Вирок від 22 вересня 2026 р. у справі №630/718/25 — Люботинський міський суд Харківської області

Справа №630/718/25 Провадження № 1-кп/630/11/26

В И Р О К

Іменем України

23 вересня 2026 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого (дистанційно) ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Люботин Харківської області обвинувальний акт за кримінальним провадженням № 12025221320000137, по обвинуваченню:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Маріуполь Донецької області, громадянина України, українця, з повною середньою освітою, розлученого, ідентифікаційний № НОМЕР_1 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

1) вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 13 липня 2005 року за ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки, звільненого 18 січня 2008 року на підставі ухвали Волноваського районного суду Донецької області від 10 січня 2008 року умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 5 місяців 14 днів;

2) вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 21 січня 2011 року за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки, звільненого 14 жовтня 2013 року на підставі ухвали Селидівського міського суду Донецької області від 04 жовтня 2014 року умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 3 місяці 17 днів;

3) вироком Володарського районного суду Донецької області від 11 вересня 2014 року за ч. 2 ст. 185 КК України, ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців;

4) вироком Бердичевського міськрайонного суду Житомирської області від 20 лютого 2015 року за ч. 2 ст. 185, ст. 395, ч. 1, 4 ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки, звільненого 17 лютого 2016 року у зв`язку відбуттям покарання;

5) вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 11 жовтня 2016 року за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік;

6) вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 04 листопада 2016 року за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 роки; ухвалою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 17 січня 2017 року вважати засудженим за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у вигляді 2 років обмеження волі;

7) вироком Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 10 лютого 2017 року за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 роки 6 місяців;

8) вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 04 вересня 2017 року за ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, звільненого 11 червня 2021 року з ДУ ТВК (100) в зв`язку із повним відбуттям покарання;

9) вироком Харківського районного суду Харківської області від 22 грудня 2021 року за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі; на підставі ст. 81-1 КК України звільненого ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2024 року умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 1 місяць 20 днів для проходження військової служби за контрактом;

10) вироком Харківського районного суду Харківської області від 15 серпня 2025 року за ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до 11 років 6 місяців позбавлення волі із конфіскацією всього майна,

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 25 січня 2025 року, приблизно о 18-15 год., знаходячись в приміщенні приватного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , спільно зі своєю мешканкою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час спільного розпивання алкогольних напоїв, почав вимагати у потерпілої грошові кошти на придбання алкоголю, та отримавши відмову ОСОБА_7 , застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я останньої, діючи умисно, повторно, відкрито, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення майнової шкоди та бажаючи їх настання, підійшов ззаду до потерпілої, обхопив правою рукою за горло, стиснувши руку в ліктьовому суглобі, почав вимагати грошові кошти на придбання алкогольних напоїв, після чого, продовжуючи свої злочинні дії, направлені на відкрите заволодіння майном ОСОБА_7 , при цьому продовжуючи тримати її рукою за горло, не реагуючи на численні вимоги потерпілої щодо припинення своїх протиправних дій, використовуючи перевагу у фізичній силі, подавив волю потерпілої на будь-який опір, та почергово засунув ліву руку в кишені одягненого на ній халату, заволодівши таким чином належними потерпілій ОСОБА_7 грошовими коштами в сумі 1650,00 грн та мобільним телефоном ТМ Samsung Galaxy A32 LTE, в пластиковому корпусі чорного кольору, вартістю 3166,67 грн.

В подальшому ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, отримавши реальну можливість розпоряджатися відкрито викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_7 майнову шкоду на суму 4816,67 грн.

Крім того, ОСОБА_4 в період часу з 13 березня 2025 року до 06-45 год. 14 березня 2025 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлений, знаходячись поблизу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , де був припаркований автомобіль марки BMW 535, реєстраційний номер НОМЕР_3 , належний ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, переслідуючи корисливий мотив, з метою особистого збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи негативні наслідки своїх дій, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов ближче до вказаного автомобіля та шляхом відкриття незачиненої двері вищевказаного транспортного засобу, незаконно проник в середину салону, звідки викрав майно, що належить потерпілому ОСОБА_8 , а саме: відеореєстратор ТМ «Dash Cam», моделі «А200»; шлеш-носій ТМ «Kingston» об`ємом 64 Gb, micro SDXC UHS-1 100 R A1; автомобільний компресор ТМ «Storm BI Power» 12 B, 360 Bar R17, загальною вартістю 5115,95 грн, після чого залишив місце вчинення злочину, обернувши викрадене на свою користь і розпорядившись ним у подальшому на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_8 майнову шкоду на вказану суму.

Обвинувачений ОСОБА_4 свою провину у пред`явленому обвинуваченні не визнав та заперечив про обставин, зазначених у обвинувальному акті.

