Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №952/305/26 — Зачепилівський районний суд Харківської області

Справа № 952/305/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.09.2026 Зачепилівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Яценка Є.І.,

за участю секретаря судового засідання Оданець С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Зачепилівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія « Альфа- Гарант» про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

27.04.2026 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія « Альфа- Гарант» про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди.

В обґрунтування вимог вказує, що 01 листопада 2025 року, близько 16.30 год., на 119 км. Траси М-29 на території Берестинського району Харківської області, керуючи автомобілем « GEELY EMGRAND 7», номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 не вибрала безпечної швидкості руху, не врахувала особливості вантажу та стан транспортного засобу, здійснила зіткнення з причепом д.н.з НОМЕР_2 , який був приєднаний до автомобіля « DAF CF 440 FT» д.н.з НОМЕР_3 , в результаті чого автомобіль та причіп зазнали механічних ушкоджень. 22.12.2025 року постановою суду ОСОБА_2 визнанно винною у вчиненні адімінстративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Внаслідок ДТП було ушкоджено позивача причеп д.н.з НОМЕР_2 , який був приєднаний до автомобіля « DAF CF 440 FT» д.н.з НОМЕР_3 , а саме пошкоджено: ліва сторона причепа. Згідно Висновку експерта № 16437 від 11 березня 2026 року за результатами проведення транспортно- товарознавчого дослідження за заявою позивача було завдано матеріальні збитки в розмірі 304 733 грн., 50 коп. За складання калькуляції ( експертного дослідження № 16437 позивач сплатив 12 213 грн., 50 коп., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 30 від 24.11.2025 року. Крім того, за повідомлення на адресу відповідачки ОСОБА_2 щодо проведення експертизи позивачем сплачено 80 грн.00 коп., згідно квитанції № 41 від 24 листопада 2025 року; за повідомлення на адресу товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія « АЛЬФА – ГАРАНТ», щодо проведення експертизи позивачем сплачено 80 грн. 00 коп., згідно квитанції № 39 від 24 листопада 2024 року, за повідомлення на адресу Приватне акціонерне товариство « Українська Страхова компанія « КНЯЖА ВІЄННА», щодо проведення експертизи позивачем сплачено 80 грн., 00 коп., згідно квитанції № 40 від 24 листопада 2025 року. В результаті проведення ремонтно- відновлювальних робіт причепу д.н.з НОМЕР_2 , позивачем оплачено 353 675 грн., 00 коп. На разі, зазначені збитки відповідачкою не відшкодовано.

Вказаними діями позивачу заподіяно також моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях внаслідок завдання йому негативних наслідків в результаті пошкодження причепу, порушенні звичного стану життя у зв`язку із неможливістю користування причепом (моральну шкоду оцінює в 50 000 грн.).

З огляду на вказане, ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідачки 331 428 грн., 50 коп. матеріальної шкоди, 50000 грн. моральної шкоди, а також судові витрати у справі.

На адресу суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог в якій позивач просить стягнути з відповідачки 116 128 грн., 50 коп. матеріальної шкоди, 50000 грн. моральної шкоди, а також судові витрати у справі.

Ухвалою суду від 06.05.2026 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Лавров В.В. у письмовій заяві підтримав вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити, розгляд справи просив здійснювати без участі сторони позивача, проти винесення заочного рішення суду не заперечував.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, з невідомих суду причин, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Правом подачі відзиву на позов не скористалась.

Представник третьої особи: Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія « Альфа- Гарант» у судове засідання не з`явився, з невідомих суду причин, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З урахуванням наведеного, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам ч.1 ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновків про наявність підстав для часткового задоволення позову, з огляду на наступне.

