Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №643/14733/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/14733/26

Провадження № 2/643/8286/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Осадчого О.В.,

за участю секретаря судових засідань Жівотченко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків в порядку спрощеного провадження з (повідомленням) викликом сторін цивільну справу за позовною заявою, поданою ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення зі заборгованості,

встановив:

ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договорами в загальному розмірі 36598,40 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 28.12.2021 між ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та ОСОБА_1 на підставі Заявки на пролонгацію від 28.12.2021 до договору позики 555162773104 підписаної Позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, був укладений Договір позики № 555162773104001 відповідно до якого сторони домовились продовжити строк виконання зобов`язання Позичальника по погашенню заборгованості за попереднім Договором № 555162773104 в сумі 5 000,00 грн. на новий строк 30 днів під проценти, вказані в п. 1.1.1. Договору, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю позику та сплатити зазначені проценти.

22.12.2021 між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено Договір № 4603408 на наступних умовах: сума позики: 12 000,00 грн.; строк позики: до 26 квітня 2021 року (30 днів); середньоденний розмір процентів за користування позикою, акційний, фіксований: 1.00 % від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики; середньоденний розмір процентів за користування позикою, базовий, фіксований: 1.99 % від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики; базова процентна ставка за позикою, фіксована: 1,99 % від суми позики за кожен день користування позикою; розмір процентів на прострочену позику, фіксований: 1.01% від суми позики за кожний день з моменту прострочення сплати суми позики та процентів за її користування.

18.12.2023 укладено договір №18/12-2023 відповідно до якого ТОВ «Київська Торгово- інвестиційна компанія» відступило на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №555162773104001. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 555162773104001.

Відповідач належним чином не виконувала умови договору №555162773104001 від 28.12.2021, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість яка становить 12808,40 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 5 000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги -7808,40 грн. та за Договором №4603408 від 22.12.2021 у розмірі 23790,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 6 000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги -16650,00 грн., заборгованість за комісією – 1140,00 грн

Ухвалою суду від 10.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін та задоволення клопотання представника позивача про витребування від АТ «А-Банк» інформацію.

До суду від представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Підодвірного Тараса Івановича надійшов відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнають. В обґрунтування відзиву посилався на те, що Договори в матеріалах справи не містять підписів відповідача. Не надано доказів застосування ідентифікатору. Належні доказами, які підтверджують перерахування Відповідачу певної суми можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність. Надані позивачем витяги виготовлено позивачем самостійно, за допомогою програмного забезпечення і, що позивач може зазначити у вказаному витязі будь – яку інформацію, на власний розсуд.

Від представника позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» Ушакової Марії Ігорівни надійшла відповідь на відзив, в якій заначено, що відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення Договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської карти, на рахунок якої, в подальшому було перераховано грошові кошти. Факт ідентифікації Відповідача підтверджується Довідкою про ідентифікацію. Згідно даної довідки на номер телефону відповідача було направлено одноразовий ідентифікатор, яким і було підписано договір. Ідентифікація здійснювалась в ІТС, яке належить первісному кредитору і він гарантував дійсність вимог при відступленні прав вимоги по даному кредиту. Відповідач не надав будь – яких доказів, що його персональні дані були використані для укладення Договору від його імені. Нарахування відсотків здійснювалось в межах строку, визначеного та погоджено сторонами Договору.

Представник позивача у судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач та її представник у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що 28.12.2021 року між ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та позичальником, яким є ОСОБА_1 на підставі заявки на пролонгацію від 28.12.2021 року до договору позики №555162773104, підписаної позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, був укладений Договір позики №555162773104001 (пролонгація), відповідно до якого сторони домовились продовжити строк виконання зобов`язання позичальника по погашенню заборгованості за попереднім Договором № 555162773104 в сумі 5000.00 грн. на новий строк 30 днів під проценти, вказані в п. 1.1.1. Договору, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю позику та сплатити зазначені проценти.

