Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №338/1297/26 — Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

Справа №338/1297/26

Провадження №2/338/1182/26

22 вересня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого — судді Решетова В.В.,

з участю секретаря Смеречук Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит, —

в с т а н о в и в:

ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 21 417,01 грн за договором про споживчий кредит № 102542477 від 14 липня 2025 року. У цій сумі позивач визначив: 4 000,00 грн неповернутого кредиту, 2 711,40 грн процентів, нарахованих первісним кредитодавцем станом на відступлення права вимоги, 3 745,61 грн процентів, нарахованих новим кредитором за період із 30 грудня 2025 року до 8 липня 2026 року включно, 2 960,00 грн комісій за обслуговування кредиту та 8 000,00 грн штрафних санкцій. Також заявлено про відшкодування 2 662,40 грн судового збору і 13 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач посилається на укладення відповідачем електронного кредитного договору з ТОВ «МІЛОАН», отримання ним 4 000,00 грн, неналежне виконання грошових зобов`язань та набуття позивачем права вимоги за договором факторингу № 29-12/2025/Т від 29 грудня 2025 року. На підтвердження подано індивідуальну частину кредитного договору з додатками, електронні відомості про його підписання, платіжний документ щодо видачі кредиту, розрахунки боргу, договір факторингу з актами й реєстрами та документи щодо судових витрат.

Ухвалою Богородчанського районного суду від 04 серпня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, щодо заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, шляхом надсилання судових повісток за зареєстрованим місцем проживання та шляхом опублікування оголошення про виклик відповідача в судове засідання на сайті "Судова влада".

Про причини неявки ОСОБА_1 суд не поінформував, своїм правом на подання відзиву не скористався, заяв чи клопотань щодо розгляду даної справи від нього не надходило.

З огляду на викладене, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у ній доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неприбуттям в судове засідання сторін у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові та електронні матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03.09.2015, який набрав чинності 30.09.2015, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Відповідно до ст. 3 Закону № 675-VIII, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена, шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Судом встановлено, що згідно з індивідуальною частиною договору про споживчий кредит № 102542477 від 14 липня 2025 року ТОВ «МІЛОАН» погодило з ОСОБА_1 надання суми коштів в розмірі 4 000,00 грн на 360 днів, із остаточною датою повернення 9 липня 2026 року. Пунктами 1.5.3, 1.5.4 договору визначено фіксовані процентні ставки 90 відсотків річних протягом першого розрахункового періоду (30 днів) та 180 відсотків річних протягом решти строку кредитування, при цьому нарахування здійснюється на фактичну непогашену суму кредиту за фактичну кількість днів із базою 365 днів на рік.

Одноразову комісію за надання кредиту визначено в сумі 900,00 грн, а періодичну комісію за обслуговування — 296,00 грн за передбачений графіком розрахунковий період (п.1.5.1, 1.5.2)

Договір та графік платежів передбачають початковий платіж 13 серпня 2025 року в сумі 1 195,80 грн, що за договірним графіком складається з 295,80 грн процентів та 900,00 грн одноразової комісії. Наступні платежі передбачали часткове повернення основної суми кредиту, проценти й комісію за обслуговування. Загальні витрати за повний строк у договорі визначено як 14 149,40 грн. Передбачена законом денна процентна ставка за вихідними даними договору становить (14 149,40 / 4 000,00) / 360 ? 100 = 0,982597… відсотка, тобто менше граничного одного відсотка. Ця денна процентна ставка є показником загальних витрат і не тотожна договірній річній ставці 90 або 180 відсотків.

Також у договорі зафіксовано підписання відповідачем ОСОБА_2 одноразовим ідентифікатором 467120 14 липня 2025 року о 22:01. Довідка про ідентифікацію договору підтверджує надсилання цього ідентифікатора 14 липня 2025 року о 22:01:49 на зазначений в анкеті номер телефону відповідача НОМЕР_1 . Протокол перевірки електронного підпису кредитодавця підтверджує успішну перевірку його підпису та цілісності електронного документа. Анкета, заявка на отримання кредиту, паспорт кредиту і договір містять узгоджені анкетні реквізити позичальника та номер кредитного договору. Сукупність цих доказів підтверджує погодження відповідачем істотних умов електронного правочину відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статей 207, 638, 1054, 1055 ЦК України.

