Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №638/12580/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/12580/26

Провадження № 3/638/2734/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 вересня 2026 року м. Харків

Суддя Шевченківського районного суду міста Харкова Смирнов В.А, розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

28 травня 2026 року об 01 год. 38 хв в м. Харків, просп. Незалежності, буд. 10, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Opel Signum, номерний знак НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820 ARHK 0043, що підтверджується тестом 3715 від 28.05.2026, результат огляду становить 0,56 проміле. Водій з результатами згоден. Вказаними діями водій ОСОБА_1 порушив п. 2.9а ПДР.

23.09.2026 від захисника ОСОБА_1 - адвоката Халупко С.В. надійшли письмові пояснення, в яких захисник, заперечуючи проти притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, зазначає, що наявні у справі докази не утворюють належної, допустимої та взаємоузгодженої сукупності, достатньої для доведення його вини поза розумним сумнівом. Зокрема, сторона захисту посилається на те, що долучений до матеріалів справи відеозапис не підтверджує законності первинної зупинки транспортного засобу, оскільки на ньому не зафіксовано порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху та повідомлення поліцейськими конкретної передбаченої законом причини зупинки. На думку захисника, результати подальших процесуальних дій не можуть усунути відсутність належно підтвердженої правової підстави для первинної зупинки автомобіля. Крім того, захисник стверджує, що до початку проведення огляду ОСОБА_1 не були повідомлені конкретні ознаки алкогольного сп`яніння, які стали підставою для пропозиції пройти відповідний огляд. Зазначає, що відеозапис не фіксує повідомлення водію про запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, мови чи інших конкретних ознак сп`яніння, тоді як відповідні відомості були відображені лише у складених надалі письмових документах. Окремо сторона захисту ставить під сумнів належність роздруківки газоаналізатора Drager Alcotest 6820, якою зафіксовано результат 0,56 ‰, до цього адміністративного провадження. Захисник звертає увагу, що у роздруківці зазначені заводський номер приладу ARHK-0043 та номер тесту 3715, однак не заповнено графу щодо номера протоколу, у зв`язку з чим, на його думку, відсутній безпосередній документальний зв`язок цієї роздруківки з протоколом серії ЕПР1 № 677407. Також зазначає, що відеозапис не дає можливості простежити повний процес підготовки приладу до тестування, проведення «нульового» тесту, використання нового запакованого мундштука та співвіднести момент проведення тесту з відповідною роздруківкою. Захисник також посилається на порушення права ОСОБА_1 на захист, передбаченого ст. 268 КУпАП, зазначаючи, що відеозапис не містить належного та зрозумілого роз`яснення особі її процесуальних прав до проведення фактично значущих процесуальних дій, зокрема права користуватися правничою допомогою, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання та заперечення. На переконання сторони захисту, сам по собі підпис ОСОБА_1 у протоколі біля стандартного друкованого тексту про роз`яснення прав не підтверджує їх фактичного та своєчасного роз`яснення. Основним доводом захисту є також недотримання спеціального порядку огляду військовослужбовця, встановленого ст. 266-1 КУпАП. Захисник зазначає, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому огляд на стан алкогольного сп`яніння мав проводитися уповноваженою посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України із застосуванням спеціальних технічних засобів і тестів. Натомість огляд проведено працівниками Національної поліції із застосуванням Drager Alcotest 6820, без залучення уповноваженої особи ВСП. На думку захисту, такий огляд проведено з порушенням імперативних вимог ст. 266-1 КУпАП, а тому його результати є недійсними та не можуть використовуватися як доказ вини. На підтвердження цього доводу захисник посилається на судову практику, наведену у письмових поясненнях, відповідно до якої недотримання спеціальної процедури огляду військовослужбовців визнавалося підставою для неврахування результатів такого огляду. У сукупності наведені порушення, на переконання сторони захисту, свідчать про відсутність належних і допустимих доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння та його винуватість у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. У зв`язку з цим захисник просить долучити письмові пояснення та додані матеріали до справи, надати оцінку наведеним порушенням і закрити провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, питання чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.

