Вирок від 22 вересня 2026 р. у справі №953/12528/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/12528/26

Провадження № 1-кп/953/1026/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Харків

Київський районний суд міста Харкова у складі судді ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному провадженні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 23.05.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026226130000165, щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду у судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, у відношенні:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Приколотне Великобурлуцького району Харківської області, громадянина України, з базовою середньою освітою, студента 2-го курсу Харківського національного автомобільно-дорожного університету, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,

у с т а н о в и в:

1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

1.1. 23.05.2026 приблизно о 00:05, ОСОБА_2 , перебував біля виходу з під`їзду будинку за адресою: АДРЕСА_2 , де у нього на грунті особистих неприязних відносин виник словесний конфлікт з раніше знайомим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У ході раптово виниклого конфлікту, ОСОБА_2 , діючи з прямим умислом, направленим на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і свідомо бажаючи їх настання, повалив потерпілого на землю та перебуваючи в положенні стоячи на одному коліні праворуч від ОСОБА_5 , який перебував в положенні лежачі на асфальті, тримаючи останнього лівою рукою за область грудної клітини, кулаком правої руки наніс ОСОБА_3 не менше п`яти ударів в область лівого ока, після чого кулаком правої руки наніс один удар в область носа та один удар в область правої брови потерпілого.

У подальшому, ОСОБА_2 , продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , перебуваючи в положенні стоячи обличчям до обличчя на відстані витягнутої руки від останнього, кулаком правої руки наніс один удар в область нижньої губи ОСОБА_3 , внаслідок чого останній втратив рівновагу та впав на асфальт. Далі, ОСОБА_2 , перебуваючи в положенні сидячи на ногах ОСОБА_3 , який внаслідок падіння перебував в положенні лежачі на асфальті, наніс не менше восьми ударів кулаком правої руки в область обличчя останнього.

В результаті умисних протиправних дій з боку ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_3 , згідно з висновком судово-медичної експертизи від 01.06.2026 № 09-740/2026, спричинені наступні тілесні ушкодження: забита рана (після проведення первинної хірургічної обробки) на слизовій оболонці нижньої губи по умовній серединній лінії, синці у лівій навколоочній ділянці, з розповсюдженням на ліву виличну ділянку (з наявністю у ділянці зовнішнього кута ока субкон`юнктивального крововиливу), у лобній ділянці праворуч практично на всьому протязі. За ступенем тяжкості забита рана (після проведення первинної хірургічної обробки), враховуючи її звичайний клінічний перебіг, належить до легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров`я, тривалість якого перевищує 6-ть днів, але не перевищує 3-х тижнів (21 день) (згідно п.п. 2.3.1.«а», 2.З.З., «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995). За ступенем тяжкості синці викликають незначні скороминущі наслідки, тривалість яких не перевищує 6 діб і за цією ознакою відносяться до легких тілесних ушкоджень (відповідно до п.п. 2.3.2.«б», 2.3.5., «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995).

2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.

2.1. До Київського районного суду м. Харкова надійшов обвинувальний акт у відношенні ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, який містить клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_6 про розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні.

До обвинувального акта додані: письмова заява ОСОБА_2 , складена у присутності захисника ОСОБА_7 , щодо визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженніписьмова заява потерпілого ОСОБА_3 щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні,; матеріали досудового розслідування.

Як убачається із наданих матеріалів, на час надходження обвинувального акта до суду, відносно ОСОБА_2 не застосовано затримання після виявлення вчиненого кримінального проступку.

Ураховуючи зазначене, суд вважає можливим розглянути обвинувальний акт щодо ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку без проведення судового розгляду у судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, що узгоджується з приписами частини 2 статті 381 КПК України.

Згідно ч. 3 ст. 381 КПК України, спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, у мотивувальній частині вироку зазначаються, у разі визнання особи винуватою , формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд.

Діючи відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 17, ст. ст. 369-371, 374, ч. 3 ст. 381, ч. 2 ст. 382 КПК України, суд перевірив обставини, які встановлені органом досудового розслідування та які не оспорюються учасниками судового провадження.

2.2. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Зокрема, з обвинувального акта вбачається, що 23.05.2026 приблизно о 00:05, ОСОБА_2 , перебував біля виходу з під`їзду будинку за адресою: АДРЕСА_2 , де у нього на грунті особистих неприязних відносин виник словесний конфлікт з раніше знайомим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У ході раптово виниклого конфлікту, ОСОБА_2 , діючи з прямим умислом, направленим на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і свідомо бажаючи їх настання, повалив потерпілого на землю та перебуваючи в положенні стоячи на одному коліні праворуч від ОСОБА_5 , який перебував в положенні лежачі на асфальті, тримаючи останнього лівою рукою за область грудної клітини, кулаком правої руки наніс ОСОБА_3 не менше п`яти ударів в область лівого ока, після чого кулаком правої руки наніс один удар в область носа та один удар в область правої брови потерпілого.

У подальшому, ОСОБА_2 , продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , перебуваючи в положенні стоячи обличчям до обличчя на відстані витягнутої руки від останнього, кулаком правої руки наніс один удар в область нижньої губи ОСОБА_3 , внаслідок чого останній втратив рівновагу та впав на асфальт. Далі, ОСОБА_2 , перебуваючи в положенні сидячи на ногах ОСОБА_3 , який внаслідок падіння перебував в положенні лежачі на асфальті, наніс не менше восьми ударів кулаком правої руки в область обличчя останнього.

В результаті умисних протиправних дій з боку ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_3 , згідно з висновком судово-медичної експертизи від 01.06.2026 № 09-740/2026, спричинені наступні тілесні ушкодження: забита рана (після проведення первинної хірургічної обробки) на слизовій оболонці нижньої губи по умовній серединній лінії, синці у лівій навколоочній ділянці, з розповсюдженням на ліву виличну ділянку (з наявністю у ділянці зовнішнього кута ока субкон`юнктивального крововиливу), у лобній ділянці праворуч практично на всьому протязі. За ступенем тяжкості забита рана (після проведення первинної хірургічної обробки), враховуючи її звичайний клінічний перебіг, належить до легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров`я, тривалість якого перевищує 6-ть днів, але не перевищує 3-х тижнів (21 день) (згідно п.п. 2.3.1.«а», 2.З.З., «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995). За ступенем тяжкості синці викликають незначні скороминущі наслідки, тривалість яких не перевищує 6 діб і за цією ознакою відносяться до легких тілесних ушкоджень (відповідно до п.п. 2.3.2.«б», 2.3.5., «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995).

Установлені органом досудового і викладені судом обставини не оспорюються учасниками судового провадження, так як під час досудового розслідування обвинувачений визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.

Окрім того, обвинувачений ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

2.3. Отже, саме з підстав викладеного, суд дійшов висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого кримінального проступку, та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

3. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

3.1. Вивченням обставин справи, оцінкою особистості ОСОБА_2 встановлено, що обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання останнього, є щире каяття.

3.2. Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_2 , судом не встановлено.

4. Мотиви призначення покарання.

4.1. Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

4.2. Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому, суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України класифікується, як кримінальний проступок, його вид, суспільну небезпечність та наслідки. Також, суд бере до уваги вже наведені відомості про особу обвинуваченого, який має базову середню освіту, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має фактичне місце проживання, не судимий.

4.3. При дослідженні особистості обвинуваченого відповідно до положень ст. 50 КК України, підстав для призначення покарання в порядку передбаченому статтею 69 КК України, не встановлено.

4.4. З урахуванням викладених вище обставин у кримінальному провадженні, характеру та ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, особи обвинуваченого, наявність обставини, що пом`якшує, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_2 покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

4.5. Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням статей 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися, як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Дане ж покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005, «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007).

5. Підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

6. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

6.1. Речові докази.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

6.2. Процесуальні витрати.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

6.3. Заходи забезпечення кримінального провадження.

6.3.1. Запобіжний захід.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого у кримінальному провадженні не застосовувався.

Керуючись ст. ст. 7, 100, 124, 349, 368-370, 373, 374, 376, 394, 395 КПК України, суд -

у х в а л и в:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд міста Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 394 КПК України, вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1