Відповідно до п. 1.1 договору, на підставі заявки на пролонгацію від 28.12.2021 до договору позики №555162773104001 (пролонгація) тип позики "Миттєва позика", підписаної позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, сторони договору домовились продовжити строк виконання зобов`язань позичальника по погашенні заборгованості по договору позики №555162773104 в сумі 5000.00 грн на строк 30 днів календарних днів під проценти, вказані в п. 1.1.1., а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику та сплатити зазначені проценти. Договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим Договором.

Відповідно п. 1.1.1. договору, сторони погодили тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від фактичного виконання Позичальником умов договору та становить: 1.1.1.1. Знижена процентна ставка, фіксована становить 1.75% за день (640.00% річних) від суми позики у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.1 цього договору, якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення заборгованості або здійснить таке погашення протягом 1 календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку

Відповідно до п. 2.1 договору, позика пролонгується на новий термін на підставі заявки на пролонгацію та сплати позичальником заборгованості по процентах за користування попередньою позикою в сумі 5,00 грн. та оплати у повній сумі процентів за пролонгацію «0.0 грн. не пізніше 28.12.2021.

Відповідно до п. 2.3. договору, позика позичальнику надається шляхом погашення позикодавцем заборгованості за раніше укладеним договором позики та проведення відповідних бухгалтерських проводок в системі з одночасним формуванням за позичальником заборгованості за цим договором, в розмірі що дорівнює не погашеній заборгованості за попереднім договором позики. Датою надання позики при проведенні пролонгації/реструктуризації за раніше укладеним договором позики є дата проведення позикодавцем відповідних бухгалтерських проводок в системі, направлених на погашення попередньої заборгованості за раніш укладеним договором позики з одночасним формуванням за позичальником заборгованості за цим договором в розмірі що дорівнює не погашеній заборгованості за попереднім договором позики.

Відповідно до п. 3.1. договору, позичальник здійснює повернення позики і сплачує проценти згідно із загальними умовами та відповідно до графіку платежів. Графік платежів розміщується в особистому кабінеті позичальника на сайті системи.

Пунктами 3.2. договору, встановлено нарахування процентів за договором здійснюється за процентною ставкою відповідно до п.1.1.1 на залишок фактичної заборгованості за позикою за фактичну кількість календарних днів користування позикою.

Кредитодавець на виконання умов договору позики №555162773104001 виконав свої зобов`язання.

18.12.2023 року було укладено договір № 18/12-2023 відповідно до якого ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №555162773104001. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 555162773104001. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №555162773104001, що підлягає стягненню становить 12808,40 грн, з яких: - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 5000.00 грн., - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 7808,40 грн.

22.12.2021 року між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №4603408. Згідно п. 1.1. договору, кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п. 1.2. договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 6000.00 грн. Відповідно до п. 1.5.2. договору проценти за користування кредитом: 2250,00 грн., які нараховуються за ставкою 2.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно п. 1.6. договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Умовами договору передбачена видача кредитних коштів позичальнику безготівково, а саме шляхом переказу коштів на Картковий рахунок.

Згідно п. 1.5.1. договору, комісія за надання кредиту: 1140.00 грн., яка нараховується за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Відповідно до Розділу 2, сторонами узгоджені умови, щодо сплати за кредитом, пролонгації строку користування кредитом, повернення кредиту тощо. Договір передбачає, що позичальник може збільшити строк кредитування, шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.

Кредитодавець на виконання умов договору про споживчий кредит №4603408 виконав свої зобов`язання.

26.07.2024 року було укладено договір № 26-07/2024 відповідно до якого ТОВ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором про споживчий кредит №4603408. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит №4603408. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №4603408 від 22.12.2021, що підлягає стягненню з позичальника відповідно до розрахунку заборгованості, становить 23790,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 6000,00 грн., - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 16650,00 грн., - заборгованість за комісіями – 1140,00 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

За змістом статті 12 вказаного закону, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного Кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного Кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1049 Цивільного Кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі, що були передані йому позикодавцем) в строк та в порядку, що встановлені договором.