Судом встановлено, 01 листопада 2025 року, близько 16.30 год., на 119 км. Траси М-29 на території Берестинського району Харківської області, керуючи автомобілем « GEELY EMGRAND 7», номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 не вибрала безпечної швидкості руху, не врахувала особливості вантажу та стан транспортного засобу, здійснила зіткнення з причепом д.н.з НОМЕР_2 , який був приєднаний до автомобіля « DAF CF 440 FT» д.н.з НОМЕР_3 , в результаті чого автомобіль та причіп зазнали механічних ушкоджень. 22.12.2025 року постановою суду ОСОБА_2 визнанно винною у вчиненні адімінстративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Внаслідок ДТП було ушкоджено позивача причеп д.н.з НОМЕР_2 , який був приєднаний до автомобіля « DAF CF 440 FT» д.н.з НОМЕР_3 , а саме пошкоджено: ліва сторона причепа. Згідно Висновку експерта № 16437 від 11 березня 2026 року за результатами проведення транспортно- товарознавчого дослідження за заявою позивача було завдано матеріальні збитки в розмірі 304 733 грн., 50 коп. За складання калькуляції ( експертного дослідження № 16437 позивач сплатив 12 213 грн., 50 коп., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 30 від 24.11.2025 року. . Крім того, за повідомлення на адресу відповідачки ОСОБА_2 щодо проведення експертизи позивачем сплачено 80 грн.00 коп., згідно квитанції № 41 від 24 листопада 2025 року; за повідомлення на адресу товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія « АЛЬФА – ГАРАНТ», щодо проведення експертизи позивачем сплачено 80 грн. 00 коп., згідно квитанції № 39 від 24 листопада 2024 року, за повідомлення на адресу Приватне акціонерне товариство « Українська Страхова компанія « КНЯЖА ВІЄННА», щодо проведення експертизи позивачем сплачено 80 грн., 00 коп., згідно квитанції № 40 від 24 листопада 2024 року. В результаті проведення ремонтно- відновлювальних робіт причепу д.н.з НОМЕР_2 , позивачем оплачено 353 675 грн., 00 коп.

23 квітня 2026 року, Моторним ( транспортним) страховим бюро України, у відповідності до п.22.1 ст.22 Закону України " Про обов`язкове страхування, цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 року, № 1961-ІV, було проведено відшкодування позивачу ( шляхом перерахування на особовий рахунок в банку) у встановленому цим законом оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП в розмірі 250 000 грн., 00 коп. На разі, інша частина збитків відповідачкою не відшкодована.

Предметом розгляду справи є стягнення з відповідачки матеріальної та моральної шкоди.

У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Згідно ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Схожого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 27.05.2021 р. у справі №761/12945/19.

Виходячи з цього, особа, яка вимагає відшкодування збитків (як грошової оцінки матеріальної шкоди), повинна довести факт заподіяння збитків (шкоди), розмір понесених збитків, (шкоди) безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями особи, яка спричинила збитки (шкоду), та самими збитками (шкодою). А відповідач має довести, що такі збитки (шкода) завдані не з його вини.

Позивачу належить довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Також позивач несе тягар доведення перед судом розміру завданої шкоди, зокрема зменшення або знищення майна, яке належить йому на праві власності.

Такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 23.09.2020 р. у справі № 329/382/19.

Таким чином, відповідач для звільнення його від відповідальності має довести, що шкода заподіяна не з його вини.

Станом на дату розгляду справи матеріальна шкода в добровільному порядку відповідачкою не відшкодована, доказів зворотного відповідачкою не надано.

Вина відповідачки у пошкодженні причепа який належить позивачу та завданні матеріальної шкоди встановлена та належними доказами не спростована.

Саме умисні дії відповідачки спричинили пошкодження причепа позивача, що вказує на причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача.

Відтак, вимоги позивача в частині стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди підлягають до задоволення у повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягння моральної шкоди в розмірі 50000 грн. суд зазначає наступне.

Згідно ст.ст.23,1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, крім іншого, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до п.3 постанови № 4 від 31.03.1995 року (з наступним змінами) Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної/немайнової/шкоди/» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно положень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що позивачем має бути зазначено в чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її завдано позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

Однак позивачем не доведено завдання йому моральної шкоди та не обґрунтовано її розмір, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що позивачем не доведено завдання моральної шкоди з боку відповідачки, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення моральної шкоди є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Щодо стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, ч. 2ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сума судового збору в розмірі 2 326 грн., 37 коп.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 43, 49, 76-83, 89, 128, 141, 247, 258-259, 263-265, 272-273, 280-284, 351-355 ЦПК України, ст. ст. 23,1167 ЦК України суд , -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія « Альфа- Гарант» про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 матеріальну шкоду у розмірі 116 128 грн. 50 коп. (сто шістнадцять тисяч сто двадцять вісім гривень ) 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 2 326,37 (дві тисячі триста двадцять шість ) грн. 37 коп. судового збору.

В задоволені решти вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду.

Суддя Є.І. Яценко