Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №638/9058/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/9058/26

Провадження № 2/638/7764/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

23 вересня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Смирнова В.А.

за участі секретаря судового засідання – Євженко О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», звернулося до Шевченківського районного суду м. Харкова із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що позивач отримав права вимоги відповідно до договору факторингу за кредитним договором № 010/0479/82/0166004 зобов`язання за якими відповідач належним чином не виконував, через що у нього утворилась заборгованість спочатку перед первісним кредитором, а потім перед позивачем.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 06 травня 2026 року відкрито провадження у справі за вказаною позовною заяво. Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання.

У судове засідання представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився, в позовній заяві просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника, у випадку неявки в судове засідання відповідача ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

У судове засідання відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, повторно не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності не подав.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ухвали суду від 23 вересня 2026 року, враховуючи наявність в матеріалах справи достатніх даних про права і взаємовідносини сторін та належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, суд вирішує слухати справу за відсутності Відповідача та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

26.09.2017 року ОСОБА_1 уклав з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 010/0479/82/0166004 (далі – Договір), відповідно до якого з дати початку кредитування Клієнт має право отримати, а Банк зобов`язаний за умови відсутності (недостатності) грошових коштів на КР надати Клієнту в межах Поточного ліміту грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених Договором.

Відповідно до п.п. 1.2.-1.9. Договору максимальний ліміт Кредиту за Договором складає десять тисяч гривень (далі - Максимальний ліміт). В межах Максимального ліміту встановлюється поточний ліміт Кредиту, що становить загальний розмір Кредиту (далі - Поточний ліміт). Розмір Поточного ліміту Кредиту: На дату укладення Договору складає 10600,00 (десять тисяч шістсот гривень 0 копійок) гривень, в подальшому встановлюється та визначається відповідно до статті 1 Договору. Строк, протягом якого Клієнт користується та здійснює погашення Кредиту: Сукупність Періодів, протягом яких Банк визначає Поточний ліміт відповідно до статті 1 Договору (далі — Строк користування Кредитом). На дату укладання Договору Строк користування Кредитом становить 48 місяців, що починається з «26» Вересня 2017 р. (далі — Дата початку кредитування) та закінчується «26» Вересня 2021 р. (далі — Дата закінчення Строку користування Кредитом). Процентна ставка за користування Кредитом: Фіксована, 45,0% річних (може бути змінена за згодою Сторін шляхом укладання додаткової угоди). Процентна ставка за користування недозволеним овердрафтом: 45,0% річних. Рахунок Клієнта, до якого встановлюється ліміт Кредиту (КР): Відкритий на умовах Договору банківського обслуговування поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів № 26254169993/1301165800, розрахунково-касового обслуговування якого здійснюється Банком з застосуванням умов Договору банківського обслуговування та Договору. З моменту укладання Договору схема обслуговування Банком КР Клієнта змінюється з дебетової на дебетово-кредитну. Рахунок Клієнта в Банку, відкритий з метою зарахування заробітної плати, пенсії або власних коштів та здійснення: 1149156200.

30 листопада 2021 року між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «Вердикт капітал» було укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-47, відповідно до якого на умовах встановлених цим Договором та відповідно до ст. 512–519 Цивільного кодексу України, Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредиторові за плату, а Новий кредитор приймає належні Первісному кредитору Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі Боржників (Портфель Заборгованості).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 15.12.2021 р. до Договору відступлення права вимоги № 114/2-47від 30.11.2021 року ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 010/0479/82/0166004 в сумі 13 866, 36 грн, з яких: 12 398,89 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 1467,47 грн – сума заборгованості за відсотками.

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Первісного кредитора до боржників, надалі за текстом — Боржники, зазначених у Додатках № 1 та № 3 до цього Договору (надалі також — Реєстр Боржників), включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників або які зобов`язані виконати обов`язки Боржників, за Договорами позики (Кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, надалі за текстом — «Основні договори», надалі за текстом — Права вимоги. Новий кредитор сплачує Первісному кредитору за Права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим Договором.

Відповідно до витягу з Рестру боржників до Договору № 10-01/2023 про відступлення права вимоги від 10.01.2023 року ТОВ «Коллект центр» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 010/0479/82/0166004 в сумі 20 072, 61 грн, з яких: 12 398,89 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 7673,72 грн – сума заборгованості за відсотками.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 010/0479/82/0166004 становить 20 072, 61 грн, з яких: 12 398,89 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 7673,72 грн – сума заборгованості за відсотками.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач уклав кредитний договір № 010/0479/82/0166004 від 26.09.2017 року, що підтверджується підписом відповідача. Наведене вказує на те, що сторони досягли згоди щодо істотних умов договору, як того вимагають положення статті 638 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 1050 ЦК України).

