Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №638/7534/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/7534/26

Провадження № 2-др/638/127/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у склад:

головуючої судді Яковлевої В.М.,

за участю секретаря судового засідання Сікорського А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Шевченківського районного суду міста Харкова заяву представника ОСОБА_1 адвоката Зеленського Максима Сергійовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Третя особа: приватний нотаріус Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Винниченко Вікторія Іванівна про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії

встановив:

14 вересня 2026 року представник ОСОБА_1 , адвокат Зеленський Максим Сергійович, звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Третя особа: приватний нотаріус Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Винниченко Вікторія Іванівна про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії.

Заява мотивована тим, що між ОСОБА_1 , яка є позивачкою у цивільній справі №638/7534/26, та адвокатом Зеленським М.С., укладено Договір від 17.05.2024 за №008/2024 про надання правничої допомоги (документи, що підтверджують повноваження представника, передбачені ч.4 ст.62 ЦПК України, наявні у її матеріалах, їх копії додатково додаються і до цієї заяви, підстави представництва не змінились).

Вказав, що 09 квітня 2026 року адвокатом Зеленським М.С., від імені та в інтересах ОСОБА_1 через систему «Електронний Суд» до Шевченківського районного суду м. Харкова подано позовну заяву у порядку цивільного судочинства до ГУ ПФУ в Харківській області про визнання за нею права власності у порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка на недоотримані за життя останнього пенсійні виплати (пенсію за вислугу років) за період часу з 01.12.2019 по 31.05.2023 у розмірі 431 619,17 грн. та стягнення з ГУ ПФУ в Харківській області на її користь вказаних грошових коштів (справа №638/7534/26).

Зазначив, що відповідно до мотивувальної частини цивільного позову, стороною позивачки на виконання вимог ст.134 ЦПК України повідомлено, що згідно норм Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та ЦК України, з урахуванням Рекомендацій щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, що затверджені рішенням Ради адвокатів Харківської області від 21.07.2021 за №13/1/7 (копія наявна у матеріалах справи та додається додатково), зважаючи норми Законів України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та «Про Державний бюджет України на 2026 рік», а також ЦПК України, попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які позивачка очікує понести у зв`язку з розглядом даної справи у суді першої інстанції, складає 15 000,00 грн. (п`ятнадцять тисяч гривень 00 коп.), зокрема: -4 000,00 грн. за першу консультацію, вивчення документів, складання правової позиції у справі; -3 000,00 грн. за складання заяви від 12.09.2024; -8 000,00 грн. за складання даної позовної заяви у порядку цивільного судочинства.

Одночасно стороною позивачки у першій заяві по суті справи зазначено, що детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та інших доказів на підтвердження понесених витрат на захист прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 , буде надано стороною позивачки додатково разом із відповідною заявою (-ами) у встановленому процесуальним законодавством порядку та строки (окрім іншого, згідно ст.ст.133, 134, 137, 141, 182, 183, 246, 270 ЦПК України. Вказані судові витрати у разі задоволення судом позовних вимог ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь останньої за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Усі процесуальні документи у цій справі разом із доказами стороною позивачки подано виключно у електронній формі.

Представник ОСОБА_1 зазначив, що ОСОБА_1 у суді першої інстанції понесено витрати на професійну правничу допомогу адвоката у загальному розмірі 18 000,00 грн.

В зв`язку з наведеним просив суд винести додаткове рішення, яким вирішити питання про розподіл судових витрат, а саме стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 18 000,00 грн. (вісімнадцять тисяч гривень 00 копійок) - згідно Додатку №1 до Договору про надання правничої допомоги від 17.05.2024 за №008/2024.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Харкова від 15 вересня 2026 року прийнято до розгляду заяву представника ОСОБА_1 адвоката Зеленського Максима Сергійовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Третя особа: приватний нотаріус Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Винниченко Вікторія Іванівна про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2026 року по справі № 638/7534/26 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Третя особа: приватний нотаріус Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Винниченко Вікторія Іванівна про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), який був пенсіонером – ветераном МВС України та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на недоотримані за життя останнього пенсійні виплати (пенсію за вислугу років) за період з 01.12.2019 по 31.05.2023 у розмірі 431 619 (чотириста тридцять одна тисяча шістсот дев`ятнадцять) грн 17 коп.. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 недоотриману за життя частину пенсії за вислугу років, як пенсійної виплати, у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), який був пенсіонером – ветераном МВС України та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у загальному розмірі 431 619 (чотириста тридцять одна тисяча шістсот дев`ятнадцять) грн 17 коп. за період часу з 01.12.2019 по 31.05.2023. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 517 (чотири тисячі п`ятсот сімнадцять) грн 92 коп.

Рішення не набрало законної сили.

За правилами п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України - суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 2 ст. 270 ЦПК України - заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

При звернені до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) згідно з платіжною інструкцією № 188 від 03.11.2025 року, що наявна в матеріалах справи.

Як вбачається з досліджених матеріалів справи при ухвалені рішення судом не вирішено питання про розподіл судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу.