За правилами ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Як вбачається із відповіді АТ «Акцент-банк» та Руху грошових коштів по банківській карті № НОМЕР_1 , за період з 22.12.2021 по 01.01.2022, наданих на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , Банком було емітовано картку № НОМЕР_3 та відкритий банківський рахунок НОМЕР_4 .

Суд відхиляє доводи представника Відповідача про те, що у справі відсутні докази вчинення Відповідачем дій, спрямованих на укладання договору та його підписання, оскільки є малоймовірною можливість отримання коштів від фінансової компанії без попереднього укладення договору та повідомлення позичальником власних банківських реквізитів, на які мали б бути зараховані кредитні кошти.

Будь-яких пояснень стосовного того, яким чином персональні дані Відповідача наявні у первісного кредитора, ні Відповідачем, ні його представником суду не надано. Тобто доказів, які б спростували звернення Відповідача до первісного кредитора із заявою на видачу кредиту, належність йому засобів зв`язку, зокрема номеру мобільного телефону та електронної пошти, які використовувались при укладенні договору, іншій особі ніж ОСОБА_1 , а також як укладення самого договору, так і отримання коштів на картковий рахунок матеріали справи не містять.

Окрім того, без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора без здійснення входу Відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно не можливим. При цьому, доказів на спростування доводів позову щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора Відповідачем не надано.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20 (провадження №61-2903св21), від 01.11.2021 року у справі №234/8084/20 (провадження №61-2303св21).

До того ж, договір, укладений між Відповідачем та первісним кредитором, а також договір факторингу у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаних правочинів.

Відповідачка не надала суду жодних доказів, які б спростували факт видачі кредитних коштів, або факт погашення заборгованості.

Приймаючи до уваги вищевикладене, що відповідач не належним чином виконує свої зобов`язання, суд позовні вимоги задовольняє частково і стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики №555162773104 від 28.12.2021 року в сумі 12808,40 грн., заборгованість за договором про споживчий кредит №4603408 від 22.12.2021 року в сумі 22650,00 грн.

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті фактичних обставин цієї справи, суд зазначає, що позивач належними, допустимими та достовірними доказами довів обставини укладення між сторонами кредитного договору.

Разом з тим, суд не може погодитися з позовними вимогами про стягнення комісії з огляду на таке.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин 1, 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Між тим, оскільки позивачем не було зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг позикодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням позики, які надаються відповідачу та за які була встановлена комісія, тому відповідні умови договору позики є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19, у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) та постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 344/3078/23(провадження № 61-15548св23) щодо оцінки правомірності встановлення у кредитному договорі умови про щомісячну плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

Таким чином, з огляду на нікчемність умов договору про нарахування комісії, заборгованість за комісією у розмірі 1140,00 грн є такою, що нарахована позивачем безпідставно, а тому стягненню не підлягає, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні цих позовних вимог за їх необґрунтованістю.

Решта позовних вимог, а саме про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 11000,00 грн та процентів за користування кредитом у розмірі 24458,40 грн, які нараховані відповідачу з дотриманням вимог чинного законодавства та відповідно до умов договору, є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки позивач довів обставини укладення кредитного договору на зазначених умовах, належне виконання кредитодавцем своїх зобов`язань шляхом надання відповідачу кредитних коштів у розмірі та у спосіб, які передбачені договором, тоді як відповідач всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України не надав належних та допустимих доказів повернення позивачу тіла кредиту та сплати процентів за користування кредитом, тобто не спростував заборгованість за кредитним договором у зазначеному розмірі.

Щодо відступлення позивачу права вимоги за кредитним договором суд враховує, що за правовим висновком Верховного Суду у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 для підтвердження факту відступлення права вимоги фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

На виконання ст. 81 ЦПК України позивач надав належні, допустимі, достовірні та достатні докази переходу до нього права вимоги до відповідача. Обставин, які би свідчили нікчемність договорів відступлення права вимоги, судом не встановлено. Відповідачем не спростовано встановлену в ст. 204 ЦК України презумпцію правомірності договору відступлення права вимоги.