Суд встановив, що первісний кредитор надав кредит ОСОБА_1 шляхом перерахування на його рахунок суми кредиту, тобто виконали свої зобов`язання з надання коштів.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Судом встановлено, що позивач отримав права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 010/0479/82/0166004 від 26.09.2017 року, відповідно до договору факторингу та договору про відступлення (купівлі-продаж) прав вимоги, а тому, з останньої дати відступлення права вимоги ТОВ «Коллект Центр» стало виключним та єдиним кредитором за вказаним договором позики.

З відомостей, наданих позивачем вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 010/0479/82/0166004 від 26.09.2017 року в сумі 24 031,76 грн.

Щодо нарахованих відсотків

Суд зазначає, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 (пункт 6.28).

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту, кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Відповідно до пункту 1.4 договору строком користування кредитом є сукупність періодів, протягом яких банк визначає поточний ліміт відповідно до статті 1 договору. На дату укладення договору строк користування кредитом становив 48 місяців, починався з 26 вересня 2017 року та закінчувався 26 вересня 2021 року.

Згідно з пунктом 1.13 договору клієнт мав право отримувати кредит протягом установленого пунктом 1.4 договору строку користування кредитом. Без укладення додаткової угоди банк мав право продовжити строк користування кредитом на такий самий строк за умови, що до останнього робочого дня строку користування кредитом банк не отримав від клієнта листа про відмову від його продовження.

Використання клієнтом після продовження строку користування кредитом будь-якої суми коштів за рахунок кредиту сторони погодили вважати згодою клієнта на продовження строку користування кредитом.

Разом із тим умовами договору не передбачено автоматичного продовження строку користування кредитом лише у зв`язку з відсутністю листа клієнта про відмову. Пунктом 1.13 договору банку надано право, а не встановлено обов`язок продовжити строк кредитування. Доказів реалізації банком цього права, повідомлення відповідача про продовження строку або використання ним кредитних коштів після 26 вересня 2021 року матеріали справи не містять.

Отже, належними доказами підтверджено строк користування кредитом з 26 вересня 2017 року до 26 вересня 2021 року, тоді як його продовження на наступний період позивачем не доведено.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 15.12.2021 до договору відступлення права вимоги № 114/2-47 від 30.11.2021 заборгованість за процентами становила 1 467,47 грн.

На момент наступного відступлення права вимоги за договором № 10-01/2023 від 10.01.2023 розмір заборгованості за процентами було збільшено до 7 673,72 грн. Отже, після першого відступлення права вимоги додатково нараховано 6 206,25 грн (7 673,72 грн ? 1 467,47 грн).

Крім того, після набуття права вимоги ТОВ «Коллект Центр» додатково нараховано 3 959,15 грн процентів.

Таким чином, загальна сума процентів, нарахованих після закінчення строку кредитування, становить 10 165,40 грн (6 206,25 грн + 3 959,15 грн).

За таких обставин правові підстави для стягнення 10 165,40 грн процентів, нарахованих після закінчення строку кредитування, відсутні, а тому в задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Таким чином, за умовами кредитного договору ОСОБА_1 за період кредитування 48 місяців зобов`язан був повернути заборгованість у розмірі 13 866,36 грн, з яких: 12 398,89 грн -заборгованість за основною сумою боргу та 1 467,47 грн - заборгованість за процентами.

Суд, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до ст. 89 ЦПК України, дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 13 866,36 грн.

Щодо стягнення судових витрат

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн. 40 коп.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 536,21 грн. (2 662,40 грн. Х 57,70%).

Крім того, позивач просить стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 13 000 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу до позовної заяви додав (в копіях):

- договір № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024, укладений між ТОВ «Коллект Центр» та АО «Лігал Ассістанс»;

- прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», затверджений рішенням загальних зборів №01-12/2025 від 01.12.2025;

- заявку на надання юридичної допомоги № 158 від 02.03.2026;

- витяг з акту №20 про надання юридичної допомоги від 31.03.2026, відповідно до якого загальний розмір за послуги складають 13 000 грн.

Правила розподілу судових витрат унормовано статтею 141 ЦПК України.

У постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі № 759/17885/19 сформовано висновок, що випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною другою статті 141 ЦПК України, також визначені положеннями частин четвертої, п`ятої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою - п`ятою та дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами третьою - п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд враховує, що розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу є непропорційним до предмета спору. При цьому справа, що розглядається, не є складною, оскільки її предметом є стягнення кредитної заборгованості, що не потребувало формування складної правової позиції. З огляду на викладене, а також враховуючи конкретні обставини справи, часткове задоволення позовних вимог (на 57,70%), суд дійшов висновку, що вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 3 000 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості– задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306) заборгованість за кредитним договором № 010/0479/82/0166004 в сумі 13 866 (тринадцять тисяч вісімсот шістдесят шість) гривень 36 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 536 (тисяча п`ятсот тридцять шість) гривень 21 копійка та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя В.А. Смирнов