Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №735/372/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

24 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 735/372/26

Головуючий у першій інстанції – Грушко О. П.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1656/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - судді Стельмаха А.П.,

суддів: Супруна О.П., Шарапової О.Л.,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 18 травня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» з використанням системи «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 687047084 від 12 листопада 2021 року в сумі 77 610,04 грн. В обґрунтування посилалось на те, що 12.11.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений електронний кредитний договір № 687047084 на суму 20 100 грн. 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги від відповідача коштів, право на одержання яких належить ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». 05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до якого, ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» право вимоги від боржників коштів, право на одержання яких належить ТОВ «Таліон Плюс». 11.07.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» було укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до якого, ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» право вимоги від відповідача коштів, право на одержання яких належить ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», а позивач набув право вимоги грошових коштів від відповідача. За час дії кредитного договору № 687047084 відповідач не сплачував кредит та відсотки за користування кредитом і має на даний час заборгованість в сумі 77 610,04 грн, яка, складається з: заборгованість за тілом кредиту - 20 600 грн.; заборгованість за відсотками – 57 010,04 грн. А тому позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість за кредитним договором № 687047084 в сумі 77 610,04 грн. та сплачений за подачу позову судовий збір в сумі 2 662,40 грн. і витрати на правничу допомогу в сумі 7 000 грн.

Рішенням Коропського районного суду Чернігівської області від 18 травня 2026 року позов ТОВ «ФК «Ейс» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 687047084 у розмірі 77 610,04 грн, 2 662,40 грн судового збору та 7 000 грн у відшкодування витрат на правничу допомогу.

Рішення суду мотивоване тим, що між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено кредитний договір, умови якого відповідач належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, право вимоги за якою в подальшому перейшло до позивача та підлягає стягненню на його користь

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, 11 червня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулася з апеляційною скаргою. Скаржник просить скасувати рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 18 травня 2026 року і постановити у справі нове рішення, яким в відмовити в задоволенні позову ТОВ "ФК "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Скаржник вказує, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

В обґрунтування вказаних доводів заявник вказує, що справу розглянуто за її відсутності та без належного повідомлення про розгляд справи, у зв`язку з чим вона була позбавлена можливості захистити свої права.

Також, судом було неповне з`ясовано істотні умови кредитного договору, зокрема строку кредитування, строку повернення кредиту та періоду нарахування процентів, а також було безпідставно нараховано проценти після закінчення строку кредитування. Скаржниця вважає, що суд неналежно оцінив надані позивачем докази.

У відзиві ТОВ «ФК «Ейс». вказує, що строк позовної давності позивачем не пропущено, кредитний договір укладено відповідачкою в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, а право вимоги за ним належним чином перейшло до позивача. Вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Пунктами 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що 12.11.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір кредитної лінії № 687047084, із використанням одноразового ідентифікатора MNV4Е48Р. За умовами договору кредитний ліміт становив 22 000 грн, перший транш – 20 100 грн, а строк первісного дисконтного періоду - 30 днів до 12 грудня 2021 року.

З інформаційних довідок ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за період з 12 листопада 2021 року по 16 листопада 2021 року вбачається, що відповідачу на платіжну картку № НОМЕР_1 було перераховано грошові кошти на загальну суму 21 600 грн. Зазначене також підтверджується платіжними дорученнями за вказаний період, у призначенні платежу яких зазначено: «переказ коштів згідно договору № 687047084від 12.11.2021».

Повідомленням АТ КБ «Сенс Банк» від 02 травня 2026 року № 6979-БТ-32.3/2026, наданим на виконання ухвали Коропського районного суду Чернігівської області від 20 квітня 2026 року, підтверджено, що на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , на яку 12 листопада 2021 року зараховано 20 100 грн та 16 листопада 2021 року зараховано 500 грн.

Отже, сукупність зазначених доказів підтверджує як належність платіжної картки відповідачу, так і фактичне зарахування на неї кредитних коштів.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, які існували на момент переходу цих прав.

У редакції ЦК України, чинній на час виникнення спірних відносин, предметом договору факторингу згідно зі статтею 1078 ЦК України могла бути як наявна грошова вимога, так і право грошової вимоги, що виникне в майбутньому.

Верховний Суд у постанові від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25 виснував, що:

«допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги;

наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу;

майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу;

у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки);

майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом.»

Зазначена постанова є фактично релевантною до цієї справи, оскільки Верховний Суд досліджував той самий договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс».