В судове засідання ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Халупко С.В. не з`явилися, повідомлялися своєчасно та належним чином.

Згідно із ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, знайшла своє повне підтвердження в суді.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9 Правил дорожнього руху України).

Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Частиною першою статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією України та Законами України.

Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Частиною 1 ст.130 КУпАП встановлено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п. 2 – 4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735 (далі – Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Відповідно до пунктів 6 – 8 Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі – спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння.

Отже, поліцейський вправі пред`явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані алкогольного сп`яніння згідно з ознаками такого стану, передбаченими Інструкцією.

Відповідно до п. 7 розділу ІІ Інструкції установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Відповідно до вимог пункту 2.9 «а» ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підтверджується такими доказами:

- Протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 677407 від 28 травня 2026 року, з якого вбачається що 28 травня 2026 року об 01 год. 38 хв в м. Харків, просп. Незалежності, буд. 10, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Opel Signum, номерний знак НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820 ARHK 0043, що підтверджується тестом 3715 від 28.05.2026, результат огляду становить 0,56 проміле. Водій з результатами згоден. Вказаними діями водій ОСОБА_1 порушив п. 2.9а ПДР.

- Направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

- Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому вказано ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: порушення мови, запах алкоголю з порожнини рота.

- Тестом № 3715 від 28.05.2026, відповідно до якого результат тесту становить 0,56 проміле.

- Рапортом поліцейського.

- Відеозаписами.

З відеозаписів вбачається факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом Opel Signum, номерний знак НОМЕР_2 ; повідомлення працівниками патрульної поліції підозри щодо перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння (також просив дихнути); на питання працівника патрульної поліції чи вживав ОСОБА_1 алкогольні напої, останній визнав вживання таких; на пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 погодився; після проходження такого огляду, результат склав 0,56 проміле; ОСОБА_1 погодився з результами огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу.

Щодо зупинки транспортного засобу

Доводи захисника щодо відсутності підстав для зупинки транспортного засобу, суд відхиляє з огляду на наступне.

Суд погоджується з захисником щодо того, що підстави зупинки транспортного засобу передбачені ст. 35 ЗУ "Про Національну поліцію України".

Водночас, з адміністративного матеріалу вбачається, що ОСОБА_1 рухався 28 травня 2026 року об 01 год. 38 хв в м. Харків, просп. Незалежності, буд. 10, тобто у комендантську годину, тобто в час, коли такий рух заборонений усім, крім осіб, які мають право здійснювати відповідне переміщення (відповідні працівники правоохоронних органів, військовослужбовці, які виконують відповідні завдання тощо).

У зв`язку з введенням воєнного стану на всій території України розпорядженням Харківської обласної військової адміністрації № 13В від 15 серпня 2025 року запроваджено з 17 серпня 2025 року на території Харківської області (крім територій, на яких відповідними військовими адміністраціями встановлено інший час дії комендантської години) комендантську годину з 00:00 до 05:00.

Відповідно до підпунктів 2, 4 п. 16 Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан затвердженого Постановою КМУ № 573 від 8 липня 2020 року, патрулям на території, де запроваджено комендантську годину та встановлено спеціальний режим світломаскування, в установленому законодавством порядку надано право:

- перевіряти в осіб посвідчення, документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, або паспортні документи іноземця, особи без громадянства, документи, що підтверджують законність перебування на території України, та перепустки, а в разі їх відсутності - затримувати відповідних осіб та доставляти в органи або підрозділи Національної поліції для встановлення особи; за потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, які ними перевозяться;

- тимчасово обмежувати або забороняти на вулицях та дорогах, окремих ділянках місцевості та в інших громадських місцях перебування або пересування осіб, рух транспортних засобів, зокрема транспортних засобів іноземних, консульських установ чи представництв міжнародних організацій; виводити осіб з окремих ділянок місцевості та об`єктів, евакуйовувати транспортні засоби.

