Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №345/4414/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/4414/26

Провадження № 2-а/345/141/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.09.2026 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Юрчака Л.Б., за участю секретаря Пилипів Н.П., розглянувши в приміщенні суду м. Калуш у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №07579840 від 20.07.2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 19.06.2026 року, керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI, державний номерний знак НОМЕР_1 , був зупинений працівниками Управління патрульної поліції в Тернопільській області, якими було винесено постанову серії ЕНА №07403083 за ч. 1 ст. 122 КУпАП у зв`язку з нібито перевищенням швидкості руху до 73 км/год. Позивач вказував, що не погодився із зазначеною постановою та оскаржив її в судовому порядку у справі №345/3730/26. За твердженням позивача, після звернення до суду первинну постанову серії ЕНА №07403083 від 19.06.2026 року начальником Управління патрульної поліції в Тернопільській області було скасовано 02.07.2026 року, а Калуським міськрайонним судом 07.07.2026 року провадження у справі №345/3730/26 було закрито у зв`язку зі скасуванням оскаржуваної постанови. Позивач вважає, що після скасування первинної постанови відповідач не мав права повторно розглядати питання щодо тієї ж події та виносити нову постанову, а тому постанова серії ЕНА №07579840 від 20.07.2026 року порушує положення ст. 61 Конституції України та принцип ne bis in idem. Крім того, позивач посилався на те, що розгляд справи 20.07.2026 року відбувся без його участі та без належного повідомлення про час і місце розгляду. Позивач зазначав, що поштове відправлення не було вручено йому особисто під розписку, а тому він не мав можливості реалізувати права, передбачені ст. 268 КУпАП. Також позивач заперечував достовірність результатів вимірювання швидкості приладом TruCAM LTI 20/20, посилаючись на те, що прилад нібито використовувався інспектором «з рук», без штатива. На думку позивача, таке використання приладу суперечить вимогам ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію». Окремо позивач посилався на можливість технічної похибки вимірювання швидкості у зв`язку з відстанню понад 500 метрів, температурою повітря близько +28°С, рухом автомобілів та здійсненням ним маневру обгону іншого транспортного засобу. Позивач зазначав, що його фактична швидкість становила близько 60 км/год, а показник 73 км/год міг бути результатом помилкового вимірювання.

Відповідач подав відзив на позов, у якому просив відмовити у його задоволенні. У відзиві відповідач зазначив, що 19.06.2026 року на 19 км автодороги М-09 у с. Озерна Тернопільської області працівниками Управління патрульної поліції в Тернопільській області за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCAM LTI 20/20, серійний номер TC000532, було зафіксовано рух автомобіля Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI, державний номерний знак НОМЕР_1 , зі швидкістю 73 км/год при дозволеній швидкості 50 км/год. Після встановлення факту порушення Правил дорожнього руху транспортний засіб було зупинено, а за результатами розгляду справи 19.06.2026 року винесено постанову серії ЕНА №07403083 за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Відповідач не заперечує, що зазначена постанова була скасована рішенням начальника Управління патрульної поліції в Тернопільській області від 02.07.2026 року у зв`язку з допущеними процесуальними порушеннями, а матеріали справи направлено на новий розгляд. Відповідач зазначив, що рішення про скасування первинної постанови було направлено позивачу поштовим відправленням 03.07.2026 року за вихідним №5287, у якому було зазначено про необхідність з`явитися 20.07.2026 року о 09 год. 30 хв. до відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції в Тернопільській області ДПП для розгляду справи. Згідно з долученими відповідачем матеріалами поштового відстеження зазначене відправлення отримане позивачем 08.07.2026 року. Таким чином, відповідач вважає, що позивач був завчасно та належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, однак у визначений час не з`явився та клопотань про відкладення розгляду справи не подавав. За результатами нового розгляду 20.07.2026 року відповідачем винесено постанову серії ЕНА №07579840 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Відповідач також зазначив, що копія постанови від 20.07.2026 року була направлена позивачу поштовим зв`язком 20.07.2026 року за вихідним №7469 та, згідно з матеріалами поштового відстеження, вручена одержувачу 28.07.2026 року. На підтвердження правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем подано матеріали адміністративної справи, фотознімок транспортного засобу, відеозаписи, матеріали щодо застосування приладу TruCAM LTI 20/20, документи щодо його повірки та інші матеріали.

