Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №638/18087/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/18087/26

Провадження № 3/638/3664/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 вересня 2026 року м. Харків

Суддя Шевченківського районного суду міста Харкова Смирнов В.А., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.ст. 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення -

ВСТАНОВИВ:

20 липня 2026 року о 16 год. 05 хв. у м. Харків вул. Людвіга Свободи, буд. 37 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Volkswagen Caddy, номерний знак НОМЕР_1 не був уважний за кермом та не обравши безпечного інтервалу допустив наїзд на припаркований транспортний засіб Audi А4, номерний знак НОМЕР_2 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження та завдано матеріальні збитки, чим порушив вимоги п.п. 2.3.б, 13.1 ПДР. Також, ОСОБА_1 залишив місце ДТП, чим порушив п. 2.10.а ПДР.

22.09.2026 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про закриття провадження у справі, в якому останній зазначає, що не погоджується зі складеними відносно нього протоколами про адміністративні правопорушення за ст. 122-4 та ст. 124 КУпАП та вважає, що в його діях відсутні склади зазначених адміністративних правопорушень. Вказує, що 20.07.2026 під час керування автомобілем його стан здоров`я раптово та непередбачувано погіршився: виникли сильне запаморочення, порушення зору, оніміння та біль у ділянці шиї і лівої руки, різкий головний біль, загальна слабкість та, за його відчуттями, короткочасна втрата свідомості. За таких обставин, здійснюючи об`їзд припаркованих транспортних засобів та сміттєвих баків, він міг допустити незначний контакт із припаркованим транспортним засобом або іншою перешкодою, однак самого факту такого контакту не усвідомлював та не розумів, що став учасником дорожньо-транспортної пригоди. Зазначає, що після того, як прийшов до тями, зупинив автомобіль та здійснив його візуальний огляд, проте через погіршення самопочуття не помітив пошкоджень, у зв`язку із чим продовжив рух до аптеки, а потім додому. Стверджує, що залишення ним місця події не було умисним та не мало на меті приховати факт ДТП або уникнути відповідальності, оскільки на той момент він не усвідомлював самого факту дорожньо-транспортної пригоди. На підтвердження своїх доводів посилається на подальше погіршення стану здоров`я, повторні епізоди втрати свідомості 22–23.07.2026, виклик 23.07.2026 бригади екстреної медичної допомоги, подальші неврологічні та кардіологічні обстеження і стаціонарне лікування. Зазначає, що за результатами обстежень у нього діагностовано низку неврологічних, серцево-судинних та інших захворювань. На його думку, медична документація та послідовність подій підтверджують реальність раптового погіршення стану здоров`я та мають значення для оцінки його здатності 20.07.2026 належним чином сприймати дорожню обстановку й усвідомлювати факт можливої ДТП. Також посилається на те, що 24.07.2026 після отримання інформації про необхідність з`явитися до поліції він самостійно прибув до відповідного органу та повідомив про подію страхову компанію, не вчиняв дій, спрямованих на приховування автомобіля, знищення слідів пригоди або ухилення від встановлення обставин події. Вважає таку подальшу поведінку підтвердженням відсутності умислу на залишення місця ДТП. Щодо правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, заявник заперечує доведеність порушення ним пп. 2.3 «б», 13.1 ПДР України, зазначаючи, що сам по собі факт контакту транспортних засобів та наявність механічних пошкоджень не є достатніми для встановлення його вини. На його думку, підлягають встановленню конкретна дорожня обстановка, фактичний безпечний інтервал, механізм зіткнення, конкретні дії водія, якими порушено ПДР, а також причинний зв`язок між такими діями та настанням ДТП. Крім того, ОСОБА_1 зазначає про необхідність дослідження відеозаписів події, записів камер відеоспостереження, фотоматеріалів, пояснень очевидців, схеми місця ДТП, матеріалів огляду транспортних засобів та характеру їх пошкоджень, а також інших доказів, на підставі яких працівники поліції дійшли висновку про його винуватість. Окремо заявник посилається на порушення його процесуальних прав під час складання протоколів, зазначаючи, що повідомляв працівникам поліції про погіршення стану здоров`я та втрату свідомості, однак ці обставини, на його думку, належним чином перевірені не були. Також стверджує, що через тяжкий фізичний стан пояснення фактично записувала його дружина, після чого він їх підписав, у зв`язку з чим просить перевірити дотримання передбачених ст. 268 КУпАП процесуальних прав та відповідність зафіксованих пояснень його дійсній позиції. Посилаючись на положення ст. 247, 251, 252 КУпАП, просить дослідити надану медичну документацію та інші матеріали справи у їх сукупності, а за необхідності витребувати додаткові медичні документи або вирішити питання щодо проведення відповідного медичного дослідження (експертизи). З огляду на викладене просить закрити провадження за ст. 122-4 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки він не усвідомлював факту ДТП та не мав умислу на залишення її місця, а провадження за ст. 124 КУпАП — у зв`язку з недоведеністю конкретного порушення ним Правил дорожнього руху та причинного зв`язку між таким порушенням і наслідками ДТП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні визнав вину за ст. 124 КУпАП, просив закрити провадження за ст. 122-4 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, так як поїхав з місця ДТП, оскільки погано себе почував.