Квитанцією про виплату коштів за платіжною операцією № НОМЕР_2 засвідчено переказ ТОВ «МІЛОАН» 4 000,00 грн 14 липня 2025 року о 22:01 з призначенням «Кошти згідно договору 102542477» на платіжний інструмент VISA 414949*53. У заявці позичальника й пункті 2.1 договору наведено картку НОМЕР_3 . Збігаються перші шість та останні дві цифри маскованих реквізитів.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

З огляду на встановлені фактичні обставини справи позивачем доведено, що кредитний договір № 102542477 від 14 липня 2025 року укладено сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України "Про електронну комерцію".

При цьому ОСОБА_1 на веб-сайті кредитодавця та через особистий кабінет подавав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе.

Ідентифікація ОСОБА_1 на веб-сайті кредитодавця здійснена відповідно до вимог чинного законодавства, з використанням його особистих даних, а саме: паспорта, ідентифікаційного коду, місця проживання, електронної пошти, номера платіжного засобу, на який необхідно перерахувати кошти, тощо.

Доказів, що вказаний в договорі одноразовий ідентифікатор та персональні дані належать третім особам, а не позичальнику, відповідачем не надано, тоді як наведений позивачем алгоритм укладення договорів виключає підстави вважати, що без їх погодження ОСОБА_1 міг отримати кредитні кошти.

Надані позивачем докази в сукупності підтверджують факт перерахування відповідачу ОСОБА_1 14 липня 2025 року від ТОВ «Мілоан» кредитних коштів у розмірі 4000 грн на платіжну (банківську картку) НОМЕР_3 , дана обставина не заперечується відповідачем.

За таких обставин, в матеріалах справи наявні докази на підтвердження факту укладення кредитного договору між сторонами та перерахування на рахунок відповідача кредитних коштів згідно з умовами договору. Крім того, відповідач приступив до виконання кредитного договору, шляхом часткового погашення заборгованості, що свідчить про його згоду з умовами кредитного договору № 102542477 від 14 липня 2025 року.

При цьому слід зазначити, що відповідач розмір кредитної заборгованості не спростував, своїх контррозрахунків заборгованості чи доказів, які б підтверджували її відсутність, суду не надав.

Також, судом встановлено, що 29 грудня 2025 року ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» уклали договір факторингу № 29-12/2025/Т. За пунктом 6.1.3 цього договору момент переходу права вимоги визначено підписанням сторонами акта приймання-передачі реєстру боржників. Такий акт, а також акт передачі електронного реєстру, підписані 29 грудня 2025 року. Додатковою угодою № 1 від 30 грудня 2025 року через технічну помилку уточнено редакцію додатка № 3 — реєстру боржників, але інші умови договору факторингу залишено без змін. Платіжна інструкція № 0594770000 від 29 грудня 2025 року підтверджує перерахування фактором 3 475 956,79 грн із виконанням платежу 30 грудня 2025 року за договором факторингу.

У витягу з реєстру боржників у редакції додаткової угоди № 1 під порядковим № 1895 зазначено ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , договір № 102542477, суму виданого кредиту 4 000,00 грн і передану облікову заборгованість 17 671,40 грн із якої: 4 000,00 грн основного боргу, 2 711,40 грн процентів, 2 960,00 грн комісій та 8 000,00 грн неустойки. Наведені документи індивідуалізують саме спірну вимогу й у сукупності підтверджують перехід до позивача права кредитора в порядку статей 512, 514, 1077, 1078 ЦК України.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

В силу частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Отже, суд приходить до висновку, що позивач, який не є первісним кредитором, довів перехід до нього прав вимоги за договором факторингу №29-12/2025/Т від 29 грудня 2025 року та витягу з реєстру боржників до договору факторингу ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Факторин Партнерс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги щодо ОСОБА_1 за кредитним договором № 102542477 від 14 липня 2025 року. Договір факторингу є чинним, його дійсність не оспорювалась.

Щодо обліку платежів та розрахунку основного боргу та процентів суд зазначає наступне.

Первісний кредитодавець подав відомість щоденних нарахувань і погашень за період з 14 липня до 29 грудня 2025 року, відповідно до якої 15 серпня 2025 року ОСОБА_1 здійснено погашення на загальну суму 1 195,80 грн, із яких кредитодавець зарахував 900,00 грн у сплату комісії за надання кредиту та 295,80 грн у сплату процентів. У відомості після цих записів за ту саму дату наведено денне нарахування процентів за ставкою 180 відсотків річних. Інших фактично отриманих від відповідача ОСОБА_1 платежів ця відомість не містить.

За статтею 19 Закону України «Про споживче кредитування», у разі недостатності платежу для повного виконання зобов`язання насамперед погашаються прострочені кредит та проценти, далі — основна сума кредиту і проценти за користування ним, а неустойка та інші платежі — лише у третю чергу. Наведена норма має пріоритет перед внутрішнім бухгалтерським рознесенням кредитодавцем надходження на комісію. Докази окремого волевиявлення відповідача щодо іншого конкретного призначення платежу у справі відсутні.

Крім того, стаття 16 цього Закону не допускає відмови кредитодавця від прийняття часткового дострокового повернення кредиту та зобов`язує коригувати розмір подальших зобов`язань у бік зменшення. Тому погашення в сумі 1 195,80 грн необхідно врахувати насамперед у сплату нарахованих процентів, а залишок — у зменшення фактичної основної суми кредиту, незалежно від того, що кредитодавець в обліку відніс 900,00 грн на комісію.

Від 15 липня до 13 серпня 2025 року включно минуло 30 днів першого розрахункового періоду: щодня на 4 000,00 грн за ставкою 90 відсотків річних нараховується з округленням до копійки 9,86 грн, разом 295,80 грн.

За 14 серпня 2025 року на ту саму фактичну суму кредиту за ставкою 180 відсотків річних нараховується 19,73 грн. Отже, безпосередньо до зарахування платежу 15 серпня 2025 року нараховано 315,53 грн процентів. Оскільки у відомості кредитодавця запис про платіж за 15 серпня 2025 року передує запису про денне нарахування за цю дату, для самостійного розрахунку за цією датою платіж враховано перед нарахуванням процентів за 15 серпня 2025 року.

Отже, із суми 1 195,80 грн на погашення нарахованих процентів припадає 315,53 грн, решта 880,27 грн, підлягає зарахуванню на тіло кредиту, що зменшує основну суму кредиту. Таким чином, фактичний залишок тіла кредиту після платежу становить 3 119,73 грн (4 000,00 ? 880,27).

Починаючи з 15 серпня 2025 року на фактичний залишок 3 119,73 грн за ставкою 180 відсотків річних нараховується 15,38 грн на день (3 119,73 ? 1,80 / 365 = 15,39 грн). Від 15 серпня до 29 грудня 2025 року включно — 137 днів, сума непогашених процентів станом на дату реєстру становить 2 107,06 грн (137 ? 15,38).

Від 30 грудня 2025 року до 8 липня 2026 року включно — 191 день, за цей період належить 2 937,58 грн процентів (191 ? 15,38). Таким чином, на думку суду непогашені договірні проценти за заявлений період разом становлять 5 044,64 грн, а разом із тілом кредиту 3 119,73 грн — 8 164,37 грн.

Отже, заявлений основний борг 4 000,00 грн підлягає зменшенню на суму 880,27 грн до суми в розмірі 3 119,73 грн, а заявлені проценти в розмірі 6 457,01 грн (2 711,40 + 3 745,61) підлягають зменшенню на 1 412,37 грн до суми 5 044,64 грн, зокрема до 2 107,06 грн за період до 29 грудня 2025 року включно та до 2 937,58 грн за наступний період. Заявлений новим кредитором період закінчується 8 липня 2026 року, тобто до останньої дати кредитування 9 липня 2026 року.

Щодо стягнення комісій за обслуговування кредиту, суд зазначає настпне.

Судом встановлено, що позивачем заявлено суму в розмірі 2 960,00 грн несплаченої комісії за обслуговування, тобто десять періодичних нарахувань по 296,00 грн за відомістю первісного кредитодавця за 14 серпня — 27 грудня 2025 року. Окрема комісія за надання кредиту в сумі 900,00 грн до складу саме заявленої комісійної заборгованості не включена, оскільки у наданому позивачем обліку вона значиться сплаченою. Після застосування передбаченої законом черговості погашення питання про існування іншої вимоги щодо разової комісії за надання кредиту не вирішується, оскільки позивач не заявив окремої вимоги про її стягнення та не визначив її як складову ціни позову.

Пункт 1.5.2 договору встановлює фіксований платіж за обслуговування кредитної заборгованості та пов`язує його, зокрема, із цілодобовим розміщенням в особистому кабінеті відомостей про заборгованість і графік, оновленням облікової інформації, нагадуваннями про платежі, можливістю безкоштовного переказу коштів через кабінет та консультуванням. Водночас за статтею 11 Закону України «Про споживче кредитування» інформація про поточну заборгованість, сплачені та майбутні платежі на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць має надаватися безоплатно. Надання доступу до звичайної облікової інформації, повідомлення про зарахування платежів та інструмента виконання грошового зобов`язання не доводять надання окремої індивідуально замовленої оплачуваної послуги саме відповідачу. Докази окремого запиту споживача на додаткову інформацію частіше одного разу на місяць, фактично наданих консультацій або іншої конкретної додаткової послуги за кожний зі спірних десяти періодів у матеріалах відсутні. Договір не розмежовує вартість безоплатного за законом інформування й вартість іншої реально наданої послуги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 роз`яснила нікчемність встановленої договором плати за інформацію, яка за законом має надаватися безоплатно. Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у постанові від 6 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 зазначила, що за відсутності визначеного й доведеного переліку додаткових та супутніх послуг умова про періодичну плату за обслуговування, яка фактично покриває обов`язкове безоплатне інформування, не може бути підставою стягнення. З урахуванням конкретного змісту пункту 1.5.2, відсутності відокремленої вартості законної платної послуги та доказів її фактичного надання, вимога про стягнення всіх 2 960,00 грн періодичних комісій не доведена й задоволенню не підлягає. Саме по собі включення комісії в розрахунок денної процентної ставки та погодження її загальної суми в договорі не усуває вимог статей 11, 12 цього Закону.

Щодо стягнення неустойки суд зазначає наступне.

Первісний кредитодавець нарахував вісім штрафів по 1 000,00 грн кожний у період від 31 серпня до 14 грудня 2025 року, що становить 8 000,00 грн неустойки за прострочення. За пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану та протягом тридцяти днів після його припинення позичальник за кредитним договором звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, та від обов`язку сплати штрафу, пені за прострочення, а такі нарахування за відповідний період підлягають списанню кредитодавцем. Спірні штрафи зафіксовано за прострочення у 2025 році в період дії зазначеного спеціального припису, тому дана вимога на 8 000,00 грн задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.

Платіжною інструкцією № 0677850415 від 28 липня 2026 року підтверджено сплату позивачем судового збору 2 662,40 грн за подання цього позову. Задоволенню підлягають 8 164,37 грн із заявлених 21 417,01 грн, тобто 38,12 відсотка майнової вимоги. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача підлягає пропорційна частина збору — 1 014,93 грн (2 662,40 ? 8 164,37 / 21 417,01). Інша частина сплаченого позивачем судового збору покладається на нього.

Крім того, на підтвердження 13 000,00 грн витрат на правничу допомогу подано договір № 02-07/2024 від 2 липня 2024 року з Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС», заявку № 1651 від 1 червня 2026 року, прайс-лист та витяг з акта № 38 від 30 червня 2026 року щодо цієї справи. Актом визначено дві години усної консультації з вивченням документів по 2 000,00 грн (разом 4 000,00 грн) і три години складання позовної заяви по 3 000,00 грн (разом 9 000,00 грн). Заявка та акт ідентифікують відповідача й номер кредитного договору, отже пов`язаність названих робіт із цією справою підтверджена. Доказу окремої оплати цієї конкретної заявки не подано, однак за частиною другою статті 137 ЦПК України витрати за виконані роботи можуть відшкодовуватися і тоді, коли сторона відповідно до договору має їх сплатити.

Разом із тим фактичний обсяг робіт обмежено двома видами досудових послуг — консультацією та підготовкою типової позовної заяви за одним кредитним договором з документами, переважно сформованими кредитодавцем. Разом з тим, участі адвоката в судових засіданнях, підготовки відповіді на відзив, додаткових складних процесуальних документів або окремого отримання банківських доказів акт не містить. В акті від 30 червня 2026 року описано підготовку позову, тоді як доданий до нього остаточний розрахунок нового кредитора складено станом на 24 липня 2026 року. Отже сам акт не деталізує подальшу роботу з цим розрахунком. Заявлені 13 000,00 грн перевищують присуджувану суму основного боргу й процентів (8 164,37 грн), а 9 000,00 грн за складання одного позову за встановленого обсягу робіт не є обґрунтованими для покладення на відповідача в повному обсязі. Пропорційний розміру задоволеного позову розрахунок заявлених витрат становив би 4 955,72 грн (13 000,00 ? 8 164,37 / 21 417,01).

Розмежовуючи зменшення витрат у порядку частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України та самостійний розподіл доведених витрат за критеріями реальності, необхідності, зв`язку і пропорційності, визначеними частиною третьою статті 141 ЦПК України, суд з огляду на конкретний зміст заявки № 1651, акта № 38, фактичний обсяг однотипної роботи, невеликий розмір установленої вимоги та часткове задоволення позову визначає обґрунтованою до відшкодування за рахунок відповідача остаточну суму 3 000,00 грн. Це не змінює розмір договірного гонорару між позивачем і його правничим представником, а визначає лише розумну частину судових витрат, покладену на іншу сторону.

Отже, вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 8 164,37 грн, а в частині 13 252,64 грн — відмові. Окремо з відповідача слід стягнути 1 014,93 грн судового збору та 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 3, 11, 12, 16, 19 Закону України «Про споживче кредитування», статтями 207, 512, 514, 525, 526, 530, 599, 610, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, статтями 12, 76–81, 89, 133, 137, 141, 211, 223, 247, 259, 263–265, 268, 280–282, 284–289 ЦПК України, суд —

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за договором про споживчий кредит № 102542477 від 14 липня 2025 року в сумі 8 164 (вісім тисяч сто шістдесят чотири) гривні 37 копійок, з яких: 3 119 (три тисячі сто дев`ятнадцять) гривень 73 копійки — основна сума кредиту; 5 044 (п`ять тисяч сорок чотири) гривні 64 копійки — проценти за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» 1 014 (одну тисячу чотирнадцять) гривень 93 копійки судового збору та 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку, якщо заяву подано протягом двадцяти днів із дня вручення йому повного заочного рішення; строк також може бути поновлено з інших поважних причин відповідно до статті 284 ЦПК України.

Позивач може оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач може оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку після залишення заяви про його перегляд без задоволення в порядку та строки, встановлені статтями 287, 288, 354 ЦПК України. Заочне рішення набирає законної сили, якщо у встановлені ЦПК України строки не подані заява про його перегляд або апеляційна скарга, чи якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», код ЄДРПОУ 42640371, 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 .

Суддя В.В. Решетов