В судове засідання сторони та їх представники не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.4 ст. 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 246 ЦПК України, у випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3ст. 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (ст. 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і пояснення, не ухвалено рішення.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Судом встановлено, що 17 травня 2024 року між ОСОБА_1 та адвокатом Зеленським М.С. укладено Договір № 008/2024 про надання правничої (правової) допомоги.

У позовній заяві зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які ОСОБА_1 очікує понести на професійну правничу допомогу в зв`язку із розглядом справи № 638/7534/26 в суді першої інстанції дорівнює 15 000,00 грн., а саме: -4 000,00 грн. за першу консультацію, вивчення документів, складання правової позиції у справі; -3 000,00 грн. за складання заяви від 12.09.2024; -8 000,00 грн. за складання даної позовної заяви у порядку цивільного судочинства.

Вказане підтверджується даними позовної заяви.

Відповідно до долучених представником позивачки доказів, а саме: акту виконаних робіт, детального опису загальна вартість наданих послуг склала 18 000 грн.

Факт оплати наданих послуг за актом виконаних робіт від 11.09.2026 в повному обсязі підтверджується платіжною інструкцією 470826 від 11 вересня 2026 року, копія якої міститься в матеріалах справи.

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п.2 ч.2 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у задоволенні позову - на позивача.

Відповідно до ч.1 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п.1 ч.2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: "На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат".

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов`язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору (справедливість, добросовісність, розумність). Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення (див. постанову Верховного Суду від 27.02.2024 у справі № 916/2239/22).

Особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки (див. постанову Верховного Суду від 11.01.2024 № 916/1247/23).

Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. ч. 1 - 2 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року №5076-VI, визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.

За ст. 1 цього Закону договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт - оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).

Згідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Відповідно до ч. ч.1, 3 ст. 27 вказаного Закону, договір про надання правничої допомоги укладається в письмовій формі. До договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, зокрема і положення ст. 524 ЦК України.

Відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.2 ст.141 ЦПК України. Разом із тим, у частині 3 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям, суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

При визначенні суми відшкодування вказаних витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 в справі №362/3912/18 (провадження №61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 в справі №201/14495/16-ц (провадження №61-22962св19).

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу)».

Так, суд зазначає, що предметом справи № 638/7534/26 було стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії .

Рішення за результатами розгляду справи прийнято 09 вересня 2026 року.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Разом з тим, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Таким чином, розмір оплати за надані адвокатом послуги вирішується сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з врахуванням того, чи виник у заявника обов`язок зі сплати таких витрат та чи та чи була їх сума обґрунтованою і не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правничу допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені нормами процесуального законодавства, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Подібний правовий висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Такий висновок виклала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року по справі 922/1964/21.

До заяви про ухвалення додаткового рішення представником ОСОБА_1 долучено копію рішення № 13/17 про розгляд звернень адвокатів Харківщини стосовно необхідності перегляду розробки (мінімальних) ставок адвокатського гонорару від 21 липня 2021 року.

Відповідно до вказаного рішення гонорар адвоката формується з дотриманням вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» самостійно адвокатом.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата) підстави для зміни тарифів гонорару, порядок його сплати, умови повернення, тощо визначаються в договорі про надання правничої (правової) допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом.

Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Відповідно до наданих документів, вбачається, що ФОП ОСОБА_4 та її представником адвокатом Рижковим І.П. погоджено ціну наданих адвокатом послуг.

В той же час, надаючи оцінку співмірності суми фіксованого гонорару зі складністю справи, колегія суддів враховує кількістю підготовлених процесуальних документів стороною (відзив на апеляційну скаргу), також враховує те, що розгляд справи був проведений в порядку письмового провадження, у відсутності сторін.

У питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, де серед іншого наголошено, що: зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду у справах № 922/3436/20, № 910/7586/19 та № 910/16803/19.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) також акцентувала увагу на те, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.

Отже, суд при вирішенні питання зменшення витрат на професійну правничу допомогу перевіряє чи подавалося від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат.

Такий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 03 серпня 2022 року у справі № 487/4983/20.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 18 000,00 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 звертає увагу на те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи положення статті 141 ЦПК України, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи та обсягом фактично витраченого часу, суд доходить висновку, що заява представника ОСОБА_1 адвоката Зеленського Максима Сергійовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Третя особа: приватний нотаріус Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Винниченко Вікторія Іванівна про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії підлягає задоволенню.

За вказаних вище обставин суд дійшов висновку про необхідність ухвалення додаткового судового рішення відповідно до вимог ст.270 ЦПК України.

Керуючись ст. 258, 259, 263-265, 270 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 адвоката Зеленського Максима Сергійовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Третя особа: приватний нотаріус Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Винниченко Вікторія Іванівна про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії - задовольнити.

Ухвалити додаткове судове рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Третя особа: приватний нотаріус Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Винниченко Вікторія Іванівна про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 18 000 (вісімнадцять тисяч) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи або особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 ЦПК України.

Повний текст додаткового рішення складено 23 вересня 2026 року.

Суддя В. М. Яковлева