Представник потерпілої – адвокат Паркулаб А.В. просив притягти до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, не заперечував проти закриття провадження за ст. 122-4 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Суддя, розглянувши адміністративний матеріал, дослідивши докази по справі, дійшов наступного.

Щодо адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП

Особи, які порушують правила дорожнього руху, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9 Правил дорожнього руху України).

Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Частиною першою статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 124 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Згідно з п. 2.3 «б» Правил дорожнього руху України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Відповідно до п. 13.1 Правил дорожнього руху України водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, знайшла своє підтвердження під час судового розгляду.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №727673 від 24.07.2026 року, 20 липня 2026 року о 16 год. 05 хв. у м. Харків вул. Людвіга Свободи, буд. 37 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Volkswagen Caddy, номерний знак НОМЕР_1 не був уважний за кермом та не обравши безпечного інтервалу допустив наїзд на припаркований транспортний засіб Audi А4, номерний знак НОМЕР_2 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження та завдано матеріальні збитки, чим порушив вимоги п.п. 2.3.б, 13.1 ПДР.

Так, відповідно до письмових пояснень ОСОБА_2 , 20.07.2026 приблизно о 13:40 год. вона припаркувала свій транспортний засіб Audi А4, номерний знак НОМЕР_2 за адресою: м. Харків, вул. Людвіга Свободи, буд. 37Д, навпроти будівлі банку А-банк та пішла по своїм справам. Повернувшись до автомобіля приблизно о 16:05 виявила на останньому пошкодження на задньому бампері з лівої сторони та задньому лівому крилі, задньому лівому стоп-сигналі, також на лобовому склі виявила записку, у якій вказано «Вас зачіпила машина синій Volkswagen Caddy, BC5180PE» (зазначена записка долучена до матеріалів та досліджена судом в судовому засіданні). Іншого учасника ДТП на місці не виявила.

При цьому ОСОБА_2 безпосереднім очевидцем зіткнення не була, у зв`язку з чим її пояснення суд оцінює не ізольовано, а в сукупності з іншими доказами у справі.

Сам ОСОБА_1 у письмових поясненнях підтвердив, що 20.07.2026 знаходився вдома по тимчасовій адресі: АДРЕСА_2 , має статус інваліда війни, погано себе відчував, виїхав з гаража до аптеки купити ліки, виїжджав з будинку на проспект поміж будинку 37 де виїзд, при виїзді з цієї дороги по обидві сторони стоять машини, виїхати завжди складно. ОСОБА_1 їхав потихеньку, а потім «не зрозумів як нагнуло і різко в бік». Доїхав до аптеки, купив ліки та знаходився вдома, бо дуже погано себе почував. Напередодні та в ці дні декілька раз був без свідомості. Керував своїм автомобілем Volkswagen Caddy, НОМЕР_1 .

Наведені пояснення ОСОБА_1 щодо місця, часу, транспортного засобу та обставин його руху узгоджуються з іншими матеріалами справи, зокрема схемою місця дорожньо-транспортної пригоди та відомостями щодо характеру і локалізації механічних пошкоджень транспортного засобу (зі схеми ДТП).

Судом також перевірені доводи ОСОБА_1 про те, що причиною дорожньо-транспортної пригоди стало раптове істотне погіршення стану його здоров`я.

При цьому суд звертає увагу, що у своїх первинних письмових поясненнях ОСОБА_1 сам зазначив, що ще до початку поїздки 20.07.2026 погано себе почував, однак, незважаючи на це, прийняв рішення керувати транспортним засобом та поїхав до аптеки для придбання лікарських засобів.

Водночас відповідно до п. 2.9 «б» Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у хворобливому стані, у стані стомлення, а також перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу.

Таким чином, посилання ОСОБА_1 на погане самопочуття, про наявність якого, за його власними поясненнями, йому було відомо ще до початку керування транспортним засобом, саме по собі не свідчить про відсутність його вини у дорожньо-транспортній пригоді та не спростовує встановленого матеріалами справи порушення ним вимог пп. 2.3 «б», 13.1 Правил дорожнього руху України.