Позивач у судове засідання не з`явився, однак в уточненій позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, однак у відзиві на позовну заяву просив розглянути справу за відсутності представника відповідача та відмовити в задоволенні позову повністю.

Суд, дослідивши матеріали справи, доводи позивача, заперечення відповідача та надані докази, приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення відповідно до статті 245 КУпАП є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган або посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган або посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 286 КАС України справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності розглядаються з особливостями, встановленими цією статтею.

Судом установлено, що 19.06.2026 року працівниками Управління патрульної поліції в Тернопільській області на автодорозі М-09 у межах с. Озерна Тернопільської області було зафіксовано рух транспортного засобу Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI, державний номерний знак НОМЕР_1 , зі швидкістю 73 км/год.

Згідно з пунктом 12.4 Правил дорожнього руху України в населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Із наданих відповідачем матеріалів убачається, що місце фіксації транспортного засобу знаходилося в межах населеного пункту с. Озерна Тернопільської області, а матеріали фотофіксації містять відомості, які дають можливість ідентифікувати місце та транспортний засіб, щодо якого здійснювалося вимірювання.

Позивачем не надано належних доказів того, що місце фіксації знаходилося за межами населеного пункту або що на відповідній ділянці дороги діяло інше обмеження швидкості, яке дозволяло рух зі швидкістю 73 км/год.

Отже, суд вважає доведеним існування на відповідній ділянці дороги загального обмеження швидкості 50 км/год.

Щодо достовірності вимірювання швидкості суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що швидкість руху транспортного засобу була зафіксована за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCAM LTI 20/20, серійний номер TC000532.

Відповідач надав свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/34201, відповідно до якого зазначений засіб вимірювальної техніки відповідав установленим технічним вимогам, а строк чинності повірки охоплював дату події - 19.06.2026 року.

Матеріали справи також містять документи щодо технічних характеристик приладу та його застосування.

Суд бере до уваги правову позицію, викладену Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 19 червня 2025 року у справі № 709/662/24, відповідно до якої висновок про можливість використання лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 у ручному режимі може ґрунтуватися на оцінці чинного законодавства та належних доказів щодо конкретного технічного засобу, зокрема свідоцтва про повірку, сертифіката перевірки типу, сертифіката відповідності та інших документів, що підтверджують його технічні характеристики та можливість такого використання.

З огляду на зазначене, сам по собі факт утримання працівником поліції приладу TruCam LTI 20/20 у руках під час здійснення вимірювання не є достатньою підставою для висновку про незаконність такого вимірювання або недопустимість отриманого результату. Водночас належність і допустимість результатів конкретного вимірювання підлягають оцінці судом з урахуванням усіх наданих у справі доказів, зокрема документів щодо повірки та технічних характеристик приладу, а також матеріалів фото- та відеофіксації.

Статті 23 та 31 Закону України «Про Національну поліцію» передбачають повноваження поліції щодо регулювання дорожнього руху, здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху та застосування відповідних технічних приладів і технічних засобів у передбачених законом випадках.

Стаття 40 Закону України «Про Національну поліцію» не встановлює безумовної вимоги про те, що лазерний вимірювач швидкості TruCAM LTI 20/20 повинен під час кожного вимірювання бути встановлений виключно на штативі.

При цьому сам по собі факт утримання приладу працівником поліції в руках не свідчить про недопустимість отриманого за його допомогою результату, якщо матеріалами справи підтверджено відповідність приладу встановленим технічним вимогам, чинність повірки та належність результату конкретному транспортному засобу.

У цій справі відповідач надав документи щодо повірки приладу TruCAM LTI 20/20 серійний номер TC000532, строк чинності якої охоплював дату вчинення правопорушення. Позивач не надав доказів, які б свідчили про несправність саме цього приладу, закінчення строку його повірки або невідповідність його технічним характеристикам.

Тому доводи позивача про використання приладу без штатива самі по собі не спростовують доказового значення результату вимірювання.

Щодо доводів позивача про можливу похибку вимірювання у зв`язку з відстанню, температурою повітря, рухом інших транспортних засобів та здійсненням маневру обгону суд зазначає таке.