Суд також враховує, що матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем повідомлення про відступлення права вимоги, проте за змістом ч. 2 ст. 516 ЦК України неотримання боржником повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не звільняє його від обов`язку погашення заборгованості, а лише наділяє його право на погашення заборгованості первісному кредитору, у зв`язку з чим новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, оскільки у цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідач не надала даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку, не надала беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав її звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Суд зазначає, що відповідач, підписавши договір, підтвердила те, що ознайомилась з текстом договору та Правилами, отримала всю необхідну інформацію, що забезпечує вірне розуміння змісту послуги та погодилась з умовами кредитного договору, у тому числі строку кредитування, розміру кредиту та процентів, порядком їх нарахування, була обізнана про реальну проценту ставку та орієнтовану загальну вартість кредиту.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що ОСОБА_1 взяті не себе зобов`язання не виконала, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму кредиту) та нараховані проценти за користування позикою у повному розмірі не повернула, унаслідок чого виникла заборгованість.

Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 1, п. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Згідно ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивач при зверненні до суду з цим позовом зазначив, що сума витрат на професійну правничу допомогу складає 13000 грн. У позовній заяві позивач просив стягнути зазначену суду інших судових витрат з відповідача на користь позивача.

На підтвердження понесення вказаних судових витрат позивач надав наступні докази:

- Договір № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року, укладений між ТОВ «Факторинг Партнерс» та АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС»;

- Прайс-лист АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» затверджений Рішенням Загальних зборів №01-12/2025 від 01.12.2025;

- Заявку на надання юридичної допомоги № 2117 від 01.05.2026, якою ТОВ «Факторинг Партнерс» та АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» погодили надання наступних правових (юридичних) послуг АО Клієнту по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ), договір № 34603408, а саме: надання усної консультації 2 год., загальною вартістю 4000 грн; складання позовної заяви 3 год., загальною вартістю 13000,00 грн;

- Витяг з Акту № 36 про надання юридичної допомоги від 29.05.2026, яким ТОВ «Факторинг Партнерс» та АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» погодили надання наступних правових послуг АО КЛІЄНТУ у відповідності до Заявок на надання юридичної допомоги, а саме: надання усної консультації 2 год., загальною вартістю 4000 грн; складання позовної заяви 3 год., загальною вартістю 13000,00 грн.

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI передбачено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

У постанові Великої Палати Верховного Суду у від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19), зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Водночас, при визначенні суми відшкодування, суд виходить з критерію реальності та необхідності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 5-6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Оцінюючи визначений стороною позивача розмір витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що він не відповідає критерію розумності з огляду на ціну позову, складність справи, яка є малозначною справою та розглянута судом у спрощеному позовному провадженні. Крім того, враховуючи предмет та підстави позову, сталість законодавства та судової практики щодо цих правовідносин, надання правової допомоги у цій справі не потребувало від представника позивача витрачення значного часу на збирання та дослідження великого обсягу доказів.

На підставі викладеного, з урахуванням категорії справи, ціни позову, значення справи для сторін, рівня складності спірних правовідносин, обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з відповідача на користь відповідача в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу грошових коштів у розмірі 3000 грн.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог (96,88%), тобто у розмірі 2579,33 грн.

Керуючись ст. 4, 10, 12-13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279 352, 354 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за Договором у розмірі 35458 (тридцять п`ять тисяч чотириста п`ятдесят вісім) гривень 40 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судовий збір у розмірі 2579,33 грн та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, а всього судові витрати у розмірі 5579 (п`ять тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять) гривень 33 копійки.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду, протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 23 вересня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», ЄРДПОУ 42640371, 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд.6, офіс 521

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1

Суддя О.В. Осадчий