При цьому суд не ставить під сумнів факт наявності у ОСОБА_1 захворювань та погіршення стану його здоров`я у відповідний період, оскільки зазначені обставини підтверджуються наданою ОСОБА_1 медичною документацією.

Так, матеріалами справи підтверджується звернення ОСОБА_1 23.07.2026 за екстреною медичною допомогою, під час якого йому встановлено попередній діагноз «дисциркуляторна енцефалопатія, загострення», а також подальше проходження ним медичних обстежень, у тому числі 24.07.2026 - 25.07.2026, та подальше стаціонарне лікування.

Разом із тим надана медична документація не містить відомостей про втрату ОСОБА_1 свідомості безпосередньо 20.07.2026 під час керування транспортним засобом та не містить медичного висновку про наявність причинного зв`язку між установленими у нього захворюваннями і втратою можливості контролювати транспортний засіб саме в момент дорожньо-транспортної пригоди.

Згадки про непритомні стани містяться у медичній документації, складеній у подальшому, однак такі відомості наведені в анамнезі захворювання та не дозволяють установити час конкретного епізоду непритомності, його тривалість та факт його настання безпосередньо під час дорожньо-транспортної пригоди 20.07.2026.

Крім того, з первинних пояснень самого ОСОБА_1 убачається, що після описаного ним епізоду погіршення самопочуття він не припинив керування транспортним засобом, а продовжив рух, доїхав до аптеки, придбав лікарські засоби та надалі повернувся додому.

За таких обставин надані суду медичні документи підтверджують наявність у ОСОБА_1 відповідних захворювань та подальше звернення за медичною допомогою, однак не спростовують установлених іншими доказами обставин дорожньо-транспортної пригоди та не виключають його вини у порушенні вимог пп. 2.3 «б», 13.1 Правил дорожнього руху України.

Оцінивши наведені докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Volkswagen Caddy та здійснюючи рух у безпосередній близькості до припаркованого автомобіля Audi A4, не був достатньо уважним, не стежив належним чином за дорожньою обстановкою та не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем Audi A4, що спричинило механічні пошкодження транспортних засобів.

Таким чином, між порушенням ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху та наслідками у вигляді пошкодження транспортних засобів наявний прямий причинний зв`язок, у зв`язку з чим суд вважає його вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, доведеною.

Згідно положень ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, не встановлено.

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, суд вважає за необхідне та достатнє для виховання особи, запобігання вчинення нових правопорушень застосувати, адміністративне стягнення, в межах санкції ст.124 КУпАП, у виді штрафу.

Також, суд приходить до висновку, що в даному випадку таке стягнення, буде достатньою мірою відповідальності для виховання особи, що вчинила дане адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також в повній мірі забезпечить запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами, та повністю відповідатиме меті його застосування, у зв`язку з чим, не вбачає підстав для накладення інших, більш суворих, видів стягнень.

Щодо адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП

Відповідно до ст. 122-4 КУпАП адміністративна відповідальність настає за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Згідно з п. 2.10 «а» Правил дорожнього руху України у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний: повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських (п. 2.10 «д» ПДР).

Водночас відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху залишення місця дорожньо-транспортної пригоди визначено як дії учасника дорожньо-транспортної пригоди, спрямовані на приховання факту такої пригоди або обставин її вчинення, які спричинили необхідність проведення поліцейськими заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб`єктом правопорушення, всіх обов`язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що факт причетності ОСОБА_1 до дорожньо-транспортної пригоди 20.07.2026 та подальшої його відсутності на місці події сам по собі не є достатнім для висновку про доведеність усіх обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.

Адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб, а тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не зобов`язана доводити свою невинуватість, винність особи у вчиненні адміністративного правопорушення (проступку) зобов`язані (ст. 251 КУпАП) доводити посадові особи, які мають право складати протокол та мають повноваження притягати до адміністративної відповідальності.

Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Положеннями ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Аналогічні положення фактично висловлені Європейським судом з прав людини в остаточному рішенні від 06.06.2018 у справі «Михайлова проти України», який зазначав, що в ситуації, коли суд за відсутності прокурора та особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, вимушений взяти на себе функцію пред`явлення та, що є більш важливим, нести тягар підтримки обвинувачення під час усного розгляду справи, можуть виникнути сумніви в наявності достатніх гарантій, здатних усунути обґрунтовані сумніви щодо негативного впливу такого процесу на безсторонність суду.