Щодо обвинувачення у грабежі потерпілої ОСОБА_7 , ОСОБА_4 пояснив наступне. З осені 2024 року він проживав зі ОСОБА_7 у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 , та під час спільного проживання він подарував їй телефон. 25 січня 2025 року ввечері ОСОБА_7 приїхала додому з роботи та привезла з собою дві пляшки пива, об`ємом 2 літра кожна, та сама їх випила й той вечір. Перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, ОСОБА_7 забажала піти з дому на прогулянку. Він вирішив її не випускати з дому, аби вона не втрапила у халепу. Але ОСОБА_7 намагалася вирватися від нього, і через це він вирішив забрати у неї її телефон, щоб вона його не загубила, та з метою збереження телефону вимкнув його та поклав на шафу. ОСОБА_7 все ж таки пішла на вулицю, але орієнтовно за десять хвилин повернулась до будинку, а ще за п`ять хвилин до будинку прийшла її донька. В той вечір він ОСОБА_7 не бив та насильство до неї не застосовував. Показання потерпілої та її доньки, надані суду, він вважає цілком вигаданими, бо донька потерпілої в той вечір бачила, що її мати перебуває в стані сп`яніння, і через це вирішила забрали матір до себе додому. ОСОБА_7 з донькою перебували в будинку разом з ним та збирали речі. Орієнтовно через 40 хвилин до будинку приїхав екіпаж патрульної поліції та повідомили, що вони отримали виклик про домашнє насильство за адресою: АДРЕСА_2 . Поліцейські поговорили з ним та невдовзі пішли з будинку разом із ОСОБА_7 та її донькою, а він залишився вдома. Ніяких конфліктів у нього з потерпілою в той вечір не було. До місця свого проживання ОСОБА_7 повернулась лише через два дні, та він одразу повернув їй її телефон. Також ОСОБА_4 заперечив ту обставину, що він, начебто, забрав у ОСОБА_7 грошові кошти, бо у неї взагалі не було грошей. За час спільного проживання зі ОСОБА_7 у нього з нею відбулись всього лише три конфлікти на ґрунті вживання нею алкоголю, бо він сам не вживає алкоголь. Але усі конфлікти завершувались тим, що ОСОБА_7 викликала на нього поліцію. Також ОСОБА_4 наголосив на тому, що відеозаписі, представленому прокурором на підтвердження обвинувачення, дійсно зафіксований він поряд з відділенням УКРПОШТА в м. Люботин, де він стояв в компанії ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , і розмовляючи з ОСОБА_9 , він тримає в руках свій власний телефон марки «Нетфлікс», і саме цей телефон він пропонував продати і просив допомоги у ОСОБА_9 , аби вона заклала телефон у ломбард. До неї він звернувся з таким проханням, розраховуючи на те, що вона, як мешканка м. Люботин, може знати місце, де краще буле продати телефон. Свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_11 він вважає агентами поліції.

Щодо обвинувачення у викраденні майна з автомобіля потерпілого ОСОБА_8 , ОСОБА_4 пояснив наступне. В один із днів на початку весни 2025 року між ним та ОСОБА_7 знову виникла сварка через те, що вона вживає алкоголь, і тому він пішов з її дому та усі ніч гуляв по м. Люботин. На світанку наступного дня він сів на лавку на зупинці громадського транспорту, яка знаходиться на вул. Слобожанська, десь між будівлею відділення поліції та центральною площею міста. Коли він сидів на лавці, до нього підійшов незнайомий чоловік та запропонував продати автомобільний компресор та відеореєстратор. Він відповів незнайомцю, що у нього немає грошей та й потреби у придбанні цих речей. Але він запропонував незнайомцю свою допомогу у продажу речей, і вони разом пішли на центральну площу міста. Він, ОСОБА_4 , розумів, що автомобільний компресор та відеореєстратор являються викраденими речами. Дійшовши до площі, він, ОСОБА_4 , сказав незнайомцю залишатися поряд з магазином «Посад», а сам взяв автомобільний компресор та відеореєстратор і пішов до таксистів, які вже стояли на площі. Він підійшов до водія білого автомобіля та запропонував йому вказані речі. Таксист погодився купити їх та вони домовились про ціну, 160 грн. Отримавши від таксиста гроші, він, ОСОБА_4 , повернувся до магазину «Посад» та поділив гроші з незнайомцем. Після цього вони розійшлись. Він розуміє та згоден тим, що фактично вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 198 КК – збут викраденого майна, але заперечує, що проник до салону автомобіля та що викрав вказані вище речі.

Не зважаючи на позицію обвинуваченого ОСОБА_4 , його вина у вчинених кримінальних правопорушеннях підтверджується доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Так, обвинувачення у вчиненні ОСОБА_4 грабежу підтверджується наступними доказами.

Як вбачається з постанови Люботинського міського суду Харківської області від 24 лютого 2025 року, винесеною у справі № 630/156/25, в проваджені суду перебувала справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, складеного Відділенням поліції № 2 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області (т. 1 а.с. 165, 166, 177).

Згідно з постановою Люботинського міського суду Харківської області від 24 лютого 2025 року, винесеною у справі № 630/156/25, провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у відношенні ОСОБА_4 було закрито і матеріали справи передані до Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону для внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей, повідомлених ОСОБА_7 про вчинення ОСОБА_4 відносно неї грабежу – відкритого викрадення майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілої, вчиненого в умовах воєнного стану, та здійснення досудового розслідування.

Відповідно до ст. 253 КУпАП, якщо при розгляді справи орган (посадова особа) прийде до висновку, що в порушенні є ознаки кримінального правопорушення, він передає матеріали прокурору або органу досудового розслідування.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення № 630/156/25 судом були встановлені обставини, які вказували на наявність в діях ОСОБА_4 по відношенню до ОСОБА_7 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Так, в судовому засіданні з розгляду справи про адміністративне правопорушення № 630/156/25, яке відбулось 10 лютого 2025 року, ОСОБА_4 заперечував проти того, що 25 січня 2025 року між ним і ОСОБА_7 взагалі відбувався будь-який конфлікт, і що він був п`яним, та пояснював, що він дійсно проживав з ОСОБА_7 в будинку за адресою: АДРЕСА_2 , який поділений на дві половини. В іншій сусідній половині будинку проживали наркозалежні особи, які ввечері 25 січня 2025 року почали поводити себе неадекватно. Він пішов до цих осіб, аби вгамувати їх і навести лад, щоб вони не заважали. Коли прийшов до цих сусідів, то побачив, що ті перебувають у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння. Напевне через такий стан ці сусіди не реагували на його зауваження та вимоги припинити неадекватну поведінку. Він, ОСОБА_4 , припускає, що його спілкування з сусідами було дуже голосним і це налякало ОСОБА_7 , бо коли він повернувся до неї в будинок, вона втекла з дому, і сусідів, які викликали поліцію. Коли ж приїхали поліцейські, то він їм пояснив про усе, що відбулось між ним і мешканцями другої половини будинку, і поліцейські пішли саме до них перевіряти обстановку. Невдовзі поліцейські поїхали та до нього у них не було претензій.

