Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №388/1792/26 — Долинський районний суд Кіровоградської області

справа № 388/1792/26

провадження № 2-о/388/73/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2026м. Долинська

Долинський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Кнурова О.А.,

при секретарі судового засідання Гринькової І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

за участі:

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_3 ,

встановив:

заявник ОСОБА_1 звернулась до Долинського районного суду Кіровоградської області у порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_5 , у якій просила:

- встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на території Російської Федерації, у період з 2018 року по теперішній час.

Крім того, клопотала про виклик і допит в судовому засіданні свідків та про витребування доказів у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України щодо пересікання ОСОБА_2 державного кордону України.

Свої вимоги заявник обґрунтувала тим, що вона є вдовою загиблого військовослужбовця - ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_7 у наслідок поранення, що призвело до смерті. Вона має право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі у зв`язку із загибеллю її чоловіка. Однак отримати допомогу у повному обсязі вона не може, оскільки на 1/2 частину допомоги може претендувати син її чоловіка від попереднього шлюбу ОСОБА_2 . При цьому останній постійно проживає на території Російської Федерації, а тому права на відповідну допомогу не має. Таким чином встановлення факту проживання ОСОБА_2 на території Російської Федерації перешкоджає їй у праві на отримання одноразової грошової допомоги у повному обсязі.

Ухвалою від 27.07.2026 зазначену заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати у порядку окремого провадження та призначено судове засідання з повідомленням (викликом) учасників справи.

Крім того, зазначеною ухвалою було задоволено клопотання про виклик у судове засідання свідків та витребувано у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України докази щодо пересікання ОСОБА_2 державного кордону України.

На звернення Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України судом уточнено, що запитувана інформація витренується щодо ОСОБА_2 як громадянина України.

На виконання ухвали суду Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надано витребувані дані.

Від заінтересованої особи - ІНФОРМАЦІЯ_4 до суду надійшли письмові пояснення у яких заінтересована особа повідомила, що не заперечує наявності в особовій справі загиблого відомостей про сина, однак не має достатніх документальних даних для підтвердження того, що зазначена особа набула право на отримання частки одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця.

Крім того, заінтересована особа просила розглянути справу за відсутності її представника.

Заінтересована особа ОСОБА_2 , який належним чином повідомлявся про дату, час та місце проведення судового засідання - до суду не з`явився. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Заінтересована особа - ІНФОРМАЦІЯ_5 , який повідомлявся про дату, час та місце проведення судового розгляду через систему «Електронний суд», участь у судовому засіданні свого представника не забезпечив. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом (розділ IV «Окреме провадження»).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

За наведених вище обставин та положень цивільного процесуального законодавства, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи, які не з`явились у судове засідання на підставі наявних у суду матеріалів справи.

Сторона заявника у судовому засіданні підтримали заяву про встановлення факту, що має юридичне значення обґрунтовуючи свою позицію, аналогічно викладеному у ній. Просили заяву задовольнити.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , повідомила, що заявник є її невісткою. Надала покази про те, що ОСОБА_2 є її племінником, який разом із своєю матір`ю ОСОБА_6 вже близько 15 років тому переїхали жити до м. Москва Російської Федерації, де постійно проживають. Також повідомила, що мати ОСОБА_2 у м. Москва вийшла заміж за чоловіка з прізвищем « ОСОБА_7 », а згодом розлучилась з ним.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , повідомив, що заявник є його невісткою. Надав покази про те, що ОСОБА_2 є її племінником, який разом із своєю матір`ю ОСОБА_9 переїхали жити до м. Москва Російської Федерації коли ОСОБА_2 пішов у перший клас та постійно там зараз проживають. Також повідомила, що мати ОСОБА_2 у м. Москва вийшла заміж, а потім розлучилась.

Суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення у справі.

Заслухавши заявника, її представника та допитавши свідків, зваживши наведені у заяві доводи, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм оцінку, з`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновків про задоволення заяви з огляду на таке.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Глава 6 Розділу IV ЦПК України, а також постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» розкриває зміст судової діяльності з розгляду справ даної категорії, при цьому факти, що мають юридичний характер - це факти, з якими закон пов`язує виникнення, зміну або припинення правовідносин, які встановлюються в судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, зокрема, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника тощо.

Положеннями ч. 1 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення фактів, перелік яких наведено у зазначеній частині вказаної статті.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

На підставі досліджених у судовому засіданні доказів, наданих учасниками справи, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 , виданим 06.01.2016 оку Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Долинського районного управління юстиції у Кіровоградській області.

ОСОБА_2 є сином ОСОБА_4 , що свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , виданим 09.10.2003 Відділом реєстрації актів громадянського стану Саксаганського районного управління юстиції міста Кривого Рогу.

ІНФОРМАЦІЯ_7 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 , виданим 09.11.2023 Долинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

За даними листа ІНФОРМАЦІЯ_10 від 15.01.2026 № 2/1/95 смерть ОСОБА_4 пов`язана із захистом Батьківщини.

За даними відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України громадянин України ОСОБА_2 перетинав державний кордон України через пункт пропуску Гоптівка (на кордоні з Російською Федерацією):

- 18.11.2018 - в`їзд на територію України, 04.12.2018 - виїзд з території України;

- 25.02.2019 - в`їзд на територію України, 27.02.2019 - виїзд з території України.

Таким чином, ОСОБА_2 перебував на території України 16 днів у 2018 році та 2 дні у 2019 році і після цього до України не повертався.

За даними офіційного веб-сайту Верховної ради України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/term/uk-de/22595) чинне законодавство України містить таке визначення терміну «постійне проживання»:

- постійне місце проживання - місце проживання на території якої-небудь (будь-якої) держави не менше одного року фізичної особи, яка не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом необмеженого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цією особою службових обов`язків або зобов`язань за договором (контрактом) (Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 № 959-XII», Закон України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України» від 13.09.2001 № 2681-III, Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI).

З огляду на встановлені обставини справи, на підставі даних, які містяться у наведених вище досліджених судом документах, які узгоджуються з позицією заявника, проти якої не заперечували заінтересовані особи та підтвердили свідки, беручи до уваги відсутність даних про постійне проживання ОСОБА_2 на території України чи іншої держави окрім Російської Федерації, - суд дійшов висновку, що проживання ОСОБА_2 на території Російської Федерації щонайменше з 2018 року має постійний характер.

Відповідно до ч. 1 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

Положеннями ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві;

Відповідно до положень ч. 4 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:

- діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;

- вдова (вдівець).

Таким чином, ОСОБА_1 , як вдова загиблого військовослужбовця та ОСОБА_2 , як його син, можуть претендувати на отримання одноразової грошової допомоги на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Положеннями п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, крім іншого, передбачено таке:

Особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через три роки після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень.

У разі наявності особистого розпорядження осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови (крім осіб начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро), на випадок загибелі (смерті) про виплату одноразової грошової допомоги особі (особам) за вибором визначається розмір частки таких осіб у відсотках. Розмір допомоги осіб, які мають на неї право, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору, визначається відповідно до розміру часток, зазначених в особистому розпорядженні, у відсотках.

У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у частині четвертій статті 118-1 Кодексу цивільного захисту України, частині четвертій статті 98 Закону України “Про Національну поліцію” та пункті 4 статті 16-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору, у рівних частках.

Таким чином, для реалізації заявником у повній мірі права на одноразову грошову допомогу після фактичної загибелі чоловіка військовослужбовця, необхідно, крім іншого, підтвердити відсутність підстав у ОСОБА_2 претендувати на таку допомогу.

Отже, встановлення юридичного факту, який є предметом даного судового розгляду для заявника, має юридичне значення, оскільки безпосередньо породжує юридичні наслідки та надає заявнику можливість у повній мірі реалізувати свої права пов`язані зі смертю чоловіка військовослужбовця.

Враховуючи встановлення судом того, що ОСОБА_2 постійно проживає на території Російської Федерації з 2018 року, та беручи до уваги те, що встановлення такого факту для заявника має юридичне значення, суд констатує, що вимога заявника про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_2 з 2018 року на території Російська Федерація, є обґрунтованою і доведеною, на підставі чого суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення такої вимоги.

Керуючись статтями 258, 259, 263-265, 268, 273, 293, 319, 354 ЦПК України, -

ухвалив:

заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на території Російської Федерації з 2018 року.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи:

- заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

- заінтересована особа - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 );

- заінтересована особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), місцезнаходження: АДРЕСА_3 ;

- заінтересована особа - ІНФОРМАЦІЯ_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 .

Суддя О.А. Кнуров