Як судом вже зазначалося, з письмових пояснень потерпілої ОСОБА_2 вбачається, що вона не була безпосереднім очевидцем дорожньо-транспортної пригоди, не спостерігала моменту зіткнення, поведінки водія ОСОБА_3 безпосередньо після нього та обставин, за яких останній продовжив рух.

Наявна у матеріалах справи записка із зазначенням марки, кольору та державного номерного знака Volkswagen Caddy у сукупності з іншими доказами має значення для встановлення транспортного засобу, причетного до ДТП. Водночас особу автора цієї записки матеріалами справи не встановлено, письмових пояснень такої особи матеріали не містять.

За таких обставин із самого змісту записки неможливо встановити характер поведінки ОСОБА_1 безпосередньо після зіткнення, зокрема чи відчув він контакт транспортних засобів, чи усвідомив факт дорожньо-транспортної пригоди та свою причетність до неї, а також чи були його подальші дії спрямовані на залишення місця пригоди з усвідомленням факту її настання.

Судом також враховуються письмові пояснення самого ОСОБА_1 , відповідно до яких 20.07.2026 він погано себе почував, однак керував автомобілем Volkswagen Caddy, рухаючись до аптеки. ОСОБА_1 зазначив, що рухався повільно, після чого «не зрозумів як нагнуло і різко в бік», надалі доїхав до аптеки, придбав лікарські засоби та повернувся додому.

При цьому у своїх первинних письмових поясненнях ОСОБА_1 не зазначав про усвідомлення ним факту зіткнення з автомобілем Audi A4, так само як матеріали справи не містять інших доказів, які б безпосередньо підтверджували таке усвідомлення.

Посилання ОСОБА_1 на погіршення стану здоров`я суд оцінює з урахуванням висновків, наведених вище при вирішенні питання про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Надана медична документація не підтверджує факту втрати ОСОБА_1 свідомості безпосередньо в момент дорожньо-транспортної пригоди 20.07.2026, а тому суд не вважає встановленим факт втрати ним свідомості саме під час зіткнення.

Водночас зазначена документація підтверджує наявність у ОСОБА_1 захворювань, його звернення 23.07.2026 за екстреною медичною допомогою, подальше проходження медичних обстежень та лікування. Тому пояснення ОСОБА_1 щодо погіршення самопочуття у відповідний період не є такими, що повністю позбавлені об`єктивного підґрунтя.

Разом із тим наведені обставини суд враховує не як доказ того, що ОСОБА_1 унаслідок стану здоров`я не міг усвідомлювати факт дорожньо-транспортної пригоди, а в сукупності з іншими матеріалами справи при перевірці того, чи доведено належними та допустимими доказами усвідомлення ним факту ДТП та характер його подальших дій.

Матеріали справи не містять відеозапису моменту дорожньо-транспортної пригоди та подальшої поведінки ОСОБА_1 , пояснень безпосереднього очевидця зіткнення чи інших доказів, з яких можливо було б достовірно встановити, що після контакту з автомобілем Audi A4 ОСОБА_1 усвідомив факт ДТП і свою причетність до неї, після чого, усупереч установленим Правилами дорожнього руху обов`язкам, залишив місце пригоди.

При цьому встановлений судом під час розгляду справи за ст. 124 КУпАП факт причетності ОСОБА_1 до зіткнення з автомобілем Audi A4 не є тотожним установленню факту усвідомлення ним такого зіткнення безпосередньо в момент події.

Висновок про те, що ОСОБА_1 неодмінно повинен був усвідомити факт ДТП лише з огляду на сам факт контакту транспортних засобів та наявність пошкоджень, за відсутності інших доказів характеру та сили такого контакту, особливостей його сприйняття водієм та поведінки останнього безпосередньо після події, ґрунтувався б на припущенні.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Отже, дослідженими судом доказами встановлено факт дорожньо-транспортної пригоди та причетність до неї автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , однак не доведено достатньою сукупністю належних та допустимих доказів, що останній усвідомлював факт дорожньо-транспортної пригоди та вчинив дії, які за своїм змістом відповідали ознакам залишення місця ДТП, визначеним Правилами дорожнього руху України.

За таких обставин суд доходить висновку про недоведеність наявності в діях ОСОБА_1 усіх обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, у зв`язку з чим провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.40-1,122-4,124, 221, 247, 268, 280, 283, 284 КУпАП, суддя,-

УХВАЛИВ:

Провадження у справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - закрити, в зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , адміністративне стягнення за ст.124 КУпАП у виді штрафу на користь держави у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Відповідно до положень ст.ст. 307, 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, тобто 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.

Строк пред`явлення постанови до виконання протягом трьох місяців, з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду у десятиденний строк з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Харкова.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку її оскарження.

Суддя В.А. Смирнов