимим.
У матеріалах спри наявні письмові пояснення ОСОБА_1 , однак з огляду на заперечення їхнього змісту у заяві адресованій суду, такі пояснення не є належним доказом на підтвердження винуватості останнього у вчиненні інкримінованого йому правопорушення з огляду на те, що сам факт визнання вини особою за КУпАП не є безумовним доказом її винуватості без наявності інших належних і допустимих доказів (Постанова ВСУ у справі №177/525/17).
У свою чергу будь-яких інших переконливих доказів матеріали справи не містять, факт незаконного перетинання кордону ОСОБА_1 не зафіксовано, також не доведено, що в останнього був умисел на спробу перетинання Державного кордону. Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами.
ЄСПЛ у своїх рішеннях вказує, що суд вправі обгрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»).
При цьому, беручи до уваги рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року, про те, що визнаватися допустимими і використовуватися як докази в справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог законодавства, а перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі, слід зазначити наступне. Системний аналіз змісту положень КУпАП в поєднанні з вказаною позицією КСУ та ЄСПЛ, що ураховується з огляду на норми ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що у такого роду провадженнях належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у справі, передбачені ст. 280, та інших обставин, які мають значення для неї, а також достовірність чи недостовірність. можливість чи неможливість використання інших доказів. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КУпАП. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні рішення.
Сам обов`язок щодо збирання доказів, відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Разом з тим особою, уповноваженою на складання протоколів про адміністративні правопорушення докази в цій справі цим критеріям не відповідають, що свідчить про те, що останнім не було доведено вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Суд не уповноважений перекладати цей обов`язок на себе.
Враховуючи викладене, судом встановлено, що у діях ОСОБА_1 відсутні об`єктивна та суб`єктивна сторони складу адміністративного правопорушення, тобто відсутні правові підстави притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, неможливо встановити наявність складу вказаного адміністративного правопорушення, та як із фабули викладеної у протоколі про адміністративне правопорушення це не видається можливим.
Згідно ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Статтею 62 ч. 3 Конституції України встановлено, обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного та керуючись ч. 1 ст. 204-1, ст. 247 КУпАП, суд
П О С Т А Н О В И В:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду через Путильський районний суд Чернівецької області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Уляна СТЕФАНКО
Оригінал: reyestr.court.gov.ua