Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №953/8440/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/8440/26

н/п 2/953/4747/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року

Київський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Вітюка Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Глазько С.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ціна позову 5 202,54 грн

УСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог

Представниця Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованість за договором № 3665547 від 13.12.2020, що становить 5 202,54 грн.

Також просив стягнути судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 4 500,00 грн.

Позовна заява мотивована тим, що відповідач отримав права вимоги відповідно до договорів факторингу договорами позики № 3665547 зобов`язання за яким відповідач належним чином не виконував, через що у нього утворилась заборгованість спочатку перед первісним кредитором, а потім перед позивачем.

Виклад позиції відповідача

Відповідач правом на подачу відзиву не скористався.

Процесуальні дії у справі

Суд ухвалою від 16.07.2026 прийняв до розгляду цивільну справу та призначив судове засідання. Розгляд справи відкладався, зокрема, до 22.09.2026.

22.09.2026 учасники справи у судове засідання не з`явились. Представник позивача в позовній заяві просив проводити розгляд справи без участі представника позивача та не заперечує проти заочного розгляду справи. Відповідач у судове засідання повторно не з`явилася. Про дату, час і місце судових засідань повідомлялася своєчасно та належним чином, шляхом надсилання ухвали про відкриття провадження та судових повісток до його особистого кабінету в підсистемі Електронний суд, що згідно зі ст. 128, 272 ЦПК України вважається належним повідомленням. Відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні та не з`явився у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутності до суду не надходило.

Суд ухвалою від 22.09.2026, враховуючи, що у справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлявся про місце і час судового засідання, постановив проводити заочний розгляд справи у відсутності відповідача згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, що відповідає положенням ст. 280, 281 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом

13.12.2020 ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 уклали договір про надання коштів у кредит № 3665547 (далі – договір кредиту 3665547), умовами якого встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 9 500 грн строком на 30 днів ( з 13.12.2020 по 12.01.2021 р.), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 1,69 % які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 0% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає грн.). У разі порушення Позичальником/Відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 0 % за понадстрокове користування кредитом на тіло кредиту за кожен день понадстрокового користування.

Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 3LA2wXhuDO (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор, що був надісланий на вказану електронну адресу).

Відповідно до копії платіжної інструкції b8112e21-5f9c-447c-95ff-2b2762e07475 на рахунок ОСОБА_1 було зараховано грошові кошти в сумі – 9 500,00 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості відповідача за договором позики № 3665547 така складає 5 202,54 – за основним боргом.

25.02.2026 ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та Товариство уклали договір факторингу № 25/02/26, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників .

Згідно з п. 2.1.3. вказаного договору перехід від Клієнта до Фактора права вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, після чого Позивач/Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу (день підписання реєстру прав вимог). Підписаний сторонами Реєстр прав вимог в паперовому/електронному вигляді – є невід`ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта/Кредитодавця до Фактора/Позивача вимоги. [Момент переходу права грошової вимоги до Позивача – є день підписання відповідного Реєстру прав вимоги.

Відповідно до Реєстру прав вимог №4 від 22.04.2026 року – Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору/Позивачу право вимоги заборгованостей до Боржників на умовах передбачених Договором факторингу №25/02/26 від 25.02.2026 року в тому числі до Відповідача в сумі 5 202,54 грн. з яких 5 202,54 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 0 грн. - сума заборгованості за відсотками, 0 грн. - сума заборгованості за комісією, 0 грн. – сума заборгованості за пенею/неустойкою, 0 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування (витяг з Реєстру прав вимог №4 від 22.04.2026р. – додається).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (частина перша статті 207 ЦК України).

Електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Абзац 2 частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до абзацу третього частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 дійшов висновку, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами (указана позиція є сталою, постанови Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, від 16.12.2020 у справі № 561/77/19.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (частина перша статті 1048 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач уклав кредитний договір, шляхом його підписання одноразовим ідентифікатором 3LA2wXhuDO, відповідно, за яким він отримав кредит.

Суд встановив, що первісний кредитор за кредитним договором надав кредит ОСОБА_1 , що підтверджується копією платіжною інструкцією № b8112e21-5f9c-447c-95ff-2b2762e07475 від 13.12.2020.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Суд встановив, що позивач отримав права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором відповідно до договору факторингу, а тому з дати відступлення прав вимоги, а саме з 25.02.2026 Товариство стало кредитором за вказаним кредитним договором відповідно до ст. 512 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Отже, первісний кредитор виконав взяті на себе зобов`язання щодо надання боржнику коштів у користування (право вимоги за якими згодом перейшло до позивача), однак в порушення статей 509, 525, 1048, 1049, 1054 ЦК України та умов договору відповідач зобов`язання належним чином не виконував, внаслідок чого у останнього спочатку перед первісним кредитором, а після відступлення права вимоги перед позивачем утворилась заборгованість.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (див. постанову Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15).

При цьому як зазначено у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 № 913/618/21, у справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.

Відповідач доказів на підтвердження повернення наданих у користування коштів не надав.

Висновки за результатами розгляду заяви

Отже, позовні вимоги Товариства до ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати

Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 4 500 грн.

Питання про стягнення судового збору суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам.

Позивач на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу до позовної заяви додав (в копіях):

- договір № 25-08/25/ФП про надання правничої допомоги від 25.08.2025, укладений між ТОВ "Фінпром Маркет" та адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною;

- витяг з акту № 9ФПМ приймання-передачі наданої правової допомоги у загальному розмірі 4 500,00 грн.

Згідно з ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт (постанова Верховного Суду від13 березня 2025 у справі №275/150/22).

Відповідач у заяві заперечив проти стягнення витрат на правничу допомогу. Водночас не навів жодних аргументів недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

Однак, суд враховує, що розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу є непропорційним до предмету спору. Позивач заявив до стягнення 5 202,54 грн, а витрати на правову допомогу у розмірі 4 500 грн. При цьому справа, що розглядається не є складною (предметом є стягнення кредитної заборгованості, яка не потребує формування складної правової позиції). А тому заявлена до стягнення сума витрат на правову допомогу визнається судом непропорційною до предмету спору, а також суд враховує часткове задоволення позву, що, враховуючи дані, конкретні обставини справи, є підставою для часткової відмови у задоволенні таких вимог (3 500 грн), а до стягнення підлягає сума у розмірі 1 000 грн.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 49, 141, 223, 263 - 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" суму заборгованості за договором позики № 3665547 у розмірі 5 202,54 грн та витрати зі сплаті судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

3. Вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" про відшкодування витрат на правову допомогу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" витрати на професійну правову допомогу у розмірі 1 000 гривень.

У решті заяви відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" (08200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204; код ЄДРПОУ 43311346).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Повний текст рішення складено 22.09.2026.

Суддя Роман ВІТЮК