Саме по собі припущення про можливість технічної похибки не є доказом того, що конкретний результат вимірювання є помилковим.

Відповідачем надано документи щодо чинності повірки приладу та його технічних характеристик, а також матеріали фото- та відеофіксації, які дозволяють ідентифікувати транспортний засіб позивача.

Позивач не надав належних доказів, які б підтверджували, що конкретні погодні умови, відстань до транспортного засобу, наявність інших автомобілів або здійснення маневру обгону призвели саме у цьому випадку до неправильного визначення швидкості.

Так само не надано доказів того, що лазерний промінь був спрямований на інший транспортний засіб, а не на автомобіль Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI, державний номерний знак НОМЕР_1 .

З матеріалів фотофіксації та відеозапису, досліджених судом, убачається можливість ідентифікувати транспортний засіб, щодо якого здійснювалося вимірювання.

Доводи позивача про те, що фактична швидкість автомобіля становила близько 60 км/год, також не підтверджені іншими об`єктивними доказами.

Згідно з наданими відповідачем документами допустима похибка вимірювання швидкості приладом у відповідному режимі становить ±2 км/год.

Навіть при врахуванні максимальної похибки у бік зменшення результату показник 73 км/год відповідав би швидкості 71 км/год, що на 21 км/год перевищує встановлене у населеному пункті обмеження 50 км/год.

Отже, зазначена похибка не усуває факту перевищення швидкості більш як на 20 км/год, за умови належності вимірювання транспортному засобу позивача, що підтверджується наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини першої статті 122 КУпАП адміністративна відповідальність настає, зокрема, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.

Таким чином, показник швидкості 73 км/год при встановленому обмеженні 50 км/год свідчить про перевищення швидкості на 23 км/год.

Щодо доводів позивача про повторне притягнення до адміністративної відповідальності суд зазначає таке.

Матеріалами справи підтверджується, що постановою серії ЕНА №07403083 від 19.06.2026 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП.

Разом із тим зазначена постанова була скасована рішенням начальника Управління патрульної поліції в Тернопільській області від 02.07.2026 року з направленням матеріалів справи на новий розгляд.

Таким чином, на момент прийняття оскаржуваної постанови від 20.07.2026 року первинна постанова від 19.06.2026 року не була чинним рішенням про накладення на позивача адміністративного стягнення.

Відповідно до статті 293 КУпАП за результатами розгляду скарги на постанову у справі про адміністративне правопорушення уповноважений орган або посадова особа має право, зокрема, скасувати постанову і надіслати справу на новий розгляд.

Отже, скасування первинної постанови з направленням матеріалів на новий розгляд саме по собі не означає припинення можливості нового розгляду справи, якщо рішенням про скасування не встановлено відсутності події або складу адміністративного правопорушення та не закрито провадження у справі.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням від 02.07.2026 року первинну постанову було скасовано саме у зв`язку з процесуальними порушеннями та матеріали направлено на новий розгляд.

Провадження у справі №345/3730/26 було закрито Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області у зв`язку зі скасуванням первинної постанови. З наведеного рішення не вбачається встановлення судом відсутності події адміністративного правопорушення, відсутності його складу або невинуватості позивача.

За таких обставин проведення нового розгляду адміністративної справи після скасування первинної постанови та прийняття за його результатами нової постанови не є повторним накладенням двох одночасно чинних адміністративних стягнень.

У цьому випадку первинне стягнення було усунуте шляхом скасування постанови, а оскаржувана постанова від 20.07.2026 року прийнята за результатами нового розгляду матеріалів справи.

Таким чином, суд не встановлює порушення статті 61 Конституції України та принципу ne bis in idem.

При цьому суд враховує і положення статті 38 КУпАП щодо строків накладення адміністративного стягнення.

Правопорушення, за яке позивача притягнуто до відповідальності, мало місце 19.06.2026 року, а оскаржувану постанову прийнято 20.07.2026 року, тобто до закінчення встановленого законом строку накладення адміністративного стягнення.

Отже, підстав вважати, що на момент нового розгляду сплив строк притягнення позивача до адміністративної відповідальності, судом не встановлено.

Щодо доводів позивача про розгляд справи за його відсутності суд зазначає таке.

