Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №175/11299/26 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/11299/26

Провадження № 2/175/3390/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року Дніпровський районний суд

Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Васюченко О.Г..

з участю секретаря Кульпіною Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження у селищі Слобожанське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 16 липня 2026 року звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини.

Позивач у своєму позові посилається на те, що між сторонами було укладено шлюб, який зареєстровано Центром надання адміністративних послуг Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про що Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . Від шлюбу сторони мають малолітню дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Протягом останнього року відношення з Відповідачем поступово погіршувались. В результаті чого, між ними зникло взаєморозуміння. Будь-які спроби в свій час примиритися не дали бажаних результатів, оскільки у нас з Відповідачем різні погляди на сімейне життя та обов`язки. Вказує на те, що рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2026 року у справі № 175/2114/26, шлюб, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 24 серпня 2024 року у Центрі надання адміністративних послуг Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, актовий запис №80, розірвано. Також стягнуто з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини доходу, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позовної заяви до суду, тобто з 27 січня 2026 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто щодо ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_4 включно. На теперішній час, вона не працює і тому потребує коштів на своє утримання. Наголошує на тому, що відповідач зобов`язаний утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а також утримувати матір дитини до досягнення дитиною трирічного віку, але добровільно не надає матеріальної допомоги. Просила стягнути із ОСОБА_2 РНОКПП: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , народження кошти на утримання дружини в розмірі у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дитиною трирічного віку тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Позивач та відповідач просили суд справу розглядати без їх участі.

Суд перевіривши матеріали справи, вважає позовні вимоги обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судом встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2026 року у справі № 175/2114/26, шлюб, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 24 серпня 2024 року у Центрі надання адміністративних послуг Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, актовий запис №80, розірвано. Також стягнуто з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини доходу, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позовної заяви до суду, тобто з 27 січня 2026 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто щодо ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_4 включно. Наразі позивач доглядає дитину, матеріально позивачка погано забезпечена, несе додаткові витрати на утримання дитини.

Відповідач не позбавлений батьківських прав відносно вказаної малолітньої дитини, він не звільняється від обов`язку щодо утримання цієї дитини відповідно до ч. 2 ст. 166 Сімейного Кодексу України.

На теперішній час позивач мешкає разом зі своєю малолітньою дитиною, займається її вихованням та утриманням, лікуванням, але і сама потребує матеріальної допомоги. Відповідач на утримання своєї дружини матеріальну допомогу добровільно не надає, тому мати цієї дитини вимушена була звернутися з позовом до суду.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовні моральний розвиток (ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 155 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав :а виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Відповідно до ч. 4 ст. 155 Сімейного кодексу України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини та ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, культурного, морального і соціального розвитку. Також, згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей, умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини заповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

На підставі ч. ч. 1, 2 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

На підставі ч. 2 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка – батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Згідно ч. 1 ст. 88 Сімейного кодексу України якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 91 СК України жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої-четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.

Згідно до ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.

Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що відповідач в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню повністю.

Враховуючи, що згідно ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України «Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку», який становив на одну особу в розрахунку на місяць.

Відповідно до ст. 7 ст. Закону України «Про державний бюджет» установлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3209 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2817 гривень; дітей віком від 6 до 18 років - 3512 гривень; працездатних осіб - 3328 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, посадового окладу прокурора окружної прокуратури, посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - на рівні, встановленому для відповідного державного органу станом на 31 грудня 2025 року; осіб, які втратили працездатність, - 2595 гривень; осіб, які втратили працездатність, який застосовується для визначення розміру доплати за проживання на територіях радіоактивного забруднення за рішеннями суду, - 1600 гривень, а тому з урахуванням думки відповідача, який не заперечував проти позову, враховуючи обставини матеріального становища і стану здоров`я позивача, відповідача, їх дитини, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. При цьому суд враховує ті обставини, що відповідач має доходи та певне матеріальне становище.

Відповідно до ч. 10 ст. 7 Сімейного кодексу України, кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

При таких обставинах суд вважає доведеними обставини позову, а тому можливим їх задоволення, оскільки, стягненням аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років не буде перевищувати частину його заробітку, що не буде порушенням його прав і передбаченого законом загального розміру всіх стягнень з особи.

Відповідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Згідно ч. 2 ст. 191 СК України суд може присудити аліменти і за минулий час.

Враховуючи вимоги ст. 191 СК України, суд вважає необхідним стягувати аліменти з відповідача на утримання дружини з часу подачі позову, оскільки це передбачено законом і відповідачем не доведено сплати цих аліментів за вказаний період в добровільному порядку (з метою уникнення подвійного стягнення тих же аліментів).

На підставі п. 7 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення.

Зважаючи на те, що позивачка має скрутне матеріальне становище, інших джерел доходу не має, суд вважає можливим допустити негайне виконання судового рішення.

У відповідності ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Позивач звільнена від сплати судового збору по справі, тому з відповідача слід також стягнути судовий збір на користь держави у розмірі 1331 грн. 20 коп.

При таких обставинах суд вважає можливим позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на користь матері (позивача), малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення їх сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , починаючи стягнення з 16 липня 2026 року, допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу аліментів за один місяць, стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1331 грн. 20 коп.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років в такому вигляді ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 15, 16, ЦК України, ст. 180, ч. ч. 1, 2 ст. 183, ст. 84, 91, 182, 191, 194 Сімейного кодексу України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на користь матері (позивача), малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення їх сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , починаючи стягнення з 16 липня 2026 року.

Стягнути із ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь держави судовий збір у розмірі 1331 грн. 20 коп.

Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу аліментів за один місяць.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.Г. Васюченко