Враховуючи, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в період комендантської години (28.05.2026 о 01:38 год), то суд вважає, що співробітники патрульної поліції мали право зупинити транспортний засіб для перевірки документів водія та пасажирів, а також для огляду автомобіля, а тому процедура зупинки транспортного засобу не порушена. А тому доводи захисника визнаються необґрунтованими, оскільки запровадження певних обмежувальних заходів, таких як зупинення автомобіля у комендантську годину є законним і таким, що переслідує легітимну мету.

Крім того, з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, незгода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, і такий обов`язок не впливає на причину зупинки.

Неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з`ясувалось, що водій перебував з ознаками сп`яніння чи в іншому неадекватному стані, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від обов`язку виконання вимог щодо проходження огляду на визначення стану алкогольного чи іншого сп`яніння.

Правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Водночас, керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.

До того ж, наявність або відсутність законних причин для зупинки транспортного засобу не входять до складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а відтак не підлягають доказуванню у даній справі.

Крім того, суд зазначає, що у випадку не згоди особи з причинами зупинки працівниками поліції ОСОБА_1 мав можливість, відповідно до п.п. «д» п. 2.14 ПДР оскаржити дії поліцейського у встановленому законом порядку.

Щодо виявлення ознак на стан алкогольного сп`яніння

Доводи захисника щодо того, що працівники патрульної поліції не повідомили конкретних ознак алкогольного сп`яніння, до початку процедури огляду, а протокол їх не містить,суд відхиляє, з огляду на наступне.

Згідно з п. 2 - 4 розділу 1 Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

За наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів (п. 1 розділу ІІ Інструкції).

Водночас вказана інструкція не встановлю кількість ознак, за якими може виникнути підозра в поліцейського щодо перебування водія у стані алкогольного сп`яніння.

З відеозаписів, долучених до матеріалів справи вбачається, що поліцейський повідомив ОСОБА_1 про те, що в нього наявні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. Крім того, перед тим, як повідомити ОСОБА_1 про ознаки алкогольного сп`яніння, поліцейський запитував останнього чи вживав він алкогольні напої та просив дихнути ОСОБА_1 , що останній зробив.

При цьому, з матеріалів справи, зокрема, з даних направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів вбачається, що поліцейським у ОСОБА_1 були виявлені наступні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови.

Тобто, в матеріалах справи наявне зазначення ознак алкогольного сп`яніння, на підставі яких ОСОБА_1 запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Щодо доводів про неналежну ідентифікацію роздруківки Drager та порушення процедури проведення тесту

Суд відхиляє доводи сторони захисту про те, що незаповнення у роздруківці результату тестування графи «до протоколу №» унеможливлює віднесення цього документа до проведеного відносно ОСОБА_1 огляду.

Саме по собі незаповнення зазначеної графи не свідчить ані про походження роздруківки від іншого тестування, ані про недостовірність зафіксованого нею результату. Належність цього документа до конкретного огляду підлягає встановленню судом не виключно за наявністю в ньому номера протоколу про адміністративне правопорушення, а шляхом оцінки всіх наявних у справі доказів у їх сукупності та взаємному зв`язку.

Так, із роздруківки Drager вбачається, що тестування проведено 28.05.2026 о 01 год. 50 хв. із застосуванням приладу Drager Alcotest 6820 № ARHK-0043, номер тесту - 3715, результат - 0,56 ‰. Крім того, безпосередньо у роздруківці рукописно зазначені прізвище, ім`я та по батькові особи, яка проходила тестування, — ОСОБА_1 , дата його народження, а також містяться підписи інспектора та особи, яка тестується.

Наведені відомості узгоджуються з іншими матеріалами справи та перебігом подій, зафіксованим на відеозаписі. Зокрема, безпосередньо перед проведенням огляду працівник поліції вголос повідомляє про проведення тесту № 3715, тобто того самого номера тесту, який надрукований приладом у досліджуваній роздруківці.

