Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №211/669/25 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/669/25

Провадження № 2-о/211/6/26

Р і ш е н н я

і м е н е м У к р а ї н и

16 вересня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Ткаченко С. В.

присяжних – Василькової Т.М., Березняк М.К.,

за участю секретаря судового засідання – Бодрухіній Є.А.,

за участі представника особи, відносно якої вирішується питання про визнання недієздатною ОСОБА_1 – адвоката Соколова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Дружківська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області, як орган опіки та піклування, про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна над недієздатною особою,

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про визнання фізичної особи недієздатною і встановлення опіки та просить суд визнати свою матір ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 недієздатною, призначивши його опікуном матері, посилаючись на психічний розлад здоров`я ОСОБА_1 внаслідок чого матір постійно потребує догляду та не може самостійно себе обслуговувати. В обґрунтування вимог заявником зазначено, що він зареєстрований та фактично проживає разом з матір`ю, яка з 28.11.2012 являється інвалідом ІІ групи, діагноз «шизофренія параноїдна», під наглядом у психіатра вона перебуває з 1998 року та періодично перебувала на стаціонарному лікуванні в психіатричній лікарні м. Слов`янська. У зв`язку із захворюванням та інвалідністю, мати має обмеження до самообслуговування, обмеження до здатності до орієнтації, обмеження здатності контролювати свою поведінку, не може висловлювати свої думки, не може самостійно одягнутися, приготувати собі їжу, не розуміє обставин, які відбуваються навколо неї, не може дати оцінку своїм діям чи діям оточуючих. Тому оскільки він, як рідний син, має можливість дбати про ОСОБА_1 та створювати необхідні побутові умови, забезпечувати її доглядом та лікуванням, просить задовольнити заявлені вимоги.

Ухвалою суду від 25 лютого 2025 року відкрито провадження по справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку окремого провадження.

Ухвалою суду від 01 травня 2025 року за клопотанням заявника призначено у справі амбулаторну судово-психіатричну експертизу, провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою суду від 29 квітня 2026 року провадження по справі поновлено.

Заявник ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності у зв`язку з територіальною віддаленістю, на вимогах наполягає.

Представник особи, відносно якої вирішується питання про визнання її недієздатною ОСОБА_1 – адвокат Соколов В.В. в судовому засіданні просив задовольнити вимоги ОСОБА_2 повністю.

Представник заінтересованої особи Дружківської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, як орган опіки та піклування, ОСОБА_3 просить розгляд справи проводити за її відсутності.

Вислухавши адвоката Соколова В.В., дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 39 ЦК України, фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона в наслідок хронічного, стійкого психічного розладу не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, згідно з висновком судово-психіатричної експертизи № 146-ц від 08 квітня 2026 року первинної одноосібної амбулаторної судово-психіатричної експертизи відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання виявляє хронічний стійкий психічний розлад у формі шизофренії паранодної, вираженого змішаного типу дефекту та за своїм психічним станом в теперішній час іспитована не може розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Згідно частини 3 статті 296 ЦПК України, заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, психіатричним закладом.

Згідно частин 2-4 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім`ї має одинока особа. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Заявник ОСОБА_2 є рідним сином ОСОБА_1 , що підтверджується наданою копією свідоцтва про народження заявника.

Згідно з частиною першою статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка, а відповідно до статті 58 цього Кодексу опіка встановлюється над малолітніми особами, які позбавлені батьківського піклування, або над фізичними особами, які визнані недієздатними.

Положеннями статті 55 ЦК України передбачено, що опіка та піклування встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування ( частина перша статті 60 ЦК України).

Згідно з пунктами. 1.2, 2.1 Правил опіки та піклування, затверджених Наказом Державного комітету України у справах сім`ї молоді, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства освіти України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 р. № 34/166/131/88, опіка (піклування) встановлюється також для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станам здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов`язки. Опіка установлюється над неповнолітніми, які не досягли п`ятнадцяти років і залишились без піклування батьків, а також над громадянами, визнаними судом недієздатними внаслідок психічних захворювань.