В судовому засіданні з розгляду справи про адміністративне правопорушення № 630/156/25, яке відбулось 24 лютого 2025 року, потерпіла ОСОБА_7 обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, підтримала частково та наголосила на тому, що ОСОБА_4 ввечері 25 січня 2025 року побив її та пограбував. ОСОБА_7 пояснила, що вона орендує половину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , і останні шість місяців з нею спільно проживає ОСОБА_4 . Вдень 25 січня 2025 року ОСОБА_4 пив пиво з сусідом, який проживає і другій половині будинку, і повернувся ввечері і почав вимагати гроші на купівлю пива, бо він знав, що вона напередодні отримала зарплату. Вона відмовилась давати ОСОБА_4 гроші, бо відклала їх на оплату оренди будинку. Але він не припинив вимагати від неї гроші, почав сваритися з нею, ображав нецензурною лайкою та вдарив кулаком руки по обличчю. Далі ОСОБА_4 почав погрожувати їй молотком, вимагаючи віддати гроші. Вона злякалась його і почала телефонувати своїй дочці, аби та їй допомогла. Почувши це, ОСОБА_4 відібрав у неї телефон і гроші в сумі 1500,00 грн, які у неї були з собою. Невдовзі до них прийшла ОСОБА_13 , її донька, яка намагалась заспокоїти ОСОБА_4 , який все ще тримав молоток в руках. Але ОСОБА_4 вгамувався лише коли до будинку приїхали поліцейські. Вона, ОСОБА_7 , пояснила поліцейським, що ОСОБА_4 побив її і забрав гроші. Але поліцейські проігнорували її слова, хоча бачили, що у неї на обличчі були сліди побоїв, і склали письмові пояснення від усіх присутніх. Поліцейський велів їй, ОСОБА_7 , підписати складені заяву і пояснення, не надавши змоги їх прочитати. Вона була впевнена, що поліцейський прийняв від неї заявою про викрадення ОСОБА_4 грошей і мобільного телефону. Після того, як поліцейські поїхали, ОСОБА_4 пішов з дому і напевно продовжив пиячити з сусідом. Побоюючись, що ОСОБА_4 повернеться і знову її поб`є, вона того ж вечора переїхала до будинку своєї матері. За кілька днів потому ОСОБА_4 приходив до неї і знову вимагав дати грошей та ще й хвалився, що її мобільний телефон він зміг здати до ломбарду за 1000,00 грн.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення № 630/156/25 в якості свідка 24 лютого 2025 року була допитана ОСОБА_13 , яка тоді пояснила суду, що вона є рідною донькою ОСОБА_7 , і що її мати проживає в житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , разом з ОСОБА_4 . Свідок ОСОБА_14 підтвердила, що 25 січня 2025 року о 18-45 год. їй зателефонувала мати ОСОБА_7 і повідомила, що її вдома вбивають, і на цьому розмова припинилась. Вона, ОСОБА_14 , одразу зрозуміла, що мова йде про ОСОБА_4 , зателефонувала до поліції і повідомила про те, що її матір б`є співмешканець. Потім вона одразу пішла до будинку, в якому проживає мати, бо була в той момент неподалік. Коли вона, ОСОБА_14 , прийшла до будинку, мати відчинила їй двері, а позаду неї вона побачила ОСОБА_4 , який тримав ножа в руці. Поглянувши на мати, вона побачила у неї на обличчі сліди побиття. На її запитання про те, чому мати побита, ОСОБА_4 лише відповів, що виховує її. Невдовзі до будинку приїхала поліція і почала з`ясовувати, що сталося. В її, ОСОБА_14 , присутності мати пояснила поліцейським, що ОСОБА_4 побив її і забрав телефон і гроші 1500,00 грн. Але поліцейські проігнорували її слова, сказали, що у них мало місце домашнє насильство і порадили без зволікань переїхали до іншого помешкання допоки ОСОБА_4 не вгамується. Також ОСОБА_14 пояснила, що в присутності поліцейських ОСОБА_4 поводив себе агресивно, навіть по відношенню до самих поліцейських, але невдовзі він дослухався зауважень і вгамувався. Після цього з ним провели профілактичну бесіду і він пішов з дому. Також поліцейські складали якісь документи, які сказали підписати, не пояснивши, що саме записано в цих документах, і потім поїхали.

Отже, в межах розгляду справи про адміністративне правопорушення № 630/156/25 потерпіла ОСОБА_7 і свідок ОСОБА_14 наголошували на тому, що конфліктна ситуація між ОСОБА_4 і ОСОБА_7 виникла через відмову останньої добровільно віддати грошові кошти, які потерпіла приготувала для сплати за оренду житла, і що ОСОБА_4 завдав потерпілій побоїв з метою заволодіння належними їй грошовими коштами, а також відібрав у ОСОБА_7 мобільний телефон і грошові кошти в сумі 1500,00 грн.

Допитана в судовому засіданні в даній справі потерпіла ОСОБА_7 пояснила, що проживала разом з ОСОБА_4 в орендованому житлі за адресою: АДРЕСА_2 , починаючи з серпня 2024 року і до травня 2025 року. Потерпіла ОСОБА_7 підтвердила, що ввечері 25 січня 2025 року перебувала вдома разом з ОСОБА_4 та вони вдвох випили 2 літра пива, а потім між ними виник конфлікт, але через що саме, вона вже не пам`ятає. Але після конфлікту ОСОБА_4 підійшов до неї ззаду, обхопив її за шию та забрав гаманець, який лежав у неї в кармані халату, в який вона була вдягнена. Після цього ОСОБА_4 витягнув з гаманця гроші, а гаманець залишив в кімнаті. В гаманці у неї лежали гроші в сумі 1500,00 грн, які вона приготувала для оплати оренди житлового помешкання, та інші дрібні гроші, загалом 1650,00 грн. Вона просила ОСОБА_4 не забирати у неї ці гроші, але він не відреагував, а лише пішов до іншої кімнати. Вона, ОСОБА_7 , підійшло до нього ще раз та висловила вимогу повернути гроші, та пояснила, що без них не зможе заплатити за оренду житла. Через це між ними знову розпочався конфлікт. І тоді вона вирішила зателефонувати своїй доньці, і для цього взяла свій телефон Samsung Galaxy A32 і набрала номер телефону доньки. Але вона лише встигла сказати доньці, що «її вбивають», бо в цей момент ОСОБА_4 забрав у неї телефон. Але незабаром до їх будинку прийшла її донька ОСОБА_15 , а ще через деякий час приїхала поліція та запропоновувала їй поїхати з дому в інше місце. Вона зібрала свої речі та разом з донькою поїхала до будинку, в якому мешкає донька. ОСОБА_4 також пішов з дому, забравши з собою телефон. Потерпіла ОСОБА_7 також пояснила, що мобільний телефон Samsung Galaxy A32, яким вона користувалась, купив ОСОБА_4 у вересні 2024 року в комісійному магазині та подарував їй. Модель телефону перед покупкою обирала саме вона, та після отримання телефону у подарунок вважала його своєю власністю.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснила, що вона являється рідною донькою ОСОБА_7 та проживає окремо від неї, в будинку за адресою: АДРЕСА_3 . Свідок підтвердила, що ввечері 25 січня 2025 року, приблизно о 18-40 год., вона перебувала в магазині «Посад», який знаходиться на центральній площі м. Люботин, коли їй зателефонувала її матір ОСОБА_7 . Взявши слухавку, вона лише почула крик матері, що «її вбивають», і зв`язок обірвався. Вона, ОСОБА_14 , одразу зрозуміла, що матір перебуває вдома, та одразу пішла до неї додому, бо від магазину до ї будинку йти не більше п`яти хвилин. Також вона, ОСОБА_14 , одразу зателефонувала в поліцію та повідомила, що її матір вбиває співмешканець ОСОБА_4 , бо раніше він вже завдавав побоїв її матері, але інформація про це в поліцію не повідомляла. Прийшовши до будинку матері, вона побачила, що у матері на обличчі синці та розбита губа, а позаду неї стоїть ОСОБА_4 , який на її запитання відповів, що «виховував матір». Потім приїхала поліції та в їх присутності ОСОБА_4 пояснив, що конфлікт зі ОСОБА_7 у нього виник через її небажання віддати гроші. Поліцейським ОСОБА_7 пояснила, що ОСОБА_4 забрав у неї 1500,00 грн, які лежали в халаті. Після цього мати зібрала речі та вони поїхали до її будинку на АДРЕСА_3 . Також мати розповіла, що її телефон ОСОБА_4 напевно десь заховав у будинку. Наступного дня вона з матір`ю повернулися до будинку по в`їзду Слобожанському, 4, але вдома ОСОБА_4 вже не було, а також не було телефону, яким користувалась ОСОБА_7 . Телефон матері на виклики не відповідав, бо був недоступний. Цей телефон матері у 2024 році подарував ОСОБА_4 після того як вони почали проживати разом.

Надані потерпілою ОСОБА_7 і свідком ОСОБА_14 показання суд визнає належними та достовірними доказами, оскільки вони підтверджують застосування обвинуваченим до потерпілої насильства, яке не було небезпечним для її життя чи здоров`я, з метою заволодіння грошовими коштами та мобільним телефоном, а також узгоджується з іншими доказами, представленими стороною обвинувачення.

Так, рапортом Відділення поліції № 2 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області, зареєстрований в Журналі єдиного обліку за № 1987 від 25 січня 2025 року (т. 1 а.с. 174), підтверджується те, що 25 січня 2025 року о 18-58 год. до Відділення поліції № 2 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області надійшло повідомлення зі служби «102» про подію за участю військового; у рапорті зазначено, що до поліції 25 січня 2025 року о 18-57 год. по телефону звернулась ОСОБА_13 з повідомленням про те, що в будинку на в`їзді Слобожанському в м. Люботин її мати ОСОБА_7 б`є її співмешканець і вчиняє фізичне насильство, і що кривдник є військовослужбовцем, який самовільно залишив частину (СЗЧ). В рапорті також позначено, що по прибутті на місце події поліцейські встановили особу кривдника, яким виявився ОСОБА_4 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Свідок обвинувачення ОСОБА_16 , допитаний в судовому засіданні, пояснив, що познайомився з ОСОБА_4 на початку 2025 року, коли прийшов в гості до свого товариша ОСОБА_17 . Наступного разу він зустрівся з ОСОБА_4 на вулиці, коли разом з ОСОБА_9 він йшов до свого товариша, і в тоді ОСОБА_4 тримав в руках мобільний телефон чорного кольору. Між ними почалась розмова, і ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_9 з проханням допомогти продати телефон, який, з його слів, належав саме йому. Далі, ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_9 поїхати в м. Харків та здати телефон в ломбард. Почувши це, він, ОСОБА_16 , вирішив зняти на свій телефон відео про те, як ОСОБА_4 передає ОСОБА_18 телефон та просив здати його в ломбард. Ірина погодилась виконати прохання ОСОБА_4 , та поїхала з телефоном до м. Харкова. Після цього він, ОСОБА_16 , пішов разом з ОСОБА_4 в гості до ОСОБА_17 , а вже за 2-3 години до ОСОБА_17 приїхала ОСОБА_18 . Також свідок ОСОБА_16 пояснив, що через деякий час після цієї зустрічі з ОСОБА_4 , йому телефонувала якась жінка та запитувати, де подівся її телефон, та попереджала, що уразі неповернення їй телефону, вона звернеться до поліції.

Зі змісту заяви ОСОБА_9 від 21 квітня 2025 року (т. 1 а.с. 198-200) вбачається, що вказаною особою добровільно передано слідчому для доручення до матеріалів кримінального провадження примірник Договору про надання ломбардного кредиту та заставу майна № 1682500232 від 18 лютого 2025 року, який вона уклала від свого імені на прохання малознайомого чоловіка на ім`я ОСОБА_19 , та диск з розмовою, яка відбулась 18 лютого 2025 року, під час якої малознайомий чоловік на ім`я ОСОБА_19 передав їй телефон Samsung Galaxy A32.

Переданий слідчому Договір про надання ломбардного кредиту та заставу майна № 1682500232 від 18 лютого 2025 року, укладений між ПОВНИМ ТОВАРИСТВОМ «ПП «ЕРА-ДОН» І КОМПАНІЯ «ВАШ ЛОМБАРД» та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , підтверджує ту обставину, що ОСОБА_20 передала в заставу мобільний телефон Samsung Galaxy A32, отримавши натомість кредитні кошти в сумі 1500,00 грн.

Згідно з відповіддю ПОВНОГО ТОВАРИСТВА «ПП «ЕРА-ДОН» І КОМПАНІЯ «ВАШ ЛОМБАРД» від 22 квітня 2025 року на запит слідчого, мобільний телефон Samsung Galaxy A32 був отриманий у заставу на підставі Договору про надання ломбардного кредиту та заставу майна № 1682500232 від 18 лютого 2025 року від ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та був реалізований внаслідок прострочення.

Отримання слідчим на стадії досудового розслідування документів та відеозапису в якості доказів відповідає положенню ч. 2 ст. 93 КПК України.

Відповідно до ст. 100 КПК України речовий доказ, наданий добровільно, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ, зобов`язана зберігати його у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, отримані слідчим, огладяться, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду.

Якщо особа, у розпорядженні якої перебувають речі, документи та інші матеріали, що мають доказове значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, висловлюючи своє волевиявлення, добровільно надає їх слідчому, це не свідчить про здобуття таких доказів органом досудового розслідування в позапроцесуальний спосіб та не є підставою для визнання їх недопустимими. На це вказав у своїй постанові від 9 липня 2024 року Касаційний кримінальний суд Верховного по справі №229/1339/22.

Згідно з протоколом огляду від 21 квітня 2025 року слідчим був оглянутий відеозапис, який був переданий свідком ОСОБА_20 . На дослідженому відеозаписі зафіксовані ті обставини, що на засніженій вулиці стоять чоловік, ззовні схожий на обвинуваченого ОСОБА_4 , вдягнений у темній куртку, та молода жінка в червоній куртці, і що цей чоловік передає жінці мобільний телефон, який з його слів належить йому особисто, з проханням закласти цей телефон у ломбард.

Одночасно з цим свідок ОСОБА_20 серед осіб, зображених на фотознімках, впізнала ОСОБА_4 як чоловіка, який вдень 18 лютого 2025 року в м. Люботин, поблизу будівля на АДРЕСА_4 , передав їй мобільний телефон Samsung Galaxy A32, який вона на його прохання заклала в ломбард в м. Харкові, використавши власні документи, що зафіксовано в протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 21 квітня 2025 року (т. 1 а.с. 194-196).

Обвинувачений ОСОБА_4 наполіг на тому, що передав свідку ОСОБА_20 для подальшого продажу власний мобільний телефон іншої торгової марки, а не телефон, яким користувалась ОСОБА_7 . Але такі доводи обвинуваченого суд вважає безпідставними та відхиляє їх з огляду на те, що після отримання свідком ОСОБА_20 від обвинуваченого мобільного телефону вона одразу поїхала в м. Харків, і в ломбард нею був переданий саме телефон Samsung Galaxy A32, що вказує на те, що це був саме телефон, який належав потерпілій ОСОБА_7 . На дослідженому судом відеозаписі відсутня інформація про те, що ОСОБА_20 отримала він ОСОБА_4 будь-який інший мобільний телефон для подальшого продажу через ломбард.

Представити суду свідка обвинувачення ОСОБА_20 , як того вимагає ст. 23 КПК України, сторона обвинувачення під час судового розгляду не мала можливості через те, що ОСОБА_20 виїхала за кордон України ще 05 липня 2025 року, про що прокурор подану суду відповідне повідомлення на підставі відомостей, отриманих від Державної прикордонної служби України (т. 2 а.с. 45).

Суд неодноразово викликав свідка ОСОБА_21 в судове засідання шляхом надіслання СМС-повідомлень на її номер телефону та здійснення викликів по телефону через застосунок «Viber». Але на телефонні виклики свідок жодного разу не відповіла, в судові засідання не з`явилась. Про здійснені заходи судом були складені відповідна довідки (т. 2 а.с. 59, 71). У зв`язку з цим в судовому засіданні 16 липня 2026 року судом на підставі ст. 97 КПК України була постановлена ухвала без виходу до нарадчої кімнати про визнання неможливим проведення допиту свідка ОСОБА_21 та продовження проведення судового розгляду за наявними матеріалами.

Стороною обвинувачення також був заявлений свідок обвинувачення ОСОБА_17 , на допиті якого також наполягав обвинувачений ОСОБА_4 . Однак представити суду свідка обвинувачення сторона обвинувачення під час судового розгляду не мала можливості через те, що ОСОБА_17 14 січня 2026 року був призваний на військову службу під час мобілізації до військової частини НОМЕР_4 . Суд неодноразово викликав свідка ОСОБА_17 в судове засідання шляхом направлення письмового повідомлення на адресу командування військової частини НОМЕР_4 разом з судовими повістками про виклик свідка в судове засідання.

Однак свідок ОСОБА_17 жодного разу в судове засідання не з`явився, оскільки залучений до виконання бойових завдань із забезпечення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації безпосередньо в районі ведення бойових дій, що підтверджено листами командира військової частини НОМЕР_4 .

У зв`язку з цим в судовому засіданні 16 липня 2026 року судом на підставі ст. 97 КПК України була постановлена ухвала без виходу до нарадчої кімнати про визнання неможливим проведення допиту свідка ОСОБА_17 та продовження проведення судового розгляду за наявними матеріалами.

Висновком судово-товарознавчої експертизи № 1173/25 від 23 квітня 2025 року підтверджено вартість мобільного телефону ТМ Samsung Galaxy A32 LTE, бувшого у використані, у технічно-справному стані, в розмірі 3166,67 грн станом на 25 січня 2025 року (т. 1 а.с. 188-193).

Щодо обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні крадіжки, його провина підтверджується наступними доказами.

Так, рапортом Відділення поліції № 2 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області, зареєстрований в Журналі єдиного обліку за № 3895 від 14 березня 2025 року (т. 1 а.с. 133), підтверджується те, що 14 березня 2025 року о 06-58 год. до Відділення поліції № 2 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області надійшло повідомлення зі служби «102» від ОСОБА_22 про те, що за адресою: АДРЕСА_2 , з автомобіля BMW 535, реєстраційний номер НОМЕР_3 , в якому не зачинені задні праві двері, вкрали відеореєстратор, компресор.

Згідно з протоколом про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, складеного від 14 березня 2025 року о 07-30 год. (т. 1 а.с. 134), до Відділення поліції № 2 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області звернувся ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_5 , та який заявив про те, що 14 березня 2025 року о 05-20 год. за адресою: АДРЕСА_2 , невідома особа шляхом відчинення незачинених дверей проникла до автомобіля BMW 535, реєстраційний номер НОМЕР_3 , звідки викрала відеореєстратор ТМ «Dash Cam», моделі «А200» та автомобільний компресор ТМ «Storm BI Power».

З протоколу огляду місця події від 14 березня 2025 року, вбачається, що місцем події являється відкрита узбіч дороги поблизу будинку № 81 по вул. Слобожанська в м. Люботин Харківського району Харківської області, де стоїть автомобіль BMW 535, реєстраційний номер НОМЕР_3 , в якому задні праві двері перебувають у несправному стані, автомобіль відчинений, в салоні порушена обстановка, і що на вітровому склі, поряд з дзеркалом заднього виду, виявлено місце встановлення відеореєстратору, який на час проведення огляду відсутній, а в багажнику автомобіля виявлені лише особисті речі власника (т. 1 а.с. 136-145).

З іншого протоколу огляду місця події від 20 березня 2025 року, вбачається, що місцем події являється місцевість поряд буд. № 98 по вул. Шевченка в м. Люботин Харківського району Харківської області, де виявлений чоловік на ім`я ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який добровільно видав слідчому для огляду відеореєстратор ТМ «Dash Cam», моделі «А200» з дротом живлення та автомобільний компресор ТМ «Storm BI Power»; і ці предмети, з його слів, він придбав у незнайомого йому чоловіка, який сказав, що вказані речі належить йому особисто (т. 1 а.с. 155-159).

Вилучені предмети - відеореєстратор ТМ «Dash Cam», моделі «А200» та автомобільний компресор ТМ «Storm BI Power» були визнані постановою слідчого від 20 березня 2025 року речовими доказами у кримінальному провадженні (т. 1 а.с. 160).

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 пояснив суду, що він проживає зі своєю родиною за адресою: АДРЕСА_5 , та користується автомобілем BMW 535, реєстраційний номер НОМЕР_3 , він придбав в лютому 2025 року. В автомобілі був зламаний замок в задній правій двері. Ввечері 13 березня 2025 року він залишив автомобіль на узбіччі поряд зі своїм будинком, а вранці 14 березня 2025 року він мав поїхати у власних справах. Вранці він вийшов на вулицю та підійшов до автомобіля, відкрив його та побачив безлад в салоні – лежали обгортки від печива та шоколадок, та виявив відсутність на вітровому склі відеореєстратора, а з багажника зник компресор, який він купив за два до того. Він одразу викликав поліцію.

Згідно з протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 20 березня 2025 року свідок ОСОБА_23 серед осіб, зображених на фотознімках, впізнав ОСОБА_4 як чоловіка, який в м. Люботин, на площі Соборна, 1, підійшов до нього та запропонував придбати відеореєстратор ТМ «Dash Cam», моделі «А200» та автомобільний компресор ТМ «Storm BI Power» (т. 1 а.с. 152-154).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_23 підтвердив суду, що в один із днів на початку весни 2025 року, коли саме він не пригадує, приблизно о 06-00 год., він перебував на центральній площі м. Люботин та пив каву поряд зі своїм автомобілем, коли до нього підійшов чоловік, який тримав в руках сумку з автомобільним компресором та відеореєстратором, та який запропонував йому придбати ці речі. Він, ОСОБА_23 , згодився придбати запропоновані речі та сплатив за них гроші в розмірі не більше 200 грн. Цей чоловік нічого йому не пояснював, лише взяв гроші та пішов. Але за кілька днів до нього прийшли поліцейські та він видав придбані у незнайомця речі. Також свідок ОСОБА_23 підтвердив суду, що впізнав в обвинуваченому ОСОБА_4 того чоловіка, який продав йому автомобільний компресор та відеореєстратор, і що в момент продажу ОСОБА_4 за своїм зовнішнім виглядом перебував в стані тривалого вживання алкоголю.

Безпосередньо судом були оглянуті речові докази - відеореєстратор ТМ «Dash Cam», моделі «А200» та автомобільний компресор ТМ «Storm BI Power». Також вказані речові докази були пред`явлені свідку ОСОБА_23 під його допиту в судовому засіданні, та він підтвердив, що це саме ті речі, які він придбав у обвинуваченого ОСОБА_4 .

Висновком судово-товарознавчої експертизи № 860/25 від 21 березня 2025 року підтверджено ринкову вартість відеореєстратору ТМ «Dash Cam», моделі «А200», шлеш-носія ТМ «Kingston» об`ємом 64 Gb, micro SDXC UHS-1 100 R A1 та автомобільного компресора ТМ «Storm BI Power» 12 B, 360 Bar R17, в загальному розмірі 5115,95 грн станом на 14 березня 2025 року (т. 1 а.с. 146-151).

Крім того, під час досудового розслідування з метою перевірки обставин вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 та ч. 4 ст. 186 КК України, слідчий був проведений слідчий експеримент за участю підозрюваного ОСОБА_4 . Зі змісту протоколу проведення слідчого експерименту від 30 квітня 2025 року вбачається, що ОСОБА_4 на висловлену йому пропозицію згодився розказати про обставини вчинення ним крадіжки майна з автомобіля BMW 535 та пограбування співмешканки ОСОБА_7 , а також погодився показати механізм вчинення ним злочинів. Під час слідчої дії ОСОБА_4 в приміщенні житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , показав на статисті те, як він після вживання алкогольних напоїв, обурений відмовою ОСОБА_7 дати його грошові кошти, підійшов до потерпілої ззаду та обхопив її горло своєю правою рукою, а іншою рукою забрав з карману халату, в який була вдягнена ОСОБА_7 , грошові кошти, а потім забрав у неї ще й телефон. Також під час вказаної слідчої дії ОСОБА_4 показав місце на вул. Слобожанська в м. Люботин, де на узбіччі стояв припаркований автомобіль BMW 535, з якого викрав автомобільний компресор та відео реєстратор, та які продав невідомому чоловіку на площі Соборній в м. Люботин, бо мав матеріальні труднощі. Додатком до протоколу є фототаблиця, на якій зафіксовані не лише присутність обвинуваченого, понятих і статиста, а і перебіг слідчої дії (т. 1 а.с. 205-211).

Обвинувачений ОСОБА_4 під час судового розгляду наполягав на тому, що вказаний процесуальний документ є неналежним доказом, оскільки він ніяких злочинів не вчиняв, а на слідчому експерименті він лише виконував вказівки слідчого – зупинитися, показати рукою, обійняти статиста за шию. Також обвинувачений наголосив на тому, що в той період часу, коли проводили з ним слідчий експеримент, він був підозрюваним в інших кримінальних провадженнях та підписував велику кількість документів, про зміст яких він не був обізнаний, бо йому ніхто нічого не пояснював. Напевно через це він підписав протокол проведення слідчого експерименту, зміст якого не відповідає дійсності.

З метою перевірки обставин участі обвинуваченого ОСОБА_4 у слідчому експерименті в судовому засіданні в якості свідка був допитаний ОСОБА_24 , який пояснив, що на пропозицію поліцейських приймав участь у слідчому експерименті в якості понятого. ОСОБА_24 підтвердив суду, що в його присутності ОСОБА_4 самостійно та добровільно показав слідчому місце, де він з автомобіля вкрав речі, а потім в приміщенні житлового будинку ОСОБА_4 показав, як саме застосовував до жінки насильство та як вкрав у неї гроші та телефон. Також свідок ОСОБА_24 підтвердив, що під час проведення слідчого експерименту був присутнім ще один понятий, а також проводилась фотофіксація. Свідку також був наданий для огляду протокол проведення слідчого експерименту від 30 квітня 2025 року, та він підтвердив, що в протоколі поряд з його прізвищем стоять його підписи.

Інший учасник слідчої дії – понятий ОСОБА_25 під час допиту в судовому засідання заперечив свою участь в слідчому експерименті, та пояснив не впізнає у протоколі свої підписи, і що обвинуваченого раніше ніколи не бачив.

З метою додаткової перевірки обставин проведення слідчого експерименту судом був проведенй допит в якості свідка ОСОБА_26 , яка пояснила, що ОСОБА_25 є її цивільним чоловіком та вони проживають тривалий час разом, і що поліцейськими їх вдвох було запрошено прийняти участь у слідчому експерименті. Свідок ОСОБА_26 підтвердила, що вона разом з ОСОБА_25 приїхали до житлового будинку, до якого також привезли обвинуваченого, та усі учасники пройшли всередину будинку, де обвинувачений почав розповідати, як він рукою душив жінку. Після цього слідчий попросив обвинуваченого показати на ній, ОСОБА_26 , як саме він душив жінку, і обвинувачений підійшов до неї ззаду та показав на ній як рукою душив жінку. Також ОСОБА_26 підтвердила, що під час проведення слідчого експерименту поряд з нею постійно перебував її чоловік ОСОБА_25 , і що протокол проведення слідчого експерименту від 30 квітня 2025 року був підписаний нею та її чоловіком особисто, і що вона спізнає в протоколі свої підписи та підписи чоловіка.

Крім того, ОСОБА_26 повідомила суду, що в будинку, в якому вона постійно проживала зі своїм чоловіком ОСОБА_25 та дітьми, 02 вересня 2025 року сталася пожежа, в якій її чоловік зазнав тяжких ушкоджень, які негативно вплинули на його здатність самостійно пересуватися та призвели до зміни зовнішнього вигляду.

Оцінюючи пояснення ОСОБА_26 , суд дійшов висновку, що вони пояснюють причини поведінки свідка ОСОБА_25 , який не впізнав себе на фототаблиці, яка є додатком до протоколу слідчого експерименту, та не впізнав свої підписи у протоколі слідчого експерименту.

Оцінюючи в сукупності показання учасників слідчого експерименту щодо обставин його проведення, суд визнає їх такими, що підтверджують достовірність відомостей, які зазначені в протоколі слідчого експерименту, та добровільну демонстрацію обвинуваченим обстановки та механізму вчинення кримінальних правопорушень.

Таким чином відсутні підстави для визнання протоколу проведення слідчого експерименту недостовірним та/або недопустимим доказом.

З огляду на викладене, суд відхиляє доводи обвинуваченого щодо недостовірності інформації, яка зафіксована в протоколі проведення слідчого експерименту від 30 квітня 2025 року.

Аналізуючи досліджені докази, суд приходить до висновку, що слова і поведінка потерпілої ОСОБА_7 щодо відмови добровільно віддати грошові кошти викликали у обвинуваченого ОСОБА_4 , який перебував в стані алкогольного сп`яніння, агресію та спонукало його до застосування відносно потерпілої насильства, яке не було небезпечним для її життя чи здоров`я, з метою відкритого заволодіння її грошовими коштами, а в подальшому й мобільним телефоном.

Також досліджені судом докази свідчать про вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 крадіжки майна ОСОБА_8 , яке він зберігав автомобілі, шляхом проникнення в цей автомобіль без необхідності подолання перешкод. Пояснення обвинуваченого ОСОБА_4 про вчинення крадіжки майна потерпілого іншою невідомою особою, якій він з власної волі вирішив допомогти у збуті викресаного майна, суд відхиляє, бо вони не спростовують наявні в справі докази та розцінює їх як спробу домогтися меншого за тяжкістю покарання уразі кваліфікації судом його дій за ст. 198 КК України.