За таких обставин відсутність у роздруківці номера протоколу серії ЕПР1 № 677407 є недоліком оформлення документа, однак не розриває його доказового зв`язку з проведеним оглядом, оскільки такий зв`язок підтверджується сукупністю інших відомостей, зокрема номером тесту, номером приладу, датою та часом проведення тестування, даними особи, яка проходила огляд, результатом тестування, а також відеозаписом проведення відповідної процедури.

Не знаходять підтвердження й доводи сторони захисту про неможливість встановити дотримання процедури підготовки газоаналізатора до проведення огляду.

Дійсно, з відеозапису не вбачається, що ОСОБА_1 було запропоновано самостійно обрати запакований одноразовий мундштук. Водночас сама по собі така обставина не свідчить про використання раніше вживаного мундштука, його забруднення, стороннє втручання у результати тестування чи іншу обставину, яка могла вплинути на достовірність отриманого результату. Стороною захисту конкретних даних, які б свідчили про такі обставини, не наведено.

При цьому відеозаписом зафіксовано проведення працівником поліції контрольного забору повітря до проведення тестування ОСОБА_1 .

Таким чином, посилання захисника на те, що відеозапис не містить безперервної фіксації всього технологічного процесу підготовки приладу, саме по собі не спростовує результату огляду та не є достатньою підставою для визнання роздруківки неналежним чи недопустимим доказом, оскільки зафіксовані відеозаписом дії дозволяють співвіднести проведене тестування з конкретним тестом та його результатом.

Суд також враховує поведінку ОСОБА_1 безпосередньо після проведення огляду. Після отримання результату 0,56 ‰ ОСОБА_1 із результатом огляду погодився, заперечень щодо показників приладу, порядку проведення тестування, використаного мундштука чи належності отриманого результату йому не висловлював.

Отже, оцінюючи роздруківку Drager не ізольовано, а у взаємному зв`язку з відеозаписом та іншими матеріалами справи, суд не вбачає підстав вважати, що результат 0,56 ‰ отримано внаслідок іншого тестування або що наведені стороною захисту зауваження щодо оформлення роздруківки та процедури застосування приладу ставлять під обґрунтований сумнів належність і достовірність зафіксованого результату.

Щодо доводів про нероз`яснення ОСОБА_1 прав, передбачених ст. 268 КУпАП

Згідно зі ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право, зокрема, знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правничою допомогою адвоката, а також користуватися іншими процесуальними правами, передбаченими законом.

Відповідно до ст. 256 КУпАП при складенні протоколу про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі.

Дослідженим судом відеозаписом дійсно не зафіксовано окремого епізоду, під час якого працівник поліції усно оголошує ОСОБА_1 повний зміст прав, передбачених ст. 268 КУпАП.

Разом із тим сама по собі відсутність такого епізоду на відеозаписі не є достатньою підставою для висновку про те, що відповідні права ОСОБА_1 взагалі не роз`яснювалися, оскільки така обставина підлягає встановленню судом на підставі всієї сукупності матеріалів справи, а не виключно змісту відеозапису.

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 677407 від 28.05.2026, останній, а саме у п. 13 «Підпис особи, якій роз`ясненно права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП та яка ознайомлена з місцем та часом розгляду» містить підпис ОСОБА_1 .

При цьому ОСОБА_1 протокол підписав, будь-яких зауважень щодо нероз`яснення йому процесуальних прав при його складанні не зазначив, від підписання відповідної графи не відмовився та не вказав про незрозумілість змісту наданих йому прав.

Отже, твердження сторони захисту про те, що наявність підпису в протоколі має виключно формальний характер, фактично ґрунтується на тому, що відповідний процес роз`яснення не відображений на наявному відеозаписі. Проте відсутність відеофіксації певної процесуальної дії не є тотожною встановленню факту, що така дія не вчинялася, особливо за наявності письмового процесуального документа, в якому її вчинення засвідчено підписом самої особи.

Суд також враховує, що стороною захисту не наведено конкретних обставин, які б свідчили, що внаслідок стверджуваного нероз`яснення прав ОСОБА_1 був фактично позбавлений можливості реалізувати певне право, передбачене ст. 268 КУпАП, зокрема заявити клопотання, надати пояснення чи зауваження, скористатися правничою допомогою або відмовитися від надання пояснень.

Саме по собі посилання на відсутність на відеозаписі усного оголошення всього переліку прав, за наявності у протоколі належної відмітки, засвідченої особистим підписом ОСОБА_1 , не спростовує зафіксованих у протоколі відомостей та не свідчить про таке порушення права на захист, яке могло б поставити під сумнів допустимість зібраних доказів або результати провадження у справі.

Щодо доводів про порушення спеціальної процедури огляду військовослужбовця, встановленою ст. 266-1 КУпАП

Захисник вказує, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому застосуванню підлягала спеціальна норма проведення огляду на стан сп?яніння відносно військовослужбовців, а саме ст. 266-1 КУпАП, а тому самостійною і найбільш істотною підставою для визначення результату огляду недійсним є встановлений статус ОСОБА_1 як військовослужбовця, з огляду на вказане суд зазначає наступне.

По-перше, статтею 266-1 КУпАП визначений порядок огляду, зокрема, військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях.

Положеннями вказаної статті визначений порядок огляду, зокрема, військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях.

Тобто, положення ст. 266-1 КУпАП не стосуються спеціального суб`єкту водій транспортного засобу, а лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень.

Крім того, згідно з ч. 1 ст.15 КУпАП військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Тобто наведена норма не передбачає будь-яких виключень або ж особливостей складання щодо складання адміністративного стосовно військовослужбовця за правопорушення, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

За таких обставин, порядок огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння здійснювався в загальному порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, а тому при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 такий порядок порушений не був.

По-друге, матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що 28.05.2026 виконував саме обов`язки військової служби (розпорядження, наказ тощо) на території м. Харкова, відповідно матеріали справи не містять доказі перебування ОСОБА_1 під час його зупинки на виконання невідкладного завдання.

Щодо посилань захисника на практику розгляду подібних справ (за подібних обставин) судом першої та другої інстанціями

Відповідно до ч. 6 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Тобто, судами при ухваленні рішень застосовується саме практика Верховного Суду, а тому суд не приймає до уваги постанови, які ухвалені судами першої та другої інстанціями у подібних правовідносинах, на які посилається захисник.

Враховуючи викладене, будь-яких порушень при проведенні фіксації вчиненого адміністративного правопорушення та збирання доказів, судом не встановлено. Суд вважає, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 677407 від 28 травня 2026 року працівниками поліції не було допущено неповноти чи необ`єктивності в оцінюванні дій ОСОБА_1 . Наявні у матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення та інші матеріали справи не містять істотних розбіжностей та підтверджують фактичні обставини справи.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

Положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами тощо.

Враховуючи вищевикладене, суддя дійшов висновку, що надані суду докази в розумінні статті 251 КУпАП суд визнає належними, допустимими та достатніми, які повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення складеного за ч. 1 ч. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

При призначенні стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , ступінь його вини.

Обставин, що пом`якшують покарання та обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення судом не встановлено.

Відповідно до статті 23 КУпАП адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена відповідальність у виді штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

На підставі вищевказаного, з урахуванням особи, ступеня вини, а також характеру вчиненого правопорушення, суд вважає, що ОСОБА_1 слід призначити покарання за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Керуючись статтями 23, 33, 40-1, ст. 130, ст. 245, 251, 283, 284, 285, 289, 294 КУпАП України, ст. ст. 4, 9 Закону України «Про судовий збір», суд -

УХВАЛИВ:

Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , адміністративне стягнення в виді штрафу в у розмірі 1000 (одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Відповідно до частини першої статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення Постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити, що у випадку несплати накладеного на штрафу у передбачений законом строк, може бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку статті 308 КУпАП, тобто примусового виконання постанови суду.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду у десятиденний строк з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Харкова.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку її оскарження.

Суддя В.А. Смирнов