Відповідно до подання Дружківської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про доцільність призначення ОСОБА_2 опікуном над повнолітньою фізичною особою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , орган опіки та піклування вважає за доцільне призначити ОСОБА_2 опікуном над повнолітньою фізичною особою ОСОБА_1 у разі визнання її недієздатною особою.

Приймаючи до уваги вищезазначене та враховуючи, що ОСОБА_1 в силу стану свого здоров`я не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує сторонньої опіки та догляду, суд приходить до висновку про те, що є всі підстави для визнання її недієздатним, у зв`язку з чим необхідно встановити опіку над ним та призначити заявника ОСОБА_2 її опікуном.

При цьому суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в цій категорії справ.

Так, Верховний Суд у постанові від 17 грудня 2025 року у справі № 672/1174/25 (провадження № 61-10983св25), виснував, що питання про встановлення опіки, призначення опікуна чи співопікуна, заміни опікуна або співопікуна чи звільнення від повноважень опікуна належать до компетенції суду. У свою чергу рішення органу опіки та піклування є дорадчим документом і не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов`язків у осіб, яких рекомендовано та/або не рекомендовано призначити опікуном, адже такому документу може бути надана оцінка в сукупності з іншими доказами у справі судом при вирішенні по суті питання про призначення позивача опікуном/співопікуном (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 19 листопада 2025 року у справі № 587/3140/23 (провадження № 61-1921св25). Сумніви судів в обґрунтованості висновку органу опіки та піклування колегія суддів вважала належним чином необґрунтованими, оскільки самі собою такі сумніви не можуть бути підставою для встановлення фактичної відсутності будь-яких підстав для призначення опікуном над недієздатною особою, адже такий висновок підлягав оцінці судом у сукупності з іншими доказами. Зазначаючи підставою для відмови у задоволенні вимог заявника відсутність доказів неможливості виконувати дружиною заявника та дочкою недієздатною особи опікунських обов`язків стосовно матері, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що вона не виявила бажання бути опікуном недієздатної матері та посилалась на те, що вона вже здійснює догляд за двома іншими особами. Розглядаючи справу в частині вимог щодо призначення опікуна недієздатній особі, суди на наведене належної уваги не звернули та, посилаючись на можливість дочки виконувати обов`язки опікуна стосовно матері, не зазначили, якими доказами це підтверджується, не перевірили, чи зверталася дочка з письмовою заявою до органу опіки та піклування про призначення її опікуном матері, враховуючи ту обставину, що за змістом статті 63 ЦК України особа може бути призначена опікуном лише за її письмовою заявою, та дійшли передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про призначення заявника опікуном над недієздатною особою .

Верховний Суд у постанові 20 серпня 2025 року у справі № 462/6374/23 (провадження № 61-2582св25) виснував, що відмовляючи у задоволенні вимог про призначення ОСОБА_2 опікуном над недієздатним ОСОБА_3 суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, зазначив, що подання органу опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про призначення ОСОБА_2 опікуном над недієздатним батьком ОСОБА_3 не містить належної мотивації, а також будь-яких обґрунтувань чи мотивів з посиланням на наявні докази щодо можливості заявника бути опікуном та визначення конкретних обставин, які зумовлюють необхідність такого призначення. У вказаному поданні зазначено, що інших повнолітніх родичів, котрі б могли виконувати обов`язки опікуна, немає, однак під час розгляду справи було встановлено, що у недієздатного ОСОБА_3 є ще дочка і жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості нею виконувати опікунські обов`язки над недієздатним батьком суду не надано. Разом із тим, частинами першою, другою статті 294 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції на вказане належної уваги не звернув, не встановив особу дочки недієздатного ОСОБА_3 (відносно якої докази в матеріалах справи відсутні), не з`ясував питання щодо можливості вказаної особи здійснювати повноваження опікуна недієздатного ОСОБА_3 та щодо наявності її згоди бути опікуном, дійшовши передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про призначення ОСОБА_2 опікуном над недієздатним ОСОБА_3».

Верховний Суд у постанові від 03 грудня 2025 року у справі № 590/1440/23 (провадження № 61-15512св24) виснував, що «розглядаючи справу в частині вимог щодо призначення опікуна недієздатній особі, суди на наведене належної уваги не звернули та, посилаючись на можливість матері виконувати обов`язки опікуна свого сина, не зазначили, якими доказами це підтверджується, не перевірили, чи зверталася мати заявника з письмовою заявою до органу опіки та піклування про призначення її опікуном сина у порядку статті 63 ЦК України, та дійшли передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_2. Також суди першої та апеляційної інстанцій зазначили у цій справі про те, що бажання ОСОБА_1 бути призначеним опікуном у цій справі є способом ухилення від мобілізації під час дії в державі воєнного стану. Однак, дійшовши до такого висновку, суди не врахували, що висновки суду не можуть ґрунтуватися на припущеннях. Суди не з`ясували, якими доказами підтверджується та обставина, що звернення саме органу опіки і піклування до суду із заявою щодо призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатної особи пов`язане з намаганням ОСОБА_1 уникнути виконання його обов`язку щодо захисту Вітчизни (матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що останній призваний для проходження військової служби, уникає її проходження тощо). Не звернули суди увагу і на те, що чинним законодавством не передбачено обмежень щодо призначення опікуном особи мобілізаційного віку та не надали оцінки тій обставині, що батько заявника проходить військову службу (постанова Верховного Суду від 24 вересня 2025 року у справі № 127/10853/24, провадження № 61-4534св25).

У постанові від 05 листопада 2025 року у справі № 686/6973/25 (провадження № 61-8828св25) Верховний Суд звертав увагу на те, що при призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Тому за наявності висновку органу опіки та піклування про доцільність призначення опікуном певної особи суд зобов`язаний лише перевірити відповідність цього висновку вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту (див. постанову Верховного Суду, на яку є посилання в касаційній скарзі, від 27 листопада 2024 року у справі № 341/1526/23). Заявник є рідним братом особи, відносно якої ставиться питання про встановлення опіки (див. пункт 17), та проживає разом із ним (див. пункт 19), він надав інформацію про свій стан здоров`я (див. пункти 22-23). Матеріали справи інформації про неприязні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не містять. Орган опіки та піклування вважав можливим призначити заявника опікуном, про що надав відповідне подання . Переглядаючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не навів переконливих аргументів щодо відсутності фізичної можливості заявника виконувати опікунські обов`язки з врахуванням його працевлаштованості відповіді на основні аргументи заявника не надав.

Аналогічні мотиви викладені Верховним Судом у постанові від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20, при призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна, що також указується і в Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.

У постановах Верховного Суду від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22та від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20 зроблено висновок про те, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

Такий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року в справі №736/1508/17, від 28 лютого 2024 року в справі №372/3474/21.

Так, у даній справі заяв інших осіб, які б виявили бажання бути опікуном недієздатної ОСОБА_1 , матеріали справи не містять, таких осіб також не встановлено органом опіки та піклування.

Рідна донька ОСОБА_1 – ОСОБА_4 є громадянкою РФ, зареєстрована та проживає на території РФ, що підтверджується копією її свідоцтва про народження та копією її паспорта (а.с. 30-32). З`ясувати її бажання бути опікуном рідної матері суд не має можливості.

Таким чином інші особи, які виявили бажання бути опікуном недієздатної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутні, а відмова суду у призначенні заявника ОСОБА_2 опікуном недієздатної матері фактично призведе до того, що недієздатна мати буде позбавлена опіки, яка їй надається у теперішній час.

Крім того, частинами 6-7 статті 300 ЦПК України передбачено, що строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.

Суд вважає необхідним визначити строк дії рішення терміном 2 роки роз`яснивши заявнику, що згідно частини 7 статті 300 ЦПК України клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п`ятнадцять днів до закінчення строку, визначеного частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини 2 статті 299 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною, відносяться на рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 39, 55, 60 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 13, 81, 263, 265, 295-300 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити заяву ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Дружківська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області, як орган опіки та піклування, про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна над недієздатною особою – повністю.

Визнати недієздатною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м. Дружківка Донецької області, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Установити опіку над ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначивши ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , – опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначити терміном 2 (два) роки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: С. В. Ткаченко

Присяжні:

Василькова Т.М.

Березняк М.К.