За таких обставин суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому злочинів доведена повністю, і кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 186 КК України, як грабіж, тобто відкрите викрадення майна потерпілої ОСОБА_7 , поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілої, вчинене повторно, в умовах воєнного стану; а також за ч. 4 ст. 185 КК України, як крадіжку, тобто таємне викрадення майна потерпілого ОСОБА_8 , вчинене повторно, поєднане з проникненням у сховище, та вчинене в умовах воєнного стану.

Дослідженням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 судом з`ясовано, що він раніше неодноразово судимий за вчинення крадіжок та грабежів, отримав повну середню освіту, неодружений, проживав в м. Люботин без реєстрації місця постійного проживання, та місцем свого фактичного проживання на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, зарекомендував себе з нейтрального боку. Також судом з`ясовано, що ОСОБА_4 був прийнятий з 12 червня 2024 року на військову службу за контрактом та зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , але за місцем служби наразі рахується як такий, що перебуває у самовільному залишенні розташування військової частини; під час безпосередньої участі у бойових діях із захисту Батьківщини, а саме виконання 10 серпян 2024 року бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_2 в районі населеного пункту АДРЕСА_6 , отримав поранення.

Додатково стороною захисту були надані суду довідка КНП ХОР «Обласний клінічний центр профілактики і боротьби зі СНІДом», яка підтверджують виявлення у обвинуваченого ОСОБА_4 антитіл до ВІЛ, та висновку судово-психіатричної експертизи № 413 від 23 червня 2025 року, проведеної відносно ОСОБА_4 як підозрюваного у кримінальному провадженні № 12025 221320000268 за ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, зі змісту якого вбачаться, що обвинувачений на час проведення обстеження страждає на хронічне психічне захворювання у формі дисоціального розладу особистості, відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Обставин, які пом`якшують покарання для обвинуваченого ОСОБА_4 , суд не вбачає.

Обставинами, які обтяжують покарання для обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає рецидив злочинів та вчинення кримінальних правопорушень в стані алкогольного сп`яніння.

Суд з дотриманням вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України віднесені до тяжких злочинів, а також характер суспільної небезпеки вчинених злочинів, зокрема те, що вчинення грабежу супроводжувалось застосуванням з боку обвинуваченого насильства до потерпілої, з якою він тривалий час проживав спільно, та яка мала певній рівень довіри до нього; обставини, які обтяжують покарання, та відомості про особу обвинуваченого, а також виходячи із принципів законності, справедливості, індивідуалізації та достатності покарання для подальшого виправлення та попередження вчинення обвинуваченим нових злочинів, приходить до висновку, що необхідно обрати для обвинуваченого покарання у виді позбавлення волі на рівні, наближеному до максимального строку, передбаченого санкціями статей Особливої частини КК України, за яким кваліфіковані дії обвинуваченого, що буде співмірним до вчиненого і достатнім для попередження вчинення ним подібних правопорушень в майбутньому, бо вважає, що його виправлення неможливим без ізоляції від суспільства.

Остаточне покарання суд вважає за необхідне визначити із застосуванням принципу поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням, що передбачено ст. 70 КК України.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення до його засудження 15 серпня 2025 року Харківським районним судом Харківської області за ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у виді 11 років 6 місяця позбавлення волі із конфіскацією всього майна, суд призначає для обвинуваченого остаточне покарання з урахуванням вимог ч. 4 ст. 70 КК України, із застосуванням принципу часткового складання призначених покарань, та приєднанням додаткового покарання у виді конфіскації майна, яке було призначено попереднім вироком. При призначення остаточного покарання суд також враховує положення ч. 2 ст. 70 КК України щодо обмеження покарання максимальним строком, встановленим для даного виду покарання в ст. 63 КК України.

Строк відбування ОСОБА_4 призначеного покарання слід визнати від дати ухвалення вироку.

Під час досудового розслідування запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувався. Натомість, на підставі ухвали Люботинського міського суду Харківської області від 17 вересня 2025 року засудженого вироком Харківського районного суду Харківської області від 15 серпня 2025 року, ухваленого в справі № 630/859/25, ОСОБА_4 було тимчасово залишено в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на час розгляду Люботинським міським судом Харківської області обвинувального акту за кримінальним провадженням № 12025221320000137.

Цивільні позови потерпілими не заявлені. Процесуальні витрати на залучення експертів підлягають стягненню з обвинуваченого в повному обсязі. Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 373-376 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 7 (сім) років позбавлення волі;

- за ч. 4 ст. 186 КК України у виді 9 (дев`ять) років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити покарання для ОСОБА_6 у виді 9 (дев`ять) років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю вказаних вище кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, за які ОСОБА_4 було засудженого вироком Харківського районного суду Харківської області від 15 серпня 2025 року, шляхом часткового складання остаточно призначити обвинуваченому ОСОБА_27 покарання у виді позбавленні волі на строк 15 (п`ятнадцять) років з конфіскацією майна.

Строк відбування покарання для ОСОБА_4 рахувати з 23 вересня 2026 року.

В строк покарання зарахувати строк відбутого ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі, призначеного вироком Харківського районного суду Харківської області від 15 серпня 2025 року.

Речові докази - відеореєстратор ТМ «Dash Cam», моделі «А200»; шлеш-носій ТМ «Kingston» об`ємом 64 Gb, micro SDXC UHS-1 100 R A1; автомобільний компресор ТМ «Storm BI Power» 12 B, 360 Bar R17, які перебувають на зберіганні у потерпілого ОСОБА_8 , вважати повернутими потерпілому.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь судового експерта ОСОБА_28 (РНОКПП НОМЕР_5 , рахунок № АДРЕСА_7 ) витрати за проведення судової товарознавчої експертизи № 1173/25 від 23 квітня 2025 року в розмірі 400 грн, та витрати за проведення судової товарознавчої експертизи № 860/25 від 21 березня 2025 року в розмірі 360 грн.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Люботинський міський суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою – з моменту вручення їй копії вироку.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

СуддяОСОБА_1