Вирок від 22 вересня 2026 р. у справі №347/2361/26 — Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2361/26

Провадження № 1-кп/347/372/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2026 р. Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі головуючої судді ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, що внесене в ЄРДР 09.09.2026 року за №12026096190000086 по обвинуваченню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , з середньою освітою, громадянина України, не одруженого, не судимого, не депутата, стрільця снайпера 2 механізованої відділення 2 механізованого взводу 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України

В С Т А Н О В И В:

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_2 спричинив умисне легке тілесне ушкодження за нижченаведених обставин.

Так, солдат військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , 07.09.2026 об 16 год. 30 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , під час розпивання алкогольних напоїв вступив у конфлікт із ОСОБА_3 . Під час конфлікту ОСОБА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільну небезпеку та бажаючи настання негативних наслідків, взяв належну ОСОБА_3 милицю та наніс нею останньому не менше п`яти ударів по різних ділянках тіла. Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_2 спричинив ОСОБА_3 тілесне ушкодження у вигляді саден лівого плеча, лівого плечового суглоба, правого передпліччя, правого променево-зап`ясткового суглоба та спини зліва, які відповідно до висновку судово-медичного експерта відноситься до легких тілесних ушкоджень, чим встановлено достатність доказів для підозри ОСОБА_2 у вчиненні умисних дій, які виразились у спричиненні умисного легкого тілесного ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Відповідно до положень ч.2 ст.12 КК України кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 є кримінальним проступком.

Частиною 1 статті 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий не заперечує проти такого розгляду.

Прокурор Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про розгляд кримінального провадження у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Також до обвинувального акту додана письмова заява обвинуваченого ОСОБА_2 , складена у присутності захисника ОСОБА_5 , щодо добровільності беззаперечного визнання своєї винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч.2 ст.302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні.

До обвинувального акту надана і письмова заява потерпілого ОСОБА_3 щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно ч.2 ст.302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе розглянути обвинувальний акт щодо вчинення ОСОБА_2 кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, що узгоджується з приписами ч.2 ст.381 КПК України.

Оцінивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку доведена поза розумним сумнівом, а його дії вірно кваліфіковані за ч.1 ст. 125 КК України, як спричинення умисного легкого тілесного ушкодження.

При призначенні покарання суд дотримується вимог кримінального закону, зокрема ст.65 КК України, та принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, відповідно до яких слід враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Водночас, згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

Відповідно до положень ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватися вимог кримінального закону і зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень.

При цьому суд, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, має виходити з того, що ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення передбачає не тільки вираховування самої категорії тяжкості, визначеної ст. 12 КК України, але і індивідуальних особливостей та обставин вчиненого кримінального правопорушення.

Також суд враховує позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року), згідно яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним.

Так, суд враховує, що інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення є кримінальним проступком, ОСОБА_2 не одружений, раніше не судимий, по місцю проживання характеризується позитивно відповідно до характеристики Кутської селищної ради №157 від 14.09.2026 року, згідно довідок Косівської ЦРЛ №402 та №351 від 11.09.2026 року на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, проходить військову службу у В/ч НОМЕР_1 .

Обставинами, що пом`якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи з інвалідністю.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому серед альтернативних видів покарань, передбачених санкцією ч.1 ст.125 КК України, покарання у виді штрафу у межах, установлених санкцією даної норми, яке в даному випадку є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігатиме вчиненню обвинуваченим та іншими особами нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлений.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 на момент ухвалення вироку не обраний і підстав для його обрання суд не вбачає.

Заходи забезпечення у кримінальному провадженні не застосовувались.

Процесуальних витрат та речових доказів у даному кримінальному провадженні немає.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373-376, 381-382 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати виним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку.

У відповідності до ч.1 ст.394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1