Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №646/5918/26 — Основ’янський районний суд міста Харкова

ОСНОВ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА

Справа № 646/5918/26

№ провадження 2/646/4135/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року місто Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі

головуючої судді Іщенко О. В.,

секретар судового засідання Петренко А. О.,

учасники справи:

позивачка ОСОБА_1 ,

представник позивачки ОСОБА_2 ,

відповідач ОСОБА_3 ,

представник відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції в приміщенні Основ`янського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовною вимогою ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , представник ОСОБА_4 , про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій позивачки та відповідача; заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі

До Основ`янського районного суду міста Харкова надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 з такими вимогами: розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований 21 червня 2013 року Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції за актовим записом № 253; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частки усіх видів заробітку (доходів) на двох дітей, починаючи з дати подання позовної заяви та до досягнення старшою дитиною повноліття.

В обґрунтування вимоги про розірвання шлюбу у позовній заяві зазначено, що 21 червня 2013 року Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції між позивачкою та відповідачем зареєстровано шлюб, про що складено актовий запис № 253.

Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх доньок: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Шлюбні відносини між позивачкою та відповідачем фактично припинились з березня 2023 року. Сторони проживають окремо, спільного господарства не ведуть, спільного бюджету не мають, один одного не утримують.

Діти проживають разом із матір`ю, спір щодо їхнього місця проживання між сторонами відсутній. Після розірвання шлюбу діти проживатимуть із позивачкою.

Ураховуючи викладене, представник позивачки просила розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований 21 червня 2013 року Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 253, а після розірвання шлюбу залишити позивачці шлюбне прізвище - ОСОБА_7 .

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 14 травня 2026 року, надано ОСОБА_3 та ОСОБА_1 строк для примирення тривалістю 3 місяці; позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на неповнолітніх дітей роз`єднано, виділено позовну вимогу ОСОБА_1 про розірвання шлюбу між нею та ОСОБА_3 , зареєстрованого 21 червня 2013 року Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 253, в самостійне провадження; зупинено провадження у цивільній справі за позовною вимогою ОСОБА_1 про розірвання шлюбу між нею та ОСОБА_3 , зареєстрованого 21 червня 2013 року Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 253, до закінчення строку для примирення подружжя, який встановлений судом тривалістю 3 місяці.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 24 серпня 2026 року поновлено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.

У судове засідання, призначене на 23 вересня 2026 року, позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 не з`явилась, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином. Засобами системи «Електронний суд» від преставника позивачки надійшла заява про розгляд справи без її участі та підтримання позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином. Засобами системи «Електронний суд» надав заяву, в якій зазначив, що протягом наданого судом строку примирення з позивачкою не відбулось, проти задоволення позовних вимог не заперечує та просить розглянути справу за його відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначила, що відповідач не заперечує проти задоволення позовних вимог та розрівання шлюбу, зареєстрованого між ним та позивачкою.

Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову тощо) не вчинялось.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши їх у сукупності та взаємозв`язку, встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

21 червня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції було зареєстровано шлюб за актовим записом № 253, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 21 червня 2013 року.

Від шлюбу подружжя має дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 11 жовтня 2013 року Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 12 вересня 2019 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

Отже, як убачається з наведених вище обставин справи, спірні правовідносини виникли між подружжям – ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Мотивована оцінка щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються учасниками цивільної справи.

Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із положеннями статті 77 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до пункту 10) Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що їх подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Згідно із частиною першою статті 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно із якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Відповідно до частини першої статті 55 Сімейного кодексу України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Положеннями частин третьої та четвертої статті 56 Сімейного кодексу України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Частиною третьою статті 105 Сімейного кодексу України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя, на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно із статтею 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Разом з тим, суд ураховує правову позицію Верховного Суду по справі № 61-8206св19 від 03 грудня 2020 року відповідно до якої суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо.

Судом встановлено, що фактичні шлюбні відносини між позивачкою та відповідачем припинені, сторони проживають окремо, відповідач не заперечує проти розірвання шлюбу, а позивачка наполягає на його розірванні.

Ураховуючи, що подружжя має двох неповнолітніх дітей, судом вживались заходи, спрямовані на примирення подружжя - сторонам надавався строк для примирення подружжя, однак примирення між ними не відбулось.

З огляду на викладене, ураховуючи припинення фактичних шлюбних відносин, окреме проживання сторін, відсутність заперечень відповідача проти розірвання шлюбу, суд дійшов висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме їхнім інтересам.

Ураховуючи викладене, суд уважає, що позовна вимога ОСОБА_1 про розірвання шлюбу підлягає задоволенню і шлюб, зареєстрований між нею та ОСОБА_3 21 червня 2013 року Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції за актовим записом № 253, підлягає розірванню з підстав неможливості подальшого спільного життя подружжя і збереження сім`ї.

Відповідно до статті 113 Сімейного кодексу України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Зміна шлюбного прізвища на дошлюбне залежить лише від волевиявлення особи, яка змінила своє дошлюбне прізвище на шлюбне, та не може залежати від бажання іншого з подружжя.

У зв`язку з тим, що позивачка виявила бажання після розірвання шлюбу залишити прізвище, що було у шлюбі, суд залишає їй прізвище – « ОСОБА_7 ».

Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи той факт, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, суд дійшов висновку про необхідність стягнути з відповідача на її користь суму судового збору у розмірі 1 211,20 гривень.

Докази в підтвердження наявності інших судових витрат в матеріалах справи відсутні.

Підстави для негайного виконання рішення відсутні.

Заходи забезпечення позову не застосовувались.

Керуючись статтями 2, 76, 89, 141, 259, 263-265, 352, 354 та 355 Цивільного процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Позовну вимогу ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, зареєстрованого 21 червня 2013 року Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 253 – задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстрований 21 червня 2013 року Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції за актовим записом № 253 – розірвати.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище « ОСОБА_7 ».

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 23 вересня 2026 року.

Учасники справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Представник позивачки: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_3 ;

Представник відповідача: ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_4 .

Суддя О. В. Іщенко