Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №206/2645/26 — Самарський районний суд міста Дніпра

Справа 206/2645/26

Провадження 2/206/2108/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

22 вересня 2026 року м. Дніпро

Самарський районний суд міста Дніпра у складі: головуючого судді Гаркуші В.В., за участю секретаря судового засідання Дуб В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, —

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

28 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання їхньої малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову зазначила, що з 12 вересня 2015 року перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу сторони мають доньку, яка, за поясненнями позивачки, проживає разом із нею та перебуває на її утриманні.

Позивачка посилається на те, що з грудня 2025 року сторони разом не проживають і спільного господарства не ведуть, відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. Також зазначає, що відповідач є працездатним, може працювати та сплачувати аліменти й інших утриманців, крім їхньої доньки, не має.

З огляду на наведене позивачка просить стягувати з відповідача аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

13 серпня 2026 року позивачка подала письмову заяву, в якій просила розглядати справу без її участі, зазначила, що позовні вимоги підтримує, та просила задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причин неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи та відзиву на позов не подав.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

Після надходження позовної заяви справу передано на розгляд судді Самарського районного суду міста Дніпра Гаркуші В.В.

На запит суду отримано відомості органу реєстрації щодо зареєстрованого місця проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 23 червня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 13 серпня 2026 року. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву — п`ятнадцять днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Розгляд справи відкладено на 22 вересня 2026 року. Позивачка подала заяву про розгляд справи без її участі.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; не з`явився без поважних причин або без повідомлення причин; не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Позивачка просила розглянути справу без її участі, позов підтримала, заперечень проти заочного розгляду не висловила. Враховуючи належне повідомлення відповідача, його неявку без повідомлення причин та неподання відзиву, суд відповідно до статей 280, 281 ЦПК України постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Згідно зі свідоцтвом про шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 12 вересня 2015 року, про що Самарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції складено актовий запис № 314.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 . Її батьком зазначено ОСОБА_2 , матір`ю — ОСОБА_1 . Актовий запис про народження № 19 складено 19 січня 2016 року.

Таким чином, походження дитини від відповідача та її малолітній вік підтверджуються письмовим доказом.

З копії паспорта позивачки та витягу з реєстру територіальної громади щодо дитини від 12 квітня 2026 року вбачається, що місце проживання матері та дитини зареєстровано за однією адресою: АДРЕСА_2 . Реєстрація місця проживання дитини за цією адресою здійснена 02 березня 2016 року.

Відомості про спільну реєстрацію суд оцінює разом із викладеними в позові поясненнями матері про проживання доньки з нею та здійснення нею утримання дитини. Даних про проживання дитини з відповідачем у матеріалах справи немає.

Позивачка зазначає, що з грудня 2025 року відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання доньки. Документів про регулярні платежі відповідача на утримання дитини або укладення сторонами договору про сплату аліментів до матеріалів справи не долучено.

Відомості про конкретний розмір заробітку (доходу), майно та стан здоров`я відповідача, а також документальні відомості про наявність у нього інших осіб, яких він зобов`язаний утримувати, у матеріалах справи відсутні. Суд не ототожнює відсутність таких документів із доведеністю конкретного рівня доходу, відмінного стану здоров`я чи відсутності інших утриманців.

Спір стосується виконання відповідачем обов`язку утримувати малолітню доньку та визначення розміру його участі в її матеріальному забезпеченні.

ІV. Норми законодавства, застосовані судом, висновки та мотиви прийнятого рішення.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Статтями 3 та 27 Конвенції про права дитини передбачено пріоритет якнайкращого забезпечення інтересів дитини та її право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, у межах своїх здібностей і фінансових можливостей несуть її батьки.

Відповідно до статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Проживання батьків окремо від дитини не звільняє їх від обов`язків щодо неї.

Стаття 180 СК України покладає на батьків обов`язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Перебування сторін у зареєстрованому шлюбі не перешкоджає зверненню одного з батьків до суду з вимогою про стягнення аліментів.

За частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Позивачка обрала стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу) відповідача. Цей спосіб відповідає закону та дозволяє визначати розмір платежів залежно від фактичного доходу платника з одночасним забезпеченням установленої законом мінімальної гарантії.

При визначенні розміру аліментів відповідно до частини першої статті 182 СК України суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність у платника інших дітей та непрацездатних членів сім`ї, зазначених у цій нормі; належне йому майно та майнові права; доведені витрати платника, передбачені законом, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною другою статті 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з частиною першою статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на дитину, визначається судом.

Передбачена частиною п`ятою статті 183 СК України частка в розмірі однієї чверті доходу на одну дитину стосується звернення із заявою про видачу судового наказу. У позовному провадженні ця частка не є обов`язковою чи граничною; суд визначає її з урахуванням обставин конкретної справи за критеріями статті 182 СК України. Отже, вимога про стягнення однієї третини доходу на одну дитину сама собою закону не суперечить.

Суд враховує, що донька сторін є малолітньою, за своїм віком потребує постійного забезпечення харчуванням, одягом, умовами для навчання та розвитку. Здійснення матір`ю повсякденного догляду за дитиною також становить її участь у виконанні батьківських обов`язків. Рівність обов`язків батьків не означає необхідності однакового способу чи арифметично однакового грошового розміру їх виконання.

Водночас саме лише неподання відповідачем відзиву не означає визнання ним позову та не звільняє позивачку від доказування обставин, на яких ґрунтуються її вимоги. Відсутність довідки про доходи відповідача не усуває його обов`язку утримувати дитину, але підлягає врахуванню при оцінці достатності відомостей для визначення конкретної частки.

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення 1/3 частини доходу відповідача, позивачка послалася на проживання доньки з нею, ненадання батьком допомоги та його працездатність. Ці обставини обґрунтовують необхідність судового захисту права дитини на утримання, проте не дають достатніх підстав для визначення участі відповідача саме у заявленій частці. Позивачка не навела розрахунку витрат на утримання доньки та не надала відомостей про доходи або майновий стан сторін, які у сукупності з потребами дитини дозволяли б обґрунтувати стягнення 1/3 доходу. При цьому суд не ставить право на аліменти у залежність від наявності у дитини захворювань чи виняткових потреб.

Враховуючи малолітній вік дитини, її потребу в постійному матеріальному забезпеченні, проживання з матір`ю та обов`язок обох батьків брати участь в утриманні доньки, суд визначає аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача. Така частка забезпечує регулярну участь батька в утриманні дитини залежно від його фактичного доходу, а встановлення мінімальної гарантії захищає дитину від недостатнього розміру платежів. Передбачений частиною п`ятою статті 183 СК України розмір для однієї дитини суд враховує як законодавчий орієнтир поряд з обставинами цієї справи, а не як обов`язкове обмеження у позовному провадженні.

Надані докази не містять достатнього обґрунтування для визначення більшої частки — 1/3 доходу. За таких обставин суд доходить висновку про часткове задоволення позову: стягнення 1/4 частини доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та відмову в решті вимоги щодо розміру аліментів.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За статтею 89 ЦПК України докази оцінюються в сукупності, жоден із них не має для суду заздалегідь установленої сили.

Свідоцтво про народження підтверджує походження дитини від відповідача, а відомості про реєстрацію місця проживання матері та дитини у сукупності з поясненнями позивачки підтверджують підстави її звернення з вимогою про стягнення аліментів. Обов`язок відповідача брати участь в утриманні доньки випливає безпосередньо із закону.

За частиною першою статті 191 СК України аліменти присуджуються від дня пред`явлення позову. Позов подано 28 квітня 2026 року, тому аліменти підлягають стягненню з цієї дати і до досягнення дитиною повноліття. Дата відкриття провадження та тривалість судового розгляду не змінюють початкового моменту стягнення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Відповідно до частин першої та шостої статті 141 ЦПК України судовий збір підлягає розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог з урахуванням звільнення позивачки від його сплати.

За підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка за подання фізичною особою позову майнового характеру становить один відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше п`яти його розмірів. За зазначеної ціни позову 10 536 грн застосовується мінімальна ставка.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01 січня 2026 року відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» становить 3 328 грн, тому мінімальна ставка судового збору дорівнює 1 331 грн 20 коп. (3 328 грн ? 0,4). З огляду на стягнення 1/4 частини доходу замість заявленої 1/3 частини вимога щодо частки доходу задоволена на 75 відсотків ((1/4 : 1/3) ? 100). Отже, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 998 грн 40 коп. (1 331 грн 20 коп. ? 75%). Решта судового збору з позивачки не стягується у зв`язку з її звільненням від сплати.

На підставі статей 141, 180–183, 191 СК України, керуючись статтями 12, 13, 76–81, 89, 141, 247, 258, 259, 263–265, 268, 280–282, 430 ЦПК України, суд —

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини — задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28 квітня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні решти позовних вимог — відмовити.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 998 (дев`ятсот дев`яносто вісім) гривень 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто Самарським районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений також у разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку, встановленому ЦПК України. У такому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивачка має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників або проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, цей строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі неявки всіх учасників справи в засідання, яким завершується її розгляд, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення, з урахуванням особливостей оскарження заочного рішення відповідачем.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подані заява про його перегляд або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя В.В. Гаркуша