Відповідно до статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою та оскаржити постанову по справі.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За її відсутності справа може бути розглянута лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи та якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Судом встановлено, що рішення про скасування первинної постанови та направлення справи на новий розгляд було направлено позивачу 03.07.2026 року за вихідним №5287.

У цьому повідомленні зазначено про необхідність з`явитися 20.07.2026 року о 09 год. 30 хв. до відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції в Тернопільській області ДПП для розгляду справи.

Згідно з матеріалами поштового відстеження відповідне поштове відправлення вручено позивачу 08.07.2026 року.

Отже, позивач був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи заздалегідь та мав можливість реалізувати передбачені статтею 268 КУпАП процесуальні права.

Позивачем не надано доказів того, що після отримання повідомлення він звертався до відповідача з клопотанням про відкладення розгляду справи, повідомляв про неможливість явки або просив забезпечити його участь у інший спосіб.

Доводи позивача про те, що поштове відправлення не було вручено йому особисто під розписку, самі по собі не спростовують встановленого судом факту своєчасного повідомлення, якщо матеріали поштового відстеження підтверджують вручення відправлення адресату, а його зміст містив необхідні відомості про дату, час та місце розгляду.

За таких обставин суд дійшов висновку, що розгляд справи 20.07.2026 року за відсутності позивача не суперечив вимогам статті 268 КУпАП.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган або посадова особа під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язані з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом установлено, що під час нового розгляду відповідач мав у своєму розпорядженні матеріали фото- та відеофіксації, документи щодо технічного засобу вимірювання швидкості та інші матеріали, які дозволяли встановити обставини події.

Згідно зі статтею 251 КУпАП показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і відеозапису, а також фото- і відеозапис можуть бути доказами у справі про адміністративне правопорушення.

Судом досліджено надані відповідачем матеріали та встановлено, що вони у своїй сукупності підтверджують факт руху автомобіля Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI, державний номерний знак НОМЕР_1 , зі швидкістю 73 км/год у межах населеного пункту с. Озерна Тернопільської області.

Доказів того, що вимірювання стосувалося іншого транспортного засобу, позивачем не надано.

Таким чином, суд вважає доведеним факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП.

Оцінюючи правомірність оскаржуваної постанови в межах повноважень, визначених частиною другою статті 2 та статтею 286 КАС України, суд перевіряє, зокрема, чи прийнята вона на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, чи обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності оскаржуваної постанови покладається на відповідача.

На виконання цього обов`язку відповідач надав матеріали адміністративної справи, документи щодо повірки технічного засобу, матеріали фото- та відеофіксації, документи щодо повідомлення позивача про новий розгляд справи та рішення про скасування первинної постанови і направлення матеріалів на новий розгляд.

Оцінивши надані докази окремо та в їх сукупності відповідно до статті 90 КАС України та статті 252 КУпАП, суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність оскаржуваної постанови.

Постанова серії ЕНА №07579840 від 20.07.2026 року прийнята уповноваженою посадовою особою після нового розгляду матеріалів справи, у межах установленого законом строку, за наявності доказів, які підтверджують факт перевищення позивачем установленого обмеження швидкості більш як на 20 км/год.

Підстав для висновку про те, що при прийнятті оскаржуваної постанови відповідач діяв поза межами наданих йому законом повноважень або з порушенням установленої процедури, судом не встановлено.

Доводи позивача щодо повторного притягнення до адміністративної відповідальності спростовуються тим, що первинна постанова була скасована з направленням справи на новий розгляд, а не залишена чинною.

Доводи щодо неналежного повідомлення спростовуються матеріалами поштового відстеження та змістом повідомлення про дату, час і місце нового розгляду справи.

Доводи щодо недопустимості використання TruCAM у ручному режимі не підтверджують порушення вимог законодавства, а надані відповідачем документи підтверджують чинність повірки та відповідність приладу встановленим технічним вимогам.

Інших належних та допустимих доказів, які б спростовували факт вчинення адміністративного правопорушення або свідчили про протиправність оскаржуваної постанови, позивачем суду не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72–77, 90, 139, 241–246, 286 КАС України, статтями 38, 122, 245, 251, 252, 268, 280, 283, 293 КУпАП, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 22.09.2026 року.

Суддя: