Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №347/1774/26 — Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1774/26

Провадження № 2/347/1252/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Книщука Р.М.,

секретаря Лазорик А.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Косів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення оплати по договору про надання правничої допомоги,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про повернення оплати по договору про надання правничої допомоги.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та пояснив, що він діючи в інтересах свого сина ОСОБА_3 , інваліда І групи (Б) 06.02.2026р. уклав договір про надання правничої допомоги з адвокатом Лазоришином І.І. та оплатив йому гонорар в сумі 8000грн. Проте, адвокат не виконав своє зобов`язання за весь період ведення справи №347/146/26. Зокрема, жодного разу не звертався до його сина про додаткову інформацію по справі, не надсилав запит про витребування підтверджуючих документів про переказ коштів по кредиту 07.02.2025р. о 22:55:54. Також належним чином не оформив відзив на позовну заяву, який за його наполяганням підписав позивач, замість його сина. У відзиві на позовну заяву відповідач вказав обставини справи, не узгодивши їх з позивачем та які не відповідають дійсності. Адвокат не брав участі у судовому засіданні і не допустив туди сина написавши в заяві без його відома, що просить справу слухати без участі сторони відповідача. З цих підстав, вважає, що адвокат не виконав своє зобов`язання за договором про надання правничої допомоги, а тому з нього слід стягнути 8000грн. за неналежно надані послуги, згідно договору про надання правничої допомоги від 06.02.2026р. Просить позов задоволити.

Відповідач позовні вимоги не визнав та пояснив, що дійсно він брав на себе зобов`язання надання правової допомоги ОСОБА_3 , пов`язаної з виконанням кредитного договору, отримавши відповідний гонорар за свою роботу. Свої зобов`язання у веденні справи він належним чином виконав у відповідності до умов договору. Проте, Договір від імені ОСОБА_3 був укладений його батьком ОСОБА_1 , а гонорар він отримав від ОСОБА_3 . А тому, вважає, що ОСОБА_1 не є особою, якій він надавав правничу допомогу і відповідно не може звертатися з таким позовом до суду. Просить в позові відмовити.

Суд, вислухавши сторони та вивчивши матеріали справи вважає, що в позові слід відмовити з наступних підстав.

У відповідності до вимог ст.ст. 12, 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як встановлено в судовому засіданні 06.02.2026р. між адвокатом Лазоришиним І.І. та позивачем ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги.

Згідно даного договору клієнт доручає, а адвокат приймає на себе виконання таких зобов`язань щодо надання правничої допомоги, здійснення представництва, захисту законних прав і інтересів клієнтів в обсязі домовленості. Також у договорі вказані повноваження, які клієнт дав адвокату для виконання доручення. Оплата за надання правничої допомоги (гонорар) визначається за домовленістю сторін в сумі 8000грн. Клієнт не вправі вимагати від адвоката виконання дій, які заборонені законом (п.2 Договору).

Відповідно до ст.14 Правил адвокатської етики, адвокат надає правову допомогу відповідно до законодавства України про адвокатуру та адвокатську діяльність на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - договір, за яким одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується надавати правову допомогу іншій стороні договору (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору, у випадку, якщо така оплата передбачена договором. До договору про надання правової допомоги також застосовуються загальні положення цивільного законодавства про договір.

Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.

Згідно зі статтею 1 вказаного Закону договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч.1 ст.26 вказаного Закону адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Згідно ч.ч.1-3 ст.27 вказаного Закону Договір про надання правничої допомоги укладається в письмовій формі.

Договір про надання правничої допомоги може вчинятися усно у випадках: 1) надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правничої допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк.

До договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

За своєю правовою природою договір про надання правничої допомоги є договором про надання послуг.

Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст.28 Правил адвокатської етики, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, з наведеного слідує, що адвокатський гонорар є однією із умов, яка визначається сторонами договору про надання правничої допомоги, а тому зміст Договору про надання правничої допомоги від 06.02.2026р. свідчить про безумовну домовленість сторін щодо оплати адвокату Лазоришину І.І. гонорару в сумі 8000грн.

Проте, як встановлено судом, позивач не задоволений результатом розгляду справи №347/146/26 за позовом ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, веденням якої займався адвокат Лазоришин І.І. та посилається на те, що адвокат не ознайомлювався з матеріалами справи або халатно виконав своє зобов`язання, не витребував копій первинних банківських документів, пояснень від позивача про те, як можна за 54 секунди ідентифікувати особу, пояснити умови кредитування, укласти кредитний договір і перевести гроші на рахунок. Адвокат не витребував копії квитанцій про перерахунок грошей на рахунок його сина. Також не було з`ясовано визнання якого саме боргу було здійснено відповідачем та чому ОСОБА_3 ідентифіковано за невірною адресою та номером телефону. Адвокат не звернув увагу суду на те, що позивач порушив постанову Верховного Суду від 18.03.2020р. №183/212215 та стягнув з відповідача додаткову комісію в сумі 400грн., що призвело до неправильного розрахунку заборгованості. А також адвокат не звернув увагу на інші обставини у справі та надані ним пояснення щодо його сина та з невідомих йому причин прийняв зовсім іншу позицію захисту у справі №347/146/26. та зазначив у відзиві на позовну заяву не вірну інформацію.

Зазначені вище обставини, які, на думку позивача, є підставами для повернення оплати по договору про надання правничої допомоги, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та спростовуються матеріалами справи та доказами дослідженими в судовому засіданні.

Згідно рішення Косівського районного суду від 24.03.2026р. позов ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Вирішено стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором №07.02.2025-100002672 від 07.02.2025р. в розмірі 8200грн. та судовий збір в розмірі 2059,63грн., а в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення суду вступило в законну силу 24.04.2026р., оскільки ніким не оскаржувалося в апеляційному порядку і тільки 15.07.2026р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про повернення оплати по договору про надання правничої допомоги у справі №347/146/26, вказуючи про невиконання адвокатом своїх зобов`язань по договору від 06.02.2026р.

Як вбачається з рішення суду від 24.03.2026р. у справі №347/146/26, представник відповідача Лазоришин І.І. подав відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги визнає частково в частині стягнення суми самого кредиту з врахуванням суми погашеного кредиту в розмірі 1520грн. Неможливість погашення відповідачем кредитних зобов`язань пов`язана з нещасним випадком, який прирівнюється до форс-мажорних обставин, що привів його до безпорадного стану, який не дає йому можливості працювати і погасити кредит.

Тобто, судом встановлено, що адвокатом здійснювалося ознайомлення з матеріалами позову ТОВ «Споживчий центр» у справі №347/146/26, про що свідчить складений ним відзив на позовну заяву, а також подані ним пояснення на відповідь на відзив від 18.02.2026р. Також про те, що адвокат належним чином працював над справою свідчить і пояснення позивача про те, що він надавав йому відповідну інформацію по справі та підписував документи, зокрема відзив на позовну заяву з яким він на даний час не погоджується. З цього слідує, що адвокатом Лазоришиним І.І. витрачався відповідний час на ознайомлення з матеріалами справи, складання та подання до суду відповідних документів, а також надання правничої консультації відповідачу.

А тому, не згода з рішенням суду дає право відповідача подати апеляційну скаргу на нього, оскільки адвокат за загальним правилом відповідає тільки за надання послуг, а саме процесуальну діяльність, складання документів, участь у засіданнях, а не за гарантований результат справи, так як рішення суду приймає виключно суд.

Позивачем в судовому засіданні не доведено, що адвокат Лазоришин І.І. не виконував умови договору в межах визначеного розміру гонорару у справі №347/146/26, а тому не досягнення вчиненими адвокатом діями бажаного для позивача результату у справі, не може бути підставою для повернення виплаченого гонорару.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу вимог ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Згідно із ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім цього, як стверджує позивач, оплата за надання правничої допомоги визначається в сумі 8000грн. за ведення справи №347/146/26. Проте, жодних доказів того, що саме позивачем ОСОБА_1 були сплачені грошові кошти (гонорар) в сумі 8000грн. у справі №347/146/26 матеріали справи не містять.

Відшкодування витрат на оплату послуг адвоката здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, а саме платіжного доручення про сплату коштів. У разі неподання відповідних документів у суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Проте, до матеріалів справи позивачем не надано платіжного доручення про сплату коштів чи квитанцію про сплату саме позивачем ОСОБА_1 відповідачу 8000грн. з призначенням платежу чи будь якого іншого документу, який би підтверджував факт сплати позивачем вищезазначених коштів відповідачу. Також позивачем не надано доказів того, що гонорар оплачений за ведення саме справи №347/146/26, оскільки в матеріалах справи відсутні докази оплати гонорару по справі за позовом ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, враховуючи наведені обставини, судом не встановлено підстав для визнання правової допомоги неналежною, оскільки позивачем належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами не доведено ні факту передання відповідачу коштів, ні невиконання останнім умов договору про надання правничої допомоги, а тому підстави для задоволення позовної вимоги про повернення оплати за договором відсутні.

Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, за змістом цих норм процесуального права сторона справи зобов`язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).

Таким чином, враховуючи викладене, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи не підтверджені певними засобами доказування, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Оскільки у позові відмовлено, судові витрати згідно зі ст. 141 ЦПК України залишаються за позивачем.

На підставі наведеного ст.ст. 204, 526 ЦК України, ст.ст. 1, 26,30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність та керуючись ст.ст. 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення оплати по договору про надання правничої допомоги – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя Р.М. Книщук