За пунктом 3.1 цього договору фактор повинен сплатити фінансування протягом п`яти банківських днів із моменту підписання відповідного реєстру прав вимоги, тоді як пункт 4.1 окремо встановлює, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимоги.

Верховний Суд у справі № 727/2790/25 також відмежував таку договірну конструкцію від ситуації, розглянутої у справі № 2-127/11, де сторони прямо передбачили, що право вимоги переходить лише за одночасного настання кількох умов, серед яких була сплата фактором фінансування. За договором № 28/1118-01 такої відкладальної умови щодо переходу права не встановлено.

У цій справі договір факторингу № 28/1118-01 неодноразово продовжувався та діяв на час укладення кредитного договору з відповідачем.

18 січня 2022 року сторони договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 169, в якому індивідуалізовано вимогу до ОСОБА_1 за договором № 687047084 на загальну суму 55 510 грн 36 коп., у тому числі 20 600 грн основного боргу та 34 910 грн 36 коп. процентів.

З акта звірки взаємних розрахунків від 31 грудня 2022 року, підписаного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», вбачається, що ТОВ «Таліон Плюс» здійснено повну оплату суми фінансування за Реєстром прав вимоги № 175 від 05 травня 2022 року.

За умовами договору факторингу № 28/1118–01 від 28 листопада 2018 року сторони розмежували момент виникнення у фактора обов`язку з фінансування клієнта та момент переходу права вимоги. Зокрема, пунктом 3.1 договору визначено порядок та строк здійснення фактором фінансування, тоді як відповідно до пункту 4.1 договору право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги.

Отже, майбутня вимога на момент укладення рамкового договору факторингу була належним чином індивідуалізована відповідним реєстром після її виникнення, а відповідно до пункту 4.1 договору право вимоги перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» саме в день підписання цього реєстру.

05 серпня 2020 року ТОВ «Таліон Плюс» уклало з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» договір факторингу № 05/0820-01., який неодноразово продовжувався та діяв на час укладення кредитного договору з відповідачем та підписання реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023.

Реєстром прав вимоги № 9 від 30.05.2023 підтверджено перехід вимоги до відповідача у розмірі 57 010 грн 04 коп.

11 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, а Реєстром боржників від 11 липня 2025 року підтверджено передачу ТОВ «ФК «Ейс» вимоги до ОСОБА_1 у тому самому розмірі – 57 010 грн 04 коп.

Таким чином, матеріали справи підтверджують безперервний перехід права вимоги від первісного кредитора до позивача.

Щодо розміру заборгованості та процентів.

Відповідно до статей 1048, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути отриманий кредит і сплатити проценти за користування ним у порядку та розмірі, визначених договором.

Пунктом 1.7. договору визначено , що кредитна лінія надасться строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання кредиту позичальником (далі «Дисконтний період»), а саме до 12.12.2021. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору, строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.

Пунктом 1.8 договору передбачено, що встановлений в п. 1.7 Договору строк Дисконтного періоду та, відповідно, строк надання Кредитної лінії може бути додатково продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена. Умови цього пункту Договору строк продовження Дисконтного періоду кожен раз розраховується за формулою.

Пунктом 1.12. договору передбачено, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення Дисконтного періоду блокує можливість отримання Позичальником нових Транців за Договором та с відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку дії Кредитної лінії (продовження загального строку дії Договору).

Пунктом 1.12.1 договору передбачено, що повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду; 1.12.2. з наступного дня після закінчення

Пунктом 1.9.1. договору визначено , що виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 Договору, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 722,70 (сімсот двадцять дві цілих сім десятих) процентів річних, що становить 1,98 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним.

Пунктом 1.9.3. договору визначено , що за умови прострочення строку, визначеного в п. 1.7 Договору, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється з розрахунку 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.

Пунктом 1.12.2. договору визначено, що з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.

Пунктом 1.13. договору визначено, що проценти в розмірі, визначеному пунктами 1.9 або 1.12.2. Договору, нараховуються на фактичну суму залишку Кредиту за кожен день користування Кредитом починаючи з першого дня надання Траншу за Договором та до дня фактичного повернення всієї суми Кредиту Позичальником.

З розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що з 12 листопада 2021 року по 15 листопада 2021 року включно проценти нараховувалися в розмірі 62,31 грн за кожен день, у зв`язку з чим за 3 календарні днів (12, 14 та 15 листопада) їх сума становить 186,93 грн, 16 листопада 2021 року проценти нараховано в розмірі 126,17 грн, з 18 листопада 2021 року по 12 грудня 2021 року включно проценти нараховувалися в розмірі 63,86 грн за кожен день, у зв`язку з чим за 25 календарні днів їх сума становить 1 596,5 грн, 16 грудня 2021 року проценти нараховано в розмірі 12 742,72 грн, з 17 грудня 2021 року по 18 січня 2022 року включно проценти нараховувалися в розмірі 613,88 грн за кожен день, у зв`язку з чим за 33 календарних днів їх сума становить 20 258,04 грн.

Водночас у наданому розрахунку заборгованості відсутні відомості про нарахування процентів за 13 та 17 листопада 2021 року, у зв`язку з чим суми процентів за зазначені дні не можуть бути включені до загального розміру заборгованості.

Таким чином, загальна сума нарахованих за вказаний період процентів становить 34 910,36 грн (186,93 грн + 126,17 грн + 1 596,50 грн + 12 742,72 грн + 20 258,04 грн).

Разом з тим розрахунок ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» підтверджує, що станом на момент відступлення вимоги 18 січня 2022 року непогашена основна сума кредиту становила 20 600 грн, а сукупно нараховані проценти – 34 910 грн 36 коп. Арифметичний підсумок становив 55 510 грн 36 коп.

Наданий ТОВ «Таліон Плюс» розрахунок починається саме з цих сум 20 600 грн основного боргу та 34 910 грн 36 коп. процентів станом на 18 січня 2022 року, що узгоджується з Реєстром прав вимоги № 169.

У подальшому за період із 19 січня по 03 березня 2022 року включно протягом 44 календарних днів нараховувалося по 613 грн 88 коп. на день, усього 27 010 грн 72 коп, 04 квітня 2022 року було списано 4 297 грн 16 коп процентів, 08 квітня 2022 року було списано 613 грн 88 коп процентів.

Отже: 34 910 грн 36 коп + 27 010 грн 72 коп - 4 297 грн 16 коп - 613 грн 88 коп = 57 010,04 грн процентів. А разом із непогашеним тілом кредиту: 20 600 грн + 57 010,04 грн = 77 610,04 грн.

Відповідачкою кошти на погашення заборгованості не вносилися.

Після закінчення встановленого пунктом 1.7 договору Дисконтного періоду сторонами погоджено механізм відкладення строку виконання зобов`язання, передбачений пунктами 1.12 та 1.12.1 договору. Зокрема, факт користування Позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Дисконтного періоду має наслідком продовження строку дії кредитної лінії, а повернення основної суми кредиту у разі ненадходження платежу відкладається кожного разу на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду.

Оскільки Дисконтний період закінчився 12 грудня 2021 року, граничний строк такого відкладення, передбачений пунктом 1.12.1 договору, спливає 12 березня 2022 року. Згідно з наданим розрахунком проценти за ставкою 613,88 грн за кожен день нараховувалися до 03 березня 2022 року включно, тобто в межах передбаченого договором 90-денного строку.

Пункт 1.9.3 договору визначає розмір процентів у разі прострочення строку, встановленого пунктом 1.7 договору, тоді як пункт 1.12.2 договору прямо передбачає нарахування процентів з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду у зв`язку з продовженням строку дії кредитної лінії на умовах пункту 1.12 договору. Отже, у спірному випадку нарахування процентів після 12 грудня 2021 року ґрунтується саме на положеннях пунктів 1.12, 1.12.1 та 1.12.2 договору.

При цьому пунктом 1.12.2 договору передбачено, що з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за ставкою 1087,70 процентів річних, що становить 2,98 % від суми кредиту за кожен день користування ним. Отже, нараховані після закінчення первісного Дисконтного періоду суми за своєю договірною природою є процентами за користування кредитом, а не неустойкою чи іншим платежем, що має характер відповідальності за прострочення.

Такий висновок узгоджується також із пунктом 1.13 договору, відповідно до якого проценти, визначені пунктами 1.9 або 1.12.2 договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом до дня фактичного повернення всієї суми кредиту.

Отже, саме по собі нарахування процентів після 12 грудня 2021 року не свідчить про нарахування відповідальності за прострочення, оскільки в цьому випадку проценти нараховані на підставі погоджених сторонами умов договору та в межах передбаченого пунктом 1.12.1 договору строку його продовження.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідачка належним чином не виконала зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 77 610,04 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 20 600 грн та заборгованості за процентами - 57 010,04 грн, що узгоджується з установленими апеляційним судом обставинами.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у ОСОБА_1 заборгованості за договором кредитної лінії № 687047084 у загальному розмірі 77 610,04 грн, з яких: 20 600 грн - заборгованість за тілом кредиту та 57 010,04 грн - заборгованість за процентами.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про нарахування відповідачці відсотків поза строком кредитування є необґрунтованими.

Щодо позовної давності.

Відповідачка разом з апеляційною скаргою подала клопотання про застосування позовної давності.

За статтями 257, 261 ЦК України загальна позовна давність становить три роки, а її перебіг за зобов`язанням з визначеним строком виконання починається зі спливом такого строку.

З урахуванням пункту 1.12.1 договору остаточний строк повернення кредиту настав 12 березня 2022 року.

Разом з тим на час виникнення права на позов діяли спеціальні приписи щодо перебігу позовної давності.

Верховний Суд у постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 753/11139/22 роз`яснив, що під час воєнного стану до 29 січня 2024 року відповідні строки продовжувалися, з 30 січня 2024 року перебіг позовної давності був зупинений, а 04 вересня 2025 року після набрання чинності Законом України № 4434-IX таке зупинення було скасовано.

Позов у цій справі подано 16 квітня 2026 року. Отже, з урахуванням спеціального законодавчого режиму перебігу позовної давності підстав вважати її такою, що сплинула до звернення позивача до суду, немає.

Тому заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності задоволенню не підлягає.

Щодо судових витрат.

Позивач за подання позовної заяви в електронній формі сплатив 2 662 грн 40 коп. судового збору. Оскільки позовні вимоги по суті задоволено в повному обсязі, підстав для зміни розподілу зазначених судових витрат немає. Стягнутий судом першої інстанції судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп. підлягає залишенню без змін.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу встановлено, що в суді першої інстанції позивач заявив 7 000 грн, з яких 5 000 грн – складання позовної заяви, 1 000 грн – вивчення матеріалів, по 500 грн – підготовка адвокатського запиту і клопотання про витребування інформації щодо зарахування кредитних коштів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 розмежувала зменшення витрат за критерієм співмірності на підставі статті 137 ЦПК України, яке можливе за клопотанням іншої сторони, і вирішення питання про їх розподіл за частиною третьою статті 141 ЦПК України. Під час такого розподілу суд може не покласти на іншу сторону всі заявлені витрати, якщо частина з них не відповідає критеріям необхідності, розумності та пропорційності, із наведенням мотивів такого висновку.

Ураховуючи ціну позову – 77 610 грн 04 коп., характер спору, розгляд справи без проведення судових засідань, типовий характер значної частини правової і доказової роботи, а також те, що вивчення матеріалів справи та підготовка документів для підтвердження факту зарахування кредитних коштів становили єдиний комплекс підготовчих дій для пред`явлення та підтримання позову, колегія суддів вважає обґрунтованим покласти на відповідача 5 000 грн витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.

ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги сплатила судовий збір у розмірі 4 992 грн. Часткове задоволення апеляційної скарги стосується виключно розміру витрат на професійну правничу допомогу, тобто питання розподілу інших судових витрат, і не змінює результату вирішення позовних вимог по суті. Оскільки вимога щодо розміру витрат на правничу допомогу не є самостійною позовною вимогою та не входить до ціни позову, підстав для покладення на позивачку частини сплаченого апелянтом судового збору немає. Витрати ОСОБА_1 зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за апелянтом.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції по суті спору не спростовують та не дають підстав для скасування або зміни рішення в цій частині.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, якщо таке порушення призвело до неправильного вирішення відповідного питання.

Враховуючи наведене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить задовольнити частково, рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 18 травня 2026 року змінити в частині розміру витрат на професійну правничу допомогу, зменшивши суму, стягнуту з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс», з 7 000 грн до 5 000 грн, а в іншій частині рішення залишити без змін.

Керуючись статтями: 367, 368, 374, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 18 травня 2026 року в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу змінити, зменшивши розмір витрат на професійну правничу допомогу, стягнутих з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», з 7 000 грн до 5 000 грн.

В іншій частині рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 18 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Повний текст постанови виготовлений 24 вересня 2026 року.